ѕсихолог≥¤ > –озвиток самосв≥домост≥ ≥ самооц≥нки

–озвиток самосв≥домост≥ ≥ самооц≥нки

«м≥ст

ѕочаток розвиванн¤ самосв≥домост≥.

ƒит¤ча самосв≥дом≥сть.

—амосв≥дом≥сть п≥дл≥тка.

–озвиток св≥домост≥. ќкрем≥ про¤ви самосв≥домост≥ (самооц≥нка, самоп≥знанн¤, самоспостереженн¤ ≥ т.д.)

ќнтогенетичний розвиток самоп≥знанн¤.

«м≥ст самооц≥нки.

–озвиток самосв≥домост≥ починаЇтьс¤ на найб≥льш ран≠н≥х етапах онтогенезу з вир≥зненн¤ дитиною себе ≥з св≥ту предмет≥в та ≥нших людей. —початку вона не в≥др≥зн¤Ї себе в≥д ≥нших, не може вона в≥др≥знити ≥ своњ рухи, ¤к≥ робить, в≥д тих, що належать њй же, але зд≥йснюЇ њх дорослий п≥д час догл¤ду за нею. ѕерш≥ ≥гри дитини Ч спочатку з частинами свого т≥ла (ручками, н≥жками), а пот≥м ≥ з предметами зов≠н≥шнього св≥ту Ч засв≥дчують на¤вн≥сть первинноњ дифе≠ренц≥ац≥њ активноњ та пасивноњ њњ рол≥ в рухов≥й д≥¤льност≥. ” ц≥й д≥¤льност≥, у ман≥пулюванн≥ предметами та у взаЇмов≥дносинах з дорослими поступово усв≥домлюютьс¤ ф≥зичне Ђяї дитини, окрем≥ органи чутт¤ ≥ частини т≥ла. ƒосв≥д сприй≠н¤тт¤ ≥ рух≥в даЇ можлив≥сть дитин≥ усв≥домити власн≥ сен≠сорн≥ та моторн≥ можливост≥. „ерез синтез окремих у¤влень у нењ виникаЇ первинний образ власного т≥ла, що ви¤в≠л¤Їтьс¤ у здатност≥ волод≥ти його частинами ≥ виконувати дов≥льн≥ рухи. –азом ≥з тим в≥дбуваЇтьс¤ ≥ виокремленн¤; дитиною себе з простору, в ¤кому вона перебуваЇ.

—уттЇвою умовою розвитку самосв≥домост≥ Ї по¤ва в ди≠тини здатност≥ до самост≥йного пересуванн¤ у простор≥. ÷ей факт започатковуЇ нов≥ форми взаЇмин з дорослими, що в≥дкриваЇ нов≥ шл¤хи ≥ джерела п≥знанн¤ власних можли≠востей, розширюЇ меж≥ п≥знанн¤ себе ¤к самост≥йного суб'Їкта.

ќсобливе значенн¤ у розвитку самосв≥домост≥ маЇ ви≠никненн¤ й розвиток мовленн¤, що на ¤к≥сно новому р≥вн≥ включаЇ дитину в сферу взаЇмин з дорослими та ≥ншими д≥тьми. Ќа основ≥ мнестичноњ функц≥њ мовленн¤ вона за≠пам'¤товуЇ еп≥зоди, под≥њ свого житт¤, поступово акумулюЇ п≥знавальний ≥ афективний досв≥д стосовно самоњ себе, а розвиток складн≥ших форм мисленн¤ даЇ п≥дстави поступо≠во узагальнювати цей досв≥д.

ѕодальший розвиток дит¤чоњ самосв≥домост≥ пов'¤заний з виокремленн¤м спонук до виконуваних д≥й, регулюванн¤м њх у час≥. —понуки виражаютьс¤ головним чином у бажанн¤х дитини. ”св≥домленн¤ бажанн¤, в≥днесенн¤ його до самоњ себе, усв≥домленн¤ д≥њ ¤к засобу реал≥зац≥њ цього бажанн¤ пов'¤зан≥ з .формулюванн¤м дитиною мети свого вчинку, здатн≥стю зберегти цю мету й практично реал≥зувати њњ. ≤ хоча перш≥ форми мотивац≥њ д≥й дитини ще недосконал≥ Ч мотиви дитини на ранн≥х р≥вн¤х онтогенезу ще нест≥йк≥, зазнають ≥мпульсивних вплив≥в, Ч саме з усв≥домленн¤ спонук своњх д≥й починаЇтьс¤ виокремленн¤ духовного Ђяї малюка.

