ѕсихолог≥¤ > ѕсих≥чн≥ процеси, властивост≥ ≥ стани у структур≥ особистост≥. ‘ормуванн¤ особистост≥

„исленн≥ експериментальн≥ дан≥, здобут≥ в досл≥дженн¤х ќ. –. Ћур≥њ, –. «аззо, Ѕ. ћ. “еплова, ¬. ƒ. Ќебил≥цина, ћ. ё. ћалкова та ≥нших, св≥дчать, що псих≥чн≥ властивост≥ людей не можна безпосередньо й пр¤мол≥н≥йно виводити з њхн≥х задатк≥в. ¬они, ¤к п≥дкреслюЇ √. —.  остюк, Ї Урезуль≠тат ≥ндив≥дуальноњ ≥стор≥њ розвитку, зумовлюваноњ не т≥льки природними даними, а й сусп≥льними обставинами ≥ д≥¤ль≠н≥стю самою дитиниФ.

—усп≥льн≥, соц≥альн≥ умови впливають на псих≥чний розвиток ≥ндив≥да завд¤ки ≥сторично виробленим засобам, притаманним лише людству. —оц≥альне середовище, в ¤ке потрапл¤Ї ≥ в ¤кому розвиваЇтьс¤ дитина, Ч це ≥ об'Їкти, ¤вища природи, ≥ створене людством штучне предметне середовище, а передус≥м це люди, њхн≥ взаЇмини, створен≥ ними реч≥, знар¤дд¤ д≥¤льност≥, мовн≥ засоби, духовн≥ ц≥нност≥ загалом культура людськоњ цив≥л≥зац≥њ. «а думкою ¬. ≤. ¬ернадського, Ч це ноосфера, що маЇ планетарний характер.

«умовлен≥ ≥сторичним розвитком людськоњ цив≥л≥зац≥њ матер≥альн≥ та духовн≥ ц≥нност≥ передаютьс¤ кожному новому покол≥нню не через хромосомний апарат, а завд¤ки сп≥л≠куванню д≥тей з дорослими, у процес≥ спец≥ально орган≥- зованоњ п≥знавальноњ та практичноњ д≥¤льност≥. Ќа псих≥чний розвиток дитини безпосередньо впливають не вс≥ соц≥альн≥ умови, а лише т≥, з ¤кими вона вступаЇ в контакт.

¬плив сусп≥льного середовища зм≥нюЇтьс¤ залежно в≥д процесу дозр≥ванн¤ дитини, зростанн¤ њњ ф≥зичних ≥ розумових сил, становленн¤ потреб ≥ прагнень, здатност≥ сприй≠мати об'Їкти та насл≥дувати њх, в≥д виникненн¤ нових вид≥в д≥¤льност≥. ∆иттЇв≥ зв'¤зки дитини з навколишн≥м соц≥аль≠ним середовищем характеризуютьс¤ виб≥рков≥стю, а з в≥ком розширюютьс¤ ≥ збагачуютьс¤. —початку головним соц≥аль≠ним середовищем дл¤ дитини Ї с≥м'¤, батьки, родич≥, ¤к≥ догл¤дають њњ. ѕ≥зн≥ше поруч з д≥тьми з'¤вл¤ютьс¤ ≥нш≥ лю≠ди Ч виховател≥ та вчител≥ осв≥тн≥х установ, товариш≥, шк≥льн≥ й позашк≥льн≥ групи. ƒитина поринаЇ у сусп≥льне оточенн¤, з ¤ким установлюютьс¤ ¤к безпосередн≥, так ≥ опосередкован≥ контакти Ч через засоби масовоњ ≥нфор≠мац≥њ, участь у сп≥льн≥й д≥¤льност≥ тощо. ¬пливи соц≥ального оточенн¤ опосередковуютьс¤ також р≥внем власноњ активнос≠т≥ дитини у д≥¤льност≥ й повед≥нц≥, характером в≥дносин з ≥ншими людьми, р≥внем культури, осв≥ченост≥, ≥ндив≥дуаль≠ними рисами характеру тощо.

