ѕсихолог≥¤ > ќсновн≥ напр¤мки психолог≥њ 19-20 стол≥тт¤

ќсновн≥ напр¤мки психолог≥њ 19-20 стол≥тт¤

1. ќсновн≥ напр¤мки психолог≥њ 19-20 стол≥тт¤

«ародженн¤ психолог≥њ ¤к науки.

Ќа початку XIX стол≥тт¤ стали складатис¤ нов≥ п≥дходи до псих≥ки. ћюллер (1801-1858) сформував Ђзакон специф≥чноњ енерг≥њ орган≥в почутт≥вї. ѕсихоф≥зику в≥дкрив ф≥з≥олог ¬ебер (1795-1878). ƒондрес (1818-1889) займавс¤ експериментами по вивченню швидкост≥ прот≥канн¤ псих≥чних процес≥в.

”н≥кальним предметом психолог≥њ, ¤кий н≥¤кою ≥ншою дисципл≥ною не вивчавс¤, був визнаний Ђбезпосередн≥й досв≥дї. √оловним методом Ц ≥нтроспекц≥¤: спостереженн¤ суб'Їкта за процесами у своњй св≥домост≥. ѕриродою псих≥ки займавс¤ —Їченов ». ћ. (1829-1905).

—аморегул¤ц≥¤ повед≥нки орган≥зму за допомогою сигнал≥в Ц таким була ф≥з≥олог≥чна п≥дстава сечен≥вськой схеми псих≥чноњ д≥¤льност≥.

ќсновн≥ психолог≥чн≥ школи

„им усп≥шн≥ше йшла в психолог≥њ експериментальна робота, тим ширшою ставало поле досл≥джуваних ним ¤вищ, тим стр≥мк≥ше росла незадоволен≥сть верс≥й про те, що ун≥кальним предметом ц≥Їњ науки служить св≥дом≥сть, а методом Ц ≥нсперс≥¤.

ј) ‘ункц≥онал≥зм.

Ѕ≥л¤ джерел сто¤в ¬≥ль¤м ƒжемс (1842-1910). ¬≥н в≥домий ¤к л≥дер прагматизму ф≥лософ≥њ, що оц≥нюЇ ≥дењ ≥ теор≥њ, виход¤чи з того, ¤к вони працюють на практиц≥, принос¤чи користь ≥ндив≥ду.

Ѕ) –ефлексолог≥¤.

ѕавлов вводив у це пон¤тт¤ принцип умовност≥. «в≥дси ≥ його головний терм≥н Ц умовний рефлекс.

¬) Ѕ≥хев≥оризм.

 редо цього напр¤мку в≥дбито в терм≥н≥ Ђповед≥нкаї (англ≥йське Ђб≥хев≥орї), а саме воно було названо б≥хев≥оризмом. …ого Ђбатькомї прийн¤то вважати ”отсона, що у 1913 роц≥ виклав ман≥фест новоњ школи.

√) ѕсихоанал≥з.

ќсновоположником можна вважати ‘рейда (1856-1939), ¤к ≥ багато ≥нших класик≥в сучасноњ психолог≥њ, в≥н довг≥ роки займавс¤ вивченн¤м центральноњ нервовоњ системи, набувши сол≥дну репутац≥ю фах≥вц¤ в област≥ психоанал≥зу. √оловноњ серед цих процес≥в була визнана енерг≥¤, що маЇ сексуальну природу, пот¤га.

ƒ) ѕсихоанал≥тичний пот¤г.

—творили учн≥ ≥ сподвижники ‘рейда: ёнг  . (1875-1961) ≥ јдлер ј. (1870-1937). ёнг назвав свою психолог≥ю Ц анал≥тичноњ, јдлер Ц ≥ндив≥дуальноњ.

≈волюц≥¤ шк≥л ≥ напр¤мк≥в

ј) Ќеоб≥х≥в≥оризм.

