ѕравознавство > ≤м'¤ ф≥зичноњ особи. ћ≥сце проживанн¤ ф≥зичноњ особи

≤м'¤ ф≥зичноњ особи. ћ≥сце проживанн¤ ф≥зичноњ особи

ѕри реал≥зац≥њ правоздатност≥, набутт≥ ≥ захист≥ суб'Їктивних прав ≥стотне значенн¤ маЇ ≥м'¤ ф≥зичноњ особи, п≥д ¤ким вона на≠буваЇ прав та обов'¤зк≥в та зд≥йснюЇ њх, а також м≥сце проживанн¤ ф≥зичноњ особи. Ќаприклад, м≥сце проживанн¤ враховуЇтьс¤ при визнанн≥ особи безв≥сно в≥дсутньою, оголошенн≥ њњ померлою, виз≠наченн≥ м≥сц¤ розгл¤ду позову тощо.

ѕраво на ≥м'¤ належить до особистих нев≥дчужуваних прав гро≠мад¤н. —татт¤ 28 ÷  передбачаЇ, що ф≥зична особа набуваЇ прав та обов'¤зк≥в ≥ зд≥йснюЇ њх п≥д своњм ≥м'¤м, ¤ке надаЇтьс¤ њй в≥дпов≥дно до закону. ¬одночас при зд≥йсненн≥ окремих цив≥льних прав ф≥зич≠на особа може використовувати псевдон≥м (вигадане ≥м'¤) або д≥¤ти без зазначенн¤ ≥мен≥. Ќаприклад, автори твор≥в науки, л≥тератури, мистецтва ≥ об'Їкт≥в сум≥жних прав можуть використовувати дл¤ ≥н≠див≥дуал≥зац≥њ псевдон≥м, що не повторюЇ ≥м'¤ ≥ншоњ особи.

¬≥дпов≥дно до  онвенц≥њ про права дитини останн¤ одержуЇ право на ≥м'¤ з моменту народженн¤.

≤м'¤ ф≥зичноњ особи, ¤ка Ї громад¤нином ”крањни, складаЇтьс¤ з пр≥звища, власного ≥мен≥ та по батьков≥, ¤кщо ≥нше не випливаЇ ≥з закону або звичаю нац≥ональноњ меншини, до ¤коњ вона нале≠жить. —аме ц≥ ознаки ≥ндив≥дуал≥зують ф≥зичну особу ¤к учасника цив≥льних в≥дносин.

«г≥дно з≥ ст. 145-148 —≥мейного кодексу (— ) ”крањни ≥м'¤ дити≠ни обираЇтьс¤ за згодою батьк≥в, по батьков≥ даЇтьс¤ за ≥менем батька, ¤кщо ≥нше не передбачено законами ”крањни чи не ірунту≠Їтьс¤ на нац≥ональних звича¤х. ѕр≥звище дитини визначаЇтьс¤ за пр≥звищем батьк≥в, а ¤кщо вони мають р≥зн≥ пр≥звища Ч за згодою м≥ж ними. —пори м≥ж батьками з приводу ≥мен≥ чи пр≥звища дити≠ни вир≥шуютьс¤ органами оп≥ки та п≥клуванн¤ або судом.

якщо дитина народилас¤ у батьк≥в, ¤к≥ не перебувають у заре≠Їстрованому шлюб≥, ≥ батько дитини не встановлений у визначено≠му законом пор¤дку, то ≥м'¤ дитин≥ даЇтьс¤ за вказ≥вкою матер≥, по батьков≥ Ч за ≥менем особи, записаноњ у —в≥доцтв≥ про народжен≠н¤ дитини ¤к њњ батько, а пр≥звище Ч за пр≥звищем матер≥.

ѕр≥звище, ≥м'¤ та по батьков≥ реЇструютьс¤ в органах –ј÷— (ст.49 ÷ ).

‘≥зична особа маЇ право зм≥нити ≥м'¤ у раз≥ укладенн¤ шлюбу, роз≥рванн≥ шлюбу, визнанн¤ його нед≥йсним, усиновленн¤, вста≠новленн¤ батьк≥вства (ст.ст.35, 45, 46, 113, 231 — ).

