ѕсихолог≥¤ > ¬≥дчутт¤ та сенсорна орган≥зац≥¤ особистост≥
¬≥дчутт¤ та сенсорна орган≥зац≥¤ особистост≥
∆иттЇд≥¤льн≥сть людини в≥дсуваЇтьс¤ у складному та м≥нливому середовищ≥, тому вона потребуЇ вм≥нн¤ ор≥Їн≠туватис¤ в навколишн≥х умовах ≥ пристосовувати до них своњ д≥њ. «нанн¤ про зовн≥шн≥й ≥ св≥й внутр≥шн≥й св≥т людина набуваЇ в ход≥ чуттЇвого та лог≥чного п≥знанн¤ д≥йсност≥ за допомогою п≥знавальних псих≥чних процес≥в: в≥дчутт¤, сприй≠манн¤, мисленн¤, у¤ви. ѕ≥знавальна д≥¤льн≥сть завжди роз≠починаЇтьс¤ з чуттЇвого в≥дображенн¤ св≥ту у в≥дчутт¤х та сприйманн≥. ¬≥дчутт¤ Ч це в≥дображенн¤ окремих властивостей пред≠мет≥в ≥ ¤вищ при безпосередн≥й д≥њ подразник≥в на органи чутт¤. ” в≥дчутт¤х людин≥ в≥дкриваютьс¤ кольори та звучан≠н¤, пахощ≥ ≥ смак, вага, тепло чи холод речей, що њњ ото≠чують. р≥м того, в≥дчутт¤ дають ≥нформац≥ю про зм≥ни у власному т≥л≥: людина в≥дчуваЇ порушенн¤ у функц≥ону≠ванн≥ внутр≥шн≥х орган≥в, положенн¤ ≥ рух свого т≥ла й окре≠мих його частин. ¬≥дчутт¤ ¤к образи, що в≥дбивають окрем≥ властивост≥ предмет≥в, виникають п≥д час д≥¤льност≥ будь-¤ких орган≥в ¬≥дчутт¤ - псих≥чний процес, що пол¤гаЇ у в≥дображенн≥ мозком властивостей предмет≥в ≥ ¤вищ об'Їктивного св≥ту, а також стан≥в орган≥зму за безпосереднього впливу подразник≥в на в≥дпов≥дн≥ орга≠ни чутт¤. ќргани чутт¤ - Їдин≥ канали, по ¤ких зовн≥шн≥й св≥т проникаЇ в людську св≥дом≥сть. ћатер≥альним органом в≥дчутт¤ Ї анал≥затори. ќргани в≥дчутт¤ людини одержують, в≥дбирають, накопичують ≥нформац≥ю ≥ передають њњ в мозок. ¬≥дтак виникаЇ адекватне в≥дчут≠т¤ навколишнього св≥ту ≥ стану самого орган≥зму (див. рис. 1). ¬иникненн¤ в≥дчутт¤ зумовлюЇтьс¤ перетворенн¤м специф≥чноњ енерг≥њ подразника, ¤кий впливаЇ в даний момент на рецептор, на енерг≥ю нервових процес≥в, в≥дбуваЇтьс¤ перетворенн¤ енерг≥њ зов≠н≥шнього подразника на факт св≥домост≥. як ≥ будь-¤ке псих≥чне ¤вище, в≥дчутт¤ мають рефлекторну при≠роду, њхньою ф≥з≥олог≥чною основою Ї нервовий процес, що виникаЇ п≥д час д≥њ подразника на в≥дпов≥дний йому анал≥затор. –ис. 1. ‘≥з≥олог≥чний механ≥зм процесу в≥дчутт¤. јнал≥затор складаЇтьс¤ з трьох частин: 1) ѕериферичний в≥дд≥л (рецептори), ¤кий Ї спец≥альним транс≠форматором зовн≥шньоњ енерг≥њ в нервовий процес. 2) јферентн≥ (доцентров≥) та еферентн≥ (в≥дцентров≥) нерви - пров≥дн≥ шл¤хи, ¤к≥ з'Їднують периферичний в≥дд≥л анал≥за≠тора ≥з центральним. 3) ѕ≥дкорков≥ та корков≥ в≥дд≥ли (мозковий к≥нець) анал≥затора, де в≥дбуваЇтьс¤ переробка нервових ≥мпульс≥в, що надход¤ть ≥з периферичних в≥дд≥л≥в. „утлив≥сть анал≥затор≥в не е пост≥йною величиною. ¬она може значною м≥рою зм≥нюватис¤ залежно в≥д коливань ≥нтенсивност≥ подразника. ѕристосуванн¤ р≥вн¤ чутливост≥ до ≥нтенсивност≥ подразника називаЇтьс¤ сенсорною адап≠тац≥Їю. ѕроцес адаптац≥њ ви¤вл¤Їтьс¤ у зниженн≥ чутливост≥ при високих ≥нтенсивност¤х подразник≥в ≥ п≥двищенн≥ при низьких. ” корковому в≥дд≥л≥ кожного анал≥затора Ї ¤дро (центральна час≠тина), де сконцентровано основну масу рецепторних кл≥тин, ≥ пери≠фер≥¤, що складаЇтьс¤ з розс≥¤них кл≥ткових елемент≥в, ¤к≥ в т≥й чи ≥нш≥й к≥лькост≥ розташован≥ в р≥зних