“олмен ≈. (1886-1956) Ц формула поводженн¤ повинна складатис¤ не з двох, а з трьох член≥в, ≥ тому вигл¤дати в такий спос≥б: стимул (незалежна перем≥нна) Ц пром≥жн≥ перем≥нн≥ Ц залежна перем≥нна (реакц≥¤). —ередн¤ ланка (пром≥жн≥ перем≥нн≥) Ц н≥чого ≥нше ¤к неприпустим≥ пр¤мому спостереженню психолог≥чн≥ моменти: чеканн¤, установки, знанн¤. ≤нший вар≥ант належить ’алу (1884-1952) ≥ його школ≥. ¬≥н ув≥в формулу Ђстимул - реакц≥¤ї, так само додаткова ланка потреба орган≥зму (харчова, сексуальна ≥ т.д.)

Ѕ) ќперантний б≥хев≥оризм.

—к≥ннер умовний рефлекс назвав оперантним. –оботи —киннера, ¤к ≥ ≥нших б≥хев≥орист≥в, збагатили знанн¤ про загальн≥ правила виробленн¤ навичок, про роль п≥дкр≥пленн¤ (¤ке служить неодм≥нним мотивом цих навичок), про динам≥ку переходу в≥д одних форм повед≥нки до ≥нших.

¬) ¬иготський. “еор≥¤ вищих псих≥чних функц≥й.

”с≥ помисли ¬игодського були зосереджен≥ на тому, щоб пок≥нчити з верс≥Їю про Ђдв≥ психолог≥њї, що розц≥нювала людину, робила њњ причетною до р≥зних св≥т≥в.

ѕсихоанал≥з

Ѕез переб≥льшенн¤ можна сказати, що австр≥йський психолог ≥ псих≥атр «≥імунд ‘рейд (1856-1939) Ї одним з тих учених, хто багато в чому вплинув на весь подальший розвиток сучасноњ психолог≥њ.

∆одний психолог≥чний напр¤мок не набув наст≥льки широку попул¤рн≥сть за межами ц≥Їњ науки, ¤к фрейдизм. ÷е по¤снюЇтьс¤ впливом його ≥дей на мистецтво, л≥тературу, медицину, антрополог≥ю й ≥нш≥ галуз≥ науки, зв'¤зан≥ з людиною.

«иімунд ‘рейд назвав своЇ навчанн¤ психоанал≥зом Ч по ≥мен≥ методу, розробленого њм дл¤ д≥агностики ≥ л≥куванн¤ невроз≥в.

”перше ‘рейд заговорив про психоанал≥з у 1896 роц≥, а через р≥к в≥н почав проводити систематичн≥ самоспостереженн¤, що ф≥ксував у щоденниках до к≥нц¤ житт¤. ” 1900 роц≥ з'¤вилас¤ його книга Ф“лумаченн¤ сновид≥ньФ, у ¤к≥й в≥н вперше опубл≥кував найважлив≥ш≥ положенн¤ своЇњ концепц≥њ, доповнен≥ в наступн≥й книз≥ Уѕсихопатолог≥¤ повс¤кденного житт¤Ф. ѕоступово його ≥дењ здобували визнанн¤. ” 1910 роц≥ його запрошують читати лекц≥њ в јмериц≥, де його теор≥¤ здобуваЇ особливу попул¤рн≥сть. …ого роботи перевод¤тьс¤ на багато мов. Ќавколо ‘рейда поступово складаЇтьс¤ кружок шанувальник≥в ≥ посл≥довник≥в. ѕ≥сл¤ орган≥зац≥њ психоанал≥тичного сусп≥льства у ¬≥дн≥ його ф≥л≥њ в≥дкриваютьс¤ в усьому св≥т≥, психоанал≥тичний рух ширитьс¤. ” той же час ‘рейд стаЇ усе б≥льш догматичним у своњх погл¤дах, не терпить н≥ найменших в≥дхилень в≥д своЇњ концепц≥њ, припин¤ючи вс≥ спроби самост≥йноњ розробки й анал≥зу де¤ких положень чи психотерап≥њ структури особистост≥, що починаютьс¤ його учн¤ми. ÷е приводить до розриву з ‘рейдом самих талановитих його посл≥довник≥в.

