ѕравознавство > —утн≥сть юридичноњ особи

—утн≥сть юридичноњ особи

“ривалий час сутн≥сть юридичноњ особи у рад¤нськ≥й цив≥л≥стиц≥ з'¤совувалас¤ лише стосовно державних юридичних ос≥б, насамперед п≥дприЇмств.

ќснову цього становили потреби повн≥стю одержавленоњ, планово-централ≥зованоњ економ≥ки, у ¤к≥й панував Їдиний власник Ч держава, що на св≥й розсуд створювала ≥ припин¤ла д≥¤льн≥сть переважноњ б≥льшост≥ п≥дприЇмств.

¬ умовах ринку реально д≥ють р≥зноман≥тн≥ ≤ р≥вноправн≥ власники. ј тому виникаЇ необх≥дн≥сть зм≥ни п≥дход≥в до трактуванн¤ сутност≥ юридичноњ особи.

ѕочати розгл¤д цього питанн¤ доц≥льно з≥ згадуванн¤ про погл¤ди на сутн≥сть юридичноњ особи у рад¤нському цив≥льному прав≥, оск≥льки чинн≥ акти цив≥льного законодавства ≥ нав≥ть новий ÷  саме њм завд¤чують низкою своњх положень.

ќтже, у рад¤нськ≥й цив≥л≥стиц≥ щодо сутност≥ юридичноњ особи найб≥льш попул¤рними були так≥ теор≥њ.

1) “еор≥¤ держави (теор≥¤ власника), автором ¤коњ був —.≤. јскназ≥й. «г≥дно з нею державна юридична особа Ч це сама держава, вз¤та, однак, не в Їдност≥ ус≥х њњ функц≥й, а у д≥¤льност≥ лише на певн≥й д≥л¤нц≥ Їдиноњ господарськоњ системи, де вона використовуЇ певне майно за допомогою певного колективу прац≥вник≥в.

2) «г≥дно з теор≥Їю колективу, ¤ку запропонував ј.¬. ¬енедиктов, у економ≥чних в≥дносинах виступають рад¤нська держава в ц≥лому ¤к власник всенародного надбанн¤ ≥ орган≥зований державою колектив роб≥тник≥в ≥ службовц≥в на чол≥ з його в≥дпов≥дальним кер≥вником, на ¤кий держава поклала виконанн¤ певних завдань ≥ ¤кому дл¤ њх виконанн¤ надала в≥дпов≥дну частину Їдиного фонду державноњ власност≥. ÷ей колектив ≥ визнаЇтьс¤ безпосередн≥м учасником цив≥льного об≥гу, юридичною особою.

3) “еор≥¤ директора, запропонована ё. . “олстим, по¤снювала сутн≥сть державноњ юридичноњ особи тим, що останн¤ персон≥ф≥куЇтьс¤ у його кер≥вников≥ (директоров≥), оск≥льки в≥н зд≥йснюЇ в≥д ≥мен≥ юридичноњ особи ус≥ юридичне значим≥ д≥њ ≥ уповноважений державою на управл≥нн¤ майном п≥дприЇмства. ¬≥дпов≥дальний кер≥вник виступаЇ ¤к субстрат юридичноњ особи, в≥н нев≥дд≥льний в≥д останньоњ.

4) “еор≥¤ соц≥альноњ реальност≥ сформульована в загальних рисах ƒ.ћ. √енк≥ним. Ќа його думку, необх≥дн≥сть ≥снуванн¤ державних юридичних ос≥б зумовлена економ≥чним ладом соц≥ал≥зму, де майнов≥ в≥дносини мають товарно-грошову форму, а тому потребують, щоб державн≥ орган≥зац≥њ д≥¤ли ¤к самост≥йн≥, в≥докремлен≥ ” майновому сенс≥, утворенн¤ Ч суб'Їкти цив≥льно-правових зв'¤зк≥в. ќтже, державн≥ юридичн≥ особи Ї соц≥альною реальн≥стю, ≥снуванн¤ ¤коњ зумовлене соц≥ально-економ≥чним ладом рад¤нськоњ держави.

” цих та ≥нших теор≥¤х державноњ юридичноњ особи, запропонованих у рад¤нському цив≥льному прав≥, можна вказати на сильн≥ та слабк≥ сторони'. ¬одночас майже вс≥ вони так чи ≥накше вплинули на зм≥ст норм цив≥льного законодавства, б≥льш≥сть з ¤ких донин≥ Ї чинними в ”крањн≥. Ќаприклад, "теор≥¤ держави" значною м≥рою була ≥ Ї базисом господарського права, п≥дірунт¤м тези про необх≥дн≥сть господарюванн¤ на основ≥ ч≥ткого плануванн¤. "“еор≥¤ директора" вплинула на визначенн¤ статусу орган≥в юридичноњ особи та њх значенн¤ дл¤ зд≥йсненн¤ правосуб'Їктност≥ останньоњ. "“еор≥¤ колективу" пом≥тна у нормах про в≥дпов≥дальн≥сть орган≥зац≥њ за шкоду, запод≥¤ну з вини њњ прац≥вник≥в.

