Ѕ≥олог≥¤ > Ћисток Ц б≥чна частина пагона. «овн≥шн¤ будова листка

Ћисток Ц б≥чна частина пагона. «овн≥шн¤ будова листка

Ћистки у б≥льшост≥ рослин зелен≥, найчаст≥ше Ц пластинчаст≥, звичайно мають двоб≥чну симетр≥ю. –озм≥ри в≥д к≥лькох мм (р¤ска) до 10-15 м (у пальм). ћають обмежений р≥ст.

Ћисток складаЇтьс¤ з черешка, листковоњ пластинки ≥ прилистк≥в (у де¤ких). «а допомогою черешка листкова пластинка прикр≥плюЇтьс¤ до стебла. √нучкий черешок дозвол¤Ї листков≥ ор≥Їнтуватис¤ в≥дносно сонц¤. ” де¤ких рослин черешк≥в немаЇ, так≥ листки на в≥дм≥ну в≥д черешкових називаютьс¤ сид¤чими. “а частина сид¤чого листка, що охоплюЇ стебло ≥ захищаЇ його в≥д ушкоджень, називаЇтьс¤ п≥хвою (злаков≥). Ћистки багатьох рослин мають особлив≥ вирости, придатки б≥л¤ основи черешка листка Ц прилистки. ¬они можуть мати вигл¤д розм≥щених парами маленьких листочк≥в, пл≥вочок, колючок, лусочок ≥ виконують переважно захисну функц≥ю.

Ћистков≥ пластинки р≥зноман≥тн≥ за формою: л≥н≥йн≥ (злаки), овальн≥ (акац≥¤), ланцетн≥ (верба), стр≥лопод≥бн≥ (стр≥лолист), округл≥ (осика), серцевидн≥ (липа).

‘орми краю листковоњ пластинки: ц≥локрањй, зубчастий, пилчастий, вињмчастий.

 р≥м того, залежно в≥д розм≥ру ≥ форми розс≥ченост≥ пластинки розр≥зн¤ють:

лопатев≥ (дуб - розр≥зи с¤гають чверт≥ ширини листковоњ пластинки),

розд≥льн≥ (мак Ц розр≥зи б≥льш≥ за чверть ширини листковоњ пластинки),

розс≥чен≥ (репТ¤х Ц розр≥зи дос¤гають середини листковоњ пластинки).

«алежно в≥д числа листкових пластинок на черешку, листки под≥л¤ють на прост≥ ≥ складн≥. ѕростий листок складаЇтьс¤ з черешка та одноњ листковоњ пластинки ≥ в≥дпадаЇ п≥д час листопаду повн≥стю. —кладний листок маЇ к≥лька листкових пластинок, розташованих на сп≥льному черешку.  ожну листкову пластинку складного листка, ¤ка п≥д час листопаду може в≥дпадати самост≥йно, називають листочком.

—еред складних листк≥в розр≥зн¤ють:

а) “р≥йчаст≥ (конюшина, суниц≥) Ц три листочки, що власними короткими черешками прикр≥плюютьс¤ до сп≥льного черешка;

б) ѕальчаст≥ (каштан) Ц число листочк≥в перевищуЇ три.

в) ѕарноперистоскладн≥ Ц (акац≥¤ жовта) Ц верх≥вка сп≥льного черешка зак≥нчуЇтьс¤ парою листочк≥в.

г) Ќепарноперистоскладн≥ Ц (шипшина) Ц одним листочком.

–озм≥р ≥ форма листк≥в Ї спадковою ознакою. Ћише в окремих випадках, найчаст≥ше у декоративних садових форм, листкова пластинка може зм≥нювати свою форму ≥ нав≥ть забарвленн¤.

∆»Ћ ”¬јЌЌя Ћ»—“ ≤¬.

Ћисткова пластинка маЇ жилки. ¬они в≥дход¤ть в≥д черешка листка ≥ розгалужуютьс¤ в його пластинц≥. ∆илки Ц судинноволокнист≥ пучки, ¤к≥ поЇднують листок з≥ стеблом. ¬они складаютьс¤ з пров≥дних та механ≥чноњ тканин.

–озташуванн¤ жилок листковоњ пластинки маЇ назву жилкуванн¤. ‘ункц≥њ жилок Ц пров≥дна (постачанн¤ листк≥в водою, м≥неральними сол¤ми та виведенн¤ з них продукт≥в асим≥л¤ц≥њ) та механ≥чна (жилки Ї опорою дл¤ листковоњ паренх≥ми ≥ захищають листки в≥д розрив≥в).

–озр≥зн¤ють с≥тчасте, паралельне та дугове жилкуванн¤.

—≥тчасте жилкуванн¤ зустр≥чаЇтьс¤ найчаст≥ше, воно в основному властиве дводольним рослинам. ∆илки на листков≥й пластинц≥ розм≥щен≥ у вигл¤д≥ сильно розгалуженоњ с≥точки.

