ѕравознавство > ѕон¤тт¤ ≥ ознаки юридичноњ особи

ѕон¤тт¤ ≥ ознаки юридичноњ особи

÷  не даЇ визначенн¤ пон¤тт¤ "юридична особа". Ќатом≥сть, ст.80 ÷ , ¤ка маЇ назву "ѕон¤тт¤ юридичноњ особи", м≥стить вказ≥вку на де¤к≥ характерн≥ ознаки цього пон¤тт¤, зазначаючи, що юридичною особою Ї орган≥зац≥¤, створена ≥ зареЇстрована у встановленому законом пор¤дку, ¤ка над≥л¤Їтьс¤ цив≥льною правоздатн≥стю ≥ д≥Їздатн≥стю, може бути позивачем та в≥дпов≥дачем у суд≥.

“аким чином, тут маЇмо лише вказ≥вки на так≥ ознаки юридичноњ особи:

1) це орган≥зац≥¤, тобто певним чином орган≥зац≥йно ≥ структурно оформлене соц≥альне утворенн¤;

2) вона повинна бути створена ≥ зареЇстрована у встановленому законом пор¤дку;

3) вона маЇ цив≥льну правоздатн≥сть ≥ д≥Їздатн≥сть (правосуб'Їктн≥сть), тобто здатна набувати ≥ реал≥зовувати цив≥льн≥ права та обов'¤зки в≥д свого ≥мен≥;

4) вона може бути позивачем ≥ в≥дпов≥дачем у суд≥.

—еред цих властивостей не вистачаЇ де¤ких традиц≥йних ознак юридичноњ особи Ч таких ¤к: на¤вн≥сть в≥докремленого майна, самост≥йна в≥дпов≥дальн≥сть за зобов'¤занн¤ми.

ƒл¤ анал≥зу пон¤тт¤ "юридична особа" повинн≥ бути врахован≥ також зазначен≥ властивост≥, оск≥льки вони дозвол¤ють в≥др≥знити юридичну особу в≥д ≥нших соц≥альних утворень, зокрема р≥зноман≥тних об'Їднань, ф≥л≥й ≥ представництв, ¤к≥ не Ї суб'Їктами цив≥льного права.

«упин≥мос¤ на наведених ознаках детальн≥ше.

1) Ќа¤вн≥сть певним чином орган≥зац≥йно ≥ структурно оформленого соц≥ального утворенн¤ Ч орган≥зац≥њ.

“радиц≥йно у цив≥л≥стичн≥й л≥тератур≥ ц¤ ознака юридичноњ особи ≥менувалас¤ ¤к вимога орган≥зац≥йноњ Їдност≥1.

ќрган≥зац≥йна Їдн≥сть пол¤гаЇ у визначенн≥ ц≥лей ≥ завдань юридичноњ особи, у встановленн≥ њњ внутр≥шньоњ структури, компетенц≥њ орган≥в, пор¤дку њх функц≥онуванн¤ тощо.

ќрган≥зац≥йна Їдн≥сть закр≥пл¤Їтьс¤ у статут≥ юридичноњ особи, њњ установчих документах або в акт≥ органу влади про створенн¤ юридичноњ особи публ≥чного права. Ќаприклад, на¤вн≥сть статуту Ї обов'¤зковою вимогою дл¤ акц≥онерного товариства, товариства з обмеженою в≥дпов≥дальн≥стю ≥ товариства з додатковою в≥дпов≥дальн≥стю (ст.ст.143, 151, 154 ÷ ).

 р≥м того, стосовно окремих вид≥в юридичних ос≥б закон передбачаЇ обов'¤зков≥ правила щодо орган≥зац≥њ њх внутр≥шньоњ структури та пор¤дку функц≥онуванн¤ њх орган≥в управл≥нн¤.

