ѕравознавство > ѕ≥дстави виникненн¤, припиненн¤ ≥ трансформац≥й цив≥льних правов≥дносин

ѕ≥дстави виникненн¤, припиненн¤ ≥ трансформац≥й цив≥льних правов≥дносин

ѕон¤тт¤ юридичного факту. ёридична сукупн≥сть

ёридичн≥ факти Ч це обставини, з ¤кими норми права пов'¤зу≠ють настанн¤ правових насл≥дк≥в Ч встановленн¤, зм≥ну, припи≠ненн¤ або ≥нш≥ трансформац≥њ правов≥дносин.

ўодо цив≥льного права, з урахуванн¤м особливостей предмета та методу останнього це загальне визначенн¤ може вигл¤дати та≠ким чином.

ёридичн≥ факти у цив≥льному прав≥ Ч це обставини, на¤вн≥сть ¤ких спричин¤Ї встановленн¤, зм≥ну, припиненн¤ або ≥нш≥ тран≠сформац≥њ цив≥льних прав ≥ обов'¤зк≥в (цив≥льних правов≥дносин).

¬≥д юридичних факт≥в в≥др≥зн¤ють так зван≥ юридичн≥ умови -обставини, що мають юридичне значенн¤ дл¤ настанн¤ правових насл≥дк≥в, але пов'¤зан≥ з ними не пр¤мо, а через пром≥жн≥ ланки (—.Ѕ. ≤саков). Ќаприклад, п≥дставою цив≥льно-правовоњ в≥дпов≥≠дальност≥ Ї правопорушенн¤. јле дл¤ њњ застосуванн¤, за загальним правилом, необх≥дна на¤вн≥сть таких умов, ¤к протиправн≥сть д≥й, на¤вн≥сть шкоди, вина порушника, причинний зв'¤зок м≥ж протип≠равними д≥¤ми ≤ шкодою, що настала.

ƒл¤ настанн¤ юридичних насл≥дк≥в достатньо на¤вност≥ одного юридичного факту.

ќднак у реальн≥й д≥йсност≥ част≥ше маЇмо справу з комплексом факт≥в, серед ¤ких розр≥зн¤ють:

- групу юридичних факт≥в. ÷е Ч дек≥лька фактичних обставин, кожна з ¤ких викликаЇ або може викликати один ≥ той же насл≥≠док,

- юридичну (фактичну) сукупн≥сть (рос. "юридический сос≠тав"). ÷е Ч система юридичних факт≥в, пов'¤заних м≥ж собою та≠ким чином, що правов≥ насл≥дки настають лише за на¤вност≥ ус≥х елемент≥в ц≥Їњ сукупност≥.

як правило, група юридичних факт≥в закр≥плюЇтьс¤ в одн≥й нор≠м≥ ≥ ¤вл¤Ї собою ¤вища одного пор¤дку. Ќаприклад, ст.ст.229-231 ÷  передбачають, що правочин може бути визнаний нед≥йсним, ¤кщо його зд≥йснено п≥д впливом помилки, обману, насильства то≠що. ” цьому раз≥ маЇмо справу з групою юридичних факт≥в, кожен з ¤ких окремо спричин¤Ї визнанн¤ правочину нед≥йсним.

ёридична (фактична) сукупн≥сть м≥стить взаЇмопов'¤зан≥ еле≠менти, що окремо можуть взагал≥ не мати правового значенн¤ або породжують не т≥ насл≥дки, ¤ких прагнули суб'Їкти права.

Ќаприклад, дл¤ виникненн¤ права на жиле прим≥щенн¤ у бу≠динках державного або громадського фонду необх≥дна на¤вн≥сть юридичноњ сукупност≥: р≥шенн¤ про наданн¤ житла, видача ордера, укладенн¤ договору найму жилого прим≥щенн¤. ¬з¤т≥ окремо, вка≠зан≥ обставини не породжують правов≥дносин користуванн¤ жит≠лом, а Ї лише етапом на шл¤ху до њх виникненн¤.

