ѕсихолог≥¤ > ќбдарован≥сть Ц ¤к проблема в психолог≥њ

ќбдарован≥сть Ц ¤к проблема в психолог≥њ

ѕЋјЌ

1. «д≥бност≥ людини

2. ќбдарован≥сть

3. ¬изначенн¤ ≥нтелектуальноњ активност≥

—ѕ»—ќ  Ћ≤“≈–ј“”–»

1. «д≥бност≥ людини

ѕ≥д зд≥бними розум≥ютьс¤ ¤к властивост≥ чи ¤кост≥ ≥ндив≥да, що обумовлюють усп≥шн≥сть д≥¤льност≥ чи оволод≥нн¤ нею, ¤к ≥ндив≥дуальн≥ ¤кост≥, що в≥др≥зн¤ють одн≥Їњ людини в≥д ≥ншого ≥, що ви¤вл¤ютьс¤ в усп≥шност≥ д≥¤льност≥.

ѕсихолог≥чний анал≥з показуЇ, що будь-¤ку д≥¤льн≥сть можна розкласти на окрем≥ псих≥чн≥ функц≥њ, що ¤вл¤ють собою найб≥льш загальн≥ родов≥ форми д≥¤льност≥. ќкрем≥ псих≥чн≥ функц≥њ реал≥зуютьс¤ складними, нейроф≥з≥олог≥чними функц≥ональними системами, що мають властив≥сть, що дозвол¤Ї зд≥йснювати визначену псих≥чну функц≥ю. ÷е властив≥сть Ц загальна здатн≥сть, в≥днесена до конкретноњ псих≥чноњ функц≥њ.

«д≥бност≥ Ц Ї властивост≥ функц≥ональних систем, що реал≥зують окрем≥ псих≥чн≥ функц≥њ, що мають ≥ндив≥дуальну м≥ру виразност≥ ≥ ви¤вл¤ютьс¤ в усп≥шност≥ ≥ ¤к≥сн≥й своЇр≥дност≥ освоЇнн¤ ≥ реал≥зац≥њ д≥¤льност≥.

як же сп≥вв≥днос¤тьс¤ зд≥бност≥ ≥ задатки?

«агальн≥ властивост≥ нервовоњ системи, специф≥ку орган≥зац≥њ головного мозку, що ви¤вл¤ютьс¤ в продуктивност≥ псих≥чноњ д≥¤льност≥, в≥днос¤ть до загальних задатк≥в, спец≥альн≥ задатки Ц властивост≥ нейрон≥в ≥ нейронних модул≥в (нейронних ланцюг≥в).

«д≥бност≥ не формуютьс¤ з задатк≥в. «д≥бност≥ ≥ задатки Ї властивост¤ми: перш≥ Ц функц≥ональних систем, друг≥ Ц компонент≥в цих систем. « розвитком системи зм≥нюютьс¤ ≥ њњ властивост≥, що визначаютьс¤ ¤к елементами системи, так ≥ њхн≥ми зв'¤зками.

≤снуЇ й ≥нше розум≥нн¤ задатк≥в: њхн≥й можна розгл¤дати ¤к генетичн≥ програми, що визначають розвиток функц≥ональних систем у структур≥ мозку ≥ людини в ц≥лому ¤к ≥ндив≥да.

«д≥бност≥ реал≥зують функц≥ю в≥дображенн¤ ≥ перетворенн¤ д≥йсност≥ в практичн≥й ≥ ≥деальн≥й формах. «д≥бност≥ Ц одне з базових ¤костей псих≥ки пор¤д з≥ зм≥стовною стороною, що включаЇ знанн¤ про об'Їктивний св≥т ≥ переживанн¤.

–озвиток зд≥бностей в≥дбуваЇтьс¤ в процес≥ життЇд≥¤льност≥ ≥ д≥¤льност≥ (навчальноњ, трудовий, ≥гровий). ƒжерелом цього розвитку виступаЇ протир≥чч¤ м≥ж на¤вним р≥внем розвитку зд≥бностей ≥ вимогами д≥¤льност≥.

