ѕол≥толог≥¤ > ћакс ¬ебер та його внесок в св≥тову пол≥тичну думку

ћакс ¬ебер та його внесок в св≥тову пол≥тичну думку

ѕро ћакса ¬ебера в колишньому —–—– було в≥домо дуже мало, але ¤кщо про нього ≥ писали рад¤нськ≥ досл≥дники, то розкривали його прац≥ лише в негативному св≥тл≥, оск≥льки погл¤ди ¬ебера багато в чому суперечили ћарксистсько-лен≥нськ≥й ≥деолог≥њ. Ћише останн≥м часом, в тепер уже украњнськ≥й л≥тератур≥, почали з'¤вл¤тис¤ реальн≥ оц≥нки ¬ебер≥вських праць, що можуть заслуговувати на нашу увагу. “епер≥шнЇ розум≥нн¤ концепц≥й ¬ебера в≥тчизн¤ними спец≥ал≥стами практично злилос¤ з зах≥дною точкою зору, де ћакса ¬ебера впродовж ц≥лого стол≥тт¤ вважають чи не найвидатн≥шим сучасним досл≥дником природних особливостей людини. …ого твори ¤к класичн≥ вивчаютьс¤ в середн≥х та вищих навчальних закладах усього св≥ту, а ≥м'¤ його нав≥ки зайн¤ло належне йому м≥сце серед класик≥в св≥товоњ думки.

ѕеред тим ¤к безпосередньо торкнутис¤ соц≥олог≥чноњ модел≥ сусп≥льства ћ.¬ебера сл≥д зТ¤сувати, хто був такий ћакс ¬ебер, ¤к в≥н йшов до нењ ≥ п≥д впливом чого була розвинута вищезгадана концепц≥¤.

¬ебер ћакс (1864Ц1920) - н≥мецький пол≥тичний економ≥ст ≥ соц≥олог-теоретик. ѕочинаючи з ранн≥х праць з ≥стор≥њ торгового права ¬ебер став одн≥Їю з пров≥дних постатей нового покол≥нн¤ пол≥тичних економ≥ст≥в Ќ≥меччини 1890-х рок≥в. ” 1898 роц≥ особист≥ негаразди змусили його облишити академ≥чну викладацьку д≥¤льн≥сть, що майже не в≥дбилос¤ на його наукових прац¤х, к≥льк≥сть ¤ких була величезною. ѓх сп≥льним спр¤муванн¤м було зац≥кавленн¤ в≥дносинами м≥ж правовими, пол≥тичними ≥ культурними утворенн¤ми, з одного боку, та економ≥чною д≥¤льн≥стю Ц з ≥ншого. …ого ≥нтерес до цих проблем був переважно теоретичним, включаючи ≥ систематизац≥ю основних категор≥й соц≥ального та пол≥тичного житт¤ Ц водночас й ун≥версальних, ≥ таких, що визначають специф≥чний характер сучасноњ зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ. ¬ебер також активно включавс¤ в пол≥тичн≥ дискус≥њ, що точилис¤ в Ќ≥меччин≥ за час≥в кайзера ¬≥льгельма, причому, з точки зору прогресивних нац≥онал-л≥берал≥в, часто виступав у них ¤к опонент, що надавало особливого сенсу його зац≥кавленню р≥зницею м≥ж наукою про сусп≥льство ≥ пол≥тичною практикою, а також значенн¤м правильних суджень у науц≥ про сусп≥льство. ”же майже на схилку свого житт¤ в≥н почав розгл¤дати св≥й науковий доробок ¤к Ђсоц≥олог≥юї, тож нин≥ в≥н в≥домий саме ¤к один ≥з Ђбатьк≥в-засновник≥вї соц≥олог≥њ. ѕроте його доробок Ї надто р≥зноб≥чним ≥ не допускаЇ ¤коњсь однозначноњ класиф≥кац≥њ Ц чи то в≥днесенн¤ його до певноњ дисципл≥ни, чи то до окремоњ науковоњ школи.

