ѕсихолог≥¤ > ‘ормуванн¤ оц≥нного ставленн¤ студент≥в до музики ¤к важливий компонент п≥дготовки майбутнього вчител¤

‘ормуванн¤ оц≥нного ставленн¤ студент≥в до музики ¤к важливий компонент п≥дготовки майбутнього вчител¤

Ќайголовн≥шу роль у формуванн≥ основ музичноњ культури в≥д≥граЇ загальноосв≥тн¤ школа. —аме тут виховуЇтьс¤ естетичне ставленн¤ до навколишнього св≥ту, формуютьс¤ ¤кост≥ та властивост≥ особи, що спр¤мовують ≥ координують њњ подальший розвиток. Ўкола покликана в≥дкрити перед кожним учнем шл¤х до п≥знанн¤ прекрасного, навчити ц≥нувати ≥ розум≥ти його. ”роки музики, так само, ¤к, скаж≥мо, уроки л≥тератури або образотворчого мистецтва, мають бути справжньою школою мистецтва, що даЇ молод≥ художн≥й багаж на все житт¤.

ѕрактичне розвТ¤занн¤ цих в≥дпов≥дальних питань значною м≥рою залежить в≥д ¤кост≥ п≥дготовки вчител≥в загальноосв≥тньоњ школи. ќдним з важливих профес≥йно-педагог≥чних критер≥њв майбутнього вчител¤ Ї ум≥нн¤ правильно оц≥нювати твори мистецтва ≥ аргументовано по¤снювати своЇ ставленн¤ до них. ¬читель насамперед мусить навчити слухати та оц≥нювати музику, усв≥домлювати, що вона виховуЇ, до чого закликаЇ.

«датн≥сть самост≥йно анал≥зувати естетичн≥ ¤кост≥ твору, ц≥каво ≥ грамотно ≥нтерпретувати зм≥ст художн≥х образ≥в дозволить вчителю виховувати в д≥т¤х основи св≥домого ставленн¤ до мистецтва, розвивати оц≥нне сприйманн¤ художн≥х твор≥в.

ќтже, формуванн¤ у майбутн≥х вчител≥в здатност≥ до естетичноњ оц≥нки музичних твор≥в ¤вл¤Ї собою необх≥дний компонент њхньоњ п≥дготовки. ¬одночас виробленн¤ правильних критер≥њв ≥ принцип≥в оц≥нки музики людиною становить специф≥чну форму ви¤вленн¤ њњ ≥деолог≥чних погл¤д≥в та переконань, бо Усперечанн¤ про мистецтво Ц найчаст≥ше сперечанн¤ про житт¤, а з≥ткненн¤ художн≥х смак≥в часто стають з≥ткненн¤м р≥зних св≥тогл¤д≥вФ Ц писав  абалевський.

«важаючи на це, вельми актуальним Ї висв≥тленн¤ реального стану розвитку оц≥нного ставленн¤ до музики студент≥в музично-педагог≥чних факультатив≥в. Ѕуло проведене досл≥дженн¤, спр¤моване на зТ¤суванн¤ характеру музичних ≥нтерес≥в студент≥в ус≥х чотирьох курс≥в та глибини њхн≥х оц≥нних суджень про музику.

як показали одержан≥ дан≥, студенти ви¤вили справжн≥й ≥нтерес ≥ знанн¤ кращих зразк≥в так званоњ Уакадем≥чноњФ та народноњ музики. “вори, зазначен≥ у в≥дпов≥д¤х опитуваних, розпод≥л¤ютьс¤ на так≥ узагальнен≥ музичн≥ жанри, ¤к камерна, симфон≥чна, вокально-хорова, театральна (опера ≥ балет) та народна музика, причому попул¤рн≥сть цих жанр≥в у студент≥в майже р≥вноц≥нна. —тавленн¤ до р≥зних музичних жанр≥в в≥дбиваЇ скор≥ше погл¤ди та позиц≥њ особи, н≥ж њњ емоц≥йн≥ субТЇктивн≥ захопленн¤ ≥ смаки. “ому студенти спец≥ального музичного факультету, добре об≥знан≥ з класичною музикою, ви¤вили умогл¤дне розум≥нн¤ ц≥нност≥ та значущост≥ вс≥х њњ вид≥в та жанр≥в.

¬иб≥р твор≥в у першокурсник≥в характеризуЇтьс¤ певною стереотипн≥стю. —еред сонат Ѕетховена студенти назвали широков≥дом≥ Ућ≥с¤чнуФ, Ујпас≥онатуФ ≥ УѕатетичнуФ; з прелюд≥й –ахман≥нова Ц лише Удо-д≥Їз-м≥норуФ; серед р≥зноман≥тних твор≥в ћоцарта опитуван≥ зазначили У–екв≥ЇмФ та —имфон≥ю Усоль-м≥норФ ўо ж до „айковського, то б≥льш≥сть студент≥в вказала лише на ѕерший фортеп≥анний концерт.