 р≥м того, ф≥зична особа, ¤к≥й виповнилос¤ 16 рок≥в, може зм≥≠нити своЇ пр≥звище та ≥м'¤ за власним бажанн¤м. ќсоба, що дос¤г≠ла 14 рок≥в, може зробити це за згодою батьк≥в або того з них, з ким вона проживаЇ, чи п≥клувальника, але за умови, що це в≥дпо≠в≥даЇ њњ ≥нтересам. ѕор¤док зм≥ни пр≥звища, ≥мен≥ ≥ по батьков≥ гро≠мад¤н ”крањни визначаЇтьс¤ ”казом ѕрезидента ”крањни в≥д 31 грудн¤ 1991 р. є23 "ѕро пор¤док перем≥ни громад¤нами ”крањни пр≥звищ, ≥мен та по батьков≥" ≥ ѕоложенн¤м про пор¤док розгл¤ду

клопотань про перем≥ну громад¤нами ”крањни пр≥звищ, ≥мен, по батьков≥, затвердженим постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 27 березн¤ 1993 р. є233.

ƒо дос¤гненн¤ дитиною 16-р≥чного в≥ку органи оп≥ки та п≥клу≠ванн¤ за сп≥льною за¤вою батьк≥в мають право, враховуючи ≥нтере≠си дитини, зм≥нити њњ ≥м'¤, а також пр≥звище на пр≥звище ≥ншого батька. “аке проханн¤ може бути викликане невдалим сполучен≠н¤м ≥мен≥ ≥ по батьков≥, бажанн¤м врахувати нац≥ональн≥ традиц≥њ тощо. ѕ≥сл¤ дос¤гненн¤ дитиною семир≥чного в≥ку на таку зм≥ну ≥мен≥ та пр≥звища необх≥дна њњ згода. якщо батьки проживають ок≠ремо, той з них, ≥з ким дитина проживаЇ пост≥йно, маЇ право кло≠потатис¤ про наданн¤ дитин≥ його пр≥звища. ѕитанн¤ вир≥шуЇтьс¤ органами оп≥ки та п≥клуванн¤, виход¤чи з ≥нтерес≥в дитини та з њњ згоди, ¤кщо вона дос¤гла семир≥чного в≥ку.

ѕри зм≥н≥ ≥мен≥ в≥дпов≥дн≥ зм≥ни внос¤тьс¤ в актовий запис про народженн¤ та ≥нш≥ документи. ѕаспорт п≥дл¤гаЇ зам≥н≥. ”с≥ ци≠в≥льн≥ права й обов'¤зки, набут≥ ф≥зичною особою п≥д попередн≥м ≥м'¤м, збер≥гають чинн≥сть. ¬одночас про зм≥ну ≥мен≥ ф≥зична осо≠ба маЇ пов≥домити своњх кредитор≥в та боржник≥в. ÷ив≥льне зако≠нодавство не передбачаЇ спец≥альних санкц≥й за невиконанн¤ цьо≠го ≥нформац≥йного обов'¤зку. ќднак його невиконанн¤ може роз≠гл¤датис¤ ¤к зловживанн¤ цив≥льним правом, а в≥дтак спричин¤ти насл≥дки, встановлен≥ ст.ст.13, 15-23 ÷ .

ћ≥сце проживанн¤ ф≥зичноњ особи

ћ≥сце проживанн¤ маЇ ≥стотне значенн¤ дл¤ зд≥йсненн¤ ≥ захис≠ту прав ф≥зичноњ особи, забезпеченн¤ стаб≥льност≥ цив≥льних в≥дно≠син. “ак, м≥сце проживанн¤ боржника або кредитора може мати значенн¤ дл¤ встановленн¤ м≥сц¤ виконанн¤ зобов'¤зань, ¤кщо во≠но не передбачено законом чи договором (п.5 ч. ≤ ст.532), м≥сц¤ в≥д≠критт¤ спадщини (ст. 1221), дл¤ визнанн¤ особи безв≥сно в≥дсут≠ньою ≥ оголошенн¤ њњ померлою (ст.ст.43, 46 ÷ ).