Ќайважлив≥шим моментом розвитку зд≥бностей Ї тонке пристосуванн¤ операц≥йних механ≥зм≥в до умов д≥¤льност≥.

–озвиток зд≥бностей проходить через три етапи:

по-перше, дитина, на в≥дм≥ну в≥д тварини, народжуЇтьс¤ з незавершеним формуванн¤м функц≥ональних систем псих≥чноњ д≥¤льност≥, що визр≥вають прот¤гом тривалого постнатального пер≥оду. ÷ей процес визр≥ванн¤ визначаЇтьс¤ середовищем життЇд≥¤льност≥;

по-друге, подальший розвиток диктуЇтьс¤ соц≥альними формами д≥¤льност≥;

по-третЇ, розвиток зд≥бностей визначаЇтьс¤ ≥ндив≥дуальними ц≥нност¤ми. —аме ц≥ ≥ндив≥дуальн≥ ц≥нност≥ ≥ зм≥сти будуть визначати ¤к≥сну специф≥ку зд≥бностей, в≥д њњ буде залежати, що побачить ≥ запам'¤таЇ людину.

Ћюдина в≥д природи над≥лена загальними зд≥бност¤ми. —пец≥альн≥ зд≥бност≥ Ц Ї загальн≥ зд≥бност≥, що набули риси оперативност≥ п≥д впливом вимог д≥¤льност≥.

ќбдарован≥сть визначаЇтьс¤ ¤к ≥нтегральний про¤в зд≥бностей з метою конкретноњ д≥¤льност≥.

≤нтелект же можна визначити ¤к ≥нтегральний про¤в зд≥бностей, знань ≥ ум≥нь. ¬ ≥нтелект≥ операц≥йн≥ д≥њ зд≥бностей доповнюютьс¤ б≥льш узагальненими операц≥йними схемами, планами ≥ програмами поводженн¤, а також знанн¤ми про зовн≥шн≥й св≥т, про ≥нших людей ≥ самому соб≥.

“алант Ц Ї про¤в ≥нтелекту у в≥дношенн≥ конкретноњ д≥¤льност≥, п≥знанн¤ природи.

ƒуховн≥ зд≥бност≥ Ц це ≥нтегральний про¤в ≥нтелекту ≥ духовност≥ особистост≥. ” своЇму вищому про¤в≥ духовн≥ зд≥бност≥ характеризують ген≥¤. ¬.ћ. “еплов п≥дкреслював, що значним творцем може бути т≥льки людин≥ з великим духовним зм≥стом.

якщо зд≥бност≥ ви¤вл¤ютьс¤ в д≥¤льност≥, то духовн≥ зд≥бност≥ визначають учинок. якщо при розгл¤д≥ зд≥бностей ми маЇмо справу ≥з суб'Їктом д≥¤льност≥, то в духовних зд≥бност¤х ви¤вл¤Їтьс¤ особист≥сть, тобто духовн≥ зд≥бност≥ складають сутн≥сть ≥ндив≥дуальност≥ людини.

«д≥бност≥ т≥Їю чи ≥ншою м≥рою дан≥ природою вс≥м, але серед нас, ¤к з≥рочки, ≥нод≥ зустр≥чаютьс¤ дуже обдарован≥ люди. ћоже њх було б б≥льше, ¤кби ≥з самого дитинства њм давали можлив≥сть вийти за рамки Ђучбово-педагог≥чного процесуї, ¤кби стимулювали обдарован≥сть.

2. ќбдарован≥сть

ѕроцес п≥знанн¤ визначений прийн¤тою задачею т≥льки на перш≥й його стад≥њ. ѕот≥м, у залежност≥ в≥д того, чи розгл¤даЇ людина р≥шенн¤ задач≥ ¤к зас≥б дл¤ зд≥йсненн¤ зовн≥шн≥х стосовно п≥знанн¤ ц≥лей чи воно саме Ї мету, визначаЇтьс¤ ≥ дол¤ процесу.