“рет≥й р≥к житт¤ Ч пер≥од ≥нтенсивного псих≥чного роз≠витку. якщо ран≥ше дитина не мислила себе окремо в≥д звичних умов, в≥дчувала себе злитою з оточуючими, називала себе ≥м'¤м, говорила про себе в трет≥й особ≥, то в трир≥чному в≥ц≥ це злитт¤ дитини з оточенн¤м неспод≥вано зникаЇ. ќсобист≥сть вступаЇ у той пер≥од, коли потреба в утвердженн≥ та завоюванн≥ своЇњ самост≥йност≥ призводить до ц≥лоњ низки конфл≥кт≥в. ѕередус≥м це протиставленн¤ себе оточуючим, ¤ке здеб≥льшого маЇ негативний характер. Ќайчаст≥ше дитина не маЇ на мет≥ н≥чого поганого Ч вона лише бажаЇ випробувати власну незалежн≥сть, в≥дчути власне ≥снуванн¤.

–озвиток самосв≥домост≥ п≥сл¤ трьох рок≥в в≥дбуваЇтьс¤ в на≠пр¤мку дедал≥ б≥льшого самоствердженн¤ особистост≥ дитини, в≥дбуваЇтьс¤ подальше накопиченн¤ п≥знавального, афек≠тивного та вольового досв≥ду, що в≥дбиваЇтьс¤ на дифе≠ренц≥ац≥њ самооц≥нок ≥ зростанн≥ њхньоњ адекватност≥.

” пер≥од в≥д 7 до 12 рок≥в процес розвитку самосв≥≠домост≥ в≥дбуваЇтьс¤ пов≥льно, без пом≥тних стрибк≥в ≥ криз. Ќакопичуютьс¤ псих≥чн≥ резерви, що готують перех≥д само≠св≥домост≥ до важлив≥шоњ њњ генетичноњ форми в п≥дл≥тковому в≥ц≥. ѕ≥дл≥тковий в≥к Ч це другий критичний пер≥од (п≥сл¤ кризи трьох рок≥в) у псих≥чному розвитку дитини, суттЇвий дл¤ генезису самосв≥домост≥.

” 12 рок≥в увагу дитини знову починаЇ привертати влас≠на особист≥сть. ќднак нова криза розвиваЇтьс¤ в напр¤му, немовби протилежному до ранньоњ. ¬она теж починаЇтьс¤ з протиставленн¤, але спр¤мованого не ст≥льки на самих людей, ск≥льки на пов'¤зан≥ з ними звички, стосунки та њхн≥ про¤ви у ширшому контекст≥ моральних норм ≥ позиц≥й. якщо трир≥чна дитина намагаЇтьс¤ насл≥дувати дорослого, то п≥дл≥ток, навпаки, прагне в≥др≥зн¤тис¤ в≥д нього, проти≠ставл¤ти себе йому, бути самост≥йним. якщо у трир≥чноњ дитини самост≥йн≥сть стверджуЇтьс¤ у сфер≥ зд≥йсненн¤ ¤ки≠хось практичних д≥й, то в п≥дл≥тк≥в прагненн¤ до самост≥й≠ност≥ виражаЇтьс¤ у виникненн≥ усв≥домленн¤ своЇњ причет≠ност≥ до дорослих, хоча ≥нколи под≥бне усв≥домленн¤ суперечить фактичним можливост¤м п≥дл≥тка.

