ѕравознавство > ‘ункц≥њ ≥ принципи  онституц≥њ ”крањни

‘ункц≥њ ≥ принципи  онституц≥њ ”крањни

ѕЋјЌ

1. ¬ступ.

2. ‘ункц≥њ  онституц≥њ:

2.1. ”становча,

2.2. ќрган≥заторська,

2.3. «овн≥шньопол≥тична,

2.4. ≤деолог≥чна,

2.5. ёридична.

3. «агальн≥ засади конституц≥йного ладу ”крањни.

4. —писок л≥тератури.

1. ¬ступ

 онституц≥¤ ”крањни, прийн¤та ¬ерховною –адою 28 червн¤ 1996 року, ¤вл¤Ї собою ќсновний «акон нашоњ держави, що створюЇ п≥дгрунт¤ дл¤ подальшого розвитку правотворчого процесу в наш≥й крањн≥. ѕо¤ва  онституц≥њ стала одним з етап≥в процесу державотворенн¤, продовживши конституц≥йн≥ традиц≥њ, що мають витоки ще в конституц≥њ ѕ.ќрлика.

 онституц≥¤ ”крањни м≥стить 15 розд≥л≥в, 161 статтю. ¬она проголошуЇ ”крањну суверенною ≥ незалежною, демократичною, соц≥альною, правовою державою, в ¤к≥й найвищою соц≥альною ц≥нн≥стю визнаЇтьс¤ людина, њњ житт¤ ≥ здоровТ¤, честь ≥ г≥дн≥сть, недоторкан≥сть ≥ безпека, а нос≥Їм суверен≥тету ≥ Їдиним джерелом влади Ц народ.  онституц≥¤ визнаЇ принципи под≥лу влади ≥ верховенства права.

 онституц≥¤ ”крањни визнаЇ р≥вноправТ¤ р≥зних форм власност≥, зокрема, приватноњ. «ахист суверен≥тету та безпеки ”крањни  онституц≥¤ покладаЇ на њњ «бройн≥ —или.

ёридичне оформленн¤ ќсновного «акону в ”крањн≥ стало своЇр≥дним поштовхом до актив≥зац≥њ процесу подальшоњ розбудови правовоњ держави.

«м≥ст конституц≥њ Ц це сукупн≥сть конституц≥йно-правових норм, прнцип≥в, що регулюють сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ визначають орган≥зац≥ю державноњ влади, њњ взаЇмов≥дносини з сусп≥льством, людиною ≥ громад¤нином.

ѕо форм≥ конституц≥¤ Ц завжди документ держави, тобто це правовий акт, основний закон держави, що приймаЇтьс¤ парламентом, спец≥альною конституц≥йною ассамблеЇю, безпосередньо голосуванн¤м народу, що маЇ, в≥дпов≥дно, державно-обовТ¤зкову, вищу силу; тобто конституц≥¤ стоњть на першому м≥сц≥ в законодавств≥ держави та м≥стить вих≥дн≥ начала нац≥ональноњ системи права. ј по сут≥ та зм≥сту конституц≥¤ Ц звичайно, документ ≥ сусп≥льства, ≥ держави. ≤накше кажучи, конституц≥¤ Ц пол≥тичний документ. √оловн≥ питанн¤ њњ зм≥сту Ц про владу, форму власност≥, стан особистост≥, устроњ держави.

« урахуванн¤м вищесказанного можна охарактеризувати основн≥ функц≥њ конституц≥й загалом. ѕри цьому сл≥д враховувати, що функц≥њ конституц≥њ Ц р≥зн≥ про¤ви њњ призначенн¤. ¬они в≥дображають роль основного закону в пол≥тиц≥, житт≥ сусп≥льства та громад¤н, реал≥зац≥њ завдань держави. Ѕудь-¤к≥й конституц≥њ Ц незалежно в≥д соц≥альноњ системи Ц властив≥ сл≥дуюч≥ функц≥њ:

- установча,

- орган≥заторська,

- зовн≥шньопол≥тична,

- ≥деолог≥чна,

- юридична.

2. ‘ункц≥њ  онституц≥й

2.1 ”становча функц≥¤

—уть ц≥Їњ функц≥њ пол¤гаЇ в тому, що конституц≥¤, з'¤вл¤ючись у результат≥ кор≥нних зм≥н у житт≥ сусп≥льства , стаЇ пол≥тико-правовою основою його розвитку на наступному ≥сторичному етап≥. —лово "установча" необх≥дно розум≥ти в т≥м зм≥ст≥ , що конституц≥¤ або закр≥плюЇ те, що вже ≥снуЇ ¤к результат д≥¤нь людей, або створюЇ передумови дл¤ зовс≥м нових сусп≥льних в≥дносин, що дозр≥ли в сусп≥льств≥ , але не здатних виникати, поки не буде дл¤ них необх≥дноњ правовоњ бази, що ≥з прийн¤тт¤м конституц≥њ ≥ засновуЇтьс¤. “аким чином, установч≥ початки конституц≥й можуть ви¤вл¤тис¤ ≥ стосовно сусп≥льного (пол≥тичноњ) систем≥ в ц≥лому, ≥ стосовно конкретних державно-правових ≥нститут≥в ≥ установ .