ѕаралельне ≥ дугове жилкуванн¤ найчаст≥ше зустр≥чаЇтьс¤ в однодольних рослин. ѕри паралельному жилкуванн≥ жилки розход¤тьс¤ в≥д основи листка дугопод≥бно (конвал≥¤).

“ипи листкорозташуванн¤.

Ћисткорозташуванн¤ Ц спос≥б розм≥щенн¤ листк≥в на пагон≥. Ћистки на пагон≥ укр≥плен≥ на стеблових вузлах. –озр≥зн¤ють так≥ види: чергове Ц коли листки розм≥щен≥ навколо стебла по одному, н≥би чергуючись по сп≥рал≥ (¤блун¤). —упротивне Ц коли по кожному стебловому вузл≥ розм≥щено по два листки один проти одного (бузок, клен). ћутовчасте або к≥льчасте Ц коли на стебловому вузл≥ розм≥щено по три ≥ б≥льше листк≥в (ворон¤че око).

Ѕудь-¤ке листкорозм≥щенн¤ дозвол¤Ї рослинам вловлювати максимальну к≥льк≥сть св≥тла, оск≥льки кожен листок займаЇ на пагон≥ своЇ певне м≥сце ≥ не зат≥нюЇ нижче лежачого.

ѕ≥д час диханн¤ поглинаЇтьс¤ кисень та вид≥л¤Їтьс¤ у довк≥лл¤ —ќ2. Ќайб≥льш активне диханн¤ спостер≥гаЇтьс¤ в тих частинах рослини, ¤к≥ ростуть. Ќа диханн¤ рослин впливаЇ ≥ вм≥ст —ќ2 в пов≥тр≥ та похмура чи холодна погода.

¬ипаровуванн¤ води Ц трансп≥рац≥¤. “рансп≥рац≥¤ Ц це ф≥з≥олог≥чний процес в≥ддач≥ води рослиною. ¬оду випаровуЇ вс¤ поверхн¤ т≥ла рослини. ќсобливо ≥нтенсивно Ц листки. –озр≥зн¤ють трансп≥рац≥ю кутикул¤рну (через поверхню кутикули, ¤ка покриваЇ еп≥дерм≥с листка) та продихову (випаровуванн¤ через продихи ). Ѕ≥олог≥чне значенн¤ трансп≥рац≥њ пол¤гаЇ в тому, що вона Ї засобом пересуванн¤ води та р≥зних речовин по рослин≥, спри¤Ї надходженню —ќ2 в листок, вуглецевому живленню рослин, захищаЇ лист¤ в≥д перегр≥ванн¤.

–егул¤ц≥¤ випаровуванн¤ води рослинами зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою продих≥в. ѕри високому вм≥ст≥ води продихи в≥дкриваютьс¤ ≥ трансп≥рац≥¤ посилюЇтьс¤, при нестач≥ води, коли рослини вТ¤нуть, продихи замикаютьс¤ ≥ трансп≥рац≥¤ утруднюЇтьс¤. ≤нтенсивн≥сть випаровуванн¤ залежить також в≥д умов росту рослини та њњ б≥олог≥чних властивостей. “ак, рослини посушливих м≥сцевостей випаровують мало вологи, а рослини вологих м≥сцевостей Ц значно б≥льше, т≥ньов≥ рослини випаровують води менше, н≥ж св≥тлов≥: багато води рослини випаровують у спеку, значно менше Ц у хмарну погоду. –озс≥¤не св≥тло зменшуЇ трансп≥рац≥ю. ѕри посиленн≥ в≥тру швидк≥сть випаровуванн¤ зростаЇ.

 р≥м продих≥в регулюють ≥нтенсивн≥сть випаровуванн¤ захисними утворами на шк≥р≥ Ї:

-  утикула.

- ¬осковий нал≥т.

- ќпушенн¤ р≥зними волосками.

” рослин сукулент≥в (кактуси) листок перетворений на колючки, а його функц≥њ виконуЇ стебло.

ѕри утрудненому випаровуванн≥ у рослин спостер≥гаЇтьс¤ гутац≥¤ Ц вид≥ленн¤ через вод¤н≥ продихи крапель води. «устр≥чаЇтьс¤ в природ≥ ранком, або перед дощем, коли пов≥тр¤ насичене вод¤ною парою.

“ривал≥сть житт¤ листк≥в, листопадн≥ та в≥чнозелен≥ рослини.

Ћистки б≥льшост≥ кв≥ткових рослин живуть лише прот¤гом к≥лькох теплих м≥с¤ц≥в року. ¬ однор≥чних вид≥в вони в≥дмирають разом з ≥ншими надземними частинами. ” одних багатор≥чних деревТ¤нистих рослин листки можуть повн≥стю опадати в певну пору року, в ≥нших Ц кожен листок живе к≥лька рок≥в. ќтже рослини, листки ¤ких розвиваютьс¤ прот¤гом одного вегетативного сезону ≥ щор≥чно з настанн¤м неспри¤тливих умов опадають, називають листопадними.