” першому випадку в≥н обриваЇтьс¤, ¤к т≥льки вир≥шена задача. ¬ другому, навпроти, в≥н розвиваЇтьс¤. “ут можна спостер≥гати феномен саморуху д≥¤льност≥, що приводить до виходу за меж≥ заданого, що ≥ дозвол¤Ї побачити Ђнепередбаченеї. ” цьому виход≥ за меж≥ заданого, у зд≥бност≥ до продовженн¤ п≥знанн¤ за рамками вимог заданоњ (вих≥дноњ) ситуац≥њ, тобто в ситуативно нестимульованоњ продуктивноњ д≥¤льност≥ ≥ криЇтьс¤ таЇмниц¤ вищих форм творчост≥, здатн≥сть бачити в предмет≥ щось нове, таке, чого не бачать ≥нш≥, що ≥ визначаЇ њњ творчий статус.

—аме на ц≥й п≥дстав≥ була постульована ц¤ здатн≥сть до розвитку д≥¤льност≥ (те, що з боку виступаЇ ¤к саморозвиток д≥¤льност≥) ¤к ознаку, що визначаЇ обдарован≥сть. ѕередбачаЇтьс¤, що таке розум≥нн¤ розкриваЇ думку Ѕ.ћ. “еплова: Ђ ” ц≥й характеристиц≥ особистост≥, що ми називаЇмо обдарован≥сть, не можна бачити просту суму зд≥бностей: у пор≥вн¤нн≥ з≥ зд≥бност¤ми, вона складаЇ нову ¤к≥стьї.

ѕоводженн¤ обдарованоњ людини в≥дбиваЇ взаЇмод≥¤ м≥ж трьома основними групами людських ¤костей. ÷≥ групи ¤вл¤ють собою загальн≥ ≥ \ чи спец≥альн≥ зд≥бност≥ вище за середнЇ, високий р≥вень включенност≥ в задачу ≥ високий р≥вень креативност≥. ќбдарован≥ люди чи волод≥ють здатн≥ до розвитку ц≥Їњ системи ¤костей ≥ додатку њњ до будь-¤кий потенц≥йно коштовноњ област≥ людськоњ д≥¤льност≥.

“ворч≥ зд≥бност≥ й обдарован≥сть не зв'¤зан≥ пр¤мо з р≥внем загальних ≥ спец≥альних зд≥бностей, що Ї реальним засобом усп≥шного зд≥йсненн¤ д≥¤льност≥, але не визначають однозначно творчий потенц≥ал особистост≥. ѓхн≥й внесок реал≥зуЇтьс¤, лише переломлюючи через мотивац≥йну структуру особистост≥, њњ ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ.

ѕри цьому минулому вид≥лен≥ два типи мотивац≥њ. ƒо першого, що забезпечуЇ високий р≥вень п≥знавальноњ самод≥¤льност≥, в≥дноситьс¤ перевага п≥знавальноњ мотивац≥њ, зац≥кавлен≥сть у справ≥, а не у своЇму усп≥ху. ƒругий тип мотивац≥њ виступаЇ психолог≥чним бар'Їром дл¤ про¤ву п≥знавальноњ самод≥¤льност≥. —юди в≥днос¤тьс¤ зовн≥шн≥ стосовно п≥знанн¤ мотиви.

ќбдарован≥ д≥ти ви¤вл¤ють себе ще в ранн≥м дитинств≥, але не завжди, на жаль, вони знаход¤ть п≥дтримку у своњх учител≥в, тому що ви¤вл¤ють бунтарськ≥ похилост≥ ≥ не вписуютьс¤ в загальноприйн¤т≥ стандарти.

