ѕол≥толог≥¤ >  онсерватизм у ‘ранц≥њ. ∆озеф де ћестр

 онсерватизм у ‘ранц≥њ. ∆озеф де ћестр

ѕлан.

¬ступ.

–озд≥л ≤: ѕон¤тт¤ та сутн≥сть консерватизму.

 онсерватизм ¤к ≥деолог≥¤.

«агальн≥ концепц≥њ консерватизму:

зм≥на;

природа людини;

сусп≥льство;

нац≥¤;

пол≥тика, влада, держава.

–озд≥л ≤≤: ‘ранцузька школа класичного консерватизму. ∆озеф Ц ћар≥ де ћестр.

“радиц≥онал≥стична теч≥¤ консерватизму.

¬идатний мислитель ѕ`Їмонту та його У–оздуми про ‘ранц≥юФ:

пол≥тичний вигнанець;

критика революц≥њ;

судженн¤ ф≥лософа про конституц≥ю.

¬исновок .

—писок використаноњ л≥тератури.

¬ступ.

Ќайб≥льш загальною категор≥Їю, що характеризуЇ суб`Їктивну сторону пол≥тики, Ї пол≥тична св≥дом≥сть. ќсновними формами ≥снуванн¤ пол≥тичноњ св≥домост≥ Ї пол≥тична ≥деолог≥¤ та психолог≥¤. —еред них особливу й всезростаючу роль в≥д≥граЇ пол≥тична ≥деолог≥¤. —аме тому в першому розд≥л≥ даного реферату консерватизм розгл¤даЇтьс¤ ¤к одна ≥з низок ц≥лоњ пле¤ди У≥зм≥вФ ¤к, наприклад, комун≥зм, фашизм, авторитаризм, корпоратизм, ел≥тизм, нац≥онал≥зм, еколог≥зм, фем≥н≥зм тощо, котр≥ не можуть бути в≥д≥рваними в≥д ≥деолог≥зац≥њ.

“ерм≥н У≥деолог≥¤Ф давньогрецького походженн¤ й буквально означаЇ Увченн¤ про ≥дењФ, оск≥льки складаЇтьс¤ з двох сл≥в У≥де¤Ф та УлогосФ. ¬ науковий оберт в≥н був введений јнтуаном ƒестюбом де “рас≥, одним ≥з представник≥в п≥знього покол≥нн¤ французьких просв≥тителей. ” своњй прац≥ У≈тюд про здатн≥сть мислитиФ в≥н використав терм≥н ≥деолог≥¤, щоб охарактеризувати науку про ≥дењ.

¬ сучасному св≥т≥ пройшла де¤ка глобал≥зац≥¤ пол≥тичноњ ≥деолог≥зац≥њ. ¬ одному сплавчому котл≥ зараз опинились пол≥тичн≥ ≥дењ, концепц≥њ, доктрини й у¤вленн¤ вс≥х час≥в, народ≥в ≥ рег≥он≥в. ” зм≥стовному план≥ проблеми насл≥дк≥в глобального еколог≥чного кризису сус≥дствують ≥з проблемами пол≥тичноњ рол≥ патриархальноњ родини в традиц≥йному сусп≥льств≥. ѕол≥тичн≥ ≥дењ —ходу сп≥вставл¤ють з пол≥тичною спадщиною античност≥, клерикальн≥ пол≥тичн≥ ≥дењ з рац≥онал≥стичними у¤вленн¤ми пол≥тичноњ ≥нженер≥њ, пол≥тична маг≥¤ з прагматично ор≥Їнтованими доктринами «аходу. Ќа сучасному ринку пол≥тичних ≥дей Ї все.

—воЇр≥дн≥сть трактовок не т≥льки сучасних, але й ≥сторичних проблем пол≥тичного житт¤ не може бути усв≥домленим й зрозум≥лим без знанн¤ особливостей л≥берал≥зму, консерватизму та соц≥ал≥зму, ¤к≥ вход¤ть в с≥м`ю основних пол≥тичних ≥деолог≥й.