област¤х кори. –озс≥¤н≥ (периферичн≥) елементи даного анал≥затора вход¤ть у д≥л¤нки, сум≥жн≥ з ¤драми ≥нших анал≥затор≥в. ÷им забезпечуЇтьс¤ участь в окремому акт≥ в≥дчутт¤ б≥льшоњ частини вс≥Їњ кори головно≠го мозку. ѕевним кл≥тинам периферичного в≥дд≥лу анал≥затора в≥дпов≥да≠ють певн≥ д≥л¤нки кори. ƒл¤ виникненн¤ в≥дчутт¤ необх≥дна робота всього анал≥затора ¤к ц≥лого. –ефлекторна дуга складаЇтьс¤ з рецептора, пров≥дних шл¤х≥в, центральноњ частини та ефектора. ѕроцес зорового в≥дчутт¤ не лише починаЇтьс¤ в оц≥, а й завер≠шуЇтьс¤ в ньому. “е саме характерне ≥ дл¤ ≥нших анал≥затор≥в. ѕринцип зворотного зв'¤зку вимагаЇ визнанн¤ того, що орган в≥дчутт¤ Ї навперем≥нно рецептором та ефектором. ласиф≥кац≥¤ в≥дчутт≥в «а характером в≥дображенн¤ ≥ м≥сцем розташуванн¤ рецептор≥в прийн¤то под≥л¤ти в≥дчутт¤ на 4 групи: 1) ≈кстрацептивн≥, ¤к≥ в≥дображають властивост≥ предмет≥в ≥ ¤вищ зовн≥шнього середовища та мають рецептори на поверхн≥ т≥ла (зоров≥, слухов≥, дотиков≥, нюхов≥, смаков≥). 2) ≤нтроцептивн≥, ¤к≥ мають рецептори, розташован≥ у внутр≥шн≥х органах ≥ тканинах т≥ла та в≥дображають стан внутр≥шн≥х орган≥в (орган≥чн≥ - спраги, голоду тощо). 3) ≥нестатичн≥ й статичн≥, ¤к≥ дають ≥нформац≥ю про рух ≥ поло≠женн¤ нашого т≥ла. 4) ѕром≥жн≥ й самост≥йн≥ - температурн≥, в≥брац≥йн≥, р≥вноваги, прискоренн¤, больов≥ в≥дчутт¤. Ќеобх≥дно знати також, що ≥снують тривал≥сть, латентний (при≠хований) пер≥од, п≥сл¤д≥¤ в≥дчутт≥в. ¬ластивост≥ та законом≥рност≥ в≥дчутт≥в. ¬≥дчутт¤ ¤к елементарне в≥дображенн¤ матер≥ального св≥ту законом≥рно в≥д≠биваЇ основн≥ характеристики предмет≥в ≥ ¤вищ Ч ¤к≥сн≥, к≥льк≥сн≥ та просторово-часов≥. ” цих законом≥рност¤х ¤ск≠раво про¤вл¤Їтьс¤ природа чуттЇвих образ≥в, ¤к≥ Ї суб'Їк≠тивним в≥дображенн¤м об'Їктивного св≥ту. √оловною характеристикою в≥дчутт≥в, у ¤к≥й ви¤вл¤Їтьс¤ њх специф≥чн≥сть, зумовлена ф≥зично-х≥м≥чними властивос≠т¤ми адекватних дл¤ в≥дпов≥дного анал≥затора подразник≥в, Ї њхн¤ ¤к≥сть. Ќеповними Ї у¤вленн¤ про на¤вн≥сть у люди≠ни лише п'¤ти орган≥в чутт¤ Ч зору, слуху, смаку, нюху та дотику. Ќасправд≥ в≥дчутт≥в та њхн≥х анал≥заторних апарат≥в у людини значно б≥льше. —амост≥йним р≥зновидом Ї темпера≠турн≥ в≥дчутт¤, що в≥д≥грають важливу роль у процесах теп≠лообм≥ну м≥ж орган≥змом ≥ середовищем. —п≥льними дл¤ р≥зних орган≥в чутт¤ Ї больов≥ в≥дчутт¤, ¤к≥ виникають унасл≥док д≥њ занадто сильних подразник≥в, але мають ≥ своњ самост≥йн≥ рецептори. ≤нформац≥ю про рух ≥ положенн¤ на≠шого т≥ла та про властивост≥ предмет≥в, з ¤кими ми д≥Їмо, дають м'¤зово-суглобов≥ в≥дчутт¤ (к≥нестетичн≥ та статичн≥), њх рецептори м≥ст¤тьс¤ у м'¤зах, суглобах ≥ зв'¤зках. ¬ажливу роль у просторовому анал≥з≥ в≥д≥грають вестибул¤торн≥ в≥д≠чутт¤, органом ¤ких Ї п≥вколов≥ канали та отол≥товий апарат вуха. ѕром≥жне положенн¤ м≥ж дотиковими та слуховими в≥дчутт¤ми займають в≥брац≥йн≥ в≥дчутт¤. Ќарешт≥, р≥зно≠ман≥тну ≥нформац≥ю про внутр≥шн≥й стан людини дають ре≠цептори, розташован≥ в органах ≥ тканинах орган≥зму.
| 1 |
Ќазва: ¬≥дчутт¤ та сенсорна орган≥зац≥¤ особистост≥ ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (1180 прочитано) |