ѕсихолог≥¤ > ћисленн¤

ƒругим етапом розв'¤занн¤ проблеми Ї побудова г≥потези, моделюванн¤. √≥потеза - наукове припущенн¤, ≥стинн≥сть ¤кого не доведена ≥ потребуЇ експериментальноњ перев≥рки. ƒоведена г≥потеза стаЇ ≥стиною. √. —коворода наголошував: "Ѕ≥льше думай, а тод≥ вир≥шуй". јле, на жаль, часто вир≥шенн¤ тих чи ≥нших проблем в≥дбуваЇтьс¤ на найнижчому р≥вн≥ - шл¤хом спроб ≥ помилок. Ћюдина при цьому не усв≥домлюЇ задачу повн≥стю, не будуЇ г≥потезу, тобто не роздумуЇ над проблемою.

„им б≥льше висловлених думок щодо г≥потези, тим правильн≥ше р≥шенн¤. ƒл¤ в≥дшукуванн¤ правильного р≥шенн¤ Ї ц≥нними протилежн≥ погл¤ди. √егель стверджував: "ѕротир≥чч¤ Ї критер≥Їм ≥стини, в≥дсутн≥сть протир≥ч - критер≥й хибних думок".

¬м≥нн¤ вир≥шувати проблеми, приймати р≥шенн¤ - важлива ¤к≥сть кожноњ
особистост≥, особливо пол≥тик≥в, ур¤довц≥в, дипломат≥в, б≥знесмен≥в, оск≥льки њхн≥ р≥шенн¤ ≥нод≥ можуть впливати на житт¤ м≥льйон≥в людей.

ƒовол≥ часто ми вир≥шуЇмо проблеми шл¤хом ≥нсайту. ≤нсайт - це можлив≥сть подивитис¤ по-новому на стару проблему, побачити њњ в новому ракурс≥. ÷е моментальне "≈врика!" приходить з раптовим усв≥домленн¤м можливост≥ розв'¤занн¤ важкоњ проблеми, над ¤кою ми довго, безрезультатно роздумували. ¬ основ≥ ≥нтелектуального прозр≥нн¤, ≥нсайту часто лежить сильна емоц≥¤ (торжество або сум). ≤нсайт Ї важливим елементом розв'¤занн¤ задач, однак малов≥домим. ѕсихологи неспроможн≥ дати по¤сненн¤: чому одн≥ люди б≥льш прозорлив≥, н≥ж ≥нш≥; чому ми б≥льш прозорлив≥ до специф≥чних проблем, а не до ус≥х тощо.

ќкрем≥ проблеми вир≥шуютьс¤ шл¤хом ≥нсайту, коли людина раптово перекомб≥новуЇ шл¤х сприйн¤тт¤ ситуац≥њ. ќднак подекуди вони вимагають ц≥лоњ стратег≥њ (наприклад, гра в шахи - потр≥бно "бачити" р≥зн≥ комб≥нац≥њ аж до зак≥нченн¤ гри, моделювати к≥лька ситуац≥й). ” цьому випадку ≥снують дв≥ головн≥ стратег≥њ вир≥шенн¤ проблеми: алгоритм та евристика.

јлгоритм - це процедура, в ¤к≥й виконавець продумуЇ ус≥ важлив≥ вар≥анти вир≥шенн¤ проблеми. Ўвидка та ≥нтуњтивна чутлив≥сть розуму, що даЇ змогу прийн¤ти р≥шенн¤, називаЇтьс¤ евристикою. ÷ей терм≥н започаткував ще јр≥стотель. ќпис евристичноњ д≥¤льност≥ Ї у в≥домого французького математика ј.ѕуанкаре. «деб≥льшого евристична д≥¤льн≥сть в≥дбуваЇтьс¤ шл¤хом в≥дшукуванн¤ стереотип≥в - тобто типовост≥ та очевидност≥, д≥йсноњ на¤вност≥ факт≥в. ≤нод≥ спостер≥гаЇтьс¤ таке ¤вище, ¤к зап≥зн≥ла очевидн≥сть: ми здогадуЇмос¤ п≥зн≥ше, виконавши певн≥ д≥њ, прийн¤вши р≥шенн¤, зд≥йснивши вчинок.

