ѕсихолог≥¤ > ћотивац≥¤ ≥ повед≥нка людини

ћотивац≥¤ ≥ повед≥нка людини

–озум≥нн¤ зм≥сту мотивац≥й Ц головний показник профес≥йноњ майстерност≥ доброго кер≥вника громадськоњ орган≥зац≥њ. «нанн¤ про те, чому люди робл¤ть те, що вони робл¤ть Ц необх≥дна передумова дл¤ того, щоб допомогти њм реал≥зувати власн≥ мотиви та попередити випадки, коли мотивац≥њ можуть викликати певн≥ ускладненн¤.  ожна людина маЇ своњ ≥нтереси та потреби, ц≥нност≥, у задоволен≥ ¤ких пол¤гаЇ зм≥ст людського житт¤.

ћотивац≥¤ Ц це вид управл≥нськоњ д≥¤льност≥, ¤кий забезпечуЇ процес спонуканн¤ особи до д≥Ївост≥, спр¤мованоњ на дос¤гненн¤ особистих ц≥лей чи ц≥лей орган≥зац≥њ.

“еоретичний анал≥з р≥зноман≥тних моделей мотивац≥њ показав ¤к позитивн≥, так ≥ негативн≥ аспекти њх використанн¤, ≥ це природн≥й процес, оск≥льки в Утеор≥њ ≥ практиц≥ кер≥вництва немаЇ ≥деальноњ модел≥ стимулюванн¤, ¤ка в≥дпов≥дала б р≥зноман≥тним потребам ≥ндив≥д≥вФ [2]. «апропонована нижче класиф≥кац≥¤ традиц≥йно застосовуЇтьс¤ у р≥зних крањнах. ÷е так≥ модел≥ ¤к: Убатога та пр¤никаФ, первинноњ та вторинноњ потреби, внутр≥шньоњ та зовн≥шньоњ винагороди, факторна модель стимулюванн¤, теор≥¤ справедливост≥, спод≥ванн¤, соц≥альноњ справедливост≥ та ≥нш≥. ≤снуюч≥ модел≥ мотивац≥њ надзвичайно р≥зноман≥тн≥ за своЇю спр¤мован≥стю та ефективн≥стю, при чому б≥льш≥сть з них придатн≥ дл¤ використанн¤ лише у комерц≥йному сектор≥.

ѕроблема вивченн¤ мотивац≥й лише з психолог≥чного аспекту, не даЇ можливост≥ ч≥тко визначити, що ж спр¤мовуЇ людину до д≥¤льност≥. ќднак досл≥дженн¤ повед≥нки особистост≥ у процес≥ активност≥ подаЇ певн≥ загальн≥ трактуванн¤ мотивац≥њ д≥¤льност≥ субТЇкта, але нав≥ть вони дозвол¤ють розробл¤ти прагматичн≥ модел≥.

–≥зноман≥тн≥ теор≥њ мотивац≥њ вчен≥ розпод≥л¤ють на дв≥ категор≥њ:

Ј зм≥стовн≥ (теор≥¤ потреб “уган Ц Ѕарановського, ≥Їрарх≥¤ потреб ћаслоу, теор≥¤ потреб ћаккеланда, двофакторна теор≥¤ √ерцберга);

Ј процес≥йн≥ (теор≥¤ спод≥вань ¬рума, теор≥¤ справедливост≥, комплексна процес≥йна теор≥¤ ѕортера ≥ Ћоулера);

ƒл¤ ч≥ткого розум≥нн¤ та деф≥н≥ц≥њ теор≥й зм≥стовних та процес≥йних мотивац≥й, потр≥бно засвоњти трактуванн¤ засадничих пон¤ть Ц потреб, ≥нтерес≥в.

ѕотреби Ц це усв≥домлена в≥дсутн≥сть чогось, що викликаЇ прагненн¤ до в≥дпов≥дноњ д≥¤льност≥. ѕервинн≥ потреби закладен≥ генетично, а вторинн≥ виробл¤ютьс¤ в процес≥ п≥знанн¤ ≥ здобутт¤ життЇвого досв≥ду.

