ѕол≥толог≥¤ > ѕол≥тичн≥ ел≥ти

ѕол≥тичн≥ ел≥ти

ѕлан

√енези ≥дей пол≥тичного ел≥тизму

“иполог≥¤ пол≥тичних ел≥т

—исте≠ми формуванн¤ ≥ зм≥ни пол≥тичних ел≥т

ќбірунтуванн¤ ¤вища пол≥тичноњ ел≥ти у спадщин≥ украњнських пол≥тичних мислител≥в

ѕол≥тична ел≥та ”крањни.

¬ступ

ѕол≥тична ел≥та - це сукупн≥сть ос≥б, ¤к≥ вид≥л¤ютьс¤ з пол≥тичного се≠редовища на основ≥ б≥льш вищого ступен¤ розвитку окремих пол≥тичних ¤костей. ѕол≥тична ел≥та складаЇтьс¤ з правл¤чоњ ел≥ти та контрел≥ти (перебуваЇ в опозиц≥њ до правл¤чоњ верх≥вки).

“ерм≥н "ел≥та" введений на початку XX ст. французьким досл≥дником ∆. —орелем та ≥тал≥йським ученим ¬. ѕарето. ≤дењ под≥лу сусп≥льства на "вищих" ≥ "нищих", "аристократ≥ю" та "простолюдин≥в" знаход¤ть своЇ обірунтуванн¤ у творчост≥  онфуц≥¤, ѕлатана, Ќ. ћак'¤велл≥, “.  арлейл¤, ‘. Ќ≥цше та ≥н. Ќаприк≥нц≥ XIX - на початку XX ст. з'¤вл¤ютьс¤ перш≥ концепц≥њ ел≥т, авторами ¤ких були ¬. ѕарето, √. ћоска, –. ћ≥хельс.

√енеза ≥дей пол≥тичного ел≥тизму. “ерм≥н "ел≥та" у пере≠клад≥ з французького означаЇ "кращий", "вибраний", "в≥дб≥рний". ÷им пон¤тт¤м позначають пров≥дн≥ верстви сусп≥льства, ¤к≥ зд≥йснюють кер≥в≠ництво у певних галуз¤х сусп≥льного житт¤. «алежно в≥д функц≥й, ¤к≥ ви≠конуЇ ел≥та у сусп≥льств≥, њњ под≥л¤ють на економ≥чну, господарську, ду≠ховно-≥нтелектуальну, пол≥тичну, в≥йськову, наукову тощо.

≤тал≥йський пол≥толог ≥ соц≥олог √. ћоска у прац≥ "ќснови пол≥тичноњ науки" (≥896) доводив неминучий под≥л сусп≥льства на тих, хто керуЇ, ≥ тих, ким керують. “акий под≥л, на його думку, Ї необх≥дною умовою ≥сну≠ванн¤ цив≥л≥зац≥њ. ≈л≥т≥ властива орган≥зован≥сть ≥ цим по¤снюЇтьс¤ њњ вла≠да над б≥льш≥стю. √. ћоска вид≥л¤Ї два типи парт≥йноњ верх≥вки: "арис≠тократична" (закрита) та "демократична" (в≥дкрита, допускаЇ розширен≠н¤ своњх лав за рахунок вих≥дц≥в ≥з низ≥в). Ќайважлив≥шим критер≥Їм входженн¤ в пол≥тичну ел≥ту Ї орган≥заторськ≥ зд≥бност≥, а також матер≥≠альна, моральна, ≥нтелектуальна вищ≥сть за ≥нших.

¬. ѕарето под≥лив ел≥ту на правл¤чу ≥ неправл¤чу (ел≥ту духу). ” правл¤ч≥й ел≥т≥ вид≥лив два типи, ¤к≥ посл≥довно зм≥нюють один одного: "леви" ≥ "лиси". "Ћевам" властивий консерватизм та силов≥ методи уп≠равл≥нн¤; вони переважають в умовах стаб≥льност≥ сусп≥льства. Ќе≠стаб≥льн≥сть пол≥тичноњ системи вимагаЇ правл≥нн¤ ел≥ти "лис≥в" - гнучких кер≥вник≥в, ¤к≥ Ї майстрами пол≥тичних комб≥нац≥й. ¬. ѕарето вважаЇ, що пан≥вна верх≥вка Ї однор≥дною, њњ члени об'Їднан≥ сп≥льн≥стю соц≥ального походженн¤ та досв≥ду, дл¤ них притаманна енерг≥йн≥сть, мужн≥сть, доб≠рочесн≥сть.

