ѕол≥толог≥¤ > ÷≥льова визначен≥сть орган≥зац≥й ≥ндустр≥ального та пост≥ндустр≥ального сусп≥льств

÷≥льова визначен≥сть орган≥зац≥й ≥ндустр≥ального та пост≥ндустр≥ального сусп≥льств

”мовою виникненн¤ будь-¤коњ орган≥зац≥њ Ї необх≥дн≥сть зд≥йсненн¤ певноњ складноњ ц≥льовоњ сп≥льноњ д≥¤льност≥, тобто феномен орган≥зац≥њ про¤вл¤Їтьс¤ у њњ ≥снуванн≥ ¤к ц≥леспр¤мованоњ системи. ѕроцес управл≥нн¤ при цьому включаЇ прийн¤тт¤ р≥шень, виб≥р альтернативних стратег≥й ≥ оц≥нку результат≥в у њхньому пор≥вн¤нн≥ з попередньо заданими ц≥л¤ми.

÷≥ль в управл≥нн≥ не Ї ≥ не може бути ¤коюсь пост≥йною величиною в Устан≥ спокоюФ, ¤ка повинна лише зд≥йснюватис¤. «≥ зм≥ною соц≥ально-економ≥чних умов, розвитком ринкових в≥дносин, поглибленн¤м спец≥ал≥зац≥њ, удосконалюванн¤м технолог≥й в≥дбуваЇтьс¤ трансформац≥¤ ц≥льових ор≥Їнтир≥в орган≥зац≥њ. « соц≥олог≥чноњ точки зору найб≥льший ≥нтерес викликаЇ розгл¤д ц≥леформуванн¤ в орган≥зац≥њ з позиц≥њ лог≥чноњ зм≥ни њњ ц≥леспр¤мованост≥, ¤ка була обумовлена конкретними ≥сторичними моментами.

”же в пер≥од виникненн¤ перших теор≥й наукового управл≥нн¤ ц≥л≥ розгл¤далис¤ серед найб≥льш фундаментальних елемент≥в в орган≥зац≥њ ≥ були найважлив≥шими компонентами управл≥нських систем, розроблених ‘.“ейлором, подружж¤м √≥лбрет, ’.≈мерсоном, √.√антом, ћ.‘оллет та њх посл≥довниками. јвтори теор≥њ м≥жособист≥сних стосунк≥в також неодноразово посилалис¤ на важливе значенн¤ ц≥лей в управл≥нн≥.

Ќа початку ’’ ст. спри¤тлив≥ природн≥ умови, на¤вн≥сть квал≥ф≥кованоњ робочоњ сили в поЇднанн≥ з м≥н≥мальним соц≥альним ≥ пол≥тичним контролем, ринок, що бурхливо розвивавс¤, спонукали орган≥зац≥ю висувати так≥ ц≥л≥, ¤к≥ б максимально в≥дпов≥дали соц≥ально-економ≥чним умовам того пер≥оду. ≤ндустр≥ал≥зац≥¤ прац≥ вимагала ≥ндустр≥альних метод≥в управл≥нн¤ п≥дприЇмством. ќсновн≥ умови орган≥зац≥њ зосередились на удосконалюванн≥ технолог≥й виробництва, випуску продукц≥њ, здобутт≥ своЇњ частки ринку ≥ тим самим прибутку. ” звТ¤зку з цим, основними ц≥л¤ми, ¤к≥ будували весь контур управл≥нн¤ орган≥зац≥Їю, були виробнич≥ ц≥л≥, тобто ц≥л≥, спр¤мован≥ на максимальне п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥, ≥, ¤к насл≥док, зб≥льшенн¤ обс¤гу продукц≥њ, що випускаЇтьс¤, або наданих послуг. ¬иникали ≥ розвивалис¤ механ≥зми ≥нжин≥рингу, ¤кий обТЇднував власне роботи з≥ створенн¤ нового виробництва з метою одержанн¤ прибутку шл¤хом задоволенн¤ попиту, що перевищуЇ пропозиц≥ю. ”правл≥нн¤ орган≥зац≥Їю при цьому намагалось максимально використовувати ус≥ внутр≥шн≥ техн≥чн≥ ≥ соц≥альн≥ ресурси ефективност≥ ви виробництва [1, с.45-48].