ѕроцес становленн¤ людськоњ особистост≥ зд≥йсню≠Їтьс¤ ¤к УсаморухФ, ¤кому, на думку √. —.  остюка, властива Їдн≥сть зовн≥шн≥х ≥ внутр≥шн≥х умов. «овн≥шн≥ умови визна≠чаютьс¤ природним ≥ сусп≥льним середовищем, необх≥дним дл¤ ≥снуванн¤ ≥ндив≥да, його життЇд≥¤льност≥, навчанн¤, прац≥, розвитку. «а формулою детерм≥нац≥њ, ¤ку висунув —. Ћ. –уб≥нштейн, зовн≥шн≥ умови впливають на процес розвитку через внутр≥шн≥ умови, що м≥ст¤тьс¤ в самому ≥ндив≥д≥.

«овн≥шн≥ ≥ внутр≥шн≥ умови розвитку Ї протилежнос≠т¤ми, пов'¤заними м≥ж собою. «овн≥шнЇ, об'Їктивне, со≠ц≥альне засвоюЇтьс¤ ≥ндив≥дом ≥ стаЇ внутр≥шн≥м, суб'Їк≠тивним, псих≥чним, ¤ке визначаЇ його нов≥ в≥дношенн¤ до зовн≥шнього св≥ту. ћехан≥змом такого засвоЇнн¤ визнаЇть≠с¤, зг≥дно з погл¤дами ∆. ѕ'¤же,

Ћ. —. ¬иготського, ѕ. я. √альпер≥на, ≥нтер≥оризац≥¤, тобто перетворенн¤, вростанн¤ зов≠н≥шн≥х практичних д≥й у внутр≥шн≥ розумов≥ д≥њ. «авд¤ки цьому формуЇтьс¤ здатн≥сть до оперуванн¤ об'Їктами в об≠разах, думках, њх перетворенн¤, продукуванн¤ нових об'Їкт≥в. «овн≥шнЇ стаЇ внутр≥шн≥м, псих≥чним, зазнаючи певних зм≥н, перетворень. ¬≥дбуваЇтьс¤ ≥ протилежний процес Ч екс≠тер≥оризац≥¤, за допомогою ¤кого зд≥йснюЇтьс¤ об'Їкти≠вац≥¤ внутр≥шнього, його перех≥д у зовн≥шн≥й план д≥¤ль≠ност≥.

—п≥вв≥дношенн¤ зовн≥шнього ≥ внутр≥шнього, об'Їктив≠ного ≥ суб'Їктивного, соц≥ального ≥ псих≥чного зм≥нюЇтьс¤ на р≥зних етапах розвитку особистост≥, набуваЇ ≥ндив≥ду≠альних особливостей. —уперечн≥сть м≥ж зовн≥шн≥м ≥ внут≠р≥шн≥м стаЇ джерелом УсаморухуФ, псих≥чного розвитку ≥н≠див≥да, становленн¤ особистост≥.

¬нутр≥шн≥ суперечност≥, що виникають у житт≥ людини, спонукають до активност≥, спр¤мованоњ на њх подоланн¤. “а натом≥сть постають нов≥ суперечност≥, котр≥ знову виступа≠ють ¤к внутр≥шн≥ спонуки до вдосконаленн¤ особистост≥, њњ д≥¤льност≥ та повед≥нки.

—кладний характер УсаморухуФ розвитку особистост≥ був розкритий √. —.  остюком. ќдн≥Їю з основних суперечнос≠тей, що законом≥рно ви¤вл¤ютьс¤ на вс≥х в≥кових етапах, Ї розходженн¤ м≥ж новими потребами, ц≥л¤ми, прагненн¤ми особистост≥, ¤ка розвиваЇтьс¤, та дос¤гнутим нею р≥внем оволод≥нн¤ засобами, необх≥дними дл¤ њх задоволенн¤. ÷≥ суперечност≥ виникають тому, що мотивац≥йний б≥к роз≠витку особистост≥ випереджаЇ його зм≥стову й операц≥йну сторони. “ак≥ внутр≥шн≥ суперечност≥ розв'¤зуютьс¤ в ди≠тинств≥ у сюжетн≥й гр≥ дошк≥льник≥в, через ¤ку вони ак≠тивно включаютьс¤ у житт¤ дорослих, засвоюють њхн≥й дос≠в≥д. —уперечност≥ постають ≥ в процес≥ по¤ви нових потреб ≥ мотив≥в та боротьби з≥ старими або коли виникаЇ потреба в п≥дпор¤дкуванн≥ ближчих, безпосередн≥х, ≥ндив≥дуальних мо≠тив≥в в≥ддален≥шим, опосередкованим, сусп≥льним мотивам д≥¤льност≥.