Ќ≥мецький досл≥дник –. ћ≥хельс поЇднав проблеми виникненн¤ ≥ функц≥онуванн¤ пол≥тичних ел≥т з д≥¤льн≥стю пол≥тичних парт≥й, керованих мен≠ш≥стю. ¬≥н сформулював "зал≥зний закон ол≥гарх≥њ", зм≥ст ¤кого пол¤гаЇ у тому, що виникненн¤ у ход≥ сусп≥льного прогресу складних орган≥зац≥йних структур веде до формуванн¤ ел≥ти. ќск≥льки кер≥вництво цими структура≠ми не може зд≥йснюватис¤ ус≥ма членами сусп≥льства, то з≥ сусп≥льства ви≠д≥л¤Їтьс¤ пол≥тична ел≥та, ¤ка поступово виходить ≥з-п≥д контролю решти громад¤н ≥ п≥дпор¤дковуЇ пол≥тику власним ≥нтересам. ѕерес≥чн≥ члени сусп≥льства недостатньо компетентн≥, пасивн≥, про¤вл¤ють байдуж≥сть до повс¤кденного пол≥тичного житт¤.

ƒе¤к≥ учен≥ розробл¤ли к≥льк≥сн≥ показники у своњх теор≥¤х пол≥тичних ел≥т. Ќаприклад, рос≥йський мислитель ћ. Ѕерд¤Їв виводив "коеф≥ц≥Їнт ел≥ти" стосовно високо≥нтелектуальноњ частини населенн¤ до загальноњ к≥лькост≥ писемних. Ќа його думку, ¤кщо коеф≥ц≥Їнт ел≥т б≥льший п'¤ти в≥дсотк≥в, то це означаЇ на¤вн≥сть у сусп≥льств≥ високого потенц≥алу роз≠витку; ¤кщо цей коеф≥ц≥Їнт знижуЇтьс¤ до одного в≥дсотка, держава гине, у сусп≥льств≥ в≥дбуваЇтьс¤ заст≥й, а ел≥та трансфорд≥устьс¤ у касту. ћ. Ѕерд¤Їв писав: "... «авжди панують нечисленн≥, такий непорушний за≠кон природи. ѕануванн¤ ус≥х ≥нших н≥чого реального не означаЇ, кр≥м темного, байдужого та зм≥шаного хаосу. ¬с¤ке управл≥нн¤ цим хаосом припускаЇ в≥дм≥нн≥сть та вид≥ленн¤ тих чи ≥нших елемент≥в аристократ≥њ або ол≥гарх≥њ... ѕ≥сл¤ створенн¤ св≥ту завжди пакувала, пануЇ ≥ буде пану≠вати менш≥сть, а не б≥льш≥сть. ÷е в≥рно дл¤ вс≥х форм ≥ тип≥в управл≥нн¤, дл¤ монарх≥й ≥ демократ≥й, дл¤ епох реакц≥йних та дл¤ епох революц≥йних. ≤з управл≥нн¤ меншост≥ немаЇ виходу".

ј. ѕахарев серед основних рис пол≥тичноњ ел≥ти вид≥л¤Ї:

Х надзвичайне становище у сусп≥льств≥ з правом висуванн¤ основних пол≥тичних л≥дер≥в держави;

Х право на прив≥лењ;

Х закрит≥сть або нап≥взакрит≥сть дл¤ чужих соц≥альних верств;

Х психолог≥¤ вищост≥, тверд≥ переконанн¤;

Х власна ≥деолог≥¤;

Х доступ до закритоњ ≥нформац≥њ та високоњ культури;

Х в здатн≥сть до самопожертви заради збереженн¤ влади.

