ѕсихолог≥¤ > √енетичний аспект особистост≥

√енетичний аспект особистост≥

1. ѕоходженн¤ зд≥бностей.

ќдине ≥з самих складних питань: врожден≥ зд≥бност≥, чи вони формуютьс¤ в процес≥ онтогенезу? "”роджений", "природжений" звичайно розум≥ютьс¤ в зм≥ст≥ "отриманий в≥д природи", "переданий у спадщину"; але з науковоњ т. зр. це нестрого, ≥ надаЇтьс¤ перевагу терм≥ну "спадковий".

¬≥дпов≥д≥ на поставлене питанн¤ дуже суперечлив≥, часто протилежн≥. ≤ на користь кожноњ альтернативи привод¤тьс¤ своњ докази.

ќсновн≥ з них так≥: 1) звичайно рахуЇтьс¤, що доказом уродженост≥ зд≥бностей служить њхн≥й ранн≥й про¤в у дитини; так, у ћоцарта зд≥бност≥ ви¤вилис¤ в трьох, у √айдна - у чотирьох року; 2) про уроджен≥сть зд≥бностей стверджують також на основ≥ повторенн¤ њх у нащадк≥в видатних людей; часто привод¤тьс¤ приклади обдарованих с≥мей ≥ нав≥ть ц≥лих династий: Ѕах≥в, ƒарв≥н≥в ≥ ≥н.; 3) б≥льш сувор≥ факти даютьс¤ досл≥дженн¤ми з застосуванн¤м методу близнюк≥в; корел¤ц≥¤ показник≥в усередин≥ монозиготних пар ви¤вилас¤ дуже високою: 0.7 - 0.8, тод≥ ¤к у парах сибс≥в коеф≥ц≥Їнти б≥л¤ 0.4 - 0.5; 4) вражаюч≥ результати отриман≥ в досл≥дженн¤х на тваринах ≥з застосуванн¤м методу штучноњ селекц≥њ; вони св≥дчать про можлив≥сть накопиченн¤ генетичноњ схильност≥ до усп≥шного навчанн¤.

ƒл¤ обговоренн¤ питань про те, ¤ка велика роль генотип≥чних передумов зд≥бностей ≥ наск≥льки усп≥х у њхньому розвитку залежить в≥д спадкових задатк≥в, потр≥бно роздивитис¤ протилежн≥ факти, що показують д≥ю зовн≥шн≥х умов, а також вихованн¤ ≥ навчанн¤. ј вони так≥: 1) до менш точних, але достатньо вражаючих результат≥в ставл¤ть результати д≥¤льност≥ видатних педагог≥в; в≥домо багато випадк≥в, коли в р≥зних област¤х д≥¤льност≥ навколо одного учител¤ виникала велика група талановитих учн≥в, по чисельност≥ ≥ р≥вню зд≥бностей непо¤снена з т. зр. закон≥в статистики; 2) б≥льш точн≥ докази подають факти масового розвитку де¤ких спец≥альних зд≥бностей в умовах визначених культур; так, звуковисотний слух, основа музичного слуху, ви¤вл¤Їтьс¤ багато менш розвитим у досл≥джуваних словТ¤нських нац≥ональност¤х, чим у в'Їтнамськоњ (тут потр≥бно зауважити, що у в'Їтнамськ≥й мов≥ висота звуку несе смислорозр≥зн¤ючу функц≥ю, тод≥ ¤к у словТ¤нських мовах цього немаЇ); вважаЇтьс¤, що цей приклад показуЇ фундаментальний внесок умов середовища ≥ вправи у формуванн≥ зд≥бностей; 3) достатньо переконлив≥ докази, отриман≥ в досл≥дженн¤х на тварин ≥з застосуванн¤м методу штучноњ селекц≥њ; вирощуванн¤ в≥д≥браних покол≥нь "розумних" пацюк≥в в умовах повс¤кденного враженн¤ми середовища ≥ покол≥нь "дурних" пацюк≥в в умовах збагаченого середовища з'¤сувало, що показники останн≥х ви¤вилис¤ вище.

” результат≥ можна зробити висновок, що жодна ≥з пол¤рних в≥дпов≥дей про походженн¤ зд≥бностей нев≥рна. ƒумка про генетичну обумовлен≥сть зд≥бностей конкретн≥ше говорить про те, що вони "з'¤вл¤ютьс¤" - без процесу розвитку. ƒумка про те, що усьому можна навчити або навчитис¤, приклавши старанн¤, м≥стить помилку нерозр≥зненн¤ захоплюючоњ прац≥-гри, що породжуЇтьс¤ сильною потребою, ≥ прац≥-обов'¤зку; не можна навчити людину, ¤кщо немаЇ њњ власноњ активност≥, бажанн¤ ≥ захопленост≥.