ѕотреби не можна безпосередньо спостер≥гати чи вим≥р¤ти. ѕро ≥снуванн¤ потреб св≥дчить повед≥нка людей. ѕотреби Ц це реальн≥ причини ви¤вленн¤ ≥нтерес≥в, ¤к≥ послуговують мотивом до д≥¤льност≥.

≤нтерес Ц це обТЇктивно зумовлений мотив д≥¤льност≥ субТЇкта (окремоњ людини, соц≥альноњ сп≥льноти), ¤кий формуЇтьс¤ з усв≥домленн¤ самоњ потреби та зТ¤суванн¤ умов ≥ засоб≥в њњ задоволенн¤. ¬ процес≥ реал≥зац≥њ ≥нтересу, людина неодм≥нно бере до уваги не лише сам предмет потреби, а ще й обставини та умови його здобутт¤ Ц ≥снуюч≥ норми та регламенти людських стосунк≥в, соц≥альн≥ ≥нституц≥њ та установи. «м≥ст ≥нтерес≥в виражаЇ внутр≥шню сутн≥сть субТЇкта, св≥тогл¤д, його сприйн¤тт¤ навколишнього св≥ту, на¤вн≥ матер≥альн≥ та духовн≥ ц≥нност≥ культури. Ќайм≥цн≥ше гуртують людей сп≥льн≥ ≥нтереси. ÷е не просто сума ≥ндив≥дуальних ≥нтерес≥в член≥в сп≥льноти ≥ не просто чийсь один ≥нтерес, ¤кий прийн¤то вважати сп≥льн≥стю дл¤ багатьох. ÷е ≥нтегроване, узагальнене вираженн¤ одиничних ≥нтерес≥в, ≥нтерес, ¤кий Ї справд≥ сп≥льним дл¤ сукупност≥ людей, причетн≥сть до ¤кого Ї визначальною ознакою член≥в певноњ групи.

ѕол≥тика також Ї Узмаганн¤м ≥нтерес≥в, не в≥дсторонених, абстрактних ≥деал≥в, а ц≥лком реальних, земних потреб конкретних людей та сукупних угрупуваньФ [3]. “ому досл≥джуючи ≥ндив≥дуальн≥ ≥нтереси та потреби, можемо њх вважати основою дл¤ формуванн¤ б≥льш складн≥ших парадигм Ц громадських орган≥зац≥й.

«м≥стовн≥ теор≥њ мотивац≥њ окреслюють потреби, ¤к≥ спонукають людей до д≥й, активност≥.

«г≥дно теор≥њ ћаслоу Ї пТ¤ть основних тип≥в потреб (ф≥з≥олог≥чн≥, безпеки, соц≥альн≥, усп≥ху, самовираженн¤), ¤к≥ формують ≥Їрарх≥чну структуру, що визначаЇ повед≥нку особистост≥. ”чений твердить, що потреби вищих р≥вн≥в не Ї мотивами дл¤ людини, доки не задоволен≥ (хоч частково) потреби нижчого р≥вн¤. ќднак ц¤ ≥Їрарх≥чна структура не Ї абсолютною та незм≥нною.

≤Їрарх≥¤ потреб (модель ћаслоу)

” цьому досл≥дженн≥ не передбачено висв≥тленн¤ ус≥х метод≥в ≥Їрарх≥њ потреб. —пробуЇмо обТЇднати вище згадан≥ потреби в три групи:

Ј соц≥альн≥ потреби

Ј потреби поваги особистост≥

Ј потреба самовираженн¤

—оц≥альн≥ потреби под≥л¤Їмо на дек≥лька р≥зновид≥в:

ƒ≥¤льн≥сть, ¤ка б спри¤ла сп≥лкуванню з ≥ншими.

—творенн¤ колективного кл≥мату, психолог≥чноњ атмосфери в дос¤гненн≥ поставленоњ ц≥л≥.

ѕост≥йна участь.