Ќаприклад, ст.97 ÷  встановлюЇ, що управл≥нн¤ товариством зд≥йснюють органи останнього, ¤кими Ї загальн≥ збори його учасник≥в ≥ виконавчий орган, ¤кщо ≥нше не встановлено законом. “аким чином, зазначена норма м≥стить загальн≥ норми, ¤к≥ визначають обов'¤зков≥сть орган≥зац≥йноњ Їдност≥ цього виду юридичних ос≥б, встановлюючи дл¤ них два р≥вн≥ орган≥в управл≥нн¤ товариством. ѕерший Ч це вищий орган управл≥нн¤ ≥ другий Ч виконавчий.

«агальн≥ збори учасник≥в товариства Ї вищим органом управл≥нн¤ ним незалежно в≥д виду цього товариства.

—татт¤ 98 ÷  визначаЇ компетенц≥ю загальних збор≥в учасник≥в товариства, вказуючи, що вони мають право приймати р≥шенн¤ з ус≥х питань д≥¤льност≥ товариства, у тому числ≥ й ≥з тих, що передан≥ загальними зборами до компетенц≥њ виконавчого органу, а також визначаЇ засади голосуванн¤ в них учасник≥в товариства.

–≥шенн¤ загальних збор≥в може бути оскаржене учасником товариства до суду. «акон не м≥стить вин¤тк≥в ≥з цього правила. ÷е означаЇ, що учасник товариства маЇ право оскаржити будь-¤ке р≥шенн¤, нав≥ть те, ¤ке не стосуЇтьс¤ безпосередньо його, але може порушувати майнов≥ ≥ немайнов≥ права останнього ¤к учасника товариства.

2) ћайнова самост≥йн≥сть юридичноњ особи припускаЇ на¤вн≥сть у юридичноњ особи майна, що вид≥лене ≥ враховуЇтьс¤ окремо в≥д майна засновник≥в ц≥Їњ юридичноњ особи та в≥д майна ≥нших власник≥в.

ƒл¤ р≥зних вид≥в юридичних ос≥б њх майнова в≥докремлен≥сть маЇ р≥зн≥ про¤ви. “ак, майнова в≥докремлен≥сть державних п≥дприЇмств про¤вл¤Їтьс¤ через ≥нститут права повного господарського в≥данн¤. «г≥дно ≥з «аконом "ѕро власн≥сть" це право м≥стить можлив≥сть волод≥нн¤, користуванн¤ ≥ розпор¤дженн¤ державним майном на св≥й розсуд, дозвол¤Ї п≥дприЇмству вчиненн¤ щодо закр≥пленого за ним майна будь-¤ких д≥й, ¤к≥ не суперечать закону ≥ ц≥л¤м д≥¤льност≥ п≥дприЇмства.

ƒл¤ державних установ ¤к некомерц≥йних орган≥зац≥й, що ф≥нансуютьс¤ з державного бюджету, правовий режим закр≥пленого за ними майна визначаЇтьс¤ вужчим правом оперативного управл≥нн¤.

ўо стосуЇтьс¤ ≥нших вид≥в юридичних ос≥б (приватн≥ п≥дприЇмства, колективн≥ п≥дприЇмства, кооперативи, господарськ≥ товариства, господарськ≥ об'Їднанн¤ тощо), то њх майнова в≥докремлен≥сть виражаЇтьс¤ у прав≥ власност≥.

¬одночас майно юридичноњ особи може не обмежуватись т≥льки майновими об'Їктами, а пол¤гати ще й у на¤вност≥ зобов'¤зальних майнових прав.  р≥м цього, де¤к≥ юридичн≥ особи не мають майна на прав≥ власност≥, господарського в≥данн¤ або оперативного управл≥нн¤. ¬се њх майно може складатис¤ з грошових внеск≥в на банк≥вських рахунках, а займан≥ ними прим≥щенн¤ Ч знаходитись у волод≥нн≥ на умовах договору оренди.