¬иход¤чи з усього перерахованого вище, можна сказати, що розум≥нн¤ творчост≥ в такому вид≥ дозвол¤ть зробити висновок про те, що немаЇ творчих зд≥бностей, що ≥снують паралельно з загальними ≥ спец≥альними (под≥л коеф≥ц≥Їнта ≥нтелекту ≥ креативност≥ √≥лфордом). –азом з тим, творчий потенц≥ал особистост≥ не Ї результат чисто к≥льк≥сного росту зд≥бностей. “е, що прийн¤то називати творчими зд≥бност¤ми, з погл¤ду ƒ.Ѕ. Ѕого¤вленськоњ, Ї здатн≥сть до зд≥йсненн¤ ситуативно нестимульованоњ продуктивноњ д≥¤льност≥, тобто здатн≥сть до п≥знавальноњ самод≥¤льност≥. ѓњ про¤в не обмежений сферою профес≥й розумовоњ прац≥ ≥ характеризуЇ творчий характер будь-¤кого виду прац≥.

‘еноменолог≥ю творчост≥ можна розд≥лити на три основних види, ¤ким в≥дпов≥дають типи творчост≥ :

—тимульно-продуктивний Ц д≥¤льн≥сть може мати продуктивний характер, але ц¤ д≥¤льн≥сть щораз визначаЇтьс¤ д≥Їю ¤кого-небудь зовн≥шнього стимулу. ¬ищ≥ про¤ви на цьому р≥вн≥ в≥дбивають високий р≥вень розвитку розумових зд≥бностей ≥ тотожн≥ пон¤ттю Ђзагальна обдарован≥стьї;

≈вристичний Ц д≥¤льн≥сть приймаЇ творчий характер. ћаючи досить над≥йний спос≥б р≥шенн¤, людина продовжуЇ анал≥зувати склад, структуру своЇњ д≥¤льност≥, з≥ставл¤Ї м≥ж собою окрем≥ задач≥, що приводить його до в≥дкритт¤ нових ориг≥нальних, зовн≥ б≥льш дотепних способ≥в р≥шенн¤.  ожна знайдена законом≥рн≥сть переживаЇтьс¤ самим евр≥стом ¤к в≥дкритт¤, творча знах≥дка. ” той же час вона оц≥нюЇтьс¤ т≥льки ¤к новий, Ђсв≥йї спос≥б, що дозволить йому вир≥шити поставлен≥ перед ним задач≥;

 реативний Ц самост≥йно знайдена емп≥рична законом≥рн≥сть не використовуЇтьс¤ ¤к прийом р≥шенн¤, а виступаЇ ¤к нову проблему. «найден≥ законом≥рност≥ п≥ддаютьс¤ доказу шл¤хом анал≥зу њхньоњ вих≥дноњ генетичноњ п≥дстави. “ут д≥¤ ≥ндив≥да здобуваЇ характер, що породжуЇ, ≥ усе б≥льш утрачаЇ форму в≥дпов≥д≥: його результат ширше, н≥ж вих≥дна мета. “аким чином, творч≥сть у вузькому зм≥ст≥ слова починаЇтьс¤ там, де перестаЇ бути т≥льки в≥дпов≥ддю, т≥льки р≥шенн¤м заздалег≥дь поставленоњ задач≥. ѕри цьому воно залишаЇтьс¤ ≥ р≥шенн¤м, ≥ в≥дпов≥ддю, але разом з тим у ньому Ї щось Ђповерх тогої, ≥ цим ≥ визначаЇтьс¤ його творчий статус.

ƒва останн≥х р≥вн≥ ф≥ксують те, що прийн¤то називати Ђтворча обдарован≥стьї.

“аким чином, розум≥нн¤ творчих зд≥бностей ƒ.Ѕ. Ѕого¤вленськоњ ≥ њњ посл≥довник≥в не зб≥гаЇтьс¤ з тим, що в даний час розгл¤даЇтьс¤ ¤к загальну обдарован≥сть (високий р≥вень розвитку зд≥бностей).

јле воно не зб≥гаЇтьс¤ ≥ з другою концепц≥Їю, що представл¤Ї Ђкреативн≥стьї чи Ђтворча обдарован≥стьї. ” противагу √≥лфорду вони говор¤ть, що рух думки в р≥зних напр¤мках не Ї результатом його руху вшир, а, навпаки, усередину.

1	2

Ќазва: ќбдарован≥сть Ц ¤к проблема в психолог≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (2351 прочитано)