ќсновними причинами, що впливають на виникненн¤ новоутворень у самосв≥домост≥ п≥дл≥тка, Ї насамперед со≠ц≥альн≥ умови його житт¤, що висувають нов≥ вимоги до його повед≥нки й д≥¤льност≥ в навчанн≥, в систем≥ в≥дносин з дорослими тощо.  р≥зь ц≥ умови заломлюютьс¤ т≥ б≥олог≥чн≥ (статеве дозр≥ванн¤, нейрогуморальн≥ зм≥ни) ≥ психолог≥чн≥ (ускладненн¤ форм абстрактно-лог≥чного мисленн¤, дифе≠ренц≥ац≥¤ й уточненн¤ емоц≥йноњ сфери, розширенн¤ сфери вольовоњ активност≥ та ≥н.) зм≥ни, без ¤ких важко зрозум≥ти особливост≥ самосв≥домост≥ п≥дл≥тка, усю њњ складн≥сть ≥ суперечлив≥сть.

¬перше в розвитку особистост≥ окрем≥ про¤ви самосв≥домост≥ Ч са≠моспостереженн¤, самоп≥знанн¤, ставленн¤ до себе, саморегу≠люванн¤ д≥¤льност≥ та повед≥нки Ч стають необх≥дними пот≠ребами. ¬они стимулюютьс¤ прагненн¤м до самовихованн¤, до ц≥леспр¤мованоњ зм≥ни себе у зв'¤зку з усв≥домленн¤м власних психолог≥чних нев≥дпов≥дностей зовн≥шн≥м вимо≠гам, ≥деалам, моральним вз≥рц¤м.

≤нтерес до себе, бурхливе зростанн¤ самоусв≥домленн¤ ззовн≥ вигл¤дають ¤к раптовий Ђвибухї. «даЇтьс¤, що вони виникають ≥з н≥чого. ѕроте психолог≥чн≥ досл≥дженн¤ св≥д≠чать, що ≥нтерес п≥дл≥тка до свого внутр≥шнього св≥ту, роздуми про себе, про своњ стосунки з ≥ншими, своЇ м≥сце в колектив≥ виникають на основ≥ його ≥нтересу до ≥нших лю≠дей ≥ передус≥м однол≥тк≥в. –озвиток ≥нтересу до ≥нших зу≠мовлений новими формами сп≥лкуванн¤ п≥дл≥тк≥в м≥ж со≠бою. ¬оно будуЇтьс¤ на сп≥льних ц≥кавих справах, обгово≠ренн¤х тощо. ¬становлюютьс¤ глибш≥ особист≥сн≥ взаЇмини, пов'¤зан≥ з р≥зноман≥тними почутт¤ми (симпат≥њ, дружби, коханн¤ та ≥н.).

–езультати самоспостереженн¤ й самоанал≥зу, до ¤ких п≥дл≥ток звертаЇтьс¤ досить часто, ф≥ксуютьс¤ в його само≠оц≥нц≥. –озвиток самооц≥нки п≥дл≥тка Ч складний ≥ супе≠речливий процес. ѕ≥дл≥ток визначаЇ дл¤ себе Ђеталон доро≠слост≥ї, через ¤кий в≥н сприймаЇ й оц≥нюЇ себе, але ¤кий, однак, не завжди в≥дпов≥даЇ його можливост¤м. як насл≥док Ч самооц≥нка п≥дл≥тка нер≥дко коливаЇтьс¤, вона нест≥йка ≤ загалом неадекватна. ¬≥н або недооц≥нюЇ, або, навпаки, пе≠реоц≥нюЇ себе; р≥вень його домагань часто не в≥дпов≥даЇ р≥внев≥ фактичних дос¤гнень. ѕовед≥нка, що регулюЇтьс¤ такою самооц≥нкою, може призвести до конфл≥кт≥в з ото≠чуючими. ѕроте це не означаЇ, що розвиток самооц≥нки п≥д≠л≥тка йде негативним, хибним шл¤хом. “ака неадекватн≥сть Ї в≥ковою нормою, вона ц≥лком законом≥рна ≥ Ї джерелом самовихованн¤ особистост≥, њњ подальшого розвитку.