—пок≥йне сприйн¤тт¤ утворенн¤ неформальних груп, ¤кщо њх д≥¤льн≥сть не спр¤мована на шкоду неформальн≥й орган≥зац≥њ.

—творенн¤ умов соц≥ально-економ≥чноњ активност≥.

ѕотреби поваги особистост≥:

—творенн¤ умов дл¤ регул¤рного та систематичного п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥й.

«алученн¤ член≥в до розробки ц≥лей розвитку орган≥зац≥й, прийн¤тт≥ р≥шень.

«абезпеченн¤ умов дл¤ посадового росту по службов≥й сходинц≥.

ќбТЇктивна оц≥нка результат≥в прац≥ й в≥дпов≥дна матер≥альна та моральна винагорода.

ѕотреби самовираженн¤:

—творенн¤ умов дл¤ розвитку творчого потенц≥алу та його використанн¤.

‘ормуванн¤ р≥зноман≥тних вид≥в прац≥, ¤к≥ вимагають максимальноњ в≥ддач≥.

¬важаючи, що класиф≥кац≥¤ потреб, запропонована ћаслоу, не повна, ћаккеланд розширив њњ, додавши пон¤тт¤ потреби влади, усп≥ху та приналежност≥.

ѕотреба влади виражаЇтьс¤ ¤к бажанн¤ впливати на ≥нших людей. ¬ схемах ≥Їрарх≥чноњ структури ћаслоу, потреба влади знаходитьс¤ у пром≥жку м≥ж потребами поваги та самоповаги. Ћюди, котр≥ мають здатн≥сть до кер≥вництва, потребують влади, оск≥льки останн¤ забезпечуЇ можливост≥ дл¤ њњ про¤ву, реал≥зац≥њ.

ѕотреба усп≥ху знаходитьс¤ також по середин≥ потреб поваги та потреб самовираженн¤. ƒана потреба Ї задоволеною не проголошенн¤м усп≥ху в≥дпов≥дноњ людини, ¤кий лише п≥дтверджуЇ њњ статус, а процесом доведенн¤ роботи до усп≥шного завершенн¤.

«упинимос¤ на процес≥йних теор≥¤х мотивац≥њ, що ірунтуютьс¤ на потребах ≥ повТ¤заних з ними чинниками, ¤к≥ визначають повед≥нку особистостей. ѕроцес≥йн≥ теор≥њ анал≥зують те, ¤к людина розпод≥л¤Ї власн≥ зусилл¤, дл¤ дос¤гненн¤ р≥зноман≥тних ц≥лей, ¤к обираЇ конкретний вид повед≥нки. ѕроцес≥йн≥ теор≥њ не заперечують ≥снуванн¤ потреб, але вважають, що повед≥нка людей визначаЇтьс¤ не лише ними. ¬≥дпов≥дно до цих теор≥й, повед≥нка особистост≥ Ї функц≥Їю њњ сприйн¤тт¤ та спод≥вань, повТ¤заних ≥з в≥дпов≥дною ситуац≥Їю, ≥ можливих насл≥дк≥в вибраного людиною типу повед≥нки.

™ три основн≥ процес≥йн≥ теор≥њ мотивац≥њ: теор≥¤ спод≥ванн¤, теор≥¤ справедливост≥ та модель ѕортера-Ћоулера.

“еор≥¤ спод≥ванн¤ заснована на припущенн≥, що людина спр¤мовуЇ власн≥ зусилл¤ дл¤ дос¤гненн¤ певноњ мети лише тод≥, коли впевнена у задоволенн≥ своњх потреб чи дос¤гненн≥ ц≥л≥. ћотивац≥¤ Ї функц≥Їю фактора спод≥ванн¤ Увитрати прац≥ задл¤ результат≥вФ, а спод≥ванн¤ Урезультати Ц нагородаФ ≥ валентност≥ (тобто в≥дносного ступен¤ задоволенн¤). Ќайб≥льш ефективно мотивац≥¤ дос¤гаЇтьс¤, коли люди в≥р¤ть, що зусилл¤ обовТ¤зково допоможуть дос¤гнути мети ≥ допоможуть отримати ц≥нну винагороду. ћотивац≥¤ слабшаЇ, ¤кщо ймов≥рн≥сть усп≥ху чи варт≥сть винагороди оц≥нюЇтьс¤ людьми низько.