¬ебер став в≥домим у Ќ≥меччин≥, написавши досл≥дженн¤ про вплив кап≥тал≥стичного укладу на прошарок аграр≥њв, що жили на сх≥д в≥д ≈льби, та про його причетн≥сть до пост≥йного дом≥нуванн¤ юнкер≥в у пол≥тичному житт≥ Ќ≥меччини. ѕроте справжньоњ попул¤рност≥ в≥н набув тод≥, коли написав б≥льш широке досл≥дженн¤ про походженн¤ самого кап≥тал≥зму (Ђѕротестантська етика ≥ дух кап≥тал≥змуї, 1904Ц1905). Ќар≥жним каменем ц≥Їњ роботи Ї думка про те, що характерна дл¤ буржуаз≥њ повед≥нка, нац≥лена на зб≥льшенн¤ прибутку, може отримати по¤сненн¤ лише за умов повн≥стю розвиненого кап≥тал≥зму, коли вона зумовлюЇтьс¤ очевидною необх≥дн≥стю виживанн¤ у боротьб≥ з конкурентами, ≥ не може отримати по¤сненн¤ на ранн≥х стад≥¤х кап≥тал≥стичного розвитку. ¬она Ї насл≥дком ≥ндив≥дуального прагненн¤ накопичувати набагато б≥льше, н≥ж це необх≥дно дл¤ потреб особистого споживанн¤, Ц прагненн¤, ¤ке з ≥сторичного погл¤ду Ї ун≥кальним. ƒжерелом цього прагненн¤ ¬ебер вважав Ђсв≥товий аскетизмї реформованого христи¤нства з його подв≥йним ≥мперативом методичноњ прац≥ ¤к основного життЇвого обовТ¤зку та обмеженого задоволенн¤ плодами ц≥Їњ прац≥. ћимов≥льним насл≥дком ц≥Їњ етики, п≥дсиленоњ сусп≥льним ≥ психолог≥чним тиском на в≥руючих задл¤ того, щоб т≥ п≥дтверджували своЇ прагненн¤ до спас≥нн¤ (але не заслуговували його), ≥ було нагромадженн¤ багатства дл¤ ≥нвестуванн¤.

–анн≥ критики вченн¤ ¬ебера розум≥ли його не ¤к виключно культурне по¤сненн¤ кап≥тал≥зму в тому дус≥, що Ђбаптисти —иб≥ру або кальв≥н≥сти —ахариї неминуче мали стати усп≥шними п≥дприЇмц¤ми. Ќасправд≥ ¬ебер був добре об≥знаний ≥ з матер≥альними передумовами кап≥тал≥стичного розвитку, ≥ з сусп≥льними ≥нтересами, ¤к≥ вимагали спри¤нн¤ поширенню нових ≥дей. ‘ундаментальним питанн¤м дл¤ його вченн¤ Ї те, чи може використанн¤ оплати за працю, що уможливлюЇ необмеженe нагромадженн¤ в принцип≥, зробити њх неминучими ≥ на практиц≥; чи сл≥д розгл¤дати протестантську етику ¤к таку, що запроваджуЇ необх≥дну мотивац≥ю до кап≥тал≥стичного нагромаджуванн¤ або нав≥ть до його узаконенн¤ в р¤ду основних ц≥нностей, в≥ддаючи перевагу надм≥рному споживанню нетрудового класу. «розум≥ло, за допомогою досл≥джень неможливо остаточно вир≥шити це питанн¤ Ц в≥д того часу найсв≥ж≥ш≥ приклади початковоњ доби кап≥тал≥зму зм≥нилис¤ кардинально протилежними про¤вами. ѕроте теоретичне значенн¤ вебер≥вськоњ прац≥ пол¤гаЇ в тому, що вона кинула виклик намаганню редукц≥он≥ст≥в розгл¤дати ≥дењ просто ¤к в≥дображенн¤ матер≥альних ≥нтерес≥в, а не в њх взаЇмод≥њ, або досл≥джувати сусп≥льн≥ зм≥ни безв≥дносно до мотивац≥њ включених у них член≥в сусп≥льства, хоча насл≥дки цих зм≥н можуть бути зовс≥м не такими, до ¤ких вони прагнуть.

