ѕравознавство > «м≥ст цив≥льного правов≥дношенн¤. ¬иди цив≥льних правов≥дносин

«м≥ст цив≥льного правов≥дношенн¤. ¬иди цив≥льних правов≥дносин

«м≥ст цив≥льного правов≥дношенн¤ може бути охарактеризова≠ний з двох позиц≥й Ч соц≥альноњ ≥ юридичноњ.

—оц≥альним зм≥стом цив≥льного правов≥дношенн¤ Ї те сусп≥ль≠не в≥дношенн¤, юридичною формою ¤кого Ї цей правовий зв'¤зок. «м≥стом цив≥льного правов≥дношенн¤ можна вважати в≥дпов≥дне цив≥льне в≥дношенн¤, ¤ке ≥снуЇ м≥ж приватними особами ≤ урегу≠льоване нормами цив≥льного права (законодавства).

ёридичний зм≥ст цив≥льного правов≥дношенн¤ Ч це права ≥ обов'¤зки його суб'Їкт≥в (учасник≥в). ќск≥льки ц≥ права ≥ обов'¤зки належать суб'Їктам конкретних цив≥льних правов≥дносин, то нер≥дко њх називають суб'Їктивними цив≥льними правами ≥ обов'¤зками, маючи на мет≥ п≥дкреслити ту обставину, що визначаЇ ознаку, ¤кою "цив≥льне право конкретноњ особи" в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д "цив≥льного права в об'Їктивному значенн≥", тобто в≥д трактуванн¤ цив≥льного права ¤к галуз≥ права.

“аке уточненн¤ наведеного пон¤тт¤, зв≥сно, можливе. ќднак практична необх≥дн≥сть цього ≥снуЇ не завжди, оск≥льки у раз≥ ко≠ли йдетьс¤ про право особи, з контексту вбачаЇтьс¤, що маЇтьс¤ на уваз≥ саме суб'Їктивне право. ќчевидно, з цих м≥ркувань у ÷  йдетьс¤ просто про "цив≥льн≥ права та обов'¤зки". ¬одночас вжи≠ванн¤ терм≥на "суб'Їктивне цив≥льне право" Ї доц≥льним при спец≥≠альному досл≥дженн≥ чи характеристиц≥ ц≥Їњ категор≥њ. “ому дал≥ зазначений терм≥н використовуватиметьс¤ у випадках, коли це бу≠де доц≥льним з наведених вище м≥ркувань.

—уб'Їктивне цив≥льне право - - це м≥ра можливоњ повед≥нки уповноваженоњ особи, ¤к≥й в≥дпов≥даЇ м≥ра належноњ повед≥нки зо≠бов'¤заноњ особи.

“радиц≥йно цив≥льне (суб'Їктивне) право характеризуЇтьс¤ че≠рез так звану "тр≥аду" можливостей. «г≥дно з ц≥Їю характеристикою волод≥нн¤ суб'Їктивним правом дл¤ уповноваженоњ особи означаЇ:

1) можлив≥сть поводитис¤ певним чином;

2) можлив≥сть вимагати певноњ повед≥нки в≥д ≥нших суб'Їкт≥в цив≥льного права;

3) можлив≥сть звернутис¤ у необх≥дному випадку до суду та ≥н≠ших орган≥в, що мають юрисдикц≥ю у цив≥льних справах, за захис≠том порушеного права.

Ќаприклад, власник маЇ можлив≥сть зд≥йснювати своЇ право влас≠ност≥, не вдаючись до допомоги ≥нших ос≥б. ¬≥н також маЇ право ви≠магати, щоб ≥нш≥ суб'Їкти права не перешкоджали йому в зд≥йсненн≥ повноважень волод≥нн¤, користуванн¤, розпор¤джанн¤, управл≥нн¤ його майном. Ќарешт≥, у раз≥ порушенн¤ його права власност≥ (нап≠риклад, позбавленн¤ можливост≥ користуватис¤ р≥ччю, спроба при≠власненн¤ його майна тощо) власник може звернутис¤ до суду з по≠зовом про усуненн¤ перешкод у зд≥йсненн≥ права користуванн¤ р≥ч≠чю, про поверненн¤ њњ з чужого незаконного волод≥нн¤ тощо.

÷ив≥льне право, що належить суб'Їкту цив≥льного правов≥дношенн¤, сл≥д в≥др≥зн¤ти в≥д цив≥льноњ правоздатност≥.

ќсновн≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж цими категор≥¤ми пол¤гають у такому:

Х цив≥льна правоздатн≥сть Ї загальною, абстрактною можлив≥с≠тю мати права ≤ обов'¤зки. —уб'Їктивне право завжди конкретне ≥ означаЇ на¤вн≥сть конкретних правомочностей стосовно визначе≠них благ;

Х правоздатн≥сть нев≥дчужувана, а суб'Їктивне право може бути передане ≥нш≥й особ≥;

Х правоздатн≥сть Ї орган≥чною (природною) властив≥стю суб'Їк≠та цив≥льного правов≥дношенн¤, а суб'Їктивне право виникаЇ, зм≥≠нюЇтьс¤ або припин¤Їтьс¤ за на¤вност≥ певних обставин, передба≠чених нормою права (юридичних факт≥в).

