ѕсихолог≥¤ > ќсновн≥ стил≥ повед≥нки при розвТ¤занн≥ конфл≥кт≥в

ќсновн≥ стил≥ повед≥нки при розвТ¤занн≥ конфл≥кт≥в

ћожлив≥сть виникненн¤ конфл≥кту ≥снуЇ у вс≥х сферах.  онфл≥кти народжуютьс¤ на грунт≥ щоденних розб≥жностей у погл¤дах, протиборств≥ р≥зних суджень, потреб, бажань, стилей житт¤, над≥й, ≥нтерес≥в та особист≥сних особливостей.

 онфл≥кт Ц це нев≥дТЇмна особлив≥сть вс¤кого процесу соц≥ального розвитку. ƒл¤ вс≥х вид≥в конфл≥кт≥в характерним Ї:

на¤вн≥сть не менше двох стор≥н, ¤к≥ контактують м≥ж собою;

взаЇмонесум≥сн≥сть ц≥нностей ≥ нам≥р≥в стор≥н;

протиставленн¤ д≥¤нь одноњ сторони ≥нш≥й ≥ навпаки;

повед≥нка, направлена на л≥кв≥дац≥ю план≥в ≥ руйнуванн¤ нам≥р≥в ≥ншоњ сторони, щоб придбати, здобути щось за рахунок нењ;

застосуванн¤ сили ≥ примусу з метою вплинути на повед≥нку ≥ншоњ сторони в бажаному напр¤мку;

на¤вн≥сть емоц≥йноњ напруги в стосунках м≥ж партнерами.

” розвТ¤занн≥ психолог≥чних конфл≥кт≥в в колектив≥ головна роль належить кер≥внику, ¤кому, незалежно в≥д характеру конфл≥кту ≥ ставленн¤ до нього, Ї в≥н учасником конфл≥кту чи посередником, необх≥дно глибоко вивчити та проанал≥зувати психолог≥чну ситуац≥ю в колектив≥, причини виникненн¤ протир≥ч.

–озумна постановка питанн¤ зводитьс¤ не до повного уникненн¤ конфл≥кт≥в, а до намаганн¤ навчитись правильно вир≥шувати конфл≥ктн≥ ситуац≥њ, робити њх корисними, ¤кщо це можливо.

 оли людина знаходитьс¤ в конфл≥ктн≥й ситуац≥њ, дл¤ б≥льш ефективного вир≥шенн¤ проблеми необх≥дно вибрати певний стиль повед≥нки, що властивий ¬ам, враховуючи при цьому стиль ≥нших людей а також природу самого конфл≥кту.

≤снуЇ пТ¤ть основних стил≥в в≥р≥шенн¤ конфл≥кту. ¬они описан≥ ≥ широко використовуютьс¤ в програмах навчанн¤ управл≥нн¤ справами, в основ≥ ¤ких лежить система, що називаЇтьс¤ методом “омаса- ≥лмена (метод розроблений  еннетом ”. “омасом та –альфом ’.  ≥лменом у 1972 роц≥). —истема дозвол¤Ї створити дл¤ кожноњ людини св≥й власний стиль вир≥шенн¤ конфл≥кту. ќсновн≥ стил≥ повед≥нки в конфл≥ктн≥й ситуац≥њ повФ¤зан≥ з загальним джерелом будь-¤кого конфл≥кту Ц несп≥впаданн¤м ≥нтерес≥в двох чи б≥льше стор≥н.

—тиль повед≥нки в конкретному конфл≥кт≥ визначаЇтьс¤ тою м≥рою, ¤кою людина хоче задов≥льнити власн≥ ≥нтереси (д≥ючи пасивно чи активно) та ≥нтереси ≥ншоњ сторони (д≥ючи сум≥сно чи ≥ндив≥дуально).

якщо представити це у граф≥чн≥й форм≥, можна отримати с≥тку “омаса- ≥лмена, що дозвол¤Ї визначити м≥сце та назву дл¤ кожного з пТ¤ти основних стил≥в вир≥шенн¤ конфл≥кту.

якщо почати з≥ сторони, на ¤к≥й в≥дм≥чен≥ активн≥ та пасивн≥ д≥њ, то, ¤кщо реакц≥¤ пасивна, людина буде старатис¤ вийти з конфл≥кту; ¤кщо вона активна, то людина намагатиметьс¤ вир≥шити його.

¬ерхн¤ частина с≥тки розкриваЇ сум≥сн≥ д≥њ. якщо людина надаЇ перевагу сум≥сним д≥¤м, то вона буде намагатис¤ вир≥шити конфл≥кт разом з ≥ншою людиною чи групою людей, ¤к≥ в ньому зад≥¤н≥. якщо ж надаЇ перевагу ≥ндив≥дуальним д≥¤м, то вона буде шукати св≥й шл¤х вир≥шенн¤ проблеми, чи шл¤х уникненн¤ њњ вир≥шенн¤.