“ому ст. 29 ÷  спец≥ально присв¤чена цьому питанню. «г≥дно з ц≥Їю нормою м≥сцем проживанн¤ ф≥зичноњ особи Ї жилий будинок, квартира, ≥нше прим≥щенн¤, придатне дл¤ проживанн¤ в ньому (гуртожиток, готель тощо), у в≥дпов≥дному населеному пункт≥, в ¤кому ф≥зична особа проживаЇ пост≥йно, переважно або тимчасово.

—л≥д зазначити, що ц¤ норма ÷  ірунтуЇтьс¤ на положенн≥ ст. ««  онституц≥њ, зг≥дно з ¤ким кожний, хто законно перебуваЇ на територ≥њ ”крањни, маЇ право в≥льно пересуватис¤, обирати м≥сце перебуванн¤ ≥ проживанн¤.

¬арто звернути увагу на те, що ст. ««  онституц≥њ розр≥зн¤Ї м≥с≠це перебуванн¤ громад¤нина ≥ м≥сце його проживанн¤.

ћ≥сце перебуванн¤ ф≥зичноњ особи Ч це те м≥сце, де вона зна≠ходитьс¤ тимчасово (готель, санатор≥й, притулок тощо).

ћ≥сце проживанн¤ ф≥зичноњ особи Ч м≥сце, де громад¤нин пос≠т≥йно чи переважно проживаЇ (¤к власник будинку чи квартири; ¤к наймач чи п≥днаймач житла; ¤к член с≥м'њ власника, наймача тощо або на ≥нш≥й п≥дстав≥, встановлен≥й законодавством; у будинку-≥нтернат≥ дл¤ ≥нвал≥д≥в, громад¤н похилого в≥ку тощо).

‘≥зична особа може проживати пост≥йно в ¤комусь одному м≥с≠ц≥, але може мати к≥лька м≥сць проживанн¤ (ч. б ст.29 ÷ ). ” тако≠му раз≥ правове значенн¤ маЇ встановленн¤ т≥Їњ обставини, у ¤ко≠му з цих м≥сць проживанн¤ вона вчинила юридичне значиму д≥ю (склала запов≥т, уклала догов≥р тощо), щодо насл≥дк≥в ¤коњ виник≠ла суперечка.

« метою забезпеченн¤ умов стаб≥льност≥ цив≥льних в≥дносин та виконанн¤ ф≥зичними особами обов'¤зк≥в щодо ≤нших суб'Їкт≥в права встановлена њх реЇстрац≥¤ за м≥сцем проживанн¤ ≥ за м≥сцем тимчасового перебуванн¤.

–еЇстрац≥ю ф≥зичних ос≥б за м≥сцем проживанн¤ ≥ за м≥сцем тимчасового перебуванн¤ сл≥д в≥др≥зн¤ти в≥д прописки. якщо ос≠танн¤ ірунтуЇтьс¤ на так зван≥й дозв≥льн≥й систем≥ ≥ маЇ за мету певн≥ обмеженн¤ вибору м≥сц¤ проживанн¤, перем≥щенн¤ грома≠д¤н тощо, то призначенн¤ реЇстрац≥њ Ч ф≥ксувати перебуванн¤ ф≥≠зичноњ особи у в≥льно обраному нею м≥сц≥ проживанн¤ чи перебу≠ванн¤.

ќск≥льки нормативн≥ акти про прописку Ї такими, що супере≠чать  онституц≥њ, громад¤ни, прописан≥ за м≥сцем проживанн¤, вважаютьс¤ такими, що пройшли реЇстрац≥ю. ¬≥дмова у реЇстрац≥њ (¤ка не маЇ конститутивного значенн¤, але збер≥гаЇ значенн¤ дока≠зу при встановленн≥ м≥сц¤ проживанн¤) може бути оскаржена у су≠довому пор¤дку.

ћожлив≥сть обранн¤ м≥сц¤ проживанн¤ залежить в≥д в≥ку та стану псих≥чного здоров'¤ ф≥зичноњ особи.

—амост≥йно реал≥зувати це право може ф≥зична особа, ¤ка до≠с¤гла чотирнадц¤ти рок≥в, за вин¤тком обмежень, встановлених за≠коном (ч.2 ст.29 ÷ ).