ќдна з перших спроб проанал≥зувати значенн¤ ц≥льових ор≥Їнтир≥в у життЇд≥¤льност≥ орган≥зац≥њ була розпочата ‘.“ейлором ≥ його посл≥довниками. Ќеобх≥дно в≥дзначити, що в перших управл≥нських концепц≥¤х синон≥мами пон¤тт¤ Уц≥льФ часто виступають так≥ терм≥ни, ¤к УзадачаФ, Узавданн¤Ф ≥ УрезультатиФ. “ак, у “ейлора, в його робот≥ Уѕринципи наукового менеджментуФ переважно вживаЇтьс¤ пон¤тт¤ Узавданн¤Ф, проте в≥н вказуЇ, що Узавданн¤ Ц це ц≥ль у буквальному значенн≥ цього словаФ [2, с.34]. ‘.“ейлор п≥дтверджував, що Унайважлив≥шим простим елементом у сучасному науковому управл≥нн≥ Ї ≥де¤ завданн¤Ф [2, с.38]. ÷¤ ≥де¤ включала по можливост≥ встановленн¤ ц≥лей прац≥ дл¤ кожного роб≥тника на визначений пром≥жок часу, видачу докладних ≥нструкц≥й, а також засоб≥в, необх≥дних дл¤ виконанн¤ цього завданн¤.  р≥м того, поставлена ц≥ль використовувалас¤ ¤к стандарт при визначенн≥ ¤кост≥ виконанн¤ роботи ≥ заохоченн¤ найб≥льш сумл≥нних роб≥тник≥в. Ќа думку ‘.“ейлора, така увага до постановки ц≥лей мала дуже важливе значенн¤, оск≥льки в к≥нцевому рахунку це приводило до зб≥льшенн¤ масштаб≥в виробництва, п≥двищенн¤ ¤кост≥ продукц≥њ або послуг ≥ посиленн¤ конкурентоспроможност≥ орган≥зац≥њ.

≤дею ‘.“ейлора про завданн¤ п≥дтримала ≥ доповнила Ћ.√≥лбрет. ” своњй робот≥ Уѕсихолог≥¤ менеджментуФ вона докладно описала сутн≥сть цього пон¤тт¤. «авданн¤, ¤к вважала Ћ.√≥лбрет, не може бути н≥чим ≥ншим, ¤к ц≥ллю, але воно не визначаЇтьс¤ випадково ≥ теоретично. ÷≥ль Ї пр¤мим насл≥дком добре зваженого процесу вим≥ру ≥ синтезу. Ќа думку Ћ.√≥лбрет, результатом синтезу, ¤кому передуЇ анал≥з, повинно бути поЇднанн¤ р≥зноман≥тних складових елемент≥в прац≥ в одну ц≥ль. ѕри цьому, ¤кщо розгл¤дати ц≥ль у цьому аспект≥, стандартом дл¤ њњ виконанн¤ буде не ¤кась абстрактн≥сть, визначена чисто теоретичною у¤вою, а швидше стандарт дл¤ конкретного виду д≥¤льност≥, вироблений на баз≥ того, що Упрактично вже було зроблено ≥ що можливо буде в≥дтвореноФ [3, с.130]. ” своњх роботах Ћ.√≥лбрет неодноразово п≥дкреслювала, що пон¤тт¤ Узавданн¤Ф ≥ Уц≥льФ дуже неоднозначн≥ ≥ можуть викликати р≥зноман≥тн≥ тлумаченн¤.

ќск≥льки, ¤к було в≥дзначено вище, у цей пер≥од пр≥оритетним дл¤ орган≥зац≥њ стаЇ п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥, автори перших управл≥нських концепц≥й робл¤ть важливий висновок про те, що до њњ значного зб≥льшенн¤ приводить насамперед постановка ц≥л≥. ѕовТ¤зано це з низкою фактор≥в, в≥д ¤ких залежить п≥двищенн¤ продуктивност≥:

1) ц≥л≥ концентрують увагу р¤дових член≥в орган≥зац≥њ ≥ кер≥вника на найб≥льш значущих ≥ ≥стотних позиц≥¤х. ≤ншими словами, ц≥л≥ обмежують коло тих питань, що мають на даний момент найб≥льшу значущ≥сть ≥ спр¤мовують д≥њ ≥ндив≥д≥в на одержанн¤ де¤ких, але найважлив≥ших результат≥в;

