ѕол≥толог≥¤ > —учасн≥ американсько-украњнськ≥ в≥дносини

—учасн≥ американсько-украњнськ≥ в≥дносини

ѕерший етап украњнсько-американських в≥дносин 25 грудн¤ 1991 р. Ц 23 листопада 1994 року, це час дипломатичного дебюту нашоњ держави у в≥дносинах з —полученими Ўтатами јмерики. ƒаний етап назначений трьома чинниками: ¤дерний фактор, процес м≥жнародного визначенн¤ ”крањни та перш≥ кроки на св≥тов≥й арен≥.

ƒипломати мали важливе завданн¤ Ц представити ”крањну св≥тов≥й сп≥льнот≥, щоб показати наш≥ ц≥нност≥, культуру, дос¤гненн¤ в науц≥, спорт≥ дл¤ того щоб ”крањна могла г≥дно зайн¤ти своЇ м≥сце у св≥тов≥й пол≥тиц≥. Ќе будемо забувати, що багато пол≥тик≥в забувати, що багато пол≥тик≥в заруб≥жних крањн, на початку, нав≥ть не знали де знаходитьс¤ така крањна, що це за народ, ¤ка його ≥стор≥¤. ”крањна мала ч≥тко за¤вити: дл¤ чого створювалас¤ ц¤ держава, ¤к≥ њњ принципи, м≥сце у св≥т≥, напр¤ми д≥¤льност≥.

Ќа думку першого ћ≥н≥стра закордонних справ ”крањни јнатол≥¤ «ленка в на¤вних тод≥ умовах ”крањн≥ треба було зразу ж в≥дмовитись в≥д ¤дерноњ зброњ за ч≥тко встановлену компенсац≥ю. ћи з≥ свого боку вважаЇмо таке твердженн¤ ц≥лком правильним ≥ обТЇктивним, ¤ке в≥дпов≥даЇ пол≥тичним реал≥¤м. ѕроте таке р≥шенн¤ оц≥нилос¤ ¤к шл¤х найменшого опору ≥ наше кер≥вництво п≥д тиском депутат≥в правого крила ¬ерховноњ –ади все ж вир≥шило ¤дерну зброю зберегти. ÷е породило сильний, нав≥ть, жорсткий тиск на нашу державу, ¤кий у повному обс¤з≥ в≥дчули на соб≥ украњнськ≥ дипломати. ”крањна п≥шла шл¤хом розт¤гуванн¤ мови ультиматум≥в на довший пер≥од, крок за кроком здаючи позиц≥њ ≥ думаючи, що вдастьс¤ виторгувати б≥льш≥ компенсац≥њ, але це була помилка. ÷е р≥шенн¤ засв≥дчило близорук≥сть тод≥шн≥х анал≥тик≥в, ¤к≥ не бачили реально т≥Їњ пол≥тики, ¤ку проводили —получен≥ Ўтати у св≥т≥.

Ќа думку ј.«ленка ≥снувала негласна домовлен≥сть м≥ж —Ўј ≥ –ос≥Їю про сп≥льн≥ д≥њ щодо позбавленн¤ ”крањни ¤дерного потенц≥алу. ÷≥каво наск≥льки далеко могли зайти ц≥ сп≥льн≥ д≥њ в дос¤гненн≥ њхньоњ мети. ƒумаю не важко змоделювати цю ситуац≥ю з на¤вноњ ≥нформац≥њ сьогодн≥.

ѕитанн¤ ж не сто¤ло просто: бути ”крањн≥ ¤дерною державою чи без¤дерною. ¬иб≥р був з ≥нших вар≥ант≥в: чи бути в повн≥й м≥жнародн≥й ≥зол¤ц≥њ в умовах ≥нфл¤ц≥њ 1050% у 1993 р., п≥ддатис¤ внутр≥шн≥й дестаб≥л≥зац≥њ та ймов≥рн≥й ≥ноземн≥й ≥нтервенц≥њ з боку —Ўј та –ос≥њ, чи мати можлив≥сть реал≥зувати довгооч≥кувану державн≥сть.