¬ рамках теор≥њ справедливост≥ передбачаЇтьс¤, що люди субТЇктивно оц≥нюють в≥дношенн¤ винагороди до затрачених зусиль ≥ пор≥внюють його з тим, що отримали ≥нш≥ прац≥вники за аналог≥чну працю. Ќесправедлива винагорода, за њхн≥ми оц≥нками, приводить до виникненн¤ психолог≥чноњ напруги. якщо людина вважаЇ свою працю недооц≥неною, вона буде зменшувати витратн≥ зусилл¤. якщо ж особа вважаЇ власну д≥¤льн≥сть переоц≥неною, то навпаки, залишить обс¤г витрачених зусиль на минулому р≥вн≥ чи нав≥ть зб≥льшить його.

ћодель ѕортера-Ћоулера ірунтуЇтьс¤ на тому, що мотивац≥¤ Ї функц≥Їю потреб, спод≥вань та сприйн¤тт¤ людьми справедливоњ винагороди. Ћаймар ѕортер та ≈двард Ћоулер розробили комплексну процес≥йну теор≥ю мотивац≥њ, ¤ка охопила елементи теор≥њ спод≥вань ≥ теор≥њ справедливост≥. –езультативн≥сть прац≥ залежить в≥д затрачених особою зусиль, њњ характерних особливостей та можливостей, а також оц≥нки ним власноњ рол≥. ќбс¤г витрачених зусиль залежить в≥д оц≥нки ц≥нност≥ винагороди ≥ впевненост≥ в тому, що вона отримаЇтьс¤. «г≥дно модел≥ ѕортера-Ћоулера результативн≥сть прац≥ продовжуЇ задоволенн¤.

јнал≥з наукових джерел даноњ проблематики показав, що перш≥сть по праву належить вченим зах≥дних крањн (¬.«≥герт, ћ. Ћанг, ƒж.Ўоннес≥, —. ерролл, √.“ос≥, ј.ћаслоу, ‘.√ерцберг, ƒ.ћакклеланд, ¬.¬рум,  .Ћев≥н, ƒ.ћакгрегор та ≥нш≥ ).

 ожна з праць названих автор≥в ≥ запропонован≥ ними модел≥ мотивац≥њ мають повне право на детальне досл≥дженн¤ та використанн¤ на практиц≥. ¬ажливе завданн¤ практик≥в пол¤гаЇ в тому, щоб при правильн≥й орган≥зац≥њ д≥¤льност≥ ≥ндив≥д≥в, визначенн≥ потреб в≥днайти сп≥льн≥сть ≥нтерес≥в.

ћотивац≥¤ не Ї р≥вном≥рним процесом, ¤кий в≥д початку до к≥нц¤ пронизуЇ повед≥нку ≥ндив≥да, член≥в сп≥льноти. ћотивац≥¤ формуЇтьс¤ на основ≥ тих р≥знор≥дних процес≥в, ¤к≥ зд≥йснюють функц≥ю саморегул¤ц≥њ на окремих фазах повед≥нки. ¬≥д мотивац≥њ залежить, ¤к ≥ в ¤кому напр¤мку будуть використовуватис¤ р≥зноман≥тн≥ функц≥ональн≥ зд≥бност≥. ћотивац≥Їю по¤снюЇтьс¤ виб≥р м≥ж р≥зноман≥тними можливими д≥¤ми, м≥ж р≥зноман≥тними вар≥антами сприйн¤тт¤ ≥ можливим зм≥стом мисленн¤, кр≥м того не по¤снюЇтьс¤ ≥нтенсивн≥сть та наполеглив≥сть вибраноњ д≥¤льност≥ та дос¤гненн¤ њњ результат≥в.