Ђѕротестантська етика ≥ дух кап≥тал≥змуї була першою з багатьох праць ¬ебера з економ≥чноњ етики пров≥дних св≥тових рел≥г≥й. “ут в≥н мав на мет≥ не утвердити, ¤к це проголошувалос¤ в н≥й, дух кап≥тал≥зму, показуючи його в≥дсутн≥сть подекуди, а висв≥тлити виразний характер сучасного зах≥дного рац≥онал≥зму. ’оча, за ¬ебером, ≥нструментальна рац≥ональн≥сть була загальною характеристикою сусп≥льноњ д≥¤льност≥, т≥льки на сучасному «аход≥, ¤кий маЇ максимально точн≥ способи визначенн¤ найефективн≥ших дл¤ даних результат≥в засоб≥в, ц¤ ≥де¤ вв≥йшла в загальний ужиток. “од≥ ¤к ≥нш≥ культури намагалис¤ вибудовувати св≥т зрозум≥лим шл¤хом розробленн¤ детальних теодицей або створенн¤ внутр≥шньо посл≥довних систем етики чи права, розп≥знавальною ознакою зах≥дного рац≥онал≥зму стало наукове припущенн¤ стосовно того, що вс≥ реч≥ можна ос¤гнути розумом, водночас п≥дход¤чи до них ≥з позиц≥й практичного господарюванн¤, що в≥дкриваЇ, ¤ким чином можна поставити св≥т п≥д контроль людини (етика дос¤ганн¤). ” зр≥лих прац¤х ¬ебера було показано, що кап≥тал≥зм Ї не ун≥кальним про¤вом цього процесу Ђрац≥онал≥зац≥њї, а лише одним ≥з способ≥в його вираженн¤. ƒл¤ того щоб зрозум≥ти ≥стор≥ю розвитку людства, сл≥д розгл¤дати њњ ¤к складний ≥ взаЇмоповТ¤заний процес зм≥н у напр¤мку в≥д Ђтрадиц≥йнихї до Ђрац≥ональнихї формац≥й у вс≥х сферах сусп≥льного житт¤.

ўо стосуЇтьс¤ самоњ концепц≥њ влади та соц≥олог≥чноњ модел≥ сусп≥льства, то у пол≥тичн≥й сфер≥, за ¬ебером, на основ≥ Ђрац≥ональност≥ї встановлювавс¤ ч≥ткий узаконювальний принцип владних повноважень, зг≥дно з ¤ким ≥ визначалис¤ форми права та форми управл≥нн¤. ” традиц≥йних сусп≥льствах законн≥сть належала людин≥ в особ≥ пана або монарха ≥ була спадковою; спос≥б управл≥нн¤ був високо персонал≥зований й обмежений звичаЇвими нормами та обовТ¤зками. Ќа противагу влад≥ Ђтрадиц≥њї Ђрац≥ональнийї принцип законност≥ залишавс¤ в неперсонал≥зованих правилах, ¤к≥ в≥докремлювали посаду в≥д людини з њњ обовТ¤зками ≥ зв≥льн¤ли њњ в≥д т¤гар¤ родинних обовТ¤зк≥в чи веденн¤ домашнього господарства. “аким чином, критер≥й справедливого закону пол¤гаЇ не в сутност≥ його зм≥сту, а в процедурн≥й в≥дпов≥дност≥ його механ≥зму, отже, сам процес законотворенн¤ зв≥льн¤Їтьс¤ з-п≥д т¤гар¤ традиц≥йних норм. Ќасамк≥нець Ђрац≥ональнеї управл≥нн¤ перетворилос¤ на пост≥йну д≥¤льн≥сть досв≥дчених профес≥онал≥в, обраних завд¤ки њх зд≥бност¤м, а не на т≥й п≥дстав≥, що вони Ї особистими васалами пол≥тичних покровител≥в. ” вс≥х цих аспектах Ђрац≥онал≥зац≥¤ї визначила розширенн¤ сфери компетенц≥њ ≥ п≥двищенн¤ ступен¤ гнучкост≥ пол≥тичноњ та управл≥нськоњ систем.