“иполог≥¤ пол≥тичних ел≥т. ” науков≥й л≥тератур≥ Ї чимало типолог≥й пол≥тичних ел≥т, в основ≥ ¤ких Ї найр≥зноман≥тн≥ш≥ .ознаки та досл≥дницьк≥ п≥дходи. «а способом формуванн¤ ел≥т вид≥л¤ютьс¤ "в≥дкрит≥" та "закрит≥" ел≥ти. "¬≥дкрит≥" ел≥ти допускають спонтанний прих≥д нових член≥в; пр≥оритетною ц≥нн≥стю Ї найвищий профес≥онал≥зм у певн≥й сфер≥ д≥¤льност≥. "¬≥дкрита" ел≥та Ї публ≥чною, њњ члени дбають про свою репутац≥ю. Ќатом≥сть "закрит≥" ел≥ти регулюють моб≥льн≥сть своњх член≥в за допомогою спец≥альних орган≥в; поповненн¤ нових член≥в в≥дбуваЇтьс¤ пов≥льно, критер≥¤ми добору найчаст≥ше Ї в≥ддан≥сть систем≥ чи вождю.

Ќ. ћак'¤велл≥, а всл≥д за ним й ¬. ѕарето, под≥л¤ли ел≥ту залежно в≥д фор≠ми зд≥йсненн¤ влади - на прихильник≥в в≥дкритого насильства ≥ тих, хто в≥ддаЇ перевагу гнучким методам. ќ.  опт вважав, що з≥ зм≥ною типу сусп≥льства, зм≥нюЇтьс¤ й тип ел≥ти: ел≥та св¤щеник≥в, чаклун≥в, учених.

«а способом приходу до влади ел≥ти под≥л¤ютьс¤ на лег≥тимн≥ та нелег≥тимн≥. Ћег≥тимними Ї ел≥ти, ¤к≥ отримали владу при добров≥льн≥й п≥дтримц≥ мас, а нелег≥тимними - т≥, що панують над б≥льш≥стю за допомогою примусу, насильства.

«а ≥деолог≥чними ц≥нност¤ми ел≥ти бувають авторитарн≥, тотал≥≠тарн≥, демократичн≥, л≥беральн≥. «а видами пол≥тичноњ д≥¤льност≥ ел≥ти под≥л¤ютьс¤ на державну (адм≥н≥стративну, депутатську), мун≥ципальну, парт≥йну та ел≥ту громадських орган≥зац≥й. «а основними сферами життЇ≠д≥¤льност≥ сусп≥льства вид≥л¤ютьс¤ пол≥тична, економ≥чна, соц≥альна, культурна, рел≥г≥йна ел≥ти.

—истеми формуванн¤ ≥ зм≥ни пол≥тичних ел≥т. ” св≥тов≥й пол≥тичн≥й практиц≥ Ї дв≥ основн≥ системи формуванн¤ пол≥тичних ел≥т: антрепренерська (п≥дприЇмницька) ≥ система г≥льд≥й (корпоративна).

“аблиц¤ 1.

—истеми формуванн¤ пол≥тичних ел≥т

—еред учених Ї найр≥зноман≥тн≥ш≥ думки щодо шл¤х≥в формуванн¤ ел≥т. √. ћоска акцентуЇ увагу на конкретно-≥сторичному характер≥ цих шл¤х≥в: за доби —ередньов≥чч¤ п≥дставою дл¤ приналежност≥ до ел≥ти була в≥йськова мужн≥сть, у "добре орган≥зованих сусп≥льствах" - багат≠ство, походженн¤, у XX ст. - видатн≥ зд≥бност≥.

 . ћапхейм вид≥лив так≥ три шл¤хи приходу в ел≥ту: на засадах кров≥, багатства, особистоњ профес≥йно-духовноњ продуктивност≥. ƒ. Ѕелл вва≠жаЇ, що "ел≥та кров≥" в≥дпов≥даЇ до≥ндустр≥альному сусп≥льству, "ел≥та багатства" - ≥ндустр≥альному сусп≥льству, "ел≥та знань" (науково-техн≥ч≠на ел≥та) - пост≥ндустр≥альному сусп≥льству.

1	2

Ќазва: ѕол≥тичн≥ ел≥ти
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (3308 прочитано)