Ѕагатоаспектн≥ мотивац≥йн≥ проблеми в≥днос¤тьс¤ до найважлив≥ших в психолог≥њ ¤к в теоретичному, так ≥ в прикладному план≥.

як ≥ все в людськ≥й психиц≥, мотив не маЇ окремого ≥зольованого ≥снуванн¤. якщо розпочати розгл¤д проблеми з психолог≥чноњ структури д≥¤льност≥ суб`Їкта, основн≥ компоненти ¤коњ занесен≥ у схему, то положенн¤ в н≥й мотиву сприймаЇтьс¤, з одного боку, ¤к спонуканн¤, а з другого, ¤к в≥дображенн¤ в св≥домост≥ людини об'Їктивних руш≥йних сил повед≥нки.

ѕотреба ђ-----≠≠≠≠≠≠≠≠≠≠≠≠≠≠----------------------Ѓ јктивн≥сть

≠ ≠≠≠≠≠≠≠≠≠ b b

ћотив ђ-----≠≠≠≠≠≠≠≠≠≠≠≠≠≠----------------------Ѓ ƒ≥¤льн≥сть

≠ ≠≠≠≠≠≠≠≠≠ b b

ћета ђ-----≠≠≠≠≠≠≠≠≠≠≠≠≠≠----------------------Ѓ ƒ≥¤

≠ ≠≠≠≠≠≠≠≠≠ b b

«адача ђ-----≠≠≠≠≠≠≠≠≠≠≠≠≠≠----------------------Ѓ ќперац≥¤

ƒл¤ того, щоб роз≥братис¤ в специф≥ц≥ людськоњ повед≥нки, необх≥дно розгл¤нути в≥дношенн¤ м≥ж власне д≥¤льн≥стю ≥ д≥¤ми, що реал≥зують њњ та в≥дпов≥дають св≥дом≥й мет≥. ¬казан≥ в≥дношенн¤ м≥ж д≥¤льн≥стю ≥ д≥Їю, м≥ж мотивами ≥ метою знаход¤ть своЇ вираженн¤ в психиц≥ людини ≥ в≥дтворюютьс¤ у внутр≥шн≥й будов≥ њњ св≥домост≥. «а словами ќ.ћ.ЋеонтьЇва, зм≥на мотиву зм≥нюЇ не значенн¤ мети та д≥њ, а њхн≥й смисл дл¤ людини. ÷е означаЇ, що найб≥льш важлив≥ кол≥з≥њ особистост≥ розгортаютьс¤ в площин≥ в≥дношень м≥ж мотивами, а не обмежуютьс¤ окремо вз¤тою д≥¤льн≥стю. ¬ розум≥нн≥ —.ƒ.—мирнова, мотив Уу д≥йсност≥ це сплав р≥зноман≥тних мотив≥в р≥зного ≥Їрарх≥чного р≥вн¤, - ≥ тому... мотив д≥ючий Ї таким же ≥ндив≥дуальним ≥ неповторним, ¤к сама д≥¤льн≥сть. ” звТ¤зку з цим вважаЇтьс¤ б≥льш справедливим говорити не про пол≥мотивований характер будь-¤коњ д≥¤льност≥, а про складний. ≤Їрарх≥чно орган≥зований мотив, що народив дану д≥¤льн≥сть ≥ водночас народивс¤ в н≥йФ (8). ≤Їрарх≥чн≥ звТ¤зки д≥¤льност≥, а точн≥ше. ≥Їрарх≥¤ њх мотив≥в н≥¤ким чином не задаЇтьс¤ особист≥стю ¤к певним позад≥¤льн≥сним чи надд≥¤льн≥сним утворенн¤м, Урозвиток ≥ розширенн¤ кола д≥¤льностей саме необх≥дно приводить до звТ¤зуванн¤ њх в вузли, а зв≥дси ≥ до утворенн¤ нового р≥вн¤ св≥домост≥ - св≥домост≥ особистост≥ (3). “аки чином, з одного боку, особист≥сть характеризуЇтьс¤ ≥Їрарх≥чними в≥дношенн¤ми д≥¤льностей, а з ≥ншого, вона Ї продуктом в≥дображенн¤ св≥дом≥стю звТ¤зку д≥¤льностей та њх ≥Їрарх≥њ. јктивну сутн≥сть особистост≥ надають њњ мотиви. јле мотив характеризуЇ не ст≥льки особист≥сть, ск≥льки обставини, в ¤ких вона опинилась в процес≥ житт¤.