«начн≥ суперечност≥ ви¤вл¤ютьс¤ в д≥алектичному за своњм характером процес≥ становленн¤ п≥знавальноњ сфери особистост≥. ¬они детерм≥нують перех≥д в≥д безпосереднього перцептивного (пов'¤заного з≥ сприйн¤тт¤м) до опосередко≠ваного мисленнЇвого п≥знанн¤ дитиною об'Їктивноњ д≥йс≠ност≥, в≥д нижчих до вищих ступен≥в розвитку мисленн¤, в≥д анал≥тичного вид≥ленн¤ р≥зних ознак об'Їкт≥в до синтетич≠ного њх в≥дображенн¤, об'Їднанн¤ у групи, що позначаютьс¤ словами, пон¤тт¤ми.

” навчальн≥й д≥¤льност≥ школ¤р≥в виникають супереч≠ност≥, пов'¤зан≥ з розходженн¤м м≥ж новими п≥знавальними ц≥л¤ми, завданн¤ми та на¤вними способами д≥й, м≥ж но≠вими ситуац≥¤ми ≥ попередн≥м досв≥дом учн≥в, м≥ж узагаль≠ненн¤ми, ¤к≥ вже склалис¤, ≥ новими фактами. Ќавчанн¤ систематично спричинюЇ виникненн¤ внутр≥шн≥х супереч≠ностей, њх усв≥домленн¤ учн¤ми, розгортанн¤ активноњ д≥≠¤льност≥, спр¤мованоњ на њх усуненн¤. ѕодоланн¤ кожноњ суперечност≥ вимагаЇ розв'¤занн¤ нових дл¤ учн≥в завдань, пошуку нових способ≥в д≥й, формуванн¤ досконал≥ших опе≠рац≥й, тобто зд≥йсненн¤ наступного кроку вперед у розвитку п≥знавальноњ д≥¤льност≥ особистост≥. “ак≥ суперечност≥ при≠таманн≥ ≥ трудов≥й д≥¤льност≥ школ¤р≥в, у ¤к≥й поЇднуютьс¤ п≥знанн¤ ≥ прац¤, проектуЇтьс¤ майбутн≥й продукт, викону≠ютьс¤ д≥њ, спр¤мован≥ на його виготовленн¤.

” житт≥ п≥дростаючоњ особистост≥, ¤ка розробл¤Ї пер≠спективн≥ ц≥л≥, плани, проекти, виникають суперечност≥, роз≠ходженн¤ м≥ж бажаним майбутн≥м ≥ тепер≥шн≥м, м≥ж тим, чого прагне особист≥сть, ≥ тим, що в нењ Ї. ÷≥ розходженн¤ спонукають людину до д≥й у тривалому час≥, що поЇднуЇ њњ минуле, тепер≥шнЇ ≥ майбутнЇ.

ƒ≥алектичн≥ суперечност≥ виникають також м≥ж дос¤г≠нутим р≥внем розвитку ≥ндив≥да та способом його житт¤, м≥сцем, ¤ке в≥н пос≥даЇ в систем≥ сусп≥льних в≥дносин. ” п≥дростаючоњ особистост≥ виникаЇ прагненн¤ розширити своњ взаЇмини з навколишн≥м сусп≥льним середовищем, вклю≠читис¤ в нов≥ види сусп≥льне й особист≥сно значущоњ д≥¤ль≠ност≥. ¬ ход≥ реал≥зац≥њ цього прагненн¤ виникають нов≥ стимули до подальшого розвитку.