ќтже, ≥снують природн≥ передумови зд≥бностей - њх задатки. јле наск≥льки про¤вл¤тьс¤ задатки, залежить в≥д умов ≥ндив≥дуального розвитку. «а результатами цього розвитку неможливо сказати, ¤кий був внесок задатку; засоб≥в визначенн¤ м≥ри участ≥ генотипического чинника поки теж немаЇ. —тановление ≥ розвиток зд≥бностей, певне, пов'¤зано з проходженн¤м дитини через р≥зноман≥тн≥ сензетивн≥ пер≥оди з можливим науч≥нн¤м у ц≥ пер≥оди по типу ф≥ксуванн¤. Ќев≥д'Їмна компонента зд≥бностей - п≥двищена мотивац≥¤, що забезпечуЇ ≥нтенсивну й одночасно "природно" орган≥зовану д≥¤льн≥сть, необх≥дну дл¤ розвитку зд≥бностей.

Ќеспри¤тлив≥ умови дл¤ розвитку зд≥бностей можуть бути р≥зноман≥тн≥ - ≥ буденне середовище, ≥ неспри¤тлив≥ загальн≥ умови вихованн¤, ≥ неправильне поводженн¤ з мотивац≥Їю.

2. –озвиток зд≥бностей.

ƒуже гостро стоњть проблема ви¤вленн¤ механ≥зм≥в формуванн¤ ≥ розвитку зд≥бностей. “онк≥ механ≥зми цього ще не в≥дом≥, але де¤к≥ дан≥ Ї. Ќасамперед це - дан≥ про сензетивн≥ пер≥оди формуванн¤ функц≥й. —тосовно спец≥альних зд≥бностей можна припустити, що њхн≥ функц≥ональн≥ структури теж мають своњ сензетивн≥ пер≥оди.

ўе одне питанн¤, безпосередньо пов'¤зане ≥з розвитком зд≥бностей, - особливост≥ мотивац≥њ. ќбдарован≥ д≥ти ви¤вл¤ють сильну т¤гу до зан¤ть т≥Їњ д≥¤льн≥ст≥, до ¤коњ вони спроможн≥, ≥ можуть день у день годинами займатис¤ нею, не стомлюючись ≥ ¤к би зовс≥м не напружуючись. ƒл¤ них це - одночасно прац¤ ≥ гра. Ќавколо цих зан¤ть концентруютьс¤ ус≥ њхн≥ ≥нтереси. ¬ажко визначити, ¤к тут пов'¤зан≥ висок≥ дос¤гненн¤ й емоц≥йна захоплен≥сть, що тут причина ≥ насл≥док. ѕевне, обидва чинники взаЇмозалежн≥ ≥ взаЇмоп≥дсиливаютс¤.

Ќеспри¤тлив≥ умови дл¤ розвитку зд≥бностей можуть бути р≥зноман≥тн≥: буденне середовище викликаЇ недостачу зовн≥шн≥х вражень; неспри¤тлив≥ загальн≥ умови вихованн¤ - витрати дитиною енерг≥њ на неконструктивн≥ переживанн¤; неправильне погводженн¤ з мотивац≥Їю, начебто зайвого примусу, - погасити спонтанну активн≥сть дитини, "засушити" зд≥бн≥сть.

3. ¬иди зд≥бностей

«д≥бн≥сть - сукупн≥сть уроджених анатомоф≥з≥олог≥чних ≥ набутих регул¤ц≥йних властивостей, що визначають псих≥чн≥ можливост≥ людини в р≥зноман≥тних видах д≥¤льност≥.

 ожна д≥¤льн≥сть пред'¤вл¤Ї комплекс вимог до ф≥зичних, психоф≥з≥олог≥чних ≥ псих≥чних можливостей людини. «д≥бност≥ - м≥ра в≥дпов≥дност≥ властивостей особистост≥ вимогам конкретноњ д≥¤льност≥.

–≥зн¤тьс¤ загальн≥ ≥ спец≥альн≥ зд≥бност≥. «агальн≥ зд≥бност≥ необх≥дн≥ дл¤ ус≥х вид≥в д≥¤льност≥. ¬они п≥дрозд≥л¤ютьс¤ на елементарн≥ - зд≥бност≥ до псих≥чного в≥дбитку д≥йсност≥, елементарний р≥вень розвитку сприйн¤тт¤, пам'¤т≥, мисленн¤, у¤ви, вол≥ ≥ складн≥ - зд≥бност≥ до навчанн¤, спостережлив≥сть, загальний р≥вень ≥нтелектуального розвитку й ≥н. Ѕез в≥дпов≥дного р≥вн¤ розвитку елементарних ≥ складних зд≥бностей людина не може включатис¤ н≥ в один ≥з вид≥в людськоњ д≥¤льност≥.

¬заЇмод≥¤ людини з≥ св≥том зд≥йснюЇтьс¤ у форм≥ специф≥чноњ людськоњ активност≥ - д≥¤льност≥. ƒ≥¤льн≥сть - це функц≥ональна взаЇмод≥¤ людини з д≥йсн≥стю, спр¤мована на њњ п≥знанн¤ ≥ перетворенн¤ з метою задоволенн¤ своњх потреб. “≥льки в д≥¤льност≥ реал≥зуютьс¤ псих≥чн≥ можливост≥ людини. —ама ж д≥¤льн≥сть безупинно удосконалюЇтьс¤ в силу пост≥йного розвитку, зростанн¤ людських потреб.