ќсобист≥сть Ї вищою ≥нтегруючою ≥нстанц≥Їю, що керуЇ псих≥чними процесами. ќсобист≥сть характеризуЇтьс¤ активн≥стю ≥, за словами ќ.¬.Ўороховоњ, УвиступаЇ не ¤к детектор зовн≥шн≥х вплив≥в, а ¤к сила, що виконуЇ активну роль у перетворенн≥ зовн≥шнього св≥туФ (10). “аку активну сутн≥сть особистост≥ надають саме њњ мотиви. ¬они охоплюють собою ус≥ структурн≥ утворенн¤ особистост≥, особливо њњ спр¤мован≥сть, характер, емоц≥њ, зд≥бност≥, д≥¤льн≥сть ≥ псих≥чн≥ процеси. Ућотив в≥дображаЇ стан ц≥л≥сноњ структури особистост≥, в≥н враховуЇ У≤нтересиФ ус≥х систем ≥ Ї регул¤тором самих збудник≥вФ (5).

ћотив часто визначаЇтьс¤ ¤к те, чим св≥домо спр¤мовуЇтьс¤ д≥¤льн≥сть людини по задоволенню своњх потреб. ќтже, в основ≥ вс≥х збудник≥в повед≥нки лежать потреби. ќднак, одн≥ збудники повТ¤зан≥ безпосередньо з потребами, а ≥нш≥ спонукають людину до д≥¤льност≥ опосередковано через св≥дом≥сть (утворенн¤ нам≥ру, постановка ц≥лей, прийн¤тт¤ р≥шень).

ћотив д≥¤льност≥ виконуЇ р≥зн≥ функц≥њ. –оздвоЇнн¤ функц≥й мотиву в≥дбуваЇтьс¤ в ход≥ розвитку людськоњ д≥¤льност≥ ≥ повТ¤зано з њњ пол≥мотивованим характером. ƒ≥¤льн≥сть людини в≥дпов≥даЇ не т≥льки одному мотиву, њњ психолог≥чним здобутком Ї те, що вона водночас в≥дпов≥даЇ двом або дек≥лька мотивам. ќдн≥ мотиви виконують функц≥ю спонуканн¤ (Умотиви-стимулиФ). ≤нш≥ - оц≥нюють д≥¤льн≥сть та надають њй особист≥сного смислу (Усмислоутворююч≥ мотивиФ). ћотив ≥снуЇ в певн≥й ≥Їрарх≥чн≥й структур≥, ¤ка визначаЇтьс¤ розпод≥лом функц≥й м≥ж мотивом одн≥Їњ ≥ т≥Їњ ж д≥¤льност≥. “ак≥ ≥Їрарх≥чн≥ в≥дношенн¤ мотиву не т≥льки характеризують мотивац≥йну сферу особистост≥, але й виступають њњ центром. ” ц≥й ≥Їрарх≥чн≥й структур≥ мотиви, що виконують функц≥ю смислоутворенн¤, завжди знаход¤тьс¤ на б≥льш високому м≥сц≥, вони ¤вл¤ють собою пров≥дний мотив особистост≥.