÷ив≥льний обов'¤зок Ч це м≥ра належноњ повед≥нки зобов'¤заноњ особи. –озр≥зн¤ють обов'¤зки активного ≥ пасивного типу.

ќбов'¤зок активного типу пол¤гаЇ у вимоз≥ до зобов'¤заного суб'Їкта цив≥льних правов≥дносин зд≥йснити ту або ≥ншу д≥ю (д≥њ). Ќевиконанн¤ ним ц≥Їњ вимоги призводить до застосуванн¤ санкц≥й, передбачених договором або законом.

ќбов'¤зок пасивного типу грунтуЇтьс¤ на ≥снуванн≥ правовоњ за≠борони зд≥йснювати певн≥ д≥њ. ” цьому раз≥ зобов'¤зана особа по≠винна утримуватись в≥д зд≥йсненн¤ заборонених д≥й п≥д страхом застосуванн¤ правових санкц≥й.

«аборона при цьому може бути пр¤мою або такою, що маЇтьс¤ на уваз≥.

“ак, з пр¤мою забороною маЇмо справу, коли йдетьс¤ про обов'¤зок наймача жилого прим≥щенн¤ не порушувати правила користуванн¤ ним, правила сп≥вжитт¤ тощо. ћаЇтьс¤ на уваз≥, що заборона ≥снуЇ у тих випадках, коли за зд≥йсненн¤ ¤кихось д≥й пе≠редбачене застосуванн¤ санкц≥й, настанн¤ в≥дпов≥дальност≥ тощо Ќаприклад, ≥з самоњ сут≥ права власност≥ випливаЇ обов'¤зок па≠сивного типу, встановлений дл¤ вс≥х ≥нших, кр≥м власника, суб'Їкт≥в права не перешкоджати йому у волод≥нн≥, користуванн≥, розпор¤дженн≥, управл≥нн≥ його власн≥стю. ѕри цьому необх≥дно мати на уваз≥, що пр¤ма заборона зазвичай маЇ м≥сце у зо≠бов'¤занн≥ (правов≥дношенн≥), ¤ке вже ≥снуЇ. «азначена заборона може бути у правов≥дношенн≥, ¤ке вже ≥снуЇ, ≥ може також слугу≠вати правовстановлюючим або правостворюючим юридичним фактом.

—труктура зм≥сту цив≥льного правов≥дношенн¤ може бути прос≠тою або складною.

ѕри прост≥й структур≥ маЇ м≥сце одне право ≥ один обов'¤зок Ќаприклад, за звичайним договором позики особа, ¤ка надаЇ по≠зику, маЇ право вимагати поверненн¤ боргу, а боржник зобов'¤за≠ний його повернути.

ѕри складн≥й структур≥ зм≥сту правов≥дношенн¤ його учасники мають к≥лька прав ≥ обов'¤зк≥в.

Ќаприклад, в тому ж таки договор≥ позики може бути передба≠чене забезпеченн¤ виконанн¤ його умов за допомогою штрафу, по≠руки або застави. ” таких випадках, кр≥м основного зобов'¤занн¤ (правов≥дношенн¤), з договору позики виникають додатков≥ (акце≠сорн≥) зобов'¤занн¤ або правов≥дношенн¤, пов'¤зан≥ з вимогами щодо забезпеченн¤ виконанн¤ основного зобов'¤занн¤.

¬иди цив≥льних правов≥дносин

 ласиф≥кац≥¤ цив≥льних правов≥дносин маЇ не т≥льки теоретич≠не, а й практичне значенн¤. ¬она дозвол¤Ї б≥льш точно визначити характер взаЇмин њх суб'Їкт≥в, а отже, даЇ можлив≥сть ч≥тк≥шого тлу≠маченн¤ цив≥льно-правових норм стосовно конкретного випадку.

 ласиф≥кац≥¤ можлива за р≥зними п≥дставами.

1) «алежно в≥д економ≥чного зм≥сту цив≥льн≥ правов≥дносини под≥л¤ютьс¤ на майнов≥ ≥ немайнов≥.

ћайнов≥ правов≥дносини мають економ≥чний зм≥ст. ≤х об'Їктом Ї майно (матер≥альн≥ блага).

” свою чергу, вони под≥л¤ютьс¤ на правов≥дносини, що опосе≠редковують статику сусп≥льних зв'¤зк≥в (наприклад, правов≥дноси≠ни власност≥), ≥ правов≥дносини, ¤к≥ опосередковують динам≥ку сусп≥льних зв'¤зк≥в (наприклад, зобов'¤занн¤).

