ѕравознавство >  онституц≥¤ ”крањни

 онституц≥¤ ”крањни

ѕлан

1.  онституц≥¤ ”крањни Ц основне джерело права.

2. «агальн≥ засади демократичного конституц≥йного ладу ”крањни.

3. “еритор≥альне верховенство Цповнота ≥ незалежн≥сть влади держави в межах њњ територ≥њ.

“ерм≥н Уконституц≥¤Ф походить в≥д лат. Constitutio Ц установленн¤, устр≥й.  онституц≥¤ Ї таким законом, що встановлюЇ форму держави, систему державних орган≥в, визначаЇ пор¤док њх формуванн¤ та д≥¤льност≥, основн≥ права та обовТ¤зки громад¤н. ≤ншими словами, конституц≥¤ встановлюЇ та закр≥плюЇ устр≥й держави, саме за це њњ називають ќсновним «аконом.

 онституц≥ю ”крањни було прийн¤то ¬ерховною –адою ”крањни на њњ пТ¤т≥й сес≥њ 28 червн¤ 1996 р. ÷ей день тод≥ ж було проголошено державним св¤том украњнського народу, оск≥льки  онституц≥¤ Ї ќсновним «аконом держави, ¤кий визначаЇ та закр≥плюЇ п≥двалини всього сусп≥льного житт¤, статус людини й громад¤нина, основи орган≥зац≥њ та принципи д≥¤льност≥ державного апарату ”крањни.

 онституц≥¤ ”крањни Ї основою правовоњ системи нашоњ держави. ѕ≥д останньою розум≥ють сукупн≥сть ус≥х правових ¤вищ, що ≥снують в сусп≥льств≥ з приводу його створенн¤, реал≥зац≥њ та охорони. ¬она зм≥цнюЇ державу, спри¤Ї њњ пол≥тичному Їднанню, соц≥ально-економ≥чному розвитку сусп≥льства в ц≥лому.

¬изначальн≥ риси сучасних конституц≥й так≥:

зазвичай повТ¤зан≥ ≥з закр≥пленн¤м демократичного ладу, хоч ≥стор≥¤ знаЇ ≥ вин¤тки з цього правила (конституц≥њ тотал≥тарних держав);

спр¤мован≥ передус≥м на закр≥пленн¤ прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина;

народ визнаЇтьс¤ основним джерелом влади в сусп≥льств≥;

державна влада д≥Ї на основ≥ принципу под≥лу влади на законодавчу, виконавчу та судову г≥лки;

найважлив≥шим принципом сусп≥льного житт¤ вважають принцип порозум≥нн¤, розумного компром≥су м≥ж р≥зними соц≥альними верствами населенн¤ та пол≥тичними угрупованн¤ми;

закр≥плюЇтьс¤ принцип ≥деолог≥чноњ багатоман≥тност≥, ¤ка зв≥льн¤Ї особист≥сть в≥д диктатури пан≥вноњ думки.

ќтже,  онституц≥¤ ”крањни Ї водночас основним законом ≥ держави, ≥ всього сусп≥льства. «в≥дси й пон¤тт¤ Уконституц≥йний ладФ передбачаЇ обТЇднанн¤ сусп≥льного та державного начал в Їдине ц≥ле. ќсобливо це притаманно новим коституц≥¤м, що були прийн¤т≥ п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни, а також п≥сл¤ розпаду так званого соц≥ал≥стичного табору.

Ќеважко побачити, що  онституц≥¤ маЇ ¤к правов≥, так ≥ пол≥тичн≥ ознаки. ќтже,  онституц≥¤ Ї р≥вночасно ≥ пол≥тичним, ≥ правовим актом. ѕричому цей правовий акт маЇ найвищу юридичну силу, тобто настановам ≥ вимогам  онституц≥њ повинн≥ в≥дпов≥дати вс≥ без вин¤тку правов≥ акти, що видаютьс¤ ≥ д≥ють у крањн≥ (ст. 8  онституц≥њ ”крањни).

 онституц≥¤ ”крањни складаЇтьс¤ з преамбули та 15 розд≥л≥в (161 статт≥).  онституц≥¤ розпочинаЇтьс¤ з вступноњ частини, ¤ка традиц≥йно ≥менуЇтьс¤ преамбулою. ” н≥й проголошено, що  онституц≥¤ приймаЇтьс¤ ¬ерховною –адою Ув≥д ≥мен≥ ”крањнського народуФ, що його складають Угромад¤ни ”крањни вс≥х нац≥ональностейФ, що њњ основою Ї зд≥йсненн¤ Уукрањнською нац≥Їю, ус≥м ”крањнським народом права на самовизначенн¤Ф. ” преамбул≥ заф≥ксовано завданн¤ забезпеченн¤ в ”крањн≥ прав ≥ свобод, г≥дних умов житт¤ людини, зм≥цненн¤ громад¤нськоњ злагоди, розвитку та зм≥цненн¤ демократичноњ, соц≥альноњ, правовоњ держави.