Ћистки в≥чнозелених рослин живуть в≥д 1 до 15 рок≥в. ¬≥дмиранн¤ частини старих ≥ утворенн¤ нових листк≥в в≥дбуваЇтьс¤ пост≥йно, дерево здаЇтьс¤ в≥чнозеленим (хвойн≥, цитрусов≥).

Ѕ≥олог≥чним пристосуванн¤м рослин до захисту в≥д випаровуванн¤ Ї листопад Ц масове опаданн¤ листк≥в на холодний або жаркий пер≥од року.

¬ пом≥рних зонах дерева скидають листки на зиму, коли корен≥ не можуть подавати воду з мерзлоњ земл≥, а мороз висушуЇ рослину. ” троп≥ках листопад спостер≥гаЇтьс¤ в сухий пер≥од року.

ѕ≥дготовка до опаданн¤ листк≥в.

1.–уйнуванн¤ хлороф≥лу, ≥нш≥ п≥гменти (каротин ≥ ксантоф≥л) збер≥гаютьс¤ довше.

2.Ѕ≥л¤ основи черешка листка утворюЇтьс¤ в≥докремлюючий шар.

3.∆илки закупорюютьс¤ продуктами життЇд≥¤льност≥.

4.Ћисток в≥дриваЇтьс¤, а на стебл≥ залишаЇтьс¤ листковий рубець.

« опалим лист¤м видал¤ютьс¤ непотр≥бн≥ продукти обм≥ну речовин з рослини.

¬идозм≥ни листка.

 р≥м основних функц≥й (фотосинтез, випаровуванн¤, диханн¤), листки можуть виконувати й додатков≥, у звТ¤зку з чим спостер≥гаютьс¤ њхн≥ видозм≥ни.

1.Ќагромадженн¤ поживних речовин Ц цибул¤, капуста.

2.Ќагромадженн¤ води Ц алое.

3.«ахищенн¤ в≥д поњданн¤ Ц колючки барбарису.

4.«ахист в≥д випаровуванн¤ Ц колючки кактуса.

5.«акр≥пленн¤ слабких стебел Ц вусики гороху.

6.Ћовити ≥ перетравлювати комах Ц комахоњдн≥ рослини (400 рослин) росичка, непентес).

Ћисткорозташуванн¤ Ї спадковою ознакою, однак при розвитку рослин воно може зм≥нюватис¤, пристосовуючись до умов осв≥тленн¤. ЅуваЇ так, що в нижн≥й частин≥ пагона листки розм≥щуютьс¤ супротивно, а у верхн≥й Ц чергово. —воЇр≥дний спос≥б листкорозташуванн¤ Ц мозањчний. (польовий клен). Ћист¤ на пагон≥ маЇ черешки р≥зноњ довжини ≥ р≥зне скрученн¤, а також р≥зну величину листковоњ пластинки. ѕри цьому листки найкраще використовують прост≥р ≥ св≥тло.

¬нутр≥шн¤ будова листка.

Ћисток маЇ кл≥тинну будову.  л≥тини р≥зноњ форми ≥ будови, розм≥щен≥ у певному пор¤дку ≥ виконують в≥дпов≥дн≥ функц≥њ.

1. «верху та знизу листок вкритий кл≥тинами покривноњ тканини (еп≥дерм≥с). ÷е Ц шк≥рка листка, кл≥тини ¤коњ щ≥льно прил¤гають одна до одноњ захищаючи внутр≥шн≥ частини в≥д висиханн¤, механ≥чних ушкоджень. Ўк≥рка переважно одношарова ≥ складаЇтьс¤ з живих безкол≥рних кл≥тин. «авд¤ки прозорост≥ кл≥тин сон¤чн≥ промен≥ легко проникають кр≥зь них у товщу листка. Ќер≥дко кл≥тини шк≥рки вкрит≥ тонкою жиропод≥бною прозорою пл≥вкою Ц кутикулою, ¤ка виконуЇ захисну функц≥ю.

” шк≥рц≥ м≥ж безбарвними кл≥тинами м≥ст¤тьс¤ кл≥тини, що мають хлоропласти Ц це продихи. ѕродих складаЇтьс¤ з двох замикальних кл≥тин бобопод≥бноњ форми з нер≥вном≥рно потовщеними ст≥нками ≥ продиховоњ щ≥лини. ѕродихи регулюють швидк≥сть газообм≥ну та випаровуванн¤ води листком. ќсоблив≥стю кл≥тин продих≥в Ї те, що вони можуть зм≥нювати свою форму, внасл≥док чого регулюють розм≥р продиховоњ щ≥лини.

ѕродихи розташовуютьс¤ звичайно на нижньому боц≥ листка, але бувають ≥ на верхньому, ≥нод≥ розпод≥лен≥ р≥вном≥рно (кукурудза), у водних рослин Ц лише на верхн≥й поверхн≥ листка.  ≥льк≥сть продих≥в на 1 мм2 Ц 100-300 ≥ б≥льше, залежить в≥д виду рослин, умов зростанн¤.

1	2

Ќазва: Ћисток Ц б≥чна частина пагона. «овн≥шн¤ будова листка
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (1077 прочитано)