ќтже розгл¤немо найб≥льш детально такий напр¤мок пол≥тичноњ ≥деолог≥њ ¤к консерватизм взагал≥ ≥ на приклад≥ класичноњ французькоњ консервативноњ школи конкретн≥ше. Ўкола, ¤ка в≥д≥грала ≥стотну роль у розкритт≥ слабких м≥сць в ≥деолог≥њ ѕросв≥тництва, шк≥дливост≥ нав`¤зуванн¤ абстрактно-рац≥онал≥стичних схем завд¤ки революц≥¤м ≥ насильству.

–озд≥л ≤

1. онсерватизм ¤к ≥деолог≥¤.

≤деолог≥¤ консерватизму розгл¤даЇтьс¤ ¤к один з найважлив≥ших структурних компонент≥в сучасних пол≥тичних ≥деолог≥й. ќднак, ≥снують велик≥ труднощ≥ у визначенн≥ њњ основного зм≥сту. —ам терм≥н УконсерватизмФ з`¤вивс¤ в≥д латинського УconservoФ Ц храню, охорон¤ю. ќднак, його ≥дейне та пол≥тичне значенн¤ з важк≥стю ≥дентиф≥куЇтьс¤, що пов`¤зано з низкою обставин. ѕо-перше, в процес≥ розвитку виникла ≥нверс≥¤ ≥сторичних значень л≥берал≥зму та консерватизму. “ак, багаточисельн≥ принципов≥ положенн¤ класичного л≥берал≥зму Цвимога свободи ринку й обмеженн¤ державного втручанн¤ Ц сьогодн≥ розгл¤даютьс¤ ¤к консервативн≥. ” той же самий час ≥де¤ сильноњ централ≥зованоњ регулюючоњ державноњ влади, що була висунута ран≥ше консерваторами традиц≥онал≥стичого типу, нин≥ стала найважлив≥шим компонентом л≥беральноњ св≥домост≥. ѕо-друге, налице внутр≥шн¤ р≥знор≥дность, гетерогенн≥сть пол≥тичноњ ≥деолог≥њ консерватизму, що включаЇ р≥зн≥ напр¤мки, об`Їднан≥ загальною функц≥Їю Ц виправданн¤ та стаб≥л≥зац≥¤ усталих сусп≥льних структур. Ќос≥¤ми ≥деолог≥њ консерватизму Ї так≥ соц≥альн≥ групи, прошарки та класи, ¤к≥ зац≥кавлен≥ в збереженн≥ традиц≥йних сусп≥льних пор¤дк≥в або в њхньому в≥дновленн≥. ” структур≥ консерватизму вид≥л¤ютьс¤ два ≥дейних пласти. ќдин ор≥ЇнтуЇтьс¤ на п≥дтримки усталености сусп≥льноњ структури в њњ незм≥нн≥й форм≥, другий Ц на знищенн≥ протид≥ючих пол≥тичних сил та тенденц≥њ в≥дновленн¤ колишн≥х. ¬ цьому контекст≥ консерватизм виступаЇ й ¤к пол≥тична ≥деолог≥¤ виправданн¤ ≥снуючих пор¤дк≥в, й ¤к апел¤ц≥¤ до втраченого. –≥зн≥ напр¤мки та форми консерватизму мають загальн≥ характерн≥ риси. ƒо них в≥днос¤тьс¤: визнанн¤ ≥снуванн¤ всезагального морально-рел≥г≥йного пор¤дку та недосконалост≥ людськоњ природи; переконанн¤ в прирожден≥й нер≥вност≥ людей ≥ в обмежених можливост¤х людського розуму, ствердженн¤ в необх≥дност≥ жорстокоњ соц≥альноњ та класов≥й ≥Їрарх≥њ й наданн≥ переваги усталеним сусп≥льним структурам та ≥нститутам. ѕол≥тична ≥деолог≥¤ консерватизм≥ у де¤кому розум≥нн≥ носить вторинний характер, оск≥льки спричинена ≥ншими ≥деолог≥чними формами.