ј. ѕуанкаре вважав, що за допомогою лог≥ки довод¤ть, аргументують, а за допомогою ≥нтуњц≥њ винаход¤ть, в≥дкривають. ≤нтуњц≥¤, очевидно, пов'¤зана з ймов≥рним прогнозуванн¤м ≥ ірунтуЇтьс¤ на попередньому досв≥д≥. ¬она - прив≥лей тих, хто вм≥Ї думати, спостер≥гати, анал≥зувати, людей ерудованих, км≥тливих, працьовитих. ќсь хоча б один з приклад≥в такоњ ≥нтуњц≥њ, ¤ка грунтувалас¤ на багатор≥чному досв≥д≥. „имало талановитих скрипал≥в зак≥нчили в ќдес≥ музичну школу, ¤ку очолював ѕ. —тол¤рський. —еред пле¤ди прекрасних митц≥в, ¤ких в≥н виростив, в≥дом≥ св≥тов≥ ƒ.ќйстрах, —.‘урер. —тол¤рський волод≥в безц≥нним даром: до нього приводили п'¤тир≥чних хлопчик≥в, ≥ в≥н, прослухавши њхню гру, безпомилково визначав, з кого буде скрипаль, а з кого н≥. ѕри цьому сам в≥н був перес≥чним музикантом, але ум≥в розглед≥ти талант ≥ передбачити майбутнЇ своњх вихованц≥в.

ѕередбаченн¤ - погл¤д в майбутнЇ. ¬оно маЇ давню ≥стор≥ю. ” вс≥ в≥ки люди в≥рили в пророцтво. ѕриклад≥в чимало - богин¤ ‘ре¤ (у в≥к≥нг≥в), Ќострадамус, ¬анга тощо. —еред сучасних пророк≥в можна назвати украњнц¤ за походженн¤м, в≥домого канадського художника ¬. урилика, ¤кий у 1971 р. написав картину "јтомна мадонна", на ¤к≥й ж≥нка в чорному годуЇ грудьми немовл¤... ” 1986 р. цей тв≥р надрукували на лист≥вц≥ з написом "„орнобильська ћати Ѕожа".

ѕри розв'¤занн≥ тих чи ≥нших проблем може бути корисним метод мозковоњ атаки - творчий прийом, п≥д час ¤кого група людей шл¤хом в≥льних асоц≥ац≥й створюЇ щось нове, приймаЇ р≥шенн¤ в умовах в≥льних в≥д критики та висм≥юванн¤, що стимулюЇ думку кожного. „асто при цьому под≥л¤ють проблему на частини ≥ вивчають, досл≥джують ц≥ окрем≥ частини, що, врешт≥, даЇ змогу узагальнити ≥нформац≥ю, розв'¤зати проблему загалом, тобто таким чином прийти до беззаперечноњ ≥стини.

¬ажливо дотримуватис¤ певних правил п≥д час мозковоњ атаки:

не критикувати чужу думку;

генерувати ¤комога б≥льше ≥дей, нав≥ть ¤кщо вони спочатку вигл¤дають незначними чи нав≥ть см≥шними;

намагатис¤ бути ориг≥нальним;

доповнювати думки ≥нших.

“акий спос≥б розумовоњ д≥¤льност≥ ц≥нний тим, що њњ учасники не в≥дчувають страху (оск≥льки таке розв'¤занн¤ проблеми нагадуЇ гру), що парал≥зуЇ будь-¤кий розумовий процес. ¬≥дчутт¤ ж усп≥ху, ¤ке супроводжуЇ розв'¤занн¤ задач≥, стимулюЇ творче мисленн¤, позбавл¤Ї людину стереотип≥в.