2) ц≥л≥ служать регул¤торами фактичноњ ≥нтенсивност≥ прац≥ людини. ≈нерг≥¤ витрачаЇтьс¤ пропорц≥йно складност≥ ц≥лей, визначених кер≥вниками ≥ роб≥тниками. Ѕуло в≥дзначено, що людина працюЇ напружен≥ше дл¤ дос¤гненн¤ тих ц≥лей, ¤к≥ предТ¤вл¤ють максимальн≥ вимоги. ѕроте, нав≥ть ¤кщо ц≥л≥ ≥ будуть в≥ддаленими ≥ труднодос¤жними, вони не повинн≥ бути незд≥йсненими. якщо ц≥л≥ видаютьс¤ недос¤жними, то вони не мають сенсу в очах член≥в орган≥зац≥њ ≥ њх мотивац≥йний ефект втрачаЇтьс¤;

3) визнанн¤ членами орган≥зац≥њ лег≥тимност≥ встановлених ц≥лей, що розгл¤даЇтьс¤ ¤к чинник, ¤кий спри¤Ї створенню ст≥йкого соц≥ального пор¤дку в орган≥зац≥њ. ” цьому випадку прац≥вники стають б≥льш р≥шучими ≥ наполегливими у њх дос¤гненн≥ [4, с.25-39].

”же в перших теор≥¤х управл≥нн¤ ч≥тко визнаЇтьс¤, що виконанн¤ ц≥лей припускаЇ сп≥вв≥дношенн¤ Уц≥ль Ц зас≥бФ, при цьому кожний член орган≥зац≥йноњ структури повинен мати конкретн≥ ц≥л≥, под≥бн≥ ж ц≥л≥ повинн≥ бути розроблен≥ ≥ дл¤ орган≥зац≥њ в ц≥лому. ѕри цьому ≥ндив≥дуальн≥ й орган≥зац≥йн≥ ц≥л≥ повинн≥ бути сп≥вв≥днесен≥ таким чином, щоб виконанн¤ перших приводило до дос¤гненн¤ ц≥лей останн≥х. ÷е було передове ≥ науково обірунтоване усв≥домленн¤ комплексного процесу, особливо на ранн≥х етапах наукового управл≥нн¤. “аке у¤вленн¤ утворюЇ базу дл¤ теор≥њ управл≥нськоњ лог≥ки, на основ≥ ¤коњ будуЇтьс¤ ц≥льове управл≥нн¤. “аким чином ≥де¤ завданн¤ (ц≥л≥), що розробл¤лас¤ ще в початковий пер≥од становленн¤ теор≥й орган≥зац≥њ та управл≥нн¤, п≥дкреслюЇ важлив≥сть ≥ необх≥дн≥сть попередньоњ розробки ц≥льових ор≥Їнтир≥в орган≥зац≥њ.

Ќаступне зростанн¤ масштаб≥в господарськоњ д≥¤льност≥ орган≥зац≥й, поглибленн¤ спец≥ал≥зац≥њ ≥ посиленн¤ кооперац≥њ потребувало перегл¤ду низки ц≥лей, встановлених ран≥ше, у звТ¤зку з тим, що вони перестали в≥дпов≥дати реал≥¤м. ƒ≥¤льн≥сть орган≥зац≥њ по крупносер≥йному, зростаючому, масово-поточному виробництву в умовах гарантованого масового збуту спри¤ло висуванню на перший план ц≥лей, повТ¤заних уже не т≥льки з≥ зб≥льшенн¤м продуктивност≥, але ≥ з≥ збутом продукц≥њ, розширенн¤м частки ринку ≥ задоволенн¤м м≥нливого попиту споживач≥в.  онцентруЇтьс¤ увага на формулюванн≥ основноњ ц≥л≥ орган≥зац≥њ, ¤ка дозвол¤Ї визначити ун≥кальне призначенн¤, що вид≥л¤Ї конкретну орган≥зац≥йну структуру з ус≥х ≥нших. ќсновна ц≥ль Ї ≥нструментом плануванн¤, що дозвол¤Ї сфокусувати увагу кер≥вник≥в на д≥йсних ≥ майбутн≥х можливост¤х орган≥зац≥њ, кр≥м того, ор≥ЇнтуЇ њњ кл≥Їнт≥в ≥ потенц≥йних покупц≥в, визначаЇ д≥апазон основних вироб≥в ≥ послуг, обмежуЇ сферу д≥¤льност≥, ≥дентиф≥куЇ основн≥ технолог≥њ ≥ пр≥оритети, полегшуЇ розум≥нн¤ ф≥лософ≥њ орган≥зац≥њ. Ќа думку багатьох досл≥дник≥в (ѕ≥рс, ƒев≥д ≥ ≥н.) серед елемент≥в, ¤к≥ починають включати в основну ц≥ль, найб≥льше ≥стотними Ї компоненти, що мають в≥дношенн¤ до корпоративноњ ф≥лософ≥њ, самоп≥знанн¤ ≥ громадськоњ думки [5, с.48-54].