2. «агальн≥ концепц≥њ консерватизму.

–озгл¤немо основн≥ пон¤тт¤, що характеризують консерватизм:

«м≥на.

 онсерватизм виступаЇ проти зм≥н, за збереженн¤ ≥снуючих звичањв, установ та правил. ÷е про¤вл¤Їтьс¤, коли консерватизм в≥дчуваЇ ¤кусь зовн≥шню загрозу. ≤накше сам по соб≥ консерватизм не ви¤вл¤Ї активного захисту

≥снуючого стану.  онсерватизм спираЇтьс¤ на все знайоме, загальнов≥доме чи природне. ѕроте в≥н не виступаЇ проти будь-¤ких зм≥н взагал≥, лише проти де¤ких. Ќезм≥нним вважаЇтьс¤ те, що зм≥нюЇтьс¤ пов≥льно ≥ недокор≥нно, тобто залишаЇтьс¤ знайомим ≥ добре знаним. ≤нод≥ протиставл¤ють пон¤тт¤ зм≥на ≥ реформа: реформа - це пов≥льна, незначна зм≥на. –еформа вважаЇтьс¤ про¤вом мудрост≥ й розважливост≥. «м≥на повС¤зана з рац≥онально-теоретичним п≥дходом до ≥стини. “ому цей св≥тогл¤д в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д нењ.  онсерватизм дуже скептично ставитьс¤ до будь-¤коњ ≥дењ прогресу, оск≥льки минуле вважаЇтьс¤ живою частиною сьогодн≥шнього, сучасного.

ѕрирода людини.

 онсерватизм дотримуЇтьс¤ дуже песим≥стичних погл¤д≥в на природу людини. Ћюдина консервативна - це ≥стота, керована власними пристраст¤ми, бажанн¤ми, ≥нстинктами ≥ дуже малою м≥рою розумом. ¬важаЇтьс¤, що людина егоњстична егоњстична, злобна, обдудлива, з≥псована тощо. ќтже, консерватизм вважаЇ, що людина за своЇю природою зла. ќск≥льки ≥нтелект людини недосконалий, а њњ природа загадкова, то дати ¤кесь рац≥ональне визначенн¤ людськоњ природи неможливо. –ац≥онал≥стичн≥ концепц≥њ природи людини вважаютьс¤ недосконалими ≥ хибними, бо представл¤ють людину ¤к обСЇкт.

—тверджуЇтьс¤, що рац≥онал≥стичне пон¤тт¤ абстрактноњ людини Ї шк≥дливим, бо зумовлене ставленн¤м до людини, ¤к до засобу, ¤к до обСЇкту. Ќа в≥дм≥ну в≥д нього, консерватизм пропонуЇ спиратис¤ на спогл¤данн¤, досв≥д, умови, факти ¤к вони Ї при досл≥дженн≥ природи людини. Ћюдську природу можна п≥знати лише через в≥кове накопиченн¤ мудрост≥ ≥ здорового глузду. Ќайважлив≥ше - спиратис¤ на аргументи, котр≥ пройшли випробовуванн¤ часом ≥ судом ≥стор≥њ. Ћюдську природу можна представити через основн≥ ≥нстинкти, потреби ≥ бажанн¤, притаманн≥ вс≥м люд¤м. ÷е ≥нстинкт власност≥, бажанн¤ задов≥льнити матер≥альн≥ ≥ духовн≥ потреби, почутт¤ власноњ г≥дност≥ ≥ бажанн¤ свободи, влади ≥ самовдосконаленн¤.  онсерватизм також визначаЇ людину через так≥ њњ нев≥дСЇмн≥ права, ¤к право передавати майно спадкоЇмц¤м тощо. «рештою, вс≥ ц≥ права, бажанн¤ й ≥нстинкти набуваютьс¤ практично прот¤гом житт¤ через досв≥д. ¬они не ірунтуЇтьс¤ на ¤кихось ун≥версальних правах.