ќпитуван≥ четвертокурсники назвали в анкетах р≥зноман≥тн≥ за стилем ≥ жанрами твори багатьох композитор≥в, в тому числ≥ й пор≥вн¤но малов≥дом≥ твори таких автор≥в, ¤к ѕалестр≥ на, ѕерголез≥, ћонтеверд≥, √ендель та ≥н. ƒиференц≥ац≥¤ музичних смак≥в цих студент≥в безперечно п≥дтвердила той факт, що життЇва ≥ музична практика, запас загальних та спец≥альних знань, набутих студентами п≥д час навчанн¤. розширюють та поглиблюють њхн≥ музичн≥ ≥нтереси.

ƒосить ц≥кавим ви¤вилось те, що б≥льш≥сть студент≥в в≥ддають перевагу слуханню музики, а не њњ виконанню. ≈стетична насолода в≥д сп≥лкуванн¤ з мистецтвом та виконавська д≥¤льн≥сть не усв≥домлюютьс¤ опитуваними ¤к звТ¤зан≥, нерозривн≥ процеси. «в≥сно, ≥ слуханн¤, ≥ виконавство, що становл¤ть дв≥ превалюючи форми задоволенн¤ музичних потреб, криють у соб≥ велик≥ п≥знавальн≥ можливост≥. јле у музиканта-фах≥вц¤, ¤кий волод≥Ї навичками гри на музичному ≥нструмент≥в треба насамперед розвивати прагненн¤ до виконавського сприйманн¤ та оц≥нки музики, адже виконанн¤ музичних твор≥в даруЇ людин≥ рад≥сть сп≥вучаст≥ в художн≥й творчост≥, спри¤Ї глибшому проникненню у зм≥ст музичних образ≥в, даючи змогу встановити необх≥дний дл¤ квал≥ф≥кованого музичного сприйманн¤ художн≥й звТ¤зок з обТЇктом виконанн¤.

«Т¤сувавши загальний напр¤м музичних ≥нтерес≥в студент≥в, було запропоновано њм дати естетичну оц≥нку одному з УулюбленихФ твор≥в, бо майбутн≥й вчитель мусить усв≥домлювати своЇ захопленн¤ музикою ≥ вм≥ти по¤снювати оц≥нне ставленн¤ до того чи ≥ншого твору. ўоб з належною обТЇктивн≥стю визначити стан ≥ р≥вень розвитку оц≥нного ставленн¤ до музики, був розроблений Уеталон вим≥руФ, ¤кий складавс¤ з системи певних ознак та критер≥њв, що характеризують структуру ≥ зм≥ст розвиненоњ естетичноњ оц≥нки. Ќеобх≥дною умовою обТЇктивноњ естетичноњ оц≥нки Ї, з одного боку, знанн¤ обТЇктивноњ ц≥нност≥ твору, а з другого Ц врахуванн¤ ≥ндив≥дуальних, несхематичних реакц≥й субТЇкта. ќск≥льки художн≥й тв≥р ¤вл¤Ї собою д≥алектичну Їдн≥сть зм≥сту ≥ форми, оц≥нне ставленн¤ обовТ¤зково передбачаЇ об≥знан≥сть з р≥зноман≥тними виражальними елементами твору. “ому УеталонФ естетичноњ оц≥нки може в≥дпов≥дати формул≥ Ћ. ¬иготського: Ув≥д форми художнього твору через функц≥ональний анал≥з њњ елемент≥в ≥ структури до в≥дтворенн¤ естетичного реакц≥њФ. « огл¤ду на щойно наведену структуру естетичноњ оц≥нки можна вид≥лити так≥ найважлив≥ш≥ критер≥њ оц≥нного ставленн¤: 1) ≥дейно-художн≥й зм≥ст твору; 2) характер ≥ ступ≥нь впливу художнього образу на слухача; 3) анал≥з форми.

як показали матер≥али досл≥д≥в, б≥льш≥сть оц≥нних суджень студент≥в були дещо поверховими, адже опитуван≥ не вм≥ли зм≥стовно ≥ переконливо розпов≥дати про музику, давати њњ образам ¤скраву та виразну характеристику. ƒе¤к≥ студенти, ви¤вл¤ючи в своњх в≥дпов≥д¤х емоц≥йну захоплен≥сть музикою, не змогли розкрити семантичного значенн¤ њњ виражальних засоб≥в. ≤нш≥ повторювали в своњх оц≥нка в≥дом≥ характеристики твору, не висловлюючи при цьому особистого ставленн¤ до музики. ѕевна група в≥дпов≥дей ¤вл¤ла собою формальний анал≥з структурних елемент≥в твору. Ћише невелика частина оц≥нних суджень включала вс≥ три критер≥њ естетичноњ оц≥нки.