Ќа думку ѕлатона, сусп≥льство Ї об'Їднанн¤м людей дл¤ задоволенн¤ своњх потреб ≥ Ї засобом реал≥зац≥њ потреби людей одне в одному. «а јр≥стотелем, воно Ї вт≥ленн¤м притаманного в≥д народженн¤ соц≥ального ≥нстинкту людини. –ел≥г≥йна ф≥лософ≥¤ вважала його про¤вом божого твор≥нн¤. ѕросв≥тител≥ (“.√обс, ∆.∆.–уссо, ‘.ћ.¬ольтер) та французьк≥ матер≥ал≥сти XVIII ст. трактували сусп≥льство ¤к форму сусп≥льноњ угоди, √.√егель Ч ¤к реальний процес життЇд≥¤льност≥ людей, що в≥дбуваЇтьс¤ завд¤ки вт≥ленню в житт¤ абсолютноњ ≥дењ. ≤.Ѕентам визначаЇ сусп≥льство ¤к "ф≥ктивне т≥ло, що складаЇтьс¤ з ≥ндив≥дуальних ос≥б, ¤к≥ розгл¤даютьс¤ ¤к його складов≥ члени". √.«≥ммель в≥дроджуЇ ѕлатонову ≥дею про сусп≥льство ¤к зас≥б реал≥зац≥њ внутр≥шн≥х спонук, потреб, мотив≥в ≥ндив≥д≥в. ћ.¬ебер доповнюЇ њњ тезою про "де¤кий м≥н≥мум взаЇмоор≥Їнтац≥й". ≈.ƒюркгейм п≥дкреслюЇ значенн¤ розпод≥лу прац≥.

–¤д зах≥дних ф≥лософ≥в вважають, що визначальним у житт≥ людини ≥ сусп≥льства Ї ц≥нн≥сн≥ настанови. ѕон¤тт¤ "ц≥нн≥сть" вперше вв≥в у ф≥лософ≥ю та соц≥олог≥ю н≥мецький соц≥олог ћ. ¬ебер (1864Ч 1920 pp.). ¬≥н вважав, що головним, визначальним у сусп≥льств≥ маЇ бути не загальне дл¤ вс≥х ¤вище, тобто закон, а щось значиме. «акони вивчаЇ природодосл≥дник, а досл≥дника культури ц≥кавить насамперед саме значуще. ѕри цьому критер≥Їм значимого виступають ц≥нност≥, ¤к≥ в свою чергу Ї не що ≥нше, ¤к усв≥домлен≥ ≥нтереси. —аме ≥нтереси людини спричин¤ють ц≥нн≥сть кожного предмета. ¬ сфер≥ ≥нтерес≥в можна оц≥нити предмет з точки зору добра або зла, ≥стини або брехн≥, краси або потворност≥ ≥ т.д. ÷≥лком природно виникаЇ питанн¤: де джерело ц≥нностей, хто задаЇ њх? Ќ≥мецький ф≥лософ √.–≥ккерт (1863Ч1936) вважав, що вони в≥чн≥ й ун≥версальн≥. ћ.¬ебер, навпаки, розгл¤дав ц≥нност≥ ¤к ¤вище ≥сторичне ≥ вважав, що вони визначаютьс¤ ¤кимось ≥нтересом епохи. ≤з зм≥ною епохи втрачають свою силу ≥ ц≥нност≥, на зм≥ну њм приход¤ть ц≥нност≥ ≥ншоњ епохи. ÷≥нност≥ впливають не лише на п≥знанн¤ та оц≥нку ¤вищ, а й визначають норми взаЇмов≥дносин людей, устр≥й сусп≥льного житт¤.

1	2	3

Ќазва: ћакс ¬ебер та його внесок в св≥тову пол≥тичну думку
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (3618 прочитано)