« насиченн¤м ринку ≥ звуженн¤м сфери обм≥ну, розвиток виробництва дещо спов≥льнивс¤. « ц≥Їњ причини в управл≥нн≥ орган≥зац≥Їю пр≥оритетними стають ц≥л≥ збутовоњ ор≥Їнтац≥њ, тобто задоволенн¤ потреб торговц¤ у продажу, обумовлених його соц≥альною роллю. ÷≥л≥ збуту висувалис¤ в двох основних напр¤мках: продуктова ор≥Їнтац≥¤ й ор≥Їнтац≥¤ на максим≥зац≥ю продаж≥в. ѕродуктова ор≥Їнтац≥¤ передбачала розширенн¤ асортименту; пол≥пшенн¤ функц≥ональних характеристик виробу; покращенн¤ орган≥зац≥њ збутовоњ мереж≥ кожного продукту. ћаксим≥зац≥¤ продаж≥в припускала актив≥зац≥ю в сфер≥ стимулюванн¤ ≥ збуту. ≤ншими словами, у цей пер≥од ц≥льова спр¤мован≥сть орган≥зац≥њ ор≥ЇнтуЇтьс¤ на максимальне використанн¤ вс≥х ресурс≥в системи збуту, що значною м≥рою враховувала особливост≥ соц≥ально Ц економ≥чного середовища ≥, в результат≥, забезпечувала виживанн¤ ≥ подальший розвиток орган≥зац≥њ.

” цей пер≥од дом≥нуючу позиц≥ю в управл≥нн≥ починаЇ займати Укласична парадигма ц≥лейФ, суть ¤коњ пол¤гаЇ в тому, що орган≥зац≥йн≥ структури споконв≥чно виступають ≥нструментами дл¤ дос¤гненн¤ ц≥л≥. Ќа думку багатьох досл≥дник≥в („.Ѕарнард, √.—аймон, ƒж.ћарч ≥ ≥н.) ≥ндив≥ди створюють орган≥зац≥њ оск≥льки думають, що це найефективн≥ший шл¤х дос¤гненн¤ своњх ц≥лей. “им самим вони надають ≥снуванню орган≥зац≥њ певну ц≥льову спр¤мован≥сть ≥ розвивають ц≥льовий початок у њњ д≥¤льност≥. ќрган≥зац≥йн≥ ц≥л≥ Ї трансформац≥Їю ц≥лей ≥ндив≥да. “аке перетворенн¤ ц≥лей ≥ндив≥да в ц≥л≥ орган≥зац≥њ можливе тому, що по ланцюжку У≥ндив≥д Ц орган≥зац≥¤Ф прот≥каЇ процес пристосуванн¤ ≥ндив≥дуальних ц≥лей ¤к мотивуючоњ сили. ƒана концепц≥¤ панувала в теор≥њ управл≥нн¤ досить тривалий час, проте на сьогодн≥шн≥й день в≥дбуваЇтьс¤ њњ переосмисленн¤ в звТ¤зку з ¤к≥сними зм≥нами в теор≥њ ≥ практиц≥ орган≥зац≥йного розвитку [6, с.411-415].

1	2	3

Ќазва: ÷≥льова визначен≥сть орган≥зац≥й ≥ндустр≥ального та пост≥ндустр≥ального сусп≥льств
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1120 прочитано)