ўодо п≥дтве6рдженн¤ розвитку под≥й в рамах змодельованоњ ситуац≥њ то доказами Ї ёгослав≥¤ 1999 р., јфган≥стан 2001 р. ≤рак 2003 р., ѕ≥вн≥чна  оре¤.

”творенн¤ держави з трет≥м у св≥т≥ ¤дерним потенц≥алом та з населенн¤м ≥ територ≥Їю ¤к ‘ранц≥¤ мала б призвести до зм≥ни розстановки сил у систем≥ м≥жнародних в≥дносин. јле поступатись своњм м≥сцем н≥хто не хот≥в. «ах≥дн≥ експерти оч≥кували ”крањну за промисловим, науковим та ресурсним потенц≥алом ¤к 7-му крањну св≥ту. ” цей же час рос≥йськ≥ ≥нформац≥йн≥ агентства формували думку в ™вроп≥, що ”крањна непередбачувана держава ≥ залишати њњ з ¤дерною зброЇю не можна.

—Ўј не гребують в≥йськовими засобами при дос¤гненн≥ своњх ¤к вони висловлюютьс¤, нац≥ональних ≥нтерес≥в, нав≥ть за межами своЇњ крањни з 1824 року.

÷е велике дос¤гненн¤, що ”крањн≥ вдалос¤ втримати мир ≥ стаб≥льн≥сть дл¤ зм≥цненн¤ своЇњ незалежност≥.

„ому —Ўј не реагували на розробку ¤дерноњ зброњ ≤нд≥Їю та ѕакистаном, а так ревно роззброювали ”крањну? “ому, що м≥ж цими крањнами встановилис¤ р≥вновага на досить довгий пер≥од ≥ це унеможливлюЇ м≥ж ними в≥йну, а значить у рег≥он≥ по¤витьс¤ стаб≥льн≥сть. ”крањна ж могла стати л≥дером у своЇму рег≥он≥ ≥ дл¤ противаги використати було н≥кого. «прогнозувати розвиток под≥й в ”крањн≥ було складно, тому нас мали роззброњти любими методами ≥ це велике дос¤гненн¤ нашого ур¤ду ≥ дипломат≥в що цей процес пройшов мирно.

—кажемо в≥дверто в цей час ”крањна надм≥рно ≥деал≥зувала —Ўј ≥ њхню пол≥тику в св≥т≥ загалом. ÷е не давало ц≥л≥сного баченн¤ —получених Ўтат≥в, ¤к≥ замаскували св≥й експанс≥он≥зм в гасла гуман≥зму ≥ демократизму. ÷е великий промах анал≥тик≥в ≥ тих пол≥тик≥в, ¤к≥ кидали необгрунтован≥ гасла.

ƒругий етап, листопад 1994 Ц листопад 1997 рок≥в, це прорив украњнсько-американських в≥дносинах. «а цей час було прийн¤то переважну б≥льш≥сть двосторонн≥х м≥ждержавних та м≥жгалузевих документ≥в. —получен≥ Ўтати в попередньому етап≥ добилась в≥д ”крањни того що хот≥ли без в≥йськових засоб≥в хоча й зовс≥м не дипломатичними методами. ÷е було, ¤к не ¤к, гучне дос¤гненн¤, роззброњти крањну з трет≥м ¤дерним потенц≥алом, ¤ке стало одним з великих зовн≥шньопол≥тичних козир≥в ѕрезидента  л≥нтона.

—аме в цей час ”крањна мала отримати своњ чесно зароблен≥ див≥денди. ≤ справд≥ —Ўј п≥дтримували ”крањни у взаЇминах з ћ≥жнародним ¬алютним ‘ондом, —в≥товим Ѕанком де њхн≥й голос мав велику вагу. «а п≥дтримки —Ўј украњнський представник був обраний головною √енеральноњ јсамблењ ќќЌ. ѕожвавилас¤ сп≥впрац¤ ”крањни з Ќј“ќ. ” вересн≥ 1996 р. сторони констатували вих≥д в≥дносин на р≥вень стратег≥чного партнерства. « 1997 р. почала д≥¤ти ”крањнсько-јмериканська ћ≥ждержавна ком≥с≥¤, ¤ку очолили ѕрезидент ”крањни Ћ. учма та ¬≥це-президент —Ўј ј. √ор. јналоги даноњ структури були створен≥ з≥ сторони —Ўј т≥льки з –ос≥Їю та ≤зрањлем. ”крањна стала трет≥м за розм≥рами одержувачем ф≥нансовоњ допомоги —Ўј п≥сл¤ ≤зрањлю та ™гипту.