 онсерватизм визначаЇ певн≥ суперечност≥ м≥ж свободою ≥ необх≥дн≥стю. « одного боку, людська природа визначаЇтьс¤ сталою, незм≥нною, успадкованою з минулого, обумовленою б≥олог≥чною, генетичною, культурною спадков≥стю. « другого - людина вважаЇтьс¤ нос≥Їм своб≥дноњ вол≥, ¤кий д≥Ї за власним бажанн¤м. Ќарешт≥, консерватизм вважаЇ, що оск≥льки людина в≥д природи егоњстична, погана, зла тощо, то потр≥бна державна ≥ соц≥альна регламентац≥¤ житт¤ людини, ≥накше людськ≥ пристраст≥ ≥ бажанн¤ можуть вийти з-п≥д контролю.

—усп≥льство.

 онсерватизм вважаЇ, що людська природа нев≥дд≥льна в≥д сусп≥льства. ѕрирода людини ≥ сусп≥льство утворюють Їдине ц≥ле, оск≥льки сусп≥льство Ї не простою сукупн≥стю ≥ндив≥дуум≥в, а живим орган≥змом, що формуЇ людську особист≥сть з окремих бажань ≥ ≥нстинкт≥в. Ћюдська особист≥сть не може сформуватис¤ без сусп≥льства. “аким чином, консерватизм розгл¤даЇ сусп≥льство ¤к м≥стичне, загадкове. ¬иникненн¤ сусп≥льства маЇ майже таЇмний характер. «С¤совуЇтьс¤, що сусп≥льство не створюЇтьс¤ внасл≥док будь-¤кого договору. Ќавпаки, консерватизм вважаЇ, що люди отримують в≥чне сусп≥льство в спадщину з минулого ≥ повинн≥ зберегти його недоторканим дл¤ майбутнього.

„ерез це сусп≥льство не п≥дл¤гаЇ соц≥альним зм≥нам. –еволюц≥њ з њхн≥м ≥нструментальним п≥дходом до людини ≥ сусп≥льства засуджуютьс¤, бо сусп≥льство не може бути побудоване ≥ перебудоване.

–уйнуванн¤ ≥снуючого сусп≥льства шл¤хом докор≥нних зм≥н призводить до руйнуванн¤ особистост≥.  онсерватизм стверджуЇ, що людська особист≥сть формуЇтьс¤ нац≥Їю, мовою, культурою ≥ державними ≥нституц≥¤ми. “ому це все повинно збер≥гатис¤, бо зм≥ни матимуть шк≥длив≥ дл¤ людини насл≥дки.

—усп≥льство, зг≥дно з консерватизмом, маЇ ≥Їрарх≥чну структуру: в≥д родини до держави. —таб≥льн≥сть ц≥Їњ ≥Їрарх≥њ дозвол¤Ї людин≥ знайти своЇ м≥сце в житт≥. “≥, хто займають вищ≥ щабл≥, керують тими, хто перебуваЇ нижче. Ќер≥вн≥сть щодо пос≥данн¤ вищих посад ≥ влади вважаЇтьс¤ природною ≥ маЇ збер≥гатис¤.

 онсерватизм не робить под≥лу на публ≥чну й приватну сфери. ќднак такий под≥л необх≥дний, щоб у¤вити соб≥ громад¤нське сусп≥льство. “ому пон¤тт¤ громад¤нське сусп≥льство не залучаЇтьс¤ до розгл¤ду ≥деолог≥Їю консерватизму. ўо трохи наближаЇтьс¤ до ≥дењ громад¤нського сусп≥льства - це пон¤тт¤ традиц≥йного корпоратизму, кор≥нн¤ котрого с¤гають у середньов≥чч¤.

1	2	3	4

Ќазва:  онсерватизм у ‘ранц≥њ. ∆озеф де ћестр
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (2696 прочитано)