–озд≥л 1  онституц≥њ ”крањни маЇ назву У«агальн≥ засадиФ ≥ складаЇтьс¤ з 20 статей. ” ньому закр≥плено основн≥ принципи конституц≥йного ладу нашоњ держави, ¤к≥ Ї базою дл¤ конституц≥йного регулюванн¤ найважлив≥ших сусп≥льних в≥дносин.

—татт¤ 1  онституц≥њ проголошуЇ ”крањну суверенною, незалежною, демократичною, соц≥альною, правовою державою. —уверенн≥сть ≥ незалежн≥сть держави означають, що њњ влада Ї верховною, повною, самост≥йною ≥ непод≥льною у в≥дносинах, ¤к≥ мають м≥сце в межах кордон≥в ц≥Їњ держави, а також њњ незалежн≥сть ≥ р≥вноправн≥сть у взаЇмов≥дносинах з ≥ншими державами. “ак≥ п≥двалини забезпечують у держав≥ повноту законодавчоњ, виконавчоњ та судовоњ влади, а також не п≥дпор¤дкуванн¤ ≥ не п≥дзв≥тн≥сть ц≥Їњ держави ≥ноземним державам у м≥жнародних в≥дносинах.

ƒемократизм в ”крањн≥ передбачаЇ створенн¤ найспри¤тлив≥ших умов дл¤ широкоњ та реальноњ участ≥ громад¤н в управл≥нн≥ справами держави та сусп≥льства, забезпеченн¤ багатоман≥тност≥ пол≥тичного та культурного житт¤ тощо.

√овор¤чи про ”крањну ¤к соц≥альну державу, сл≥д брати до уваги њњ ор≥Їнтац≥ю на зд≥йсненн¤ широкомасштабноњ та ефективноњ соц≥альноњ пол≥тики, що д≥ставала б ви¤в у реальному забезпеченн≥ прав людини ≥ громад¤нина, створенн≥ доступних систем осв≥ти, охорони здоровТ¤ ≥ соц≥ального захисту, належн≥й п≥дтримц≥ малозабезпечених верств населенн¤ тощо.

ѕравова держава Ц це держава, в ¤к≥й пануЇ право, де д≥¤льн≥сть держави, њњ орган≥в ≥ посадових ос≥б зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ та в межах, визначених правом, де не т≥льки особа в≥дпов≥даЇ за своњ д≥њ перед державою, а й держава несе реальну в≥дпов≥дальн≥сть перед особою за свою д≥¤льн≥сть та њњ насл≥дки.

—татт¤ 2  онституц≥њ проголошуЇ ”крањну ун≥тарною державою, тобто державою, в межах ¤коњ немаЇ ≥нших утворень, що мають ознаки суверен≥тету ≥ право самост≥йно вступати у в≥дносини з ≥ншими державами, а також право виходу з≥ складу ”крањни.

”крањна ¤к ун≥тарна держава маЇ Їдин≥: а) державн≥ органи; б) систему законодавства; в) територ≥ю; г) громад¤нство; д) символ≥ку тощо.

¬≥дпов≥дно до ст.2  онституц≥њ ”крањна Ї ун≥тарною державою .

”н≥тарна держава Ц це держава, територ≥¤ ¤коњ под≥л¤Їтьс¤ на адм≥н≥стративно Ц територ≥альн≥ одиниц≥, що здеб≥льшого не мають будь Ц¤коњ пол≥тичноњ автоном≥њ .

¬ розд≥л≥ I’  онституц≥њ ”крањни У “еритор≥альний устр≥й ”крањниФ ” ст . 132 формулюютьс¤ його головн≥ засади . насамперед визначено, що державна територ≥¤ Ї Їдиною ≥ ц≥л≥сною, себто такою, що поЇднана сп≥льною системою державноњ влади законодавчих, виконавчих, судових ≥ контрольно-нагл¤дових орган≥в. –≥вночасно в њњ зд≥йсненн≥ сл≥д поЇднувати централ≥зац≥ю та децентрал≥зац≥ю, що забезпечить поЇднанн¤ ≥ врахуванн¤ загальнодержавних ≥ рег≥ональних ( м≥сцевих ) ≥нтерес≥в. ÷е також означаЇ , що в майбутньому необх≥дно ч≥тко визначитис¤ щодо структурного та функц≥онального розпод≥лу влади м≥ж центром та рег≥онами .

¬казана статт¤ проголошуЇ також необх≥дн≥сть забезпеченн¤ збалансованост≥ соц≥ально-економ≥чного житт¤.

” ст. 133  онституц≥њ ”крањни визначено: У —истему адм≥н≥стративно-територ≥ального устрою ”крањни складають :јвтономна –еспубл≥ка  рим, област≥ , м≥ста, райони в м≥стах , селища й м≥ста .

