ѕравознавство > ѕравов≥ системи сучасност≥

ѕравов≥ системи сучасност≥

«ћ≤—“

¬ступ

1. –омано-германська правова родина

2. –одина загального права

2.1. јнгл≥йське право

2.2. ѕраво —Ўј

3. ≤нш≥ правов≥ системи

3.1. –одина скандинавського права

3.2. –одина мусульманського права

3.3. –одина африканського права

¬исновок

—писок використаноњ л≥тератури ≥ джерел

¬—“”ѕ

 ожне пол≥тичне сусп≥льство, кожна держава виробл¤Ї своЇ власне право в залежност≥ в≥д властивих йому характеристик, стану його розвитку, його ф≥лософ≥њ, ≥деолог≥њ, в≥рувань ≥ устремл≥нь. ” певному зм≥ст≥, право того чи ≥ншого конкретного сусп≥льства носить ун≥кальний характер, будучи вираженн¤м освоЇноњ цим сусп≥льством особливоњ концепц≥њ соц≥ального пор¤дку, а також п≥дтвердженн¤м того завданн¤, що сусп≥льство покладаЇ на право. –≥зним пол≥тичним сусп≥льствам, р≥зним крањнам ≥ нав≥ть р≥зним ≥сторичним епохам властив≥ р≥зн≥ державн≥ правов≥ системи з≥ своњми особливими базовими принципами, юридичними концепц≥¤ми ≥ категор≥¤ми, ≥з своњми особливими побудовами, виконанн¤м ≥ призначенн¤м правових норм.

” той же час, незважаючи на под≥бне р≥зноман≥тт¤ права р≥зних крањн, у ньому простежуютьс¤ де¤к≥ под≥бн≥ риси ≥ певний техн≥чний, пол≥тичний ≥ культурний взаЇмозв'¤зок. –етельне пор≥вн¤льне досл≥дженн¤ дозвол¤Ї розпод≥лити право р≥зних крањн по дек≥лькох великих групах права, ≥менованими системами права.

–озходженн¤ м≥ж правом р≥зних крањн значно зменшуютьс¤, ¤кщо виходити не з≥ зм≥сту њхн≥х конкретних норм, а з б≥льш пост≥йних елемент≥в, використовуваних дл¤ створенн¤, тлумаченн¤, оц≥нки норм. —ам≥ норми можуть бути неск≥нченно р≥зноман≥тними, але способи њхнього виробленн¤, систематизац≥њ, тлумаченн¤ показують на¤вн≥сть де¤ких тип≥в, ¤ких не так уже ≥ багато. “ому можливе групуванн¤ правових систем у родини, под≥бно тому, ¤к це робл¤ть ≥ ≥нш≥ науки, залишаючи осторонь другор¤дн≥ розходженн¤ ≥, вид≥л¤ючи родини. ѕравова родина Ц категор≥¤, що служить дл¤ позначенн¤ в≥дносноњ Їдност≥ правових систем, що мають под≥бн≥ юридичн≥ ознаки, ≥ в≥дображаЇ т≥ особливост≥ названих систем, що обумовлен≥ под≥бн≥стю њхнього конкретно-≥сторичного розвитку. ” дан≥й робот≥ будуть розгл¤нут≥ наступн≥ основн≥ правов≥ системи - романо-германська, загальна, скандинавська, мусульманська й африканська.

” сучасному св≥т≥ посилюютьс¤ ≥нтеграц≥йн≥ процеси в багатьох сферах державного й громадського житт¤. ÷е в≥дноситьс¤ ≥ до правовоњ сфери. —в≥тове сп≥втовариство й держави визнають важливе значенн¤ загально правових систем. «ростаЇ ≥нтерес до вивченн¤ ≥ взаЇмного використанн¤ досв≥ду розвитку нац≥ональних законодавств, обм≥ну правовою ≥нформац≥Їю ≥ науковими ≥де¤ми.

1. –омано-германська ѕ–ј¬ќ¬ј —»—“≈ћј

–омано-германська правова система Ї, мабуть, найб≥льш древньою ≥ широко розповсюдженою у св≥т≥. ÷е по¤снюЇтьс¤ не лише њњ ≥сторичними корен¤ми. —истема в≥др≥зн¤Їтьс¤ нормативною упор¤дкован≥стю й структурован≥стю джерел, ст≥йкими демократичними правовими принципами, забезпеченн¤м строгоњ юридичноњ техн≥ки. Ќос≥¤ми ≥ руш≥йною силою даноњ системи були найб≥льш могутн≥ держави: два тис¤чор≥чч¤ тому –имська ≥мпер≥¤, а пот≥м зароджуютьс¤ й розвиваютьс¤ держави ™вропи Ц ‘ранц≥¤, Ќ≥меччина й ≥нш≥. ѓхн≥й вплив на житт¤ ™вропи й крањн ≥нших континент≥в, ¤к у культуролог≥чному зм≥ст≥, так ≥ у в≥йськово-пол≥тичному й економ≥чному, був беззаперечним. –омано-германска¤ система права набула характеру ун≥версальноњ, зрозум≥ло, з тими особливост¤ми й модиф≥кац≥¤ми, ¤ким вона п≥ддавалас¤ в р≥зних рег≥онах св≥ту.