—аме в ц≥й його смислотворч≥й функц≥њ, дуже т≥сно повТ¤заний ≥з св≥дом≥стю мотив виступаЇ ¤к смислове утворенн¤. —мислоутворенн¤ зд≥йснюЇ субТЇкт через посередництво власних мотив≥в, а точн≥ше Уус≥Їю ≥Їрарх≥чною структурою спр¤мованост≥ особистост≥, ¤ка по-своЇму сп≥вв≥дноситьс¤ ¤к Увсередин≥ себеФ (звТ¤зки: потреба - мотив - мета - задача - результат - ≥ таке ≥нше), так ≥ з р≥зними зовн≥шн≥ми ¤вищами й факторами, умовами й обставинами житт¤ та д≥¤льност≥ людиниФ (2).

“акий п≥дх≥д у вивченн≥ мотив≥в дозвол¤Ї розгл¤дати њх ¤к особист≥сн≥ субТЇктивн≥ утворенн¤. “ому необх≥дн≥ спец≥альн≥ способи й засоби ви¤вленн¤ психолог≥чних про¤в≥в ≥ виражень мотиву, котр≥ були б дан≥ людин≥ мовою смислу й переживань, через њх посередництво. Ућотив - це на¤вн≥сть в≥дношенн¤ до д≥¤льност≥, до св≥ту в ц≥лому, в≥дношенн¤, що стоњть б≥л¤ виток≥в ус≥Їњ субТЇктивноњ феноменолог≥њ псих≥киФ (9). “аким чином, законом≥рно вважати, що фактичне м≥сце мотиву значно ширше й р≥зноман≥тн≥ше, н≥ж участь у д≥¤льност≥. Ќа п≥дтвердженн¤ цього, у вивченн≥ психолог≥чних механ≥зм≥в мотивац≥њ повед≥нки людини ¬. .¬≥люнасом були вид≥лен≥ так зван≥ потенц≥йн≥ мотиви, що повТ¤зан≥ з д≥¤льн≥стю генетично. “ак≥ нед≥¤льн≥сн≥ мотиви ви¤вл¤ютьс¤ й реал≥зуютьс¤ не у зовн≥шньому праксис≥, а неодм≥нно й по-особливому структурують загальну мотивац≥йно-смислову картину спр¤мованост≥ особистост≥.

–озр≥зненн¤ функц≥ональних та феноменальних характеристик, що беруть участь у спонуканн≥ до д≥њ, знайшло в≥дображенн¤ в тенденц≥њ до розр≥зненн¤ ст≥йких та конкретно-ситуативних мотивац≥йних утворень, ¤ка нам≥тилась в останн≥ роки. —т≥йк≥ мотивац≥йн≥ утворенн¤ ви¤вл¤ютьс¤ Употенц≥йно, в ус¤кому раз≥, ¤к риса характеру - це згусток мотив≥в людини, що ос≥в ≥ закр≥пивс¤ в н≥й ≥ що здобув внасл≥док умов життЇвого шл¤ху ≥ вихованн¤ особливу д≥Їв≥сть ≥ ст≥йк≥стьФ (7). Ѕагаторазове формуванн¤ в св≥домост≥ людини та реал≥зац≥¤ в повед≥нц≥ й д≥¤льност≥ певного мотивац≥йного утворенн¤ призводить до того, що це д≥Їве утворенн¤ стаЇ рисою характеру людини, ¤к≥стю њњ особистост≥. ”¤вленн¤ про ситуативну мотивац≥ю повед≥нки повТ¤зане з розум≥нн¤м мотиву ¤к такого, що складаЇтьс¤ в процес≥ п≥дготовки ≥ зд≥йсненн¤ безпосередньо спонукаЇмого ним акту д≥¤льност≥. ÷е призвело до р≥зноман≥тних спроб синтезу двох цих розум≥нь мотивац≥њ, зокрема до розробки у¤влень про ситуац≥йне перетворенн¤ ст≥йких мотивац≥йних утворень при п≥дготовц≥ та зд≥йсненн≥ конкретного акту д≥¤льност≥.