—казане переконливо п≥дтверджуЇ досв≥д власноњ ≥стор≥њ.  ожна конституц≥¤ знаменувала новий етап у соц≥ально-пол≥тичному розвитку ≥ виконувала установчу функц≥ю, природно, з позиц≥й тих, хто в той час зд≥йснював владу.

2.2 ќрган≥заторська функц≥¤

ƒана функц≥¤ конституц≥њ пол¤гаЇ в т≥м, що вона не т≥льки оформл¤Ї дос¤гнуте ≥ ставить нов≥ задач≥ перед сусп≥льством ≥ державою, але й стимулюЇ пол≥тичну активн≥сть, нац≥люЇ державн≥ органи ≥ сусп≥льн≥ об'Їднанн¤, ус≥х громад¤н на д≥¤льн≥сть у дус≥ нового основного закону. ≤накше кажучи, п≥сл¤ прийн¤тт¤ конституц≥њ не повинне бути такого положенн¤ , що про нењ в≥дразу забули, а люди жили б ≥ д≥¤ли в колишньому стил≥, начебто б њњ ≥ не було.  онституц≥ю треба виконувати, ≥ в≥дпов≥дн≥ ор≥Їнтуванн¤, а також механ≥зми повинн≥ утримуватис¤ в сам≥й конституц≥њ.

¬ажливе орган≥зуюче значенн¤ маЇ сам факт прийн¤тт¤ новоњ конституц≥њ. «давалос¤ б, багато чого з того, що вона в≥дображаЇ, вже ≥снуЇ в житт≥, закр≥плювалос¤ попередн≥ми нормативними актами, у тому числ≥ ≥ внесенн¤м виправлень у ран≥ше д≥¤в основний закон. ≤ все-таки по¤ва новоњ конституц≥њ Ї чинником моб≥л≥зуючого значенн¤ дл¤ сусп≥льства , державних орган≥в.

 р≥м того, сл≥д враховувати й те, що конституц≥¤ Ї документом пр¤моњ д≥њ - це найчаст≥ше п≥дкреслюЇтьс¤ в самому њњ текст≥. ≤ њњ орган≥зуючий початок пол¤гаЇ в тому, що багато сусп≥льних в≥дносин можуть виникати безпосередньо на баз≥ конституц≥њ.

2.3 «овн≥шньопол≥тична функц≥¤

«овн≥шньопол≥тична функц≥¤ конституц≥њ пол¤гаЇ в тому, що основний закон звернений не т≥льки до внутр≥шнього житт¤ крањни, воно одночасно Ї фундаментом зовн≥шньопол≥тичноњ д≥¤льност≥ держави. ÷е може бути виражено включенн¤м у конституц≥ю спец≥альних глав про зовн≥шню пол≥тику й оборону. јле в принцип≥ на¤вн≥сть таких глав зовс≥м не обов'¤зково - њх не було, прим≥ром ,  онституц≥њ —–—– 1936 р. ЌемаЇ под≥бноњ глави й у  онституц≥њ ”крањни 1996 р., у б≥льшост≥ закордонних конституц≥й. —уть в ≥ншому , ≥ це головне: наша  онституц≥¤ не просто виходить з миролюбноњ зовн≥шньоњ пол≥тики держави, прагненн¤ до сп≥вроб≥тництва ≥ добросус≥дства, але й проголошуЇ загальновизнан≥ принципи ≥ норми м≥жнародного права ≥ м≥жнародн≥ договори ”крањни складовою частиною њњ правовоњ системи.

 р≥м того, зовн≥шньопол≥тична функц≥¤  онституц≥њ нашоњ крањни складаЇтьс¤ також в т≥м, що за межами держави вона служить ≥ ¤к важливе ≥нформац≥йне джерело.  онституц≥¤ даЇ у¤вленн¤ люд¤м ≥нших крањн, а також державам ≥ м≥жнародним орган≥зац≥¤м про наш сусп≥льно-пол≥тичний лад, структуру держави, конституц≥йних основах рег≥ональноњ ≥ нац≥ональноњ пол≥тики, статус≥ особистост≥ в ”крањн≥ ≥ т.д. ќзнайомившись з тим, ¤к≥ параметри соц≥ально-економ≥чноњ ≥ пол≥тичноњ системи закладен≥ в наш≥й  онституц≥њ, закордонний св≥т отримуЇ у¤вленн¤ про можлив≥ перспективи розвитку крањни. Ќе будемо закривати оч≥ на те, що конституц≥йн≥ декларац≥њ ≥ реальн≥ кроки - не завжди те саме. ≤ проте , зрозум≥ти без  онституц≥њ сутн≥сть держави неможливо.