 ≥нцевим етапом процесу розв'¤занн¤ розумових задач Ї перев≥рка розв'¤зку. –.ƒекарт був переконаний, що дл¤ в≥дкритт¤ ≥стини необх≥дно хоч би раз у житт≥, ¤кщо це можливо, все поставити п≥д сумн≥в.

” досл≥дженн≥ процесу розв'¤занн¤ розумових задач Ї ще багато ц≥кавих ≥ нав≥ть загадкових момент≥в. ћи знаЇмо, що дл¤ розв'¤занн¤ будь-¤коњ розумовоњ задач≥ потр≥бн≥ знанн¤, досв≥д. ј ¤к же тод≥ з такими фактами? «. олберн, скромний хлопчина з ¬ермонта, був людиною-л≥чильником. ” в≥с≥м рок≥в його привезли в Ћондон, де в≥н пройшов ≥нтенсивне тестуванн¤ математичних зд≥бностей. ¬чен≥ муж≥ були дуже вражен≥, ви¤вивши, що «. олберн не знаЇ правил нав≥ть простоњ арифметики. ¬одночас в≥н, не вагаючись, добував куб≥чний кор≥нь з тризначних чисел ≥ давав правильн≥ в≥дпов≥д≥, миттЇво п≥дносив число 8 до 16 степен¤. ÷ей приклад св≥дчить, що людський мозок, людське мисленн¤ Ї д≥л¤нкою неймов≥рних можливостей, мало вивчених ≥ здеб≥льшого складних дл¤ по¤снень.

7. “¬ќ–„≈ ћ»—Ћ≈ЌЌя “ј ќ—ќЅ»—“≤—“№

ѕсихолог≥в з давн≥х давен ц≥кавила проблема творчого мисленн¤. Ќа думку ƒж.√≥лфорда, творче мисленн¤ Ї ориг≥нальним - людина шукаЇ власне розв'¤занн¤ проблем; гнучким - людина вм≥Ї при потреб≥ зм≥нити свою попередню думку, по-новому п≥д≥йти до розв'¤занн¤ набол≥лих питань; глибоким - людина вм≥Ї бачити нов≥, прихован≥ в≥д сприйн¤тт¤ проблеми задач≥.

ƒосл≥дженн¤м проблеми займалос¤ чимало психолог≥в. ≤нтерес до цього феномена по¤снюЇтьс¤ тим, що саме мисленн¤ допомагаЇ людин≥ ор≥Їнтуватис¤ у величезному потоц≥ ≥нформац≥њ. –≥вень мисленн¤ творчоњ особистост≥ характеризуЇтьс¤: самост≥йн≥стю, гнучк≥стю, анал≥тичн≥стю, розсудлив≥стю, винах≥длив≥стю, глибиною думки, дотепн≥стю, км≥тлив≥стю.

—амост≥йн≥сть - вм≥нн¤ побачити ≥ сформулювати нову проблему без сторонньоњ допомоги; осмислити ≥ використати сусп≥льний досв≥д, при цьому бути незалежним у своњх погл¤дах, см≥ливо висловлювати думку. ќсобист≥сть, ¤к≥й притаманна самост≥йн≥сть мисленн¤, не боњтьс¤ поразок, над нею не т¤ж≥ють попередн≥ невдач≥, вона в≥рить у себе. Ќа превеликий жаль, люди хочуть бути такими, ¤к ус≥, њм властива конформн≥сть, тобто такий стан, при ¤кому людина в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д власноњ думки, погл¤д≥в, а приймаЇ думку б≥льшост≥.