—еред р≥зних вид≥в юридичноњ сукупност≥ особливе м≥сце пос≥≠дають так зван≥ юридичн≥ стани, тобто обставини, що характеризу≠ютьс¤ в≥дносною стаб≥льн≥стю ≥ тривал≥стю терм≥ну ≥снуванн¤, про≠т¤гом ¤кого вони можуть неодноразово (у поЇднанн≥ з ≥ншими фактами) спричин¤ти певн≥ юридичн≥ насл≥дки. ÷е, наприклад, пе≠ребуванн¤ у шлюб≥, встановленн¤ оп≥ки тощо.

—татт¤ 49 ÷  визначаЇ акти цив≥льного стану ¤к под≥њ та д≥њ, ¤к≥ нерозривно пов'¤зан≥ з ф≥зичною особою, започатковують, зм≥ню≠ють, доповнюють або припин¤ють њњ можлив≥сть бути суб'Їктом ци≠в≥льних прав та обов'¤зк≥в. «азначеними актами Ї народженн¤ ф≥≠зичноњ особи, встановленн¤ њњ походженн¤, набутт¤ громад¤нства, вих≥д з громад¤нства та його втрата, дос¤гненн¤ в≥дпов≥дного в≥ку, наданн¤ повноњ цив≥льноњ д≥Їздатност≥, обмеженн¤ цив≥льноњ д≥Їз≠датност≥, визнанн¤ особи нед≥Їздатною, шлюб, роз≥рванн¤ шлюбу, усиновленн¤, зм≥на ≥мен≥, ≥нвал≥дн≥сть, смерть тощо. ƒе¤к≥ з акт≥в цив≥льного стану п≥дл¤гають державн≥й реЇстрац≥њ: народженн¤ ф≥≠зичноњ особи та њњ походженн¤, громад¤нство, шлюб, роз≥рванн¤ шлюбу, зм≥на ≥мен≥, смерть.

«авершуючи загальну характеристику юридичних факт≥в у ци≠в≥льних правов≥дносинах, сл≥д звернути увагу на принципово важ≠ливе положенн¤ ÷ , закр≥плене у ст.11, зг≥дно з ¤ким цив≥льн≥ пра≠ва та обов'¤зки виникають ¤к з д≥й, передбачених актами цив≥льного законодавства, так ≥ внасл≥док д≥й, що не передбачен≥ цими ак≠тами, але за аналог≥Їю породжують цив≥льн≥ права та обов'¤зки. ÷е положенн¤ розвинене у ч.2 ст.11 ÷ , де п≥дкреслюЇтьс¤ в≥дсутн≥сть вичерпного перел≥ку п≥дстав виникненн¤ цив≥льних прав ≥ обов'¤з≠к≥в ≥ наголошуЇтьс¤, що останн≥ виникають не т≥льки за пр¤мо вка≠заних обставин, а й з ≥нших юридичних факт≥в.

“аке р≥шенн¤ характерне дл¤ приватного права ≥ маЇ за основу його принцип: "ћожна все, що не заборонено законом".

5.2.  ласиф≥кац≥¤ юридичних факт≥в

јкти цив≥льного законодавства ”крањни не м≥ст¤ть будь-¤коњ ч≥ткоњ класиф≥кац≥њ юридичних факт≥в за тими чи ≤ншими ознака≠ми. Ќе вказан≥ в них ≥ критер≥њ дл¤ таких класиф≥кац≥й.