ѕро те, що думкою ‘рейда правила загальна лог≥ка перетворенн¤ наукового знанн¤ про псих≥ку, говорить з≥ставленн¤ шл¤ху, випливаючи ¤кому в≥н прийшов до концепц≥њ несв≥домоњ псих≥ки, з≥ шл¤хами творчост≥ ≥нших натурал≥ст≥в. ¬≥дкидаючи альтернативу Ч або ф≥з≥олог≥¤, або психолог≥¤ св≥домост≥, вони в≥дкривали особлив≥ психодетерм≥нанти, не ≥дентичн≥ н≥ нейродетерм≥нантам, н≥ позбавленим реального причинного значенн¤ феноменам св≥домост≥, зрозум≥лого ¤к замкнуте безт≥лесне УполеФ суб'Їкта. ” цьому загальному прогрес≥ наукового п≥знанн¤ псих≥ки важлива роль пор¤д з √ельмгольцем, ƒарв≥ном, —Їченовим належить ‘рейдов≥.

¬ введенн≥ в науковий оборот р≥зних г≥потез, моделей ≥ пон¤ть, що охоплюють величезну незв≥дану область неусв≥домлюваного псих≥чного житт¤, ≥ складаЇтьс¤ заслуга ‘рейда. ” своњх досл≥дженн¤х ‘рейд розробив р¤д пон¤ть, що запам'¤тали реальну своЇр≥дн≥сть псих≥ки ≥ тому що м≥цно вв≥йшли в арсенал сучасного наукового знанн¤ про нењ. ƒо них в≥днос¤тьс¤, зокрема, пон¤тт¤ про захисн≥ механ≥зми, фрустрац≥ю, ≥дентиф≥кац≥ю, витисненн≥, ф≥ксац≥њ, регрес≥њ, в≥льних асоц≥ац≥¤х, сил≥ я.

‘рейд висунув на перший план життЇв≥ питанн¤, що н≥коли не переставали хвилювати людей, Ч про складн≥сть внутр≥шнього св≥ту людини, про випробовуван≥ њм щиросердечних конфл≥ктах, про насл≥дки незадоволених пот¤г≥в, про протир≥чч¤ м≥ж УбажанимФ ≥ УналежнимФ. ∆иттЇв≥сть ≥ практична важлив≥сть цих питань виг≥дно контрастували з абстрактн≥стю ≥ сух≥стю академ≥чноњ, Уун≥верситетськоњФ психолог≥њ. ÷е й обумовило той величезний резонанс, що одержало навчанн¤ ‘рейда ¤к у сам≥й психолог≥њ, так ≥ далеко за њњ межами.

–азом з тим на ≥нтерпретац≥ю висунутих њм проблем, моделей ≥ пон¤ть незгладиму печатку наклала соц≥ально-≥деолог≥чна атмосфера, у ¤к≥й в≥н затвор≥в.

ѕогл¤ди ‘рейда можна розд≥лити на три област≥: метод л≥куванн¤ функц≥ональних псих≥чних захворювань, теор≥¤ особистост≥ ≥ теор≥¤ сусп≥льства. ѕри цьому стрижнем ус≥Їњ системи Ї його погл¤ди на розвиток ≥ структуру особистост≥. ‘рейд вид≥л¤в к≥лька захисних механ≥зм≥в, головними з ¤кий Ї витисненн¤, регрес≥¤, рац≥онал≥зац≥¤, проекц≥¤ ≥ субл≥мац≥¤. Ќайб≥льш ефективним Ї механ≥зм, що ‘рейд назвав субл≥мац≥Їю. ¬≥н допомагаЇ направити енерг≥ю, зв'¤зану ≥з сексуальними чи агресивними прагненн¤ми, в ≥нше русло, реал≥зувати њњ, зокрема, у художн≥й д≥¤льност≥. ” принцип≥ ‘рейд ≥ вважав культуру продуктом субл≥мац≥њ ≥ з цього погл¤ду розгл¤дав твору мистецтва, науков≥ в≥дкритт¤. Ќайб≥льш усп≥шний цей шл¤х Ї тому, що на ньому в≥дбуваЇтьс¤ повна реал≥зац≥¤ накопиченоњ енерг≥њ, катарсис, чи очищенн¤, людину.