√нучк≥сть - вм≥нн¤ зм≥нити шл¤х р≥шенн¤ проблеми, ¤кщо в≥н не задовольн¤Ї умову. Ћюдина з гнучким розумом ум≥Ї розгл¤дати вс≥, нав≥ть суперечлив≥ точки зору, зважувати њх ≥стинн≥сть. ¬она - толерантна, схильна до м≥ркувань, см≥лива, незалежна, р≥шуча у зм≥нах ≥ спростуванн≥, њй притаманне почутт¤ новизни. ”м≥нн¤ радикально зм≥нити своњ погл¤ди Ї дуже важливим, оск≥льки стереотип, зашкарубл≥сть думки не спри¤ють прогресу, творчост≥. ƒогматичн≥сть ≥ непоступлив≥сть Ї протилежними гнучкост≥.

јпол≥тичн≥сть, лог≥чн≥сть думок - ум≥нн¤ вид≥л¤ти ≥стотне й узагальнювати, посл≥довно та ч≥тко приймати р≥шенн¤, доречно висловлюватис¤. Ќаск≥льки важливо вдумливо п≥дходити до проблеми розв'¤занн¤ задач, висловлювати своњ думки, св≥дчить народне присл≥в'¤: "ћудрий не все каже, що знаЇ, а дурний не все знаЇ, що каже".

–озсудлив≥сть - вм≥нн¤ оц≥нити ситуац≥ю, в≥дпов≥дно до цього будувати свою повед≥нку. ‘ранцузький ф≥лософ ‘.Ћарошфуко казав: "якщо ви хочете мати ворог≥в, дайте друз¤м в≥дчути вашу перевагу над ними, а ¤кщо ви хочете мати друз≥в, дайте њм можлив≥сть в≥дчути њхню перевагу над вами".

¬инах≥длив≥сть - ум≥нн¤ знайти вих≥д з будь-¤коњ ситуац≥њ, розв'¤зати будь-¤ку проблему. ќдин з прихильник≥в ћ.“вена вир≥шив написати йому листа, але не знав адреси, тому п≥дписав конверт так: "ћарку “вену. Ѕог знаЇ куди". Ћист в≥дшукав знаменитого ћарка “вена. ѕрихильник отримав в≥дпов≥дь: "Ѕог знав. ƒ¤кую. ћарк “вен".

√либина думки - здатн≥сть детально анал≥зувати, пор≥внювати
та знаходити ≥стотне, зд≥йснювати р≥зносторонн≥й п≥дх≥д до розв'¤занн¤ проблеми, аргументувати њњ р≥шенн¤ ≥ не обмежуватис¤ вузьким колом ≥дей.

ƒотепн≥сть - мистецтво з гумором розв'¤зувати т≥ чи ≥нш≥
проблеми, влучно висловлюватис¤. јкадем≥к Ћандау мав не дуже привабливу зовн≥шн≥сть, але вм≥в дотепно знайомитис¤ з прекрасною половиною. ѕ≥дходив до ж≥нки, поплескував њњ по плеч≥ й запитував:
"„и можна з вами познайомитис¤?". ќсоба огл¤далас¤ й обурювалас¤: "¬и що, дурень?" "Ќ≥, ¤ академ≥к Ћандау", - лунало у в≥дпов≥дь. ÷е мало, ¤к ви розум≥Їте, гранд≥озний ефект.

 м≥тлив≥сть - природний дар, ¤кий даЇ змогу зрозум≥ти, розп≥знати недоступн≥ ≥ншим реч≥, можлив≥сть наблизитись до ≥стини. ќдного невиправного злод≥¤ засудили до кари смерт≥. ѕеред стратою в≥н просив дозволу у ‘р≥др≥ха II - корол¤ прусського - самому вибрати вид покаранн¤.  ороль погодивс¤. “од≥ засуджений сказав, що хоче вмерти в≥д глибокоњ старост≥. ‘р≥др≥х II розсм≥¤вс¤ ≥ дарував йому житт¤.

1	2	3	4

Ќазва: ћисленн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (6922 прочитано)