Ќатом≥сть, ч.2 ст.11 ÷  м≥стить у ц≥лому досить традиц≥йний приблизний перел≥к юридичних факт≥в, под≥бний до наведеного свого часу в ст.4 ÷  1963 р. ¬одночас акценти дещо зм≥щен≥ ≥ на≠голошуЇтьс¤ на тому, що п≥дставами виникненн¤ цив≥льних прав та обов'¤зк≥в, передус≥м, Ї: 1) договори та ≤нш≥ правочини; 2) створен≠н¤ л≥тературних, художн≥х твор≥в, винаход≥в та ≥нших результат≥в ≥нтелектуальноњ, творчоњ д≥¤льност≥; 3) запод≥¤нн¤ майновоњ (мате≠р≥альноњ) та моральноњ шкоди ≤нш≥й особ≥; 4) ≥нш≥ юридичн≥ факти

ѕри цьому пон¤тт¤ "≥нш≥ юридичн≥ факти" охоплюЇ р≥зн≥ кате≠гор≥њ Ч ¤к правом≥рн≥ (оголошенн¤ конкурсу, р¤туванн¤, веденн¤ чужих справ тощо), так ≥ неправом≥рн≥ (безп≥дставне збагаченн¤, створенн¤ небезпеки тощо) д≥њ. “ому сл≥д мати на уваз≥, що пере≠л≥к п≥дстав виникненн¤ цив≥льних прав ≥ обов'¤зк≥в Ї лише ор≥Їн≠товним ≥ доповнюЇтьс¤ конкретними нормами ÷  (положенн¤ про р¤туванн¤, веденн¤ справ, безп≥дставне збагаченн¤ тощо).  р≥м то≠го, п≥дставами виникненн¤ цив≥льних прав ≥ обов'¤зк≥в можуть бу≠ти юридичн≥ факти, взагал≥ не згадан≥ у ÷ .

¬одночас у теор≥њ приватного (цив≥льного) права класиф≥кац≥њ юридичних факт≥в можлив≥ за р≥зними п≥дставами. ƒал≥ розгл¤не≠мо т≥ з них, що становл¤ть найб≥льший ≤нтерес з теоретичноњ ≤ практичноњ точок зору.

1. «алежно в≥д характеру насл≥дк≥в вони можуть под≥л¤тис¤ на:

1) так≥, що встановлюють право. « њх ≥снуванн¤м пов'¤зане ви≠никненн¤ правов≥дносин;

2) так≥, що зм≥нюють право. Ќа¤вн≥сть цих факт≥в спричин¤Ї зм≥ну правов≥дносин, що вже ≥снують;

3) так≥, що припин¤ють право. ÷е так≥ обставини, на¤вн≥сть ¤ких призводить до припиненн¤ правов≥дносин, що вже ≥снують.

4) так≥, що перешкоджають виникненню або трансформац≥њ права. ÷е обставини, на¤вн≥сть ¤ких зумовлюЇ правову неможли≠в≥сть виникненн¤, зм≥ни, припиненн¤ тощо правов≥дносин. Ќа≠приклад, нед≥Їздатн≥сть ф≥зичноњ особи Ї перешкодою дл¤ виник≠ненн¤ у нењ цив≥льних прав ≥ обов'¤зк≥в внасл≥док њњ власних д≥й.

5) так≥, що поновлюють право. ƒо них належать обставини, на≠¤вн≥сть ¤ких спричин¤Ї поновленн¤ прав, що ≥снували ран≥ше

Ќаприклад, у раз≥ по¤ви особи, оголошеноњ померлою, суд скасо≠вуЇ в≥дпов≥дне р≥шенн¤, ≥ ф≥зична особа може вимагати в≥д ≥нших ос≥б поверненн¤ майна, що њй належить (ст.48 ÷ ). ” цьому випад≠ку поновленн¤ права власност≥ пов'¤зане з двома обставинами: 1) по¤вою особи, оголошеноњ померлою; 2) скасуванн¤ судом р≥шен≠н¤ про оголошенн¤ особи померлою.

