ѕсихолог≥¤ > —оц≥альн≥ та б≥олог≥чн≥ умови псих≥чного розвитку ≥ндив≥да

—оц≥альн≥ та б≥олог≥чн≥ умови псих≥чного розвитку ≥ндив≥да

ѕсих≥чний розвиток ≥ндив≥да, формуванн¤ особис≠тост≥ Ї б≥олог≥чно ≥ соц≥альне зумовленим процесом. Ћюдський ≥ндив≥д розвиваЇтьс¤ ≥ ¤к б≥олог≥чна ≥стота, ¤к представник б≥олог≥чного виду Homo sapiens ≥ ¤к член людського сус≠п≥льства. ≤стор≥¤ попереднього розвитку людини, тобто њњ ф≥логенез, впливаЇ на ≥ндив≥дуальний розвиток (онтогенез) двома шл¤хами Ч б≥олог≥чним ≥ соц≥альним.

«а даними √. —.  остюка, онтогенез людського орга≠н≥зму визначаЇтьс¤ б≥олог≥чною спадков≥стю, онтогенез особистост≥ Ч соц≥альною спадков≥стю. ÷≥ дв≥ детерм≥нанти т≥сно пов'¤зан≥ в процес≥ розвитку людини. Ѕ≥олог≥чна спад≠ков≥сть маЇ своњм джерелом генетичний апарат людини, що сформувавс¤ в процес≥ б≥олог≥чноњ еволюц≥њ ≥ визначаЇ роз≠виток њњ орган≥зму. —оц≥альна спадков≥сть представлена су≠купн≥стю культурних дос¤гнень людства, накопичених у про≠цес≥ його ≥сторичного ≥ сусп≥льного розвитку.

Ќа¤вн≥сть цих двох детерм≥нант визначила й два проти≠лежних погл¤ди на чинники походженн¤ особистост≥. ѕред≠ставники першого погл¤ду вважали, що онтогенез псих≥ки людини детерм≥нуЇтьс¤ лише б≥олог≥чним фактором, б≥о≠лог≥чною спадков≥стю. «г≥дно з ≥ншою думкою, псих≥чний розвиток ≥ндив≥да визначаЇтьс¤ не природою, а соц≥альними умовами його житт¤.

« точки зору сучасноњ науки в онтогенез≥ псих≥ки людини ≥снуЇ Їдн≥сть б≥олог≥чних ≥ соц≥альних умов. ќстаннЇ слово у розвитку особистост≥ належить соц≥альним умовам, але цей розвиток неможливий без б≥олог≥чних передумов. ƒ≥¤ б≥олог≥чних передумов пол¤гаЇ в тому, що з людського зарод≠ку виникаЇ людський орган≥зм з притаманними йому можливост¤ми подальшого розвитку. —тановленн¤ людсь≠кого орган≥зму в≥дбуваЇтьс¤ за певною програмою, заданою в його генотип≥. √енотип визначаЇ людський тип анатомо≠ф≥з≥олог≥чноњ структури орган≥зму, його морфолог≥чних ≥ ф≥з≥олог≥чних ознак, будови нервовоњ системи, стат≥, харак≠теру дозр≥ванн¤ тощо. √енотип визначаЇ також динам≥чн≥ властивост≥ нервових процес≥в, безумовнорефлекторн≥ моз≠ков≥ зв'¤зки, з ¤кими народжуЇтьс¤ дитина ≥ ¤к≥ регулюють перш≥ акти повед≥нки, пов'¤зан≥ з њњ орган≥чними потребами.

’оча вих≥дний фонд спадково орган≥зованих потреб ≥ акт≥в повед≥нки в дитини невеликий, однак њњ нервова сис≠тема маЇ у соб≥ спадково обумовлен≥ величезн≥ можливост≥ утворенн¤ нових потреб та форм повед≥нки, ¤ких немаЇ у тварин.

Ћюдськ≥ задатки Ч це природн≥ потенц≥њ виникненн¤, розвитку ≥ функц≥онуванн¤ псих≥чних властивостей особис≠тост≥. «адатки реал≥зуютьс¤ у псих≥чних властивост¤х т≥льки в сусп≥льних умовах житт¤. Ќадбанн¤ сусп≥льства не ф≥ксу≠ютьс¤ ≥ не передаютьс¤ в генах. ¬они засвоюютьс¤ через сп≥лкуванн¤, вихованн¤, навчанн¤, трудову д≥¤льн≥сть. “≥ль≠ки шл¤хом соц≥ал≥зац≥њ ≥ндив≥да зд≥йснюЇтьс¤ його розвиток ¤к особистост≥.