Ќа в≥дм≥ну в≥д повед≥нковоњ активност≥ тварин д≥¤льн≥сть людини пов'¤зана з одержанн¤м продукт≥в д≥¤льност≥, що мають споживчу ц≥нн≥сть. ƒ≥¤льн≥сть пов'¤зана з≥ здатн≥стю особистост≥ до св≥домоњ постановки ц≥л≥, застосуванню ран≥ше вироблених ≥ формуванню нових ум≥нь ≥ навичок, використанню знар¤дь ≥ засоб≥в д≥¤льност≥.

¬≥дпов≥дно до вид≥в д≥¤льност≥ р≥зн¤тьс¤ спец≥альн≥ зд≥бност≥ - граф≥чн≥, художньо-л≥тературн≥, конкретно-науков≥ (математичн≥ й ≥н.), практично-орган≥зац≥йн≥ й ≥н.

” структур≥ особистост≥ ≥стотн≥ не т≥льки окрем≥ зд≥бност≥, але ≥ њхн≥ комплекси, найб≥льше в≥дпов≥даюч≥ повним вимогам широких сфер д≥¤льност≥

¬исока зд≥бн≥сть до конкретного виду д≥¤льност≥ - талант, а комплекс зд≥бностей, що забезпечують усп≥х у визначен≥й сфер≥ д≥¤льност≥, - обдарован≥сть. ¬ищий р≥вень зд≥бностей, вт≥лений у епохально значим≥ зд≥йсненн¤, - ген≥альн≥сть (в≥д лат. genius - дух) .

—пец≥альн≥ зд≥бност≥, що формуютьс¤ на основ≥ загальних зд≥бностей у процес≥ фахового навчанн¤. “алант - найвищий р≥вень творчих можливостей у конкретному вид≥ д≥¤льност≥ √ен≥альн≥сть - вищий р≥вень зд≥бностей, вт≥лений в епох≥ально значим≥ зд≥йсненн¤. «агальн≥ складн≥ зд≥бност≥ - загальний р≥вень ≥нтелектуальноњ орган≥зац≥њ ≥ндив≥да, що формуЇтьс¤ в процес≥ загальноњ осв≥тиќбдарован≥сть - загальна здатн≥сть до визначених сфер д≥¤льност≥. «агальн≥ елементарн≥ зд≥бност≥ - психомоторна ≥ сенсорна орган≥зац≥¤ ≥ндив≥да, що базуЇтьс¤ на його задатках

ѕсих≥чн≥ особливост≥ обдарованост≥ ≥ тим б≥льше ген≥альност≥ ви¤вл¤ютьс¤ у високорозвиненому ≥нтелект≥, нестандартност≥ мисленн¤, у його комб≥наторних ¤кост¤х, потужн≥й ≥нтуњц≥њ. ќбразно говор¤чи, талант - влученн¤ в ц≥ль, у ¤ку н≥хто не може потрапити; гениальность- влученн¤ в ц≥ль, ¤ку ще н≥хто не бачить.

ѕередумовою ген≥альних зд≥йснень служить творча одержим≥сть, пристрасть до пошуку принципово нового, прагненн¤ до найвищих дос¤гнень у р≥зноман≥тних сферах загальнолюдськоњ культури. ќбдарован≥ люди в≥др≥зн¤ютьс¤ ранн≥м ≥нтенсивним псих≥чним розвитком. –озвитку обдарованост≥ ≥ ген≥альност≥ спри¤ють спри¤тлив≥ соц≥альн≥ умови, що не сковують нестандартн≥ риси особистост≥. “овариство повинно бути насичено духом визначених соц≥альних чекань дл¤ того, щоб з'¤вивс¤ в≥дпов≥дний ген≥й.

4. —пец≥альн≥ зд≥бност≥

—пец≥альн≥ зд≥бност≥ - це психолог≥чн≥ особливост≥ ≥ндив≥да, що забезпечують можливост≥ усп≥шного виконанн¤ визначеного виду д≥¤льност≥ - музичноњ, сцен≥чноњ, л≥тературноњ й ≥н. –озвиток спец≥альних зд≥бностей спираЇтьс¤ на в≥дпов≥дн≥ задатки, - наприклад, музичний слух ≥ пам'¤ть.

ѕро спец≥альн≥ зд≥бност≥ можна говорити в двох планах: 1) ¤к про зд≥бност≥ в ¤к≥йсь област≥ псих≥чноњ д≥¤льност≥; сюди в≥днос¤тьс¤ перцептивн≥, мн≥стичн≥, лог≥чн≥ зд≥бност≥ й ≥н.; 2) ¤к про зд≥бност≥ до визначеного типу д≥¤льност≥; сюди в≥днос¤ть л≥нгв≥стичн≥, художн≥, педагог≥чн≥ та ≥н.

«д≥бност≥ другого типу, ¤к правило, описуютьс¤ на баз≥ першого типу, ≥ тести дл¤ њхньоњ д≥агностики включають завданн¤ дл¤ д≥агностики зд≥бностей першого типу.

1	2

Ќазва: √енетичний аспект особистост≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (2691 прочитано)