ќтже, проведен≥ досл≥дженн¤ показали, що оц≥нна д≥¤льн≥сть студент≥в музично-педагог≥чних факультет≥в маЇ ≥стотн≥ недол≥ки. —пец≥альне музичне навчанн¤. в процес≥ ¤кого студенти набувають достатн≥х знань ≥ навичок, безумовно, розвиваЇ њхню музичну культуру. ƒл¤ виробленн¤ ст≥йких принцип≥в та критер≥њв естетичноњ оц≥нки, дл¤ формуванн¤ оц≥нного ставленн¤ до художнього твору необх≥дна спец≥альна та ц≥леспр¤мована п≥дготовка.

јнал≥зуючи в≥дпов≥д≥ студент≥в, можна зробити висновок, що недостатн≥й р≥вень розвитку оц≥нних суджень опитуваних по¤снюЇтьс¤ перш за все њхн≥м невм≥нн¤м активно вжити набут≥ знанн¤ в процес≥ самост≥йного оц≥нюванн¤ того чи ≥ншого музичного твору. ћ≥ж системою у¤влень про сутн≥сть естетичноњ ц≥нност≥ ≥ власним ставленн¤м до музики у багатьох опитуваних спостер≥гаЇтьс¤ певний розрив.

«асвоЇнн¤ нормативних зразк≥в обТЇктивноњ естетичноњ ц≥нност≥ та перетворенн¤ њх в особист≥ переконанн¤, ст≥йк≥ оц≥нн≥ принципи можлив≥ лише за умов, ¤кщо м≥ж теоретичним матер≥алом, ¤кий вивчаЇтьс¤ студентами, та њхньою практичною д≥¤льн≥стю ≥снуватиме т≥сний взаЇмозвТ¤зок. ќтже, найважлив≥шою умовою формуванн¤ оц≥нного ставленн¤ Ї концентрац≥¤ та взаЇмод≥¤ вс≥х форм навчанн¤ на факультет≥. ÷ентральною ланкою у виконанн≥ ц≥Їњ проблеми може бути клас спец≥ального ≥нструмента. —аме метод ≥ндив≥дуальних зан¤ть дозвол¤Ї зд≥йснити найт≥сн≥ший взаЇмозвТ¤зок теор≥њ з практикою. «а образним висловом √.Ќейгауза, ≥ндив≥дуальне навчанн¤ становить той пункт, де знанн¤ привод¤ть до д≥њ, а д≥¤ спираЇтьс¤ на знанн¤.

Ќасамперед на ≥ндив≥дуальних зан¤тт¤х необх≥дно привчати студент≥в оц≥нювати власне виконанн¤, щоб не т≥льки покращити його, а й створити умови дл¤ актив≥зац≥њ њх творчоњ д≥¤льност≥. “ак ¤к без власноњ оц≥нки творча д≥¤льн≥сть неможлива. ‘орми роботи в цьому напр¤мку можуть бути р≥зноман≥тн≥. ѕерш за все можна використати два типи оц≥нки: оц≥нку власного виконанн¤ ≥ оц≥нку виконанн¤ ≥нших товар≥в.

ѕри оц≥нц≥ власного виконанн¤ дуже важливо, щоб учн≥ бачили ≥ в≥дзначали не т≥льки негативн≥ риси, а й те хороше, чого вони дос¤гли.

Ѕез цього оц≥нка власного виконанн¤ може перетворитис¤ на огульну самокритику. ѕри оц≥нц≥ менш вдалих момент≥в виконанн¤ ≥ припущених помилок вчитель маЇ ви¤вити неаби¤кий такт, щоб не образити д≥тей ≥ не п≥д≥рвати њхню в≥ру у власн≥ можливост≥.

 орисно також дати учн¤м прослухати один ≥ той же тв≥р у виконанн≥ р≥зних музикант≥в. ѕ≥сл¤ прослухуванн¤ треба обовТ¤зково зробити анал≥з, ч≥тко визначивши особливост≥ кожного вар≥анта виконанн¤. ”чн≥ повинн≥ усв≥домити, що можуть ≥снувати р≥зн≥ художньо ц≥кав≥ ≥нтерпретац≥њ одного ≥ того ж твору.

ƒл¤ створенн¤ творчоњ атмосфери п≥д час розучуванн¤ художнього твору дитина повинна брати участь у вибор≥ того чи ≥ншого трактуванн¤ пТЇси. ћоже виникнути питанн¤: х≥ба варто студентам дов≥р¤ти таку важливу справу Ц виб≥р найкращоњ ≥нтерпретац≥њ твору? «разу Ї зауважимо, що переш ≥ останнЇ слово, звичайно, - за вчителем.

“реба стежити, щоб творч≥ пошуки д≥тей в≥дбувались не стих≥йно. ¬читель спр¤мовуЇ активн≥сть учн≥в у потр≥бне русло, обовТ¤зково