 оли скласти разом ц≥ дв≥ частини с≥тки, вийде матриц¤ з пТ¤ти стил≥в. Ќище коротко описан≥ кожен ≥з згадуваних стил≥в.

—тиль конкуренц≥њ.

як показуЇ с≥тка, людина, що використовуЇ стиль конкуренц≥њ, досить активна ≥ в переважн≥й б≥льшост≥ йде до вир≥шенн¤ конфл≥кту своњм власним шл¤хом. ¬она не дуже зац≥кавлена у сп≥вроб≥тництв≥ з ≥ншими людьми, зате здатна на вольов≥ р≥шенн¤. «г≥дно опису динам≥ки процесу “омасом та  ≥лменом, людина намагаЇтьс¤, в першу чергу, задов≥льнити власн≥ ≥нтереси, не враховуючи ≥нтереси ≥нших, спонукаючи њх приймати своЇ власне вир≥шенн¤ проблем. ƒл¤ дос¤гненн¤ своЇњ мети, така людина використовуЇ своњ вольов≥ ¤кост≥, ≥ ¤кщо њњ вол¤ досить сильна, то це њй вдаЇтьс¤.

ќсь приклади тих випадк≥в, коли варто використовувати цей стиль:

к≥нцевий результат дуже важливим дл¤ людини, ≥ вона робить велику ставку на своЇ вир≥шенн¤ проблеми;

людина маЇ достатньо авторитету дл¤ парийн¤тт¤ р≥шенн¤ ≥ очевидним Ї те, що запропоноване њй вир≥шенн¤ Ц найкраще;

р≥шенн¤ необх≥дно прийн¤ти швидко, ≥ людина маЇ достатньо влади дл¤ цього;

коли людина в≥дчуваЇ, що в нењ немаЇ ≥ншого вибору ≥ њй нема що втрачати.

—тиль ухиленн¤.

ƒругий з пТ¤ти основних п≥дход≥в до вир≥шенн¤ конфл≥ктноњ ситуац≥њ реал≥зуЇтьс¤ тод≥, коли людина не в≥дстоюЇ своњ права, не сп≥впрацюЇ н≥ з ким дл¤ знаходженн¤ р≥шенн¤ проблеми чи просто ухил¤Їтьс¤ в≥д вир≥шенн¤ конфл≥кту. ÷ей стиль можна використовувати, коли проблема, ¤коњ торкаютьс¤, не дуже важлива дл¤ людини, коли вона не хоче тратити сили на њњ вир≥шенн¤, чи коли вона в≥дчуваЇ, що, знаходитьс¤ в безнад≥йному положенн≥.

Ќище наведен≥ найб≥льш типов≥ ситуац≥њ, в ¤ких рекомендуЇтьс¤ використовувати стиль ухиленн¤:

напруга дуже велика, ≥ людина в≥дчуваЇ необх≥дн≥сть послабленн¤ напруги;

людина знаЇ, що не може або нав≥ть не хоче вир≥шувати конфл≥кт на свою користь;

людина хоче виграти час, можливо, дл¤ того, щоб отримати додаткову ≥нформац≥ю;

ситуац≥¤ дуже складна ≥ людина в≥дчуваЇ, що вир≥шенн¤ конфл≥кту вимагаЇ набто багадо в≥д нењ;

намагатис¤ вир≥шити проблему негайно Ц небезпечно, оск≥льки в≥дкритт¤ та обговоренн¤ конфл≥кту може т≥льки ускладнити ситуац≥ю.

¬ д≥йсност≥, в≥дх≥д або в≥дстрочка в≥д вир≥шенн¤ конфл≥кту може бути досить вдалою та конструктивною реакц≥Їю на конфл≥ктну ситуац≥ю.

—тиль пристосуванн¤.

“рет≥м стилем Ї стиль пристосуванн¤. ¬≥н означаЇ те, що людина д≥Ї сум≥сно з ≥ншою, не намагаючись в≥дстоювати власн≥ ≥нтереси. “омас ≥  ≥лмен говор¤ть, що людина д≥Ї у такому стил≥, коли УжертвуЇФ своњми ≥нтерсами на користь ≥ншоњ людини, поступаючись њй чи њњ жал≥ючи.

ќск≥льки, використовуючи цей п≥дх≥д, людина в≥дсуваЇ своњ ≥нтереси в сторону, то краще так чинити тод≥, коли вклад в даному випадку не дуже великий, чи коли ставка на позитивне р≥шенн¤ проблеми не дуже велика.

—тиль пристосуванн¤ може нагадувати ухиленн¤. ќднак, основна в≥дм≥нн≥сть в тому, що людина д≥Ї разом з ≥ншою, приймаЇ участь в ситуац≥њ та погоджуЇтьс¤ робити те, чого хоче ≥нша людина.