“ут варто звернути увагу на певн≥ розб≥жност≥ в п≥дходах до ви≠р≥шенн¤ цього питанн¤ у ÷  та — , ¤кий взагал≥ не передбачаЇ можливост≥ проживанн¤ неповнол≥тн≥х окремо в≥д њх батьк≥в, усиновлювач≥в, оп≥кун≥в. ѕроте перевагу мають норми ÷  ¤к основного закону, що визначаЇ цив≥льний статус ф≥зичноњ особи (ч. ≤ ст.29 ÷ ).

ћ≥сцем проживанн¤ ф≥зичноњ особи у в≥ц≥ в≥д дес¤ти до чотир≠надц¤ти рок≥в визнаЇтьс¤ м≥сце проживанн¤ њњ батьк≥в (усиновлювач≥в) або одного з них, з ким вона проживаЇ, оп≥куна або м≥сце≠знаходженн¤ навчального закладу чи закладу охорони здоров'¤ то≠що, в ¤кому вона проживаЇ, ¤кщо ≥нше м≥сце проживанн¤ не вста≠новлено за згодою м≥ж дитиною та батьками (усиновлювачами, оп≥куном) чи орган≥зац≥Їю, ¤ка виконуЇ щодо нењ функц≥њ оп≥куна ” раз≥ спору м≥сце проживанн¤ ф≥зичноњ особи у в≥ц≥ в≥д дес¤ти до чотирнадц¤ти рок≥в визначаЇтьс¤ органом оп≥ки та п≥клуванн¤ або судом. Ѕатьки, ¤к≥ проживають окремо, визначають, з ким з них проживатиме дитина, шл¤хом угоди м≥ж ними. якщо вони не д≥йшли згоди, сп≥р вир≥шуЇ суд, виход¤чи з ≥нтерес≥в та з урахуванн¤м думки д≥тей (ст.160 — ).

ћ≥сцем проживанн¤ ф≥зичноњ особи, ¤ка не дос¤гла дес¤ти ро≠к≥в, Ї м≥сце проживанн¤ њњ батьк≥в (усиновлювач≥в) або одного з них, з ким вона проживаЇ, оп≥куна чи м≥сцезнаходженн¤ навчаль≠ного закладу або закладу охорони здоров'¤, в ¤кому вона проживаЇ.

ћ≥сцем проживанн¤ нед≥Їздатноњ особи Ї м≥сце проживанн¤ њњ оп≥куна або м≥сцезнаходженн¤ в≥дпов≥дного органу, ¤кий виконуЇ щодо нењ функц≥њ оп≥куна.

ѕон¤тт¤ та елементи д≥Їздатност≥ ф≥зичноњ особи

ƒл¤ того, щоб мати можлив≥сть самост≥йно створювати дл¤ се≠бе цив≥льн≥ права ≥ обов'¤зки, ф≥зична особа маЇ бути не т≥льки правоздатною, а й д≥Їздатною.

” найпрост≥шому вигл¤д≥ д≥Їздатн≥сть ¤к правова категор≥¤ мо≠же бути визначена ¤к здатн≥сть особи своњми д≥¤ми набувати прав та обов'¤зк≥в. ¬она може бути визначена й ≥накше Ч ¤к здатн≥сть особи вчин¤ти д≥њ з правовими насл≥дками. ” кожному раз≥ наголо≠шуЇтьс¤, що д≥Їздатна особа сама дл¤ себе, своњми власними д≥¤ми набуваЇ прав та обов'¤зк≥в, у результат≥ власних д≥й стаЇ учасником правов≥дносин.

ƒл¤ того, щоб в≥д цих загальних характеристик д≥Їздатност≥ пе≠рейти до њњ визначенн¤ на галузевому р≥вн≥, необх≥дно врахувати, на≠самперед, характер д≥й, ¤к≥ може вчин¤ти суб'Їкт певноњ галуз≥ права, та властивост≥ прав ≥ обов'¤зк≥в, ¤к≥ в≥н може створювати дл¤ себе.

1	2

Ќазва: ≤м'¤ ф≥зичноњ особи. ћ≥сце проживанн¤ ф≥зичноњ особи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1043 прочитано)