ƒо складу ”крањни вход¤ть: јвтономна –еспубл≥ка  рим, ¬≥нницька, ¬олинська, ƒн≥пропетровська, ƒонецька, ∆итомирська, «акарпатська, «апор≥зька, ≤вано- ‘ранк≥вська,  ињвська,  ≥ровоградська, Ћуганська, Ћьв≥вська, ћиколањвська, ќдеська, ѕолтавська, –≥венська, —умська, “ерноп≥льська ,’арк≥вська, ’ерсонська, ’мельницька, „еркаська, „ерн≥вецька, „ерн≥г≥вська област≥, м≥ста  ињв та —евастополь .Ф

« огл¤ду на це можна стверджувати , що адм≥н≥стративно-територ≥альний устр≥й ”крањни Ї трир≥вневий : вищий р≥вень складають јвтономна –еспубл≥ка  рим, област≥ й м≥ста  ињв ≥ —евастополь; середн≥й Ц райони та м≥ста республ≥канського (јвтономноњ –еспубл≥ки  рим) ≥ обласного п≥дпор¤дкуванн¤ ; райони в м≥стах ; нижчий Цм≥ста районного п≥дпор¤дкуванн¤, селища ≥ села. ¬≥дпов≥дно до таких територ≥альних одиниць будуЇтьс¤ система державних орган≥в ≥ система м≥сцевого самовр¤дуванн¤ .

—татт¤ 73 розд≥лу III  онституц≥њ ”крањни визначаЇ: Ф¬иключно всеукрањнським референдумом вир≥шуютьс¤ питанн¤ про зм≥ну територ≥њ ”крањниУ.

¬ ”крањн≥ встановлено республ≥канську форму правл≥нн¤ (ч.1 ст.5  онституц≥њ ) .“ому нос≥Їм суверен≥тету ≥ Їдиним джерелом влади визнаЇтьс¤ лише народ.

ƒержавн≥ символи Ц це встановлен≥ конституц≥Їю або спец≥альними законами особлив≥ розп≥знавальн≥ знаки конкретноњ держави, ¤к≥ уособлюють њњ суверен≥тет, а в де¤ких випадках сповнен≥ й певного ≥сторичного чи ≥деолог≥чного зм≥сту.  онституц≥¤ ”крањни визначила так≥ символи нашоњ держави: ƒержавний ѕрапор, ƒержавний √ерб, ¤кий встановлюЇтьс¤ з урахуванн¤м малого ƒержавного √ерба ”крањни та герба ¬≥йська «апор≥зького, ≥ ƒержавний √≥мн. Ќаведено њх загальн≥ описи.

—толицею ”крањни, тобто адм≥н≥стративно-пол≥тичним центром ≥ м≥сцеперебуванн¤м загальнодержавних законодавчих, виконавчих ≥ судових орган≥в, Ї м≥сто  ињв.

¬≥дпов≥дно до ст. 6  онституц≥њ, Удержавна влада в ”крањн≥ зд≥йснюЇтьс¤ на засадах њњ под≥лу на законодавчу, виконавчу та судовуФ. –еал≥зац≥¤ цього принципу покликана запоб≥гти концентрац≥њ вс≥Їњ державноњ влади в руках одн≥Їњ особи або одного органу, що призводить, ¤к засв≥дчуЇ ≥сторичний досв≥д, до свав≥лл¤ у кер≥вництв≥ державою та сусп≥льством.

√овор¤чи про конституц≥йне визнанн¤ ≥ гарантуванн¤ м≥сцевого самовр¤дуванн¤ (ст. 7), треба усв≥домлювати, що маЇтьс¤ на уваз≥ право м≥сцевих територ≥альних громад (жител≥в села, селища, м≥ста), а також обраних ними в≥дпов≥дних рад самост≥йно ≥ незалежно в≥д орган≥в держави, але в пор¤дку ≥ межах, передбачених чинним законодавством, вир≥шувати питанн¤ м≥сцевого значенн¤.

” статт¤х 8, 9 ≥ 19  онституц≥њ ”крањни закр≥плено так≥ основн≥ принципи побудови та функц≥онуванн¤ нац≥ональноњ правовоњ системи:

верховенство права, що передбачаЇ неухильне дотриманн¤ правових принцип≥в незалежно в≥д м≥ркувань стосовно њхньоњ пол≥тичноњ д≥¤льност≥;

найвища юридична сила  онституц≥њ. «г≥дно з цим принципом, закони та ≥нш≥ нормативно-правов≥ акти мають прийматис¤ на основ≥  онституц≥њ та в≥дпов≥дати њй. ¬ ≥ншому раз≥ прийн¤т≥ акти мають визнаватис¤ нед≥йсними й не п≥дл¤гають виконанню;

1	2

Ќазва:  онституц≥¤ ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (3407 прочитано)