ѕсихолог≥¤ > ѕсихомоторика в склад≥ д≥¤льност≥ людини

ѕсихомоторика в склад≥ д≥¤льност≥ людини

¬иконавська частина д≥њ, особливо трудовоњ, включаЇ ру≠хи людського орган≥зму, що безпосередньо впливають на предмет прац≥ через знар¤дд¤ прац≥. ≤. ћ. —Їченов, розгл¤≠даючи природу дов≥льних рух≥в, наголошував на тому, що хот≥нн¤ (потреба) тод≥ буде мотивом або ц≥ллю, а рухи Ч д≥Їю, або способом дос¤гненн¤ ц≥л≥, ¤кщо рух усв≥домлю≠Їтьс¤ ¤к зас≥б задоволенн¤ хот≥нн¤. ƒ≥¤, у ¤к≥й об'Їднуютьс¤ чуттЇвий ≥ руховий компоненти, називаЇтьс¤ психомотор≠ною д≥Їю, або психомоторикою.

” рухов≥й активност≥ лю≠дини можна вид≥лити чотири р≥вн≥:

1) р≥вень ц≥л≥сноњ д≥¤льност≥;

2) р≥вень окремого акту д≥¤льност≥;

3) р≥вень макрорух≥в, з ¤ких через набутт¤ предметност≥ й реал≥зац≥ю ц≥льових програм будуютьс¤ д≥њ;

4) р≥вень м≥крорух≥в, ¤к≥ Ї елементарними руховими ак≠тами; м≥крррухи ≥нтегруютьс¤ в просторово-часовому сп≥в≠в≥дношенн≥ в макрорухах.

 .  . ѕлатонов, досл≥джуючи психомоторику лю≠дини у трудов≥й д≥¤льност≥, д≥йшов висновку, що зв'¤зок сприйманн¤ ≥ в≥дпов≥д≥-руху може зд≥йснюватис¤ в р≥зних формах, а саме:

1) проста сенсомоторна реакц≥¤ Ч найб≥льш швидка в≥д≠пов≥дь заздалег≥дь в≥домим простим одиничним рухом (на≠приклад, натискуванн¤ або в≥дпусканн¤ кнопки) на завчас≠но в≥домий сигнал, ¤кий може з'¤витис¤ раптово;

2) складна сенсомоторна реакц≥¤ (розр≥знен≥м, вибору) Ч в≥дпов≥дь на к≥лька можливих сигнал≥в, ¤к≥ з'¤вл¤ютьс¤ у певн≥й (випадков≥й) посл≥довност≥, заздалег≥дь обумовленим способом;

3) сенсомоторна координац≥¤ Чнайскладн≥ший ≥ найти-пов≥ший дл¤ трудовоњ д≥¤льност≥ сенсомоторний процес; у сенсомоторн≥й координац≥њ динам≥чне не т≥льки сенсорне поле, ¤к це маЇ м≥сце в реакц≥њ на об'Їкт, що рухаЇтьс¤, а й реакц≥¤ рухового акту; сенсомоторна координац≥¤ на¤вна, коли ≥снуЇ узгодженн¤ (координац≥¤) рух≥в з динам≥чним образом, наприклад, Уреакц≥¤ сл≥дкуванн¤Ф Ч утриманн¤ з допомогою рух≥в у заданому положенн≥ об'Їкта, котрий маЇ тенденц≥ю до безперервних в≥дхилень;

4) ≥деомоторика Ч зв'¤зок у¤вленн¤ про рух з його ви≠конанн¤м, взаЇмозв'¤зок слова й ƒ≤ѓ (першоњ та другоњ сиг≠нальних систем); експериментальне встановлено, що рухов≥ у¤вленн¤ завжди супроводжуютьс¤ м≥кроскороченн¤ми мус≠кульних груп, ¤к≥ реал≥зують у¤влюван≥ рухи.

—енсомоторика Ч це процес, у ¤кому в≥дображений зв'¤≠зок псих≥ки з мускульним рухом. ѕроте не кожен мускуль≠ний рух людини, наприклад, тремт≥нн¤ в≥д холоду або Ђклю≠ванн¤ носомї того, хто засинаЇ сид¤чи, Ї сенсомоторикою. јле вс¤кий робочий рух, тобто рух, що входить у процес прац≥ ¤к зас≥б њњ ≥снуванн¤, завжди становить ви¤в психомоторики.