¬иникненн¤ специф≥чних суперечностей характеризуЇ роз≠виток емоц≥йноњ сфери особистост≥. ¬они пов'¤зан≥ з по≠л¤рн≥стю, амб≥валентн≥стю б≥льшост≥ емоц≥й, ¤к≥ пережива≠ютьс¤ ¤к протилежн≥ (задоволенн¤ Ч незадоволенн¤, ра≠д≥сть Ч сум тощо). ™дн≥сть ≥ боротьба протилежних емоц≥й визначають розвиток емоц≥йноњ сфери, перех≥д в≥д ситуа≠ц≥йних емоц≥йних стан≥в до ст≥йких почутт≥в, властивих осо≠бистост≥. —т≥йк≥ почутт¤ особистост≥ формуютьс¤ через усв≥≠домленн¤, перетворенн¤ та подоланн¤ протилежних пере≠живань (наприклад, почутт¤ см≥ливост≥ формуЇтьс¤ через усв≥домленн¤ ≥ поборенн¤ страху).

« розвитком виникають також розб≥жност≥ м≥ж св≥до≠мими ≥ несв≥домими тенденц≥¤ми у повед≥нц≥ та д≥¤льност≥ ≥ндив≥да. Ќесв≥дом≥ тенденц≥њ часто Ї результатом поперед≠ньоњ св≥домоњ д≥¤льност≥ людини, њњ установок. ќстанн≥ скла≠даютьс¤ в ход≥ св≥домоњ д≥¤льност≥, а дал≥ д≥ють без усв≥≠домленн¤ особист≥стю. ѕеренос¤чись на ≥нш≥ за зм≥стом види д≥¤льност≥, вони можуть гальмувати њњ, викликати супе≠речност≥, ¤к≥ треба переборювати. Ќасл≥дком цього Ї роз≠виток адекватн≥ших взаЇмозв'¤зк≥в м≥ж св≥домим ≥ несв≥≠домим.

ƒ≥алектичн≥ суперечност≥ притаманн≥ розвитку дов≥льноњ регул¤ц≥њ повед≥нки та д≥¤льност≥ п≥дростаючоњ особистост≥, формуванню њњ самост≥йност≥, вол≥. ¬же мал¤там властиве прагненн¤ до самост≥йност≥, ¤ке нер≥дко набуваЇ форми гострого запереченн¤ вимог дорослих, протид≥¤нн¤ њм, що супроводжуЇтьс¤, наприклад у трир≥чних д≥тей, ¤вищами впертост≥, неслухн¤ност≥, негатив≥зму. ” п≥дл≥тк≥в це праг≠ненн¤ може ви¤вл¤тис¤ у протестах проти надм≥рноњ регламентац≥њ батьками њхньоњ повед≥нки; при цьому воно, ¤к правило, випереджаЇ розвиток самоконтролю, саморегул¤ц≥њ власноњ повед≥нки та д≥¤льност≥, що теж породжуЇ певн≥ суперечност≥. ¬насл≥док правильного виховного коригуванн¤ назван≥ суперечност≥ долаютьс¤, що веде до розвитку самост≥йност≥, вол≥, до усв≥домленн¤ необх≥дност≥ та здатност≥ п≥дпор¤дковувати њй своњ д≥њ, переборювати зовн≥шн≥ та внутр≥шн≥ перешкоди.

¬икористана л≥тература

Уѕсихолог≥¤Ф Ц п≥дручник дл¤ студент≥в вищих заклад≥в осв≥ти. Ц  ињв: УЋиб≥дьФ. 2000 р≥к.

 остюк √. —. УЌавчально-виховний процес ≥ псих≥чний розвиток особистост≥Ф. -  ињв .1989 р≥к.

√ончарук ѕ. ј. Уѕсихолог≥¤ навчанн¤Ф. -  ињв .1985 р≥к.

У¬≥кова психолог≥¤Ф. «а ред. √. —.  остюка. -  ињв. 1976 р≥к.

1	2

Ќазва: ѕсих≥чн≥ процеси, властивост≥ ≥ стани у структур≥ особистост≥. ‘ормуванн¤ особистост≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (3895 прочитано)