3) ¬ажливою ознакою юридичноњ особи Ї на¤вн≥сть у нењ цив≥льноњ правоздатност≥ ≥ д≥Їздатност≥ (правосуб'Їктност≥) або здатност≥ брати участь у цив≥льному об≥гу в≥д свого ≥мен≥.

ёридична особа в≥д власного ≥мен≥ самост≥йно розпор¤джаЇтьс¤ своњм майном, набуваЇ цив≥льних прав та обов'¤зк≥в (зокрема укладаЇ договори, вступаЇ у зобов'¤занн¤) ≥ зд≥йснюЇ њх. “ака д≥¤льн≥сть в≥д власного ≥мен≥ у цив≥льному об≥гу слугуЇ зовн≥шн≥м вираженн¤м самост≥йност≥ правосуб'Їктност≥ юридичноњ особи.

«абезпеченню ≥ндив≥дуал≥зац≥њ юридичноњ особи, можливост≥ њњ участ≥ у цив≥льному об≥гу слугуЇ найменуванн¤ юридичноњ особи, ¤ке дозвол¤Ї в≥дразу визначити основн≥ ознаки орган≥зац≥њ Ч Ї вона п≥дприЇмницькою, комерц≥йною або неп≥дприЇмницькою, на ¤ких засадах грунтуЇтьс¤ њњ в≥дпов≥дальн≥сть перед контрагентами за договорами тощо.

¬≥дпов≥дно до правил, встановлених у ст.90 ÷ , юридична особа повинна мати своЇ найменуванн¤, ¤ке м≥стить ≥нформац≥ю про њњ орган≥зац≥йно-правову форму.

 р≥м того, найменуванн¤ установи маЇ м≥стити ≥нформац≥ю про характер њњ д≥¤льност≥, а юридична особа, що Ї п≥дприЇмницьким товариством, може мати комерц≥йне (ф≥рмове) найменуванн¤, ¤ке може бути зареЇстроване у пор¤дку, встановленому законом. ‘≥рмове найменуванн¤ ¤к зас≥б ≥ндив≥дуал≥зац≥њ його власника Ї об'Їктом виключного права ≥ може бути використане лише за згодою його нос≥¤.

ёридична особа може мати, кр≥м повного, скорочене найменуванн¤.

Ќайменуванн¤ юридичноњ особи вказуЇтьс¤ в њњ установчих документах ≥ вноситьс¤ до ™диного державного реЇстру юридичних ос≥б.

4) –езультатом майновоњ в≥докремленост≥ юридичноњ особи та њњ участ≥ в≥д свого ≤мен≥ у цив≥льному об≥гу Ї визнанн¤ за нею здатност≥ в≥дпов≥дати за вз¤тими на себе зобов'¤занн¤ми.

«окрема ст.96 ÷  закр≥плюЇ загальний принцип, в≥дпов≥дно до ¤кого юридична особа самост≥йно в≥дпов≥даЇ за своњми зобов'¤занн¤ми ус≥м належним њй майном. «азначена в≥дпов≥дальн≥сть застосовуЇтьс¤ незалежно в≥д того, до ¤ких вид≥в ≥ фонд≥в належить це майно: Ї воно основними чи оборотними фондами. Ќе залежить це ≥ в≥д того, рухоме воно чи нерухоме, виражене у ц≥нних паперах чи у грошових коштах тощо.

ѕоложенн¤ щодо самост≥йноњ в≥дпов≥дальност≥ юридичноњ особи, а також окрем≥ њњ обмеженн¤ м≥ст¤тьс¤ й у гл.8 ÷ , присв¤чен≥й визначенню правового становища окремих вид≥в п≥дприЇмницьких товариств.

—л≥д зазначити, що застосуванн¤ принципу самост≥йноњ (в≥докремленоњ) майновоњ в≥дпов≥дальност≥ юридичноњ особи маЇ у де¤ких випадках особливост≥.

«окрема, в≥н не поширюЇтьс¤ на правов≥дносини, ¤к≥ виникли м≥ж засновниками та ≥ншими особами до державноњ реЇстрац≥њ товариства.