ќдних задатк≥в замало дл¤ формуванн¤ псих≥чних влас≠тивостей. як св≥дчать результати експериментальних досл≥джень псих≥чного розвитку одно¤йцевих близнюк≥в (вони ма≠ють ≥дентичн≥ генетичн≥ ¤кост≥, бо розвиваютьс¤ з одн≥Їњ запл≥дненоњ ¤йцекл≥тини), притаманн≥ њм псих≥чн≥ власти≠вост≥ можуть пом≥тно в≥др≥зн¤тис¤ залежно в≥д умов вихо≠ванн¤. —хож≥сть в њхньому псих≥чному розвитку зб≥льшу≠Їтьс¤, ¤кщо вони виховуютьс¤ сп≥льно, ≥ зменшуЇтьс¤, ¤кщо вихованн¤ зд≥йснюЇтьс¤ за р≥зних умов. ¬≥дм≥нн≥сть м≥ж близ≠нюками зростаЇ при переход≥ в≥д простих псих≥чних функц≥й до складних.

„исленн≥ експериментальн≥ дан≥, здобут≥ в досл≥дженн¤х ќ. –. Ћур≥њ, –. «аззо, Ѕ. ћ. “еплова, ¬. ƒ. Ќебил≥цина, ћ. ё. ћалкова та ≥нших, св≥дчать, що псих≥чн≥ властивост≥ людей не можна безпосередньо й пр¤мол≥н≥йно виводити з њхн≥х задатк≥в. ¬они, ¤к п≥дкреслюЇ √. —.  остюк, Ї Ђрезуль≠тат ≥ндив≥дуальноњ ≥стор≥њ розвитку, зумовлюваноњ не т≥льки природними даними, а й сусп≥льними обставинами ≥ д≥¤ль≠н≥стю самою дитиниї.

—усп≥льн≥, соц≥альн≥ умови впливають на псих≥чний роз≠виток ≥ндив≥да завд¤ки ≥сторично виробленим засобам, при≠таманним лише людству. —оц≥альне середовище, в ¤ке пот≠рапл¤Ї ≥ в ¤кому розвиваЇтьс¤ дитина, Ч це ≥ об'Їкти, ¤вища природи, ≥ створене людством штучне предметне сере≠довище, а передус≥м це люди, њхн≥ взаЇмини, створен≥ ними реч≥, знар¤дд¤ д≥¤льност≥, мовн≥ засоби, духовн≥ ц≥нност≥, загалом культура людськоњ цив≥л≥зац≥њ. «а думкою ¬. ≤. ¬ернадського, Ч це ноосфера, що маЇ планетарний характер.

«умовлен≥ ≥сторичним розвитком людськоњ цив≥л≥зац≥њ ма≠тер≥альн≥ та духовн≥ ц≥нност≥ передаютьс¤ кожному новому покол≥нню не через хромосомний апарат, а завд¤ки сп≥л≠куванню д≥тей з дорослими, у процес≥ спец≥ально орган≥≠зованоњ п≥знавальноњ та практичноњ д≥¤льност≥. Ќа псих≥чний розвиток дитини безпосередньо впливають не вс≥ соц≥альн≥ умови, а лише т≥, з ¤кими вона вступаЇ в контакт.

¬плив сусп≥льного середовища зм≥нюЇтьс¤ залежно в≥д процесу дозр≥ванн¤ дитини, зростанн¤ њњ ф≥зичних ≥ розу≠мових сил, становленн¤ потреб ≥ прагнень, здатност≥ сприй≠мати об'Їкти та насл≥дувати њх, в≥д виникненн¤ нових вид≥в д≥¤льност≥. ∆иттЇв≥ зв'¤зки дитини з навколишн≥м соц≥аль≠ним середовищем характеризуютьс¤ виб≥рков≥стю, а з в≥ком розширюютьс¤ ≥ збагачуютьс¤. —початку головним соц≥аль≠ним середовищем дл¤ дитини Ї с≥м'¤, батьки, родич≥, ¤к≥ догл¤дають њњ. ѕ≥зн≥ше поруч з д≥тьми з'¤вл¤ютьс¤ ≥нш≥ лю-. ди Ч виховател≥ та вчител≥ осв≥тн≥х установ, товариш≥,

щк≥льн≥ й позашк≥льн≥ групи. ƒитина поринаЇ у сусп≥льне оточенн¤, з ¤ким установлюютьс¤ ¤к безпосередн≥, так ≥ опосередкован≥ контакти Ч через засоби масовоњ ≥нфор≠мац≥њ, участь у сп≥льн≥й д≥¤льност≥ тощо. ¬пливи соц≥ального оточенн¤ опосередковуютьс¤ також р≥внем власноњ активнос≠т≥ дитини у д≥¤льност≥ й повед≥нц≥, характером в≥дносин з ≥ншими людьми, р≥внем культури, осв≥ченост≥, ≥ндив≥дуальними рисами характеру тощо.

1

Ќазва: —оц≥альн≥ та б≥олог≥чн≥ умови псих≥чного розвитку ≥ндив≥да
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (688 прочитано)