ќднак сп≥льним (≥ головним) недол≥ком наведених теор≥й було те, що вони розробл¤лис¤ в умовах одержавленн¤ економ≥ки, коли дом≥нуюча роль у цив≥льних в≥дносинах належала державним орган≥зац≥¤м. “ож не дивно, що у своњй б≥льшост≥ ц≥ теор≥њ присв¤чен≥ визначенню сутност≥ лише державноњ юридичноњ особи та про¤ву в останньоњ цив≥льноњ правосуб'Їктност≥ держави.

ўоправда, на загальному тл≥ вид≥л¤лас¤ позиц≥¤ ќ.ј.  расавчикова, ¤кий використав б≥льш ун≥версальний п≥дх≥д, що дозвол¤ло вести мову не т≥льки про державн≥, а й про ≥нш≥ види юридичних ос≥б. Ќа його думку, юридична особа Ї правовою формою вираженн¤ певних сусп≥льних в≥дносин людей, об'Їднаних Їдиною метою. «в≥дси випливав висновок, що юридичною особою Ї орган≥зац≥¤, причому така, ¤ка виступаЇ не ¤к сума ≥ндив≥д≥в, що њњ складають, а ¤к певне соц≥альне утворенн¤ Ч система ≥стотних соц≥альних взаЇмозв'¤зк≥в, об'Їднаних дл¤ дос¤гненн¤ поставлених ц≥лей у Їдине структурно ≥ функц≥онально диференц≥йоване соц≥альне ц≥ле, ¤ке маЇ ознаки юридичноњ особи2.

¬т≥м наведена позиц≥¤ не отримала широкоњ п≥дтримки у рад¤нськ≥й науц≥ цив≥льного права.

” сучасних умовах зводити проблему з'¤суванн¤ сутност≥ юридичноњ особи лише до встановленн¤ юридичноњ природи державних юридичних ос≥б було б помилкою, оск≥льки останн≥ становл¤ть лише незначну частину загальноњ сукупност≥ соц≥альних утворень, що визнаютьс¤ законом юридичними особами.

” зв'¤зку з цим лог≥чно звернутис¤ до тлумаченн¤ сутност≥ юридичноњ особи в ≥нших правових системах.

—учасне пон¤тт¤ юридичноњ особи у цив≥льному ≥ торговому прав≥ розвинених крањн характеризуЇтьс¤ ¤к одне з найменш розроблених. ÷ив≥льн≥ кодекси або взагал≥ не дають визначенн¤ юридичноњ особи, або обмежуютьс¤ найзагальн≥шими ≥ дуже короткими формулюванн¤ми. “ому у характеристиц≥ пон¤тт¤ "юридична особа" важливе значенн¤ маЇ саме з'¤суванн¤ сутност≥ останньоњ.

ѕри обгрунтуванн≥ правосуб'Їктност≥ соц≥альних утворень ус≥ теор≥њ виход¤ть з того, що юридична особа Ч це в≥докремлене у орган≥зац≥йному ≥ майновому сенс≥ утворенн¤, що бере участь у цив≥льному об≥гу ¤к самост≥йний нос≥й прав ≥ обов'¤зк≥в. ѕроте методи обгрунтуванн¤ на¤вност≥ такоњ правосуб'Їктност≥ соц≥альних утворень у представник≥в р≥зних напр¤м≥в юридичноњ думки неоднаков≥.

Ќайч≥тк≥ше визначилис¤ два концептуальних п≥дходи: теор≥¤ ф≥кц≥њ та теор≥¤ соц≥альноњ реальност≥.

“еор≥¤ ф≥кц≥њ зародилас¤ ще у добу середньов≥чч¤. «а вченн¤м њњ прихильник≥в, корпорац≥¤ ¤к така не маЇ власноњ вол≥. “ому спочатку вважалос¤, що вона не здатна вчин¤ти злочини ≥ завдавати шкоди.  орпорац≥¤ лише виражаЇ волю держави, вт≥лену в закон≥ й акт≥ про њњ створенн¤. “еор≥¤ ф≥кц≥њ фактично обірунтовувала дозв≥льний пор¤док утворенн¤ юридичних ос≥б.

” подальшому зазначена теор≥¤ була детал≥зована. ¬иникли р≥зн≥ њњ модиф≥кац≥њ. Ќаприклад, з'¤вилис¤ теор≥њ ц≥льового майна, ≥нтересу, посадового ≥ товариського майна, колективноњ власност≥, позитив≥стськ≥ ≥ норматив≥стськ≥ теор≥њ юридичноњ особи. ¬они, власне, Ї вар≥антами теор≥њ ф≥кц≥њ

«г≥дно з теор≥Їю ц≥льового майна права юридичноњ особи не належать н≥кому. ¬они передбачен≥ лише дл¤ дос¤гненн¤ мети, що визначаЇтьс¤ призначенн¤м майна.