2.4 ≤деолог≥чна функц≥¤

≤ хоча ≥деолог≥чна функц≥¤ конституц≥њ може пол¤гати в закр≥пленн≥ постулат≥в ¤когось пол≥тичного навчанн¤ в ¤кост≥ пануючих, така функц≥¤ також властива дл¤ нашоњ  онституц≥њ. “акими були вс≥ попередн≥ рад¤нськ≥ конституц≥њ. “ак, не просто правовим актом, але ≥ типовим документом наукового комун≥зму була  онституц≥¤ —–—– 1977 р. ¬она виходила з побудови всього житт¤ в крањн≥ на постулатах теор≥њ ≥ практики соц≥ал≥стичного ≥ комун≥стичного буд≥вництва, а в преамбул≥  онституц≥њ утримувалас¤ характеристика ≥снуючоњ в крањн≥ сусп≥льноњ системи ¤к розвитого соц≥ал≥зму. ќт такий вар≥ант ≥деолог≥чного призначенн¤ конституц≥њ ≥ виключаЇ тепер наш ќсновний «акон 1996 р.

ќднак в ≥ншому план≥ конституц≥¤ просто не може не бути ≥деолог≥чним - у зм≥ст≥ св≥тогл¤дним - документом. јдже практично кожне њњ слово, ус≥ закр≥плен≥ в конституц≥њ ≥нститути виражають баченн¤ бажаноњ соц≥ально-пол≥тичноњ системи крањни. ’≥ба не очевидн≥ одна ≥деолог≥¤ в категоричному запереченн≥ приватноњ власност≥ (це робили рад¤нськ≥ конституц≥њ), ≥ зовс≥м протилежна в конституц≥йному закр≥пленн≥ приватноњ власност≥ ≥ взагал≥ р≥зноман≥тт¤ форм власност≥ в крањн≥ ( онституц≥¤ ”крањни 1996 р.)!

јбо, прим≥ром, закр≥пленн¤ в  онституц≥њ —–—– 1977 р. однопарт≥йноњ системи з кер≥вною роллю  ѕ–— ≥, навпаки, пол≥тичного плюрал≥зму в  онституц≥њ ”крањни 1996 р. ≥ р≥вност≥ вс≥х сусп≥льних об'Їднань перед законом. јдже тут теж видн≥ не т≥льки пол≥тико-орган≥зац≥йн≥, але й ≥дейн≥ основи сусп≥льно-державного житт¤.

ѕерел≥к приклад≥в можна було б продовжити, але висновок очевидний: кожна конституц≥¤ закр≥плюЇ свою систему сусп≥льних ц≥нностей (¤кою м≥рою вони в≥дбивають загальнолюдськ≥ ≥деали - це ≥нше питанн¤) ≥ нац≥лене на те, щоб на њњ основ≥ формувалис¤ в≥дпов≥дн≥ погл¤ди кожного члена сусп≥льства .

2.5 ёридична функц≥¤

—уть ц≥Їњ функц≥њ конституц≥њ пол¤гаЇ в т≥м , що вона:

- стаЇ основою нових правовий системи ≥ правопор¤дку в крањн≥ (або нового етапу в њхньому розвитку, ¤кщо вони ≥снують ≥ в принцип≥ збер≥гаютьс¤);

- сама регулюЇ сусп≥льн≥ в≥дносини ≥ ¤к документ пр¤моњ д≥њ може бути вих≥дним ірунтом дл¤ њхнього виникненн¤;

- даЇ ≥мпульс розвитков≥ законодавства ≥ прийн¤ттю великого масиву нових нормативних юридичних акт≥в, що вт≥люють загальн≥ ≥дењ й окрем≥ положенн¤ конституц≥њ.

—казане повною м≥рою в≥дноситьс¤ до д≥ючоњ  онституц≥њ ”крањни. ¬она Ї "заголовним" документом створюваноњ в ”крањн≥ правовоњ системи, дл¤ детал≥зац≥њ  онституц≥њ потр≥бн≥ близько 600 нормативних акт≥в, частково прийн¤тих, але у своњй б≥льшост≥ все-таки поки п≥дготовлюваних.

3. «агальн≥ засади конституц≥йного ладу ”крањни

Ѕудь-¤ка конституц≥¤ покликана встановити певн≥ правила (принципи), за ¤кими мають будуватис¤ найважлив≥ш≥ сусп≥льн≥ в≥дносини. ѕриписи конституц≥њ встановлюють соц≥ально-пол≥тичне обличч¤ держави, ф≥ксують вих≥дн≥ принципи њх функц≥онуванн¤ й розвитку. ¬ сучасн≥й  онституц≥њ ”крањни цьому присв¤чено передовс≥м I розд≥л.

—т. 1  онституц≥њ ”крањни проголошуЇ: У”крањна Ї суверенна ≥ незалежна, демократична, соц≥альна ≥ правова державаФ [1;4].

1	2	3

Ќазва: ‘ункц≥њ ≥ принципи  онституц≥њ ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (2615 прочитано)