ѕаралельною л≥н≥Їю розвитку у¤вленн¤ про конкретно-ситуативне мотивац≥йне утворенн¤ Ї анал≥з усв≥домленост≥ мотивац≥њ субТЇктом та њњ на¤вност≥ в псих≥чному образ≥ оточуючого св≥ту, що регулюЇ д≥¤льн≥сть. –озгл¤даючи це питанн¤, ¬. . ¬≥люнас показуЇ, що дл¤ забезпеченн¤ регул¤ц≥њ д≥¤льност≥ необх≥дне наданн¤ пристрасного, субТЇктивного забарвленн¤ окремим елементам образу св≥ту, що перетворюЇ њх у своЇр≥дн≥ мотивац≥йн≥ Ув≥хиФ, ¤к≥ безпосередньо керують д≥¤льн≥стю. “аке забарвленн¤, джерелом ¤кого Ї ст≥йк≥ мотиви, повинне бути достатньо оперативним ≥ динам≥чним, тому що воно повинне означати обТЇкти та ¤вища, що в≥дображаютьс¤ в даний момент, ≥ швидко перебудовуватис¤ при зм≥н≥ поточноњ ситуац≥њ. ÷ю функц≥ю, на думку автора, виконують ситуац≥йн≥ смисли, ¤к≥ Ї пох≥дними в≥д смисл≥в пров≥дних, повТ¤заних ≥з стаб≥льними смислами: У—аме смисл ¤к спец≥альна Уодиниц¤Ф псих≥чного в≥дображенн¤, ¤ка в≥дкриваЇ субТЇкту не обТЇктивн≥ властивост≥ обТЇкт≥в, що в≥дображаютьс¤, чи ситуац≥й, а ту особливу значущ≥сть, ¤коњ вони набувають внасл≥док њх звТ¤зку ≥з актуальними мотивами, ¤вл¤Ї собою к≥нцевий субТЇктивний продукт розвитку мотивац≥њФ.

ќсобист≥сний смисл виступаЇ п≥дірунт¤м внутр≥шнього св≥ту особистост≥, ¤к складно орган≥зоване накопиченн¤ життЇвого досв≥ду.  онцепц≥Їю, в ¤ку вкладаютьс¤ пон¤тт¤ життЇвого Унакопиченн¤Ф, життЇвого досв≥ду Ї концепц≥¤ Уобразу св≥туФ (0.ћ.ЋеонтьЇв).

–озум≥нн¤ псих≥чного ¤к процесу в≥дображенн¤ дозвол¤Ї вважати, що в будь-¤кому псих≥чному акт≥ людина в≥дтворюЇ св≥т в образ≥. ќбраз св≥ту будуЇтьс¤ людиною в реальному житт≥, бутт≥, в усьому складному сплет≥нн≥ д≥¤льностей субТЇкта. ќбраз св≥ту людини Ї ун≥версальною формою орган≥зац≥њ його знань, формою, що визначаЇ можливост≥ п≥знанн¤ й керуЇ повед≥нкою. “ому в такому розум≥нн≥ особист≥сний смисл обТЇкт≥в та ¤вищ д≥¤льност≥ виступаЇ ¤к Ускладова образ≥в сприйн¤тт¤ ≥ у¤влень в≥дпов≥дних обТЇкт≥в та ¤вищ, що в≥дображаЇ њх життЇвий смисл дл¤ субТЇкта ≥ презентуЇ його субТЇкту шл¤хом емоц≥йного забарвленн¤ образ≥в та њх трансформац≥йФ .

«розум≥ло, що мотивац≥йн≥ компоненти виражаютьс¤ в особист≥сному смисл≥ та виступають його УенергетичнимФ блоком, ¤кий характеризуЇтьс¤ ≥нтенсивн≥стю та ≥стор≥Їю формуванн¤.

ѕроцес формуванн¤ мотивац≥њ особистост≥ в≥дбуваЇтьс¤ через проходженн¤ стад≥й, ¤к≥ характеризуютьс¤ певними ¤к≥сними особливост¤ми.  ожн≥й стад≥њ даного генеза в≥дпов≥дають певн≥ псих≥чн≥ можливост≥ та види мотив≥в.

1	2

Ќазва: ћотивац≥¤ ≥ повед≥нка людини
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (4733 прочитано)