“еор≥¤ ≥нтересу, навпаки, виходить ≥з того, що майно юридичноњ особи насправд≥ належить тим ≥ндив≥дам, ¤к≥ ним користуютьс¤ ћайно юридичних ос≥б служить ≤нтересам певних ос≥б. ѕравосуб'Їктн≥сть юридичноњ особи при цьому Ї не б≥льш н≥ж юридико-техн≥чною вимогою.

“еор≥¤ посадового й товариського майна розгл¤дала майно установи ¤к посадове, таке, що належить правл≥нню, а не його користувачам. ћайно сп≥лок, на думку прихильник≥в ц≥Їњ теор≥њ, вважалос¤ сп≥льним товариським майном його член≥в, а не ≥ндив≥дуальним майном кожного з них. ” результат≥ ц¤ теор≥¤ трактувала юридичну особу ¤к персон≥ф≥коване правове в≥дношенн¤.

«г≥дно з теор≥Їю колективноњ власност≥ юридична особа Ї не б≥льш н≥ж засобом, призначеним дл¤ управл≥нн¤ колективною власн≥стю, саме пон¤тт¤ "юридична особа" ототожнюЇтьс¤ з колективним майном, ¤ким волод≥ють численн≥ об'Їднанн¤.

” XX ст. набули поширенн¤ позитив≥стськ≥ та норматив≥стськ≥ теор≥њ юридичноњ особи. «а вченн¤м прихильник≥в позитив≥стськоњ теор≥њ, юридична особа характеризувалас¤ ¤к створений об'Їктивним правом центр застосуванн¤ певного комплексу прав ≥ обов'¤зк≥в, а норматив≥стська теор≥¤ вважала юридичну особу лише персон≥ф≥кац≥Їю правових норм, предметом правосв≥домост≥.

Ќа в≥дм≥ну в≥д теор≥њ ф≥кц≥њ та њњ модерних вар≥ант≥в, реал≥стичн≥ теор≥њ визнають юридичних ос≥б соц≥альною реальн≥стю.

њх прихильники виход¤ть з факту реального ≥снуванн¤ групових ≥нтерес≥в окремих ≥ндив≥дуум≥в, ¤к≥ в сукупност≥ становл¤ть основу дл¤ створенн¤ р≥зного роду юридичних ос≥б.  олективн≥ ≥нтереси мають первинний характер. ѕраво ж виконуЇ пох≥дн≥ функц≥њ, що звод¤тьс¤ лише до оформленн¤ цих ≥нтерес≥в. Ќасл≥дком реал≥стичних теор≥й, зокрема, стало положенн¤ про виникненн¤ юридичних ос≥б у нормативно-¤вочному пор¤дку.

–еал≥стичн≥ теор≥њ виникли на баз≥ орган≥чноњ теор≥њ, ¤ка зображала юридичну особу ¤к особливий визнаний правопор¤дком т≥лесно-духовний орган≥зм, що маЇ власну душу, волю ≥ д≥Ї за допомогою своњх орган≥в. –еал≥стичн≥ теор≥њ, в≥дкинувши б≥олог≥чн≥ крайнощ≥ орган≥чноњ теор≥њ, розгл¤дають юридичну особу ¤к колективне утворенн¤, що маЇ волю ≥ д≥Ї з метою забезпеченн¤ сп≥льних ≥нтерес≥в своњх член≥в.

ѕевний ≥нтерес становить також теор≥¤ в≥докремленн¤ власност≥ в≥д управл≥нн¤, хоча вона ≥ мала обмежену мету Ч з'¤суванн¤ сутност≥ лише акц≥онерного товариства. ÷¤ теор≥¤ набула поширенн¤ практично в ус≥х розвинених крањнах.

Ќа думку њњ автор≥в, сучасн≥ велик≥ корпорац≥њ перетворилис¤ в установи, ¤к≥ виконують подв≥йн≥ функц≥њ. ¬они управл¤ють власн≥стю ≥ одночасно Ї орган≥заторами економ≥чного житт¤ крањни. «авд¤ки на¤вност≥ великоњ к≥лькост≥ розкиданих по вс≥й крањн≥ держател≥в акц≥й, що втратили фактичний контроль над своњми кап≥талами, у рамках корпорац≥й сталос¤ в≥докремленн¤ власност≥ в≥д управл≥нн¤ нею. ”правл≥нн¤ власн≥стю зосередилос¤ в руках керуючих корпорац≥¤ми, ¤к≥ завд¤ки цьому набули самост≥йноњ економ≥чноњ влади над власн≥стю. ¬ласн≥сть на засоби виробництва у њњ речовому вираженн≥, що використовуЇтьс¤ корпорац≥¤ми, б≥льше не знаходитьс¤ у приватн≥й власност≥ окремих ос≥б. јкц≥онери Ї лише власниками папер≥в Ч акц≥й.  орпорац≥њ стали кваз≥публ≥чними орган≥зац≥¤ми, що зд≥йснюють народний розпод≥л виробленого ними продукту на п≥дстав≥ затраченоњ прац≥ при збереженн≥ ≥нституту приватноњ власност≥

1	2

Ќазва: —утн≥сть юридичноњ особи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1321 прочитано)