2. «алежно в≥д на¤вност≥ ≥ характеру вольового елемента (сл≥д зазначити, що саме ц¤ класиф≥кац≥¤ Ї найб≥льш попул¤рною) роз≠р≥зн¤ють насамперед дв≥ велик≥ групи юридичних факт≥в:

1) д≥њ Ч обставини, факти, що залежать в≥д вол≥ людини;

2) под≥њ Ч обставини, ¤к≥ виникають та ≥снують незалежно в≥д вол≥ людини ≥ неп≥дконтрольн≥ њй. ¬они мають юридичне значенн¤ у випадках, коли вказан≥ у актах цив≥льного законодавства або до≠говор≥ ¤к так≥, що породжують цив≥льно-правов≥ насл≥дки. ƒо по≠д≥й належать, наприклад, ¤вища природного (пов≥нь, землетрус, бурев≥й тощо) або соц≥ального (в≥йна, страйк тощо) характеру.

” свою чергу, д≥њ под≥л¤ютьс¤ на:

1) правом≥рн≥, тобто так≥, що не суперечать нормам права, д≥њ, дозволен≥ або пр¤мо не заборонен≥ нормами права.

2) неправом≥рн≥ (правопорушенн¤, дел≥кти).

«окрема, дел≥ктами Ї запод≥¤нн¤ майновоњ (матер≥альноњ) та мо≠ральноњ шкоди ≥нш≥й особ≥. ¬насл≥док запод≥¤нн¤ шкоди виника≠ють зобов'¤занн¤, зм≥стом ¤ких Ї право потерп≥лого (кредитора) на в≥дшкодуванн¤ завданоњ йому шкоди ≥ обов'¤зок особи, що завдала шкоду, њњ в≥дшкодувати (гл. 82 ÷ ).

Ќеправом≥рн≥ д≥њ (правопорушенн¤, дел≥кти) ¤к юридичний факт цив≥льного права характерн≥ тим, що можуть бути лише та≠кими, ¤к≥ створюють правов≥дносини; у де¤ких випадках Ч таки≠ми, що зм≥нюють њх, або такими, що перешкоджають виникнен≠ню правов≥дносин, але н≥коли не бувають такими, що припин¤≠ють правов≥дносини, або такими, що поновлюють права ≥ обо≠в'¤зки.

ѕравом≥рн≥ д≥њ можуть бути под≥лен≥ на:

1) юридичн≥ акти;

2) юридичн≥ вчинки.

ёридичн≥ акти характеризуютьс¤ зд≥йсненн¤м д≥й, що спец≥≠ально спр¤мован≥ на встановленн¤, зм≥ну, припиненн¤ тощо ци≠в≥льних прав ≥ обов'¤зк≥в.

«алежно в≥д характеристики суб'Їкт≥в, що вчин¤ють д≥њ, юри≠дичн≥ акти можуть бути под≥лен≥ на:

а) акти суб'Їкт≥в приватного права (правочини). ѕравочин (р≥з≠новидом ¤кого Ї догов≥р) Ч основний вид правом≥рних д≥й суб'Їк≠т≥в приватного права. ÷е Ч волеви¤вленн¤ особи, безпосередньо спр¤моване на виникненн¤, припиненн¤ або трансформац≥ю ци≠в≥льних прав ≥ обов'¤зк≥в;

б) акти суб'Їкт≥в публ≥чного права (акти цив≥льного законодавс≠тва, адм≥н≥стративн≥ акти, судов≥ акти Ч р≥шенн¤, постанови, ухва≠ли тощо).

јктами цив≥льного законодавства Ї нормативн≥ акти, зазначен≥ у ст.4 ÷ . ѕрикладом такого юридичного факту можуть бути по≠ложенн¤ ст. 1220 ÷ , ¤кими передбачено, що смерть спадкодавц¤ породжуЇ спадков≥ правов≥дносини. ¬ласне, у цьому випадку маЇ м≥сце сукупн≥сть юридичних факт≥в: цив≥льно-правова норма (акт цив≥льного законодавства) ≥ смерть особи. јле вир≥шальним юри≠дичним фактом можна визнати положенн¤ акта цив≥льного законо≠давства.

1	2

Ќазва: ѕ≥дстави виникненн¤, припиненн¤ ≥ трансформац≥й цив≥льних правов≥дносин
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1964 прочитано)