“рудова д≥¤льн≥сть реал≥зуЇтьс¤ внасл≥док виконанн¤ д≥й р≥зноњ складност≥ й призначенн¤. “рудов≥ д≥њ виражаютьс¤ в рухах, ¤к≥ характеризуютьс¤ силою, швидк≥стю, тривал≥стю;

точн≥стю, ритм≥чн≥стю., координован≥стю. –обоч≥ рухи под≥≠л¤ютьс¤ на:

1) основн≥ Ч м≥н≥мально необх≥дн≥ дл¤ дос¤гненн¤ ц≥л≥ трудовоњ д≥њ;

2) поправочн≥ Ч уточнюють основн≥ щодо в≥дхилень в≥д Ђзаданих* параметр≥в виконанн¤ д≥њ;

3) додатков≥ Ч так≥, що не стосуютьс¤ основного за≠вданн¤, але необх≥дн≥ ¤к допом≥жн≥ дл¤ основного трудово≠го акту фактори;

4) авар≥йн≥ Ч додатков≥, необх≥дн≥ дл¤ л≥кв≥дац≥њ насл≥д≠к≥в авар≥йноњ (або передавар≥йноњ) ситуац≥њ;

5) зайв≥ Чт≥, що заважають основним робочим рухам;

6) помилков≥ Ч т≥, що виконуютьс¤ зам≥сть правильних рух≥в, не пов'¤зан≥ з ц≥ллю й не привод¤ть до њњ дос¤гненн¤ ( .  . ѕлатонов).

—труктуру побудови робочого руху визначають три вза≠Їмопов'¤зан≥ фактори Ч ф≥з≥олог≥чний, психолог≥чний ≥ ме≠хан≥чний.

‘≥з≥олог≥чн≥ механ≥зми побудови рух≥в пов'¤зан≥ з д≥¤ль≠н≥стю спец≥альних в≥дд≥л≥в кори головного мозку. ¬ажливу функц≥ю тут виконують Ђканалиї зворотного зв'¤зку, ≥нфор≠мац≥¤ ¤ких Ї основою оц≥нки та координац≥њ переб≥гу й результат≥в рух≥в. ѕсихоф≥з≥олог≥чн≥ механ≥зми координац≥њ та побудови рух≥в в≥д≥грають надзвичайно важливу роль у профес≥йному навчанн≥. ƒл¤ навчанн¤ швидких ≥ точних рух≥в, що складають трудов≥ д≥њ, необх≥дно створювати умо≠ви, ¤к≥ забезпечують швидку й точну оц≥нку результат≥в д≥й тих, хто навчаЇтьс¤.

ѕсихолог≥чн≥ механ≥зми забезпечують ц≥льову оц≥нку й опо-середкован≥сть регул¤ц≥њ рух≥в. –ухам ¤к компонентам операд≥онального складу сенсомоторних д≥й притаманн≥ доц≥ль≠н≥сть, адекватн≥сть (в≥дпов≥дн≥сть ситуац≥њ й стану об'Їкта д≥¤льност≥), пол≥ефекторн≥сть (можлив≥сть виконанн¤ одн≥Їњ … т≥Їњ ж д≥њ за допомогою психомоторних компонент≥в), уз≠годжен≥сть (просторово-часова), п≥дпор¤дкован≥сть (з ≥нши≠ми учасниками д≥¤льност≥).

ћехан≥чн≥ характеристики робочого руху визначаютьс¤ шл¤≠хом, ¤кий зд≥йснюЇ к≥нц≥вка (рука, нога) в простор≥, тобто траЇктор≥Їю, в ¤к≥й розр≥зн¤ють форму, напр¤мок та обс¤г руху; швидк≥стю Ч величиною шл¤ху, що припадаЇ на оди≠ницю часу (рухи можуть бути р≥вном≥рними, р≥вном≥рно-прискореними, р≥вном≥рно-спов≥льненими, нер≥вном≥рно-прискореними ≥ нер≥вном≥рно-спов≥льненими); темпом Ч ≤ частотою повторенн¤ цикл≥в однакових рух≥в; силою, тобто створюваним тиском або т¤гою.