јле чи д≥¤ли тут —получен≥ Ўтати щиро, чи просто це був ув≥чливий жест за наш≥ уступки.

”крањнськ≥ дипломати подали продуктивну ≥дею реал≥зац≥њ ≥м≥джу ”крањни не лише ж марноњ, миротворчоњ крањни, але й в≥дпов≥дальноњ за стаб≥льн≥сть ≥ мир в рег≥он≥. ”крањна прагнула зайн¤ти м≥сце л≥дера в рег≥он≥ ≥ взагал≥ впливовоњ та авторитетноњ держави. « ÷≥Їњ позиц≥њ —Ўј мали зац≥кавлен≥сть в ”крањн≥, але ми тут ¤вно недопрацювали ≥ в дечому себе переоц≥нили. ¬дал≥ ≥дењ щодо рег≥онального партнерства були похован≥ устремл≥нн¤м наших сус≥д≥в до ≈— та Ќј“ќ.

јле проблема тут глибше, попри вдал≥ усп≥хи у зовн≥шньопол≥тичн≥й д≥¤льност≥ ”крањни законсервувалас¤ в середин≥ держави. Ќ≥¤ких зм≥н не проходилас¤ в середин≥ держави. Ќ≥¤ких зм≥н не проходило.

—Ўј неодноразово наголошували, що ”крањна Ї ключовим елементом стаб≥льност≥ ≥ безпеки на континент≥, стратег≥чним партнером ≥ потенц≥йно важливим союзником —Ўј в рег≥он≥. јле реальних крок≥в ¤к≥ б в≥дпов≥дали цим за¤вам не робилос¤. ”крањнськ≥ пол≥тики та дипломати впадали у в≥дчай коли бачили, що —Ўј називають реальну допомогу будь-¤ким крањнам з ¤кими њх в≥дносини не наст≥льки близьк≥ ¤к з ”крањною.

Ќа нашу думку справа тут в тому, що Ї певн≥ ≥сторично сформован≥ стереотипи, що певн≥ територ≥њ перебувають п≥д впливом конкретних держав уже багато стол≥ть ≥ таких стан справ стараютьс¤ не порушувати. ƒл¤ приладу ¬еликобритан≥¤ завжди вступала в в≥йну коли ≥нша держава намагалас¤ зайн¤ти √олланд≥ю. ѕотр≥бна ситуац≥¤ Ї на Ѕалканах та на  авказ≥. ”крањна ж перебуваЇ п≥д впливом –ос≥њ ≥ на «аход≥ це розум≥ють.

Ќе довго ”крањна захоплювалас¤ УперлиноюФ «ах≥дноњ демократ≥њ незважаючи нав≥ть на те, що встигла стати зразковим учнем јмерики. ” листопад≥ 1997 р. було п≥дн¤те американською стороню питанн¤ Ѕушерського проекту, тобто продаж≥ ’арк≥вським ¬ќ У“урбоатомФ турб≥н до ≤рану на буд≥вництво ј≈—. ÷е знову був ультиматум.  омерц≥йна ц≥на проекту була в рамках 2 млрд. дол. ј це працююч≥ заводи ≥ виплачен≥ зарплатн≥.

Ќаш романтизм щодо јмерики отримав сильного удару й почав розв≥юватись.

Ќе зважаючи на те, що наша держава погодилась на пропозиц≥ю свого стратег≥чного партнера, ставленн¤ —Ўј до ”крањни стало холодн≥шим.

ќтже, ¤кщо дружити з св≥товим гегемоном то значить треба п≥длаштовуватись п≥д його пол≥тику, щоб не попасти в розр≥з ≥нтерес≥в.

1

Ќазва: —учасн≥ американсько-украњнськ≥ в≥дносини
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (493 прочитано)