ќсь найб≥льш характерн≥ ситуац≥њ, в ¤ких рекомендуЇтьс¤ стиль пристосуванн¤:

людину не осбливо хвилюЇ те, що сталос¤;

людина хоче зберегти мир та добр≥ в≥дносини з ≥ншими людми;

людина розум≥Ї, що к≥нцевий результат набагато важлив≥ший дл¤ ≥ншоњ людини;

людина вважаЇ, що ≥нша людина може отримати з ц≥Їњ ситуац≥њ корисний урок, ¤кщо вона поступитьс¤ своњм бажанн¤м.

ѕоступаючись, погоджуючись чи УжертвуючиФ своњми ≥нтересами на користь ≥ншоњ людини, можна помТ¤кшити конфл≥ктну ситуац≥ю та встановити гармон≥ю.

—тиль сп≥вроб≥тництва.

„етвертним Ї стиль сп≥вроб≥тництва. ¬икористовуючи цей стиль, людина бере активну участь у вир≥шенн≥ конфл≥кту та в≥дстоюЇ своњ ≥нтереси, але при цьому намагаЇтьс¤ сп≥працювати з ≥ншою людиною. ÷ей стиль потребуЇ б≥льш довгоњ роботи в пор≥вн¤нн≥ з ≥ншими п≥дходами до конфл≥кту, оск≥льки людина з початку УвикладаЇ на ст≥лФ потреби та ≥нтереси обох стор≥н, а пот≥м обговорюЇ њх. ÷ей стиль особливо ефективний коли сторони мають р≥зн≥ прихован≥ потреби. ¬ таких випадках буваЇ важко визначити джерело незадоволенн¤.

ƒл¤ усп≥шного використанн¤ стилю сп≥вроб≥тництва необх≥дно затратити де¤кий час на пошук прихованих ≥нтерес≥в та потреб, дл¤ розробки способу задоволенн¤ справжн≥х бажань з обох стор≥н.

“акий п≥дх≥д рекомендуЇтьс¤ використовувати в описаних нижче ситуац≥¤х:

вир≥шенн¤ проблеми дуже важливе дл¤ обох стор≥н, ≥ н≥хто не хоче повн≥стю в≥дмежуватись;

Ї час попрацювати над проблемою, що виникла;

опоненти хочуть поставити на обговоренн¤ де¤к≥ ≥дењ та попрацювати над њх вир≥шенн¤м;

обидва сторони мають однакову владу та не пом≥чають р≥зницю в положенн≥, щоб Уна р≥внихФ шукати вир≥шенн¤ проблеми.

—п≥вроб≥тництво Ї дружн≥м, мудрим п≥дходом до вир≥шенн¤ завданн¤ визначенн¤ та задоволенн¤ ≥нтерес≥в обох стор≥н. ќднак, це потребуЇ певних зусиль. ќбидв≥ сторони повинн≥ затратити на це де¤кий час, вони повинн≥ зум≥ти по¤снити своњ бажанн¤, виразити своњ потреби, вислухати одне одного, а пот≥м напрацювати альтернативн≥ вар≥анти вир≥шенн¤ проблеми.

—тиль компром≥су.

¬ середин≥ с≥тки знаходитьс¤ стиль компром≥су. Ћюдина дещо поступаЇтьс¤ своњми ≥нтересами, щоб задов≥льнити њх частково, ≥ ≥нша сторона робить те саме. ≤ншими словами, людина погоджуЇтьс¤ на часткове задоволенн¤ свого бажанн¤ ≥ часткове виконанню бажанн¤ ≥ншоњ людини.  омпром≥с дос¤гаЇтьс¤ на б≥льш поверхневому р≥вн≥ в пор≥вн¤нн≥ з сп≥вробитництвом.

Ќище перечисленн≥ типов≥ випадки, в ¤ких стиль компром≥су найб≥льш ефективний:

обидв≥ сторони мають однакову владу ≥ мають взаЇмовиключн≥ ≥нтереси;

≥нши п≥дходи до вир≥шенн¤ проблеми ви¤вилис¤ неефективними;

задоволенн¤ бажанн¤ маЇ дл¤ людини не дуже велике значенн¤, ≥ вона може дещо зм≥нити поставлену на початку мету;

компром≥с дозволить зберегти взаЇмов≥дносини та отримати хоча б щось, н≥ж все втратити.

 омпром≥с часто Ї вдалим в≥дступом чи нав≥ть останньою можлив≥стю прийти до будь-¤кого вир≥шенн¤.

¬ажливо зрозум≥ти, що кожен з цих стил≥в ефективний т≥льки в певних умовах ≥ н≥ один з них не може бути вид≥лений ¤к найкращий.

—писок використаноњ л≥тератури:

—ловник-дов≥дник психолога. Ц  ., 2000.

ѕсихолог≥¤. ѕ≥дручник. / «а ред.  овалевськоњ ћ.≤. Ц ’арк≥в, 1999.

1

Ќазва: ќсновн≥ стил≥ повед≥нки при розвТ¤занн≥ конфл≥кт≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (1075 прочитано)