¬≥дпов≥дно до ст.96 ÷  в≥дпов≥дальн≥сть за зобов'¤занн¤ми, що виникли до державноњ реЇстрац≥њ, але у процес≥ створенн¤ товариства, несуть його засновники.

якщо п≥сл¤ державноњ реЇстрац≥њ юридичноњ особи д≥њ засновник≥в, ¤к≥ мали м≥сце до реЇстрац≥њ, схвален≥ у в≥дпов≥дному пор¤дку юридичною особою, то вона буде нести самост≥йну в≥дпов≥дальн≥сть за зобов'¤занн¤ми, що виникли з цих д≥й. —хваленн¤ маЇ бути оформлене р≥шенн¤м в≥дпов≥дного органу юридичноњ особи, ¤кий маЇ так≥ повноваженн¤. якщо р≥шенн¤ про схваленн¤ д≥й засновник≥в прийн¤те або затверджене органом, ¤кий не маЇ в≥дпов≥дних повноважень, його не можна вважати таким, що маЇ правову силу.

¬≥дпов≥дальн≥сть юридичноњ особи публ≥чного права (наприклад, установи), що ф≥нансуЇтьс¤ державою, обмежуЇтьс¤ коштами, ¤к≥ знаход¤тьс¤ у њњ оперативному управл≥нн≥. «а умови нестач≥ останн≥х до субсид≥арноњ в≥дпов≥дальност≥ прит¤гуЇтьс¤ власник установи (п.3 ст.39 «акону "ѕро власн≥сть").

5) «авершуЇ характеристику юридичноњ особи така ознака, ¤к здатн≥сть њњ бути позивачем або в≥дпов≥дачем у суд≥.

÷ю ознаку не завжди вказують окремо, ≥нод≥ розгл¤даючи њњ ¤к б≥льш загальну властив≥сть Ч можлив≥сть бути самост≥йним учасником цив≥льного об≥гу'.

ќднак слушним видаЇтьс¤ трактувати њњ ¤к самост≥йну ознаку, окремий про¤в правосуб'Їктност≥ юридичноњ особи, оск≥льки у цьому раз≥ йдетьс¤ не т≥льки про реал≥зац≥ю, а й про пор¤док захисту цив≥льних прав останньоњ. ¬ласне, така позиц≥¤ в≥дображена ≥ ” ст.80 ÷ .

–озгл¤нут≥ ознаки т≥сно пов'¤зан≥ м≥ж собою. Ќа¤вн≥сть в≥докремленого майна Ч матер≥альна основа господарськоњ самост≥йност≥ ≥ самост≥йноњ в≥дпов≥дальност≥ юридичноњ особи; останн¤ без матер≥альноњ бази неможлива. ” той же час самост≥йна в≥дпов≥дальн≥сть Ч необх≥дна передумова реал≥зац≥њ юридичною особою наданоњ њй можливост≥ в≥д свого ≥мен≥ набувати майнових прав ≥ обов'¤зк≥в. јдже без такоњ в≥дпов≥дальност≥ ц≥ права ≥ обов'¤зки не мали б практичного значенн¤: саме у самост≥йн≥й в≥дпов≥дальност≥ пол¤гаЇ практичне значенн¤ вз¤тт¤ ≤ виконанн¤ обов'¤зк≥в в≥д свого ≥мен≥. Ѕез самост≥йноњ майновоњ в≥дпов≥дальност≥ майнова в≥докремлен≥сть мала б одноб≥чний характер ≥ не була б достатньо повною. “ак само орган≥зац≥йна Їдн≥сть не може розгл¤датис¤ поза контекстом зм≥сту установчих документ≥в та њх значенн¤ дл¤ реЇстрац≥њ, а в≥дтак Ч конституюванн¤ юридичноњ особи.

1	2

Ќазва: ѕон¤тт¤ ≥ ознаки юридичноњ особи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1899 прочитано)