¬ експериментальних досл≥дженн¤х психомоторики лю≠дини одним ≥з головних показник≥в њњ розвитку та функц≥о≠нальних особливостей Ї тремор Ч мимов≥льн≥ ритм≥чн≥ мускульн≥ коливанн¤, котр≥ викликають коливальн≥ рухи к≥н≠ц≥вок, тулуба; найчаст≥ше простежуЇтьс¤ тремор пальц≥в рук, голови, пов≥к. Ќ. ј. –озе в досл≥дженн¤х тремору розгл¤даЇ його у двох самост≥йних зр≥зах: 1) тремор ¤к показник сту≠пен¤ координац≥њ рух≥в; застосовуютьс¤ р≥зн≥ вар≥анти ме≠тодик вим≥рюванн¤ статичного ≥ динам≥чного тремору з ме≠тою визначенн¤ точност≥, координованост≥ рух≥в у простор≥ ≥ час≥; 2) тремор ¤к регул¤тор тривалост≥ й усп≥шност≥ вико≠нанн¤ руху; за вс≥Їњ важливост≥ ц≥Їњ функц≥њ тремору вона ще недостатньо досл≥джена; на¤вн≥ дан≥ дають змогу стверджу≠вати, що регул¤тивна функц≥¤ тремору Ї по сут≥ енерге≠тичною; це п≥дтверджуЇтьс¤ ви¤вленими високозначущими корел¤ц≥йними зв'¤зками низькочастотного тремору з ди≠ханн¤м ≥ кровооб≥гом. ≤снуЇ припущенн¤ (¬. —. √урф≥нкель, я. ћ.  оц, ћ. ѕ. Ў≥к,  . ѕ. ≤ванов), що частотний компо≠нент присутн≥й ≥ в сам≥й мускульн≥й активност≥.

¬ивченн¤ розвитку руховоњ сфери людини показало, що: 1) до 13Ч14 рок≥в функц≥ональне дозр≥ванн¤ рухового ана≠л≥затора зак≥нчуЇтьс¤; 2) у в≥ц≥ 27Ч33 рок≥в пом≥тний регрес моторного навчанн¤, однак триваЇ поступ вербального на≠вчанн¤; 3) будь-¤ка окрема характеристика р≥зних рухових систем Ч силова, швидк≥сна, точн≥сна Ч розвиваЇтьс¤ вкрай нер≥вном≥рно; 4) простежуютьс¤ де¤к≥ в≥ков≥ особливост≥ ви≠¤ву психомоторики в р≥зних видах прац≥. “ак, у в≥ц≥ в≥д 18 до 25 рок≥в основна маса працюючих обслуговуЇ конвеЇрне ; виробництво, верстати-автомати та нап≥вавтомати, у 26Ч30 рок≥в 65 % в≥д загальноњ к≥лькост≥ Ч оператори на пультах управл≥нн¤, 15 % Ч слюсар≥-наладчики. ќднак за вс≥Їњ м≥н≠ливост≥ та вар≥ативност≥ показник≥в тремору в досл≥джува≠них р≥зних в≥кових груп Ђп≥дтвердивс¤ факт певноњ ≥ндив≥ду≠альноњ сталост≥ тремору, ¤кий визначаЇ ≥ндив≥дуально-ти≠пов≥ особливост≥ кожного досл≥джуваного, а також в≥ково-статев≥ та де¤к≥ профес≥йн≥ особливост≥ треморуї (Ќ. ј –озе, 1985).

ѕрофес≥йна майстерн≥сть включаЇ ¤к особист≥сн≥, так ≥ психоф≥з≥олог≥чн≥, психомоторн≥ властивост≥ людини. ” становленн≥ майстерност≥ орган≥чно пов'¤зан≥ когн≥тивна, регул¤тивна та сенсомоторна сфери ≥ндив≥да. —уттЇву роль у ≥ забезпеченн≥ усп≥шност≥ трудовоњ д≥¤льност≥ в≥д≥грають загальнотрудов≥ й спец≥альн≥ навички, основу ¤ких становл¤ть перцептивн≥, ≥нтелектуальн≥ та сенсомоторн≥.

¬икористана л≥тература:

ѕсихолог≥¤ / «а ред. ё.Ћ.“роф≥мова. Ц  ., 2000.

Ќемов –.—. ѕсихологи¤: ¬ 2 кн. Ц ћ., 1994.

1

Ќазва: ѕсихомоторика в склад≥ д≥¤льност≥ людини
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (753 прочитано)