–омано-германська правова система охоплюЇ крањни, у ¤ких юридична наука склалас¤ на основ≥ римського права. “ут на перший план висунут≥ норми права, котр≥ розгл¤даютьс¤ ¤к норми повед≥нки, що в≥дпов≥дають вимогам справедливост≥ й морал≥.

” романо-германськ≥й родин≥, починаючи з XIX стол≥тт¤ пануюча роль в≥дведена закону, ≥ в крањнах, що належать до ц≥Їњ родини, д≥ють кодекси. ” силу ≥сторичних причин право виступаЇ тут насамперед ¤к зас≥б регулюванн¤ в≥дносин м≥ж громад¤нами. ≤нш≥ галуз≥ права були розроблен≥ набагато п≥зн≥ше ≥ менш досконал≥ в пор≥вн¤нн≥ з цив≥льним правом, що ≥ залишаЇтьс¤ основою юридичноњ науки.

–одина романо-германських правових систем виникла в ™вроп≥. ¬она склалас¤ в результат≥ зусиль Ївропейських ун≥верситет≥в, що виробили ≥ розвинули, починаючи з XII стол≥тт¤ на баз≥ кодификац≥њ ≥мператора ёстин≥ана загальну дл¤ вс≥х юридичну науку, пристосовану до умов сучасного св≥ту. ¬ даний час романо-германська правова родина розс≥¤на по всьому св≥т≥. ¬она вийшла далеко за меж≥ колишньоњ –имськоњ ≥мпер≥њ ≥ поширилас¤ на всю Ћатинську јмерику, значну частину јфрики, крањни Ѕлизького —ходу, япон≥ю, ≤ндонез≥ю.

ѕравов≥ системи романо-германськоњ родини по зм≥сту ≥стотно в≥др≥зн¤ютьс¤ одна в≥д одноњ, ≥ особливо њхнЇ публ≥чне право, що пов'¤зано з розходженн¤ми в пол≥тичн≥й ор≥Їнтац≥њ й ступен≥ централ≥зац≥њ. ƒе¤к≥ галуз≥ приватного права також в≥дбивають р≥зн≥ п≥дходи чи р≥вн≥ розвитку. ѕри вс≥х цих розб≥жност¤х матер≥ально-правових норм розл¤даючих правових систем завд¤ки њхн≥й структур≥ можуть бути зближен≥ й об'Їднан≥ в одну родину.

¬ ус≥х крањнах романо-германськоњ правовоњ родини юридична наука поЇднуЇ правов≥ норми в одн≥ й т≥ ж велик≥ групи. —кр≥зь ми зустр≥чаЇмос¤ з тим самим фундаментальним розпод≥лом права на публ≥чне ≥ приватне, що засноване на ≥дењ, очевидн≥й дл¤ вс≥х юрист≥в ц≥Їњ родини, а саме: в≥дносини м≥ж правл¤чими й керованими висувають своњ, властив≥ њм проблеми ≥ вимагають ≥ншоњ регламентац≥њ, н≥ж в≥дносини м≥ж приватними особами. «агальний ≥нтерес ≥ приватн≥ ≥нтереси не можуть бути зважен≥ на одних ≥ тих же терезах.

ўе одна в≥дм≥нна риса романо-германськоњ правовоњ системи Ц сувора галузева класиф≥кац≥¤. —истема права п≥дрозд≥л¤Їтьс¤ на галуз≥, серед ¤ких базовими Ї конституц≥йне, адм≥н≥стративне, цив≥льне, карне право, а також цив≥льно-процесуальне й карно-процесуальне право. ” рамках галузей права розвиваютьс¤ п≥дгалуз≥ й ≥нститути. “ак, конституц≥йне право м≥стить у соб≥ п≥дгалуз≥ прав ≥ свобод громад¤н, виборчого права, федерального права, влади ≥ державних орган≥в, ≥нститути пр¤моњ демократ≥њ.

ƒл¤ системи романо-германського права характерна в основному ст≥йка ≥Їрарх≥¤ його джерел. ¬ерховенство займаЇ конституц≥¤, що закр≥плюЇ основи статусу особистост≥, пол≥тичного, правового ≥ соц≥ального устрою, атрибути держави.  онституц≥¤ визначаЇ мету право утворенн¤ й напр¤мку розвитку законодавства, ¤к його галузей, так ≥ стосовно до сфер громадського житт¤. ” систем≥ джерел права, врегульованоњ у конституц≥йно-нормативному пор¤дку, вид≥л¤ютьс¤ насамперед закони. ¬ерховенство закону Ц стаб≥льний принцип романо-германськоњ правовоњ системи. ƒо ≥нших джерел права в≥днос¤ть правов≥ акти.