Ћиб≥дну енерг≥ю ‘рейд вважав основою розвитку не т≥льки ≥ндив≥да, але ≥ людського сусп≥льства. ¬≥н писав, що вождь племен≥ Ї свого роду батьком роду, до ¤кого чолов≥ка випробують ≈д≥пов комплекс, прагнучи зайн¤ти його м≥сце. ќднак з убивством вожд¤ в плем'¤ приход¤ть ворожнеча, кров ≥ м≥жусобиц¤, ≥ такий негативний досв≥д приводить до створенн¤ перших закон≥в, таку, котр≥ починають регулювати соц≥альне поводженн¤ людини. ѕ≥зн≥ше посл≥довники ‘рейда створили систему етнопсихологических концепц≥й, що по¤снювала особливост≥ псих≥ки р≥зних народ≥в способами походженн¤ основних етап≥в у розвитку л≥б≥до.

Ќайважлив≥ше м≥сце в теор≥њ ‘рейда займав його метод Ч психоанал≥з, дл¤ по¤сненн¤, роботи ¤кого ≥ були власне створен≥ ≥нш≥ частини його теор≥њ. ” своњй психотерап≥њ ‘рейд виходив з того, що л≥кар займаЇ в очах пац≥Їнта м≥сце батька, що дом≥нуЇ положенн¤ ¤кого пац≥Їнт визнаЇ, безумовно. ѕри цьому встановлюЇтьс¤ канал, по ¤кому в≥дбуваЇтьс¤ безперешкодний обм≥н енерг≥Їю м≥ж терапевтом ≥ пац≥Їнтом, тобто з'¤вл¤Їтьс¤ трансфер. «авд¤ки цьому терапевт не т≥льки проникаЇ в несв≥доме свого пац≥Їнта, але ≥ всел¤Ї йому визначен≥ положенн¤, насамперед своЇ розум≥нн¤, св≥й анал≥з причин його невротичного стану. ÷ей анал≥з в≥дбуваЇтьс¤ на основ≥ символ≥чноњ ≥нтерпретац≥њ асоц≥ац≥й, сн≥в ≥ помилок пац≥Їнта, тобто сл≥д≥в його витиснутого пот¤га. Ћ≥кар не просто под≥л¤Їтьс¤ з пац≥Їнтом своњми спостереженн¤ми, але ≥ всел¤Ї йому своЇ тлумаченн¤, що пац≥Їнт некритично розум≥Ї. ÷е всел¤нн¤, на думку ‘рейда, ≥ забезпечуЇ катарсис: приймаючи позиц≥ю л≥кар¤, пац≥Їнт ¤к би усв≥домлюЇ своЇ несв≥доме, ≥ зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д нього. ќск≥льки основа такого видужанн¤ зв'¤зана з усел¤нн¤м, ц¤ терап≥¤ була названа директивноњ Ч на в≥дм≥ну в≥д т≥Їњ, котра заснована на р≥вноправних в≥дносинах пац≥Їнта ≥ л≥кар¤.

’оча не вс≥ аспекти теор≥њ ‘рейда одержали наукове визнанн¤, а багато хто його положенн¤ на сьогодн≥шн≥й день здаютьс¤ приналежними скор≥ше ≥стор≥њ, чим сучасн≥й психолог≥чн≥й науц≥, неможливо не визнати, що його ≥дењ вплинули на розвиток св≥товоњ культури Ч не т≥льки психолог≥њ, але ≥ мистецтва, медицини, соц≥олог≥њ. ‘рейд в≥дкрив ц≥лий св≥т, що лежить за межами нашоњ св≥домост≥, ≥ в цьому його величезна заслуга перед людством.

1	2	3

Ќазва: ќсновн≥ напр¤мки психолог≥њ 19-20 стол≥тт¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (4117 прочитано)