—амооц≥нка п≥дл≥тка на вс≥х р≥вн¤х свого розвитку вклю≠чаЇтьс¤ у внутр≥шню регул¤ц≥ю повед≥нки, д≥¤льност≥, сп≥л≠куванн¤. ¬одночас ≥ сам≥ психолог≥чн≥ умови д≥¤льност≥, сп≥лкуванн¤ здатн≥ зд≥йснювати зворотний вплив на р≥вень саморегул¤ц≥њ. “ак, у п≥дл≥тка з≥ сталою й адекватною самооц≥нкою, ¤кий перебуваЇ в умовах, що спри¤ють задоволен≠ню його потреби у самоствердженн≥, моральна саморегу≠л¤ц≥¤ повед≥нки про¤вл¤Їтьс¤ на достатньо високому р≥вн≥, в≥дбуваЇтьс¤ њњ подальший розвиток. якщо ж п≥дл≥ток з такою самооц≥нкою потрапл¤Ї в так≥ умови сп≥лкуванн¤, де пост≥йно стикаЇтьс¤ з недооц≥нкою його можливостей, об≠меженн¤м самост≥йност≥, приниженн¤м г≥дност≥ й регла≠ментац≥Їю д≥й, саморегул¤ц≥¤ порушуЇтьс¤.

« розвитком ус≥х сфер самосв≥домост≥, формуванн¤м на≠вичок ≥ вм≥нь роботи над собою зменшуЇтьс¤ розрив м≥ж прагненн¤м п≥дл≥тка вдосконалювати себе й реал≥зац≥Їю цього прагненн¤ в д≥¤льност≥, повед≥нц≥ та сп≥лкуванн≥. ≤ тод≥ са≠мовихованн¤ з еп≥зодичного самозм≥ненн¤ стаЇ пост≥йною влас≠тив≥стю особистост≥, њњ потребою. ѕозитивн≥ насл≥дки само≠зм≥ненн¤ стимулюють п≥дл≥тка до подальшого самовихо≠ванн¤.

ѕ≥дл≥тковий етап генезису самосв≥домост≥ маЇ особливу значущ≥сть дл¤ розвитку особистост≥, оск≥льки саме на ц≥й стад≥њ вона п≥дн≥маЇтьс¤ на ¤к≥сно новий ступ≥нь, що знаменуЇ початок њњ зр≥лост≥.

ќтже, при переход≥ в≥д одн≥Їњ стад≥њ до ≥ншоњ в≥дбуваЇтьс¤ посл≥довне ускладненн¤, розширенн¤ сфери д≥¤льност≥ й п≥д≠вищенн¤ рол≥ самосв≥домост≥ в процес≥ загального псих≥чного розвитку особистост≥. як уже зазначалос¤, м≥ж окремими стад≥¤ми самосв≥домост≥ ≥снують внутр≥шн¤ наступн≥сть, спад≠коЇмн≥сть Ч це означаЇ, що кожна вища стад≥¤ розвитку не просто заперечуЇ попередню, а й м≥стить у соб≥ пор¤д ≥з м≥нливими, частковими компонентами акумульован≥ на по≠передн≥х стад≥¤х стаб≥льн≥, ≥нвар≥антн≥ компоненти Ч ¤к у засобах функц≥онуванн¤ самосв≥домост≥, так ≥ в њњ зм≥ст≥.

«агальн≥ особливост≥ онтогенезу самосв≥домост≥ Ч опо≠середкований ≥ безперервний характер розвитку, ≥нтегратив≠на тенденц≥¤, розгортанн¤ в час≥, стад≥альн≥сть, наступн≥сть стад≥й, д≥алектика м≥нливого ≥ ст≥йкого в засобах зд≥йсненн¤ процес≥в самосв≥домост≥ та њњ зм≥ст≥ Чстосуютьс¤ кожноњ ≥з сфер самосв≥домост≥. ÷≥ загальн≥ особливост≥ мають ≥ спе≠циф≥чне вираженн¤ в онтогенетичних л≥н≥¤х самоп≥знанн¤, емоц≥йно-ц≥нн≥сного ставленн¤ до себе й саморегулюванн¤.

1	2

Ќазва: –озвиток самосв≥домост≥ ≥ самооц≥нки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (2695 прочитано)