–омано-германськ≥й правов≥й систем≥ притаманн≥ наступн≥ теоретичн≥ концепц≥њ державноњ влади ≥ демограф≥чних ≥нститут≥в, що одержали поширенн¤ в сучасному св≥т≥:

1. визнанн¤ доктрини й принцип≥в правовоњ держави;

2. закр≥пленн¤ принципу под≥лу влади;

3. забезпеченн¤ систематичного конституц≥йного контролю (конституц≥йне правосудд¤);

4. регулюванн¤ адм≥н≥стративноњ юстиц≥њ;

5. гарант≥њ розвитку багатопарт≥йноњ системи;

6. забезпеченн¤ м≥сцевого самовр¤дуванн¤.

«обов'¤зальне право Ц один з основних розд≥л≥в будь-¤коњ правовоњ системи, що входить у романо-германську родину. ёристи ц≥Їњ родини т¤жко можуть у¤вити соб≥, що пон¤тт¤ зобов'¤зального права нев≥доме ≥ншим системам, зокрема, ≥з родини загального права. ѓхнЇ здивуванн¤ ще б≥льш зростаЇ, коли вони д≥знаютьс¤, що нав≥ть саме пон¤тт¤ й терм≥н Ђзобов'¤занн¤ї, наст≥льки елементарн≥ дл¤ них, не в≥дом≥ ц≥й родин≥ ≥ не мають аналога в англ≥йськ≥й юридичн≥й мов≥.

—пираючи на римське право, доктрина в крањнах романо-германськоњ родини створила зобов'¤зальне право, що вважаЇтьс¤ розд≥лом цив≥льного права, головним об'Їктом юридичноњ науки. як фактор, що визначаЇ Їдн≥сть правових систем романо-германськоњ родини, зобов'¤зальне право в≥д≥граЇ роль, под≥бну до трасту в крањнах загального права й права власност≥ в соц≥ал≥стичних крањнах.

¬ ус≥х крањнах романо-германськоњ правовоњ родини правову норму розум≥ють, оц≥нюють ≥ анал≥зують однаково. ” ц≥й родин≥, де наука традиц≥йно займаЇтьс¤ упор¤дкуванн¤м ≥ систематизац≥Їю р≥шень, що винос¤тьс¤ по конкретних справах, правова норма перестала виступати лише ¤к зас≥б р≥шенн¤ конкретного випадку. «авд¤ки зусилл¤м науки норма права п≥дн¤та на вищий р≥вень: њњ розум≥ють ¤к правило повед≥нки, що волод≥Ї загальн≥стю ≥ маЇ б≥льш серйозне значенн¤, не т≥льки лише њњ застосуванн¤ судд¤ми в конкретн≥й справ≥.

ѕон¤тт¤ правовоњ норми, прийн¤те в романо-германськ≥й правов≥й родин≥, Ї основою кодификац≥њ у тому вигл¤д≥, ¤к њњ розум≥ють у континентальн≥й ™вроп≥. Ќе можна створити справжн≥й кодекс, ¤кщо бачити норми права в кожн≥м р≥шенн≥, винесеному суддею по конкретн≥й справ≥.  одекс у романо-германському трактуванн≥ не прагне до того, щоб вир≥шити вс≥ конкретн≥ питанн¤, що постають на практиц≥. …ого задача Ц дати досить загальн≥, зв'¤зан≥ в систему, легкодоступн≥ дл¤ огл¤ду й розум≥нн¤ правила, на основ≥ ¤ких судд≥ ≥ громад¤ни, затративши м≥н≥мальн≥ зусилл¤, можуть визначити, ¤ким чином повинн≥ бути вир≥шен≥ т≥ чи ≥нш≥ проблеми.

ѕравова норма романо-германськоњ правовоњ родини Ї чимось середн≥м м≥ж вир≥шенн¤м суперечки Ц конкретним застосуванн¤м норми Ц ≥ загальними принципами права. ћистецтво юриста в крањнах романо-германськоњ правовоњ системи складаЇтьс¤ в ум≥нн≥ знайти норми ≥ сформулювати њх з урахуванн¤м необх≥дност≥ зазначеноњ р≥вноваги. Ќорми права не повинн≥ бути занадто загальними, тому що в цьому випадку вони перестають бути досить над≥йним керуванн¤м дл¤ практики, але в той же час норми повинн≥ бути наст≥льки узагальненими, щоб регулювати певний тип в≥дносин, а не застосовуватис¤, под≥бно судовому р≥шенню, лише до конкретноњ ситуац≥њ.

1	2	3	4

Ќазва: ѕравов≥ системи сучасност≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (4661 прочитано)