Ќемайнов≥ правов≥дносини не мають безпосереднього еконо≠м≥чного зм≥сту.

¬они можуть под≥л¤тис¤ на так≥, шо пов'¤зан≥ з майновими пра≠вами (право авторства), й т≥, ¤к≥ з майновими правами не пов'¤за≠н≥ (особист≥ немайнов≥ права Ч право на житт¤, честь тощо).

2) «а юридичним зм≥стом цив≥льн≥ правов≥дносини под≥л¤ютьс¤ на абсолютн≥ ≥ в≥дносн≥.

” абсолютних правов≥дносинах нос≥Їв≥ абсолютного права про≠тистоњть невизначена к≥льк≥сть зобов'¤заних ос≥б. ѕрикладом мо≠жуть бути правов≥дносини власност≥, де праву власника в≥дпов≥даЇ обов'¤зок вс≥х ≥ кожного не перешкоджати йому в зд≥йсненн≥ його повноважень.

” в≥дносних правов≥дносинах уповноваженому суб'Їкту проти≠стоњть одна або дек≥лька конкретно визначених зобов'¤заних ос≥б. Ќаприклад, у договор≥ позики уповноваженою особою Ї позикода≠вець, ¤кий може вимагати поверненн¤ боргу в≥д зобов'¤заноњ осо≠би, ¤ка отримала позику.

3) «а характером зд≥йсненн¤ права цив≥льн≥ правов≥дносини по≠д≥л¤ютьс¤ на речов≥ та зобов'¤зальн≥.

–ечов≥ правов≥дносини Ч це правов≥дносини, в ¤ких уповнова≠жений суб'Їкт може зд≥йснювати своњ суб'Їктивн≥ права самост≥йно, без спри¤нн¤ зобов'¤заноњ особи. ѕрикладом можуть бути право≠в≥дносини власност≥, серв≥тутн≥ правов≥дносини тощо.

«обов'¤зальн≥ правов≥дносини - - це правов≥дносини, в ¤ких уповноважений суб'Їкт дл¤ зд≥йсненн¤ своњх цив≥льних прав потре≠буЇ спри¤нн¤ зобов'¤заноњ особи. “ак, покупець не може отримати р≥ч, ¤ку в≥н придбав, без спри¤нн¤ продавц¤, а право останнього на отриманн¤ вартост≥ проданоњ реч≥, в свою чергу, не може бути реал≥зоване без виконанн¤ в≥дпов≥дного обов'¤зку покупцем.

4) «алежно в≥д спр¤мованост≥ ≥ ц≥лей встановленн¤ цив≥льн≥ правов≥дносини под≥л¤ютьс¤ на регул¤тивн≥ та охоронн≥.

–егул¤тивн≥ правов≥дносини призначен≥ опосередковувати (ре≠гулювати) зв'¤зки нормального цив≥льного (торгового) об≥гу. ¬они Ї типовими дл¤ цив≥льного права. Ќайчаст≥ше вони встановлюють≠с¤ за допомогою договору. —аме в них про¤вл¤Їтьс¤ уповноважу-вальний характер цив≥льно-правового регулюванн¤. ѕрикладом може бути будь-¤ке догов≥рне зобов'¤занн¤.

ќхоронн≥ правов≥дносини виникають у раз≥ необх≥дност≥ захис≠ту ≥нтерес≥в учасник≥в цив≥льного об≥гу цив≥л≥стичними засобами. ѕ≥дставою њх виникненн¤ Ї цив≥льне правопорушенн¤. ѕрава ≥ обов'¤зки учасник≥в таких правов≥дносин визначаютьс¤ не т≥льки на диспозитивних засадах, а й з використанн¤м ≥мперативного ме≠тоду. “иповим прикладом Ї зобов'¤занн¤, що виникають внасл≥док запод≥¤нн¤ шкоди (гл.82 ÷ ).

5) 3 урахуванн¤м структури зм≥сту правов≥дносини можуть бути под≥лен≥ на прост≥ та складн≥.

ѕрост≥ правов≥дносини мають своњм зм≥стом одне право ≥ один обов'¤зок або по одному праву ≥ одному обов'¤зку в кожного з йо≠го суб'Їкт≥в.

—кладн≥ правов≥дносини характеризуютьс¤ на¤вн≥стю к≥лькох прав ≤ обов'¤зк≥в. Ќаприклад, у де¤ких випадках ¤к доповненн¤ до основного зобов'¤занн¤ (правов≥дносин) виникають акцесорн≥ зо≠бов'¤занн¤ (правов≥дносини), нерозривно з ним пов'¤зан≥, тощо.

1	2

Ќазва: «м≥ст цив≥льного правов≥дношенн¤. ¬иди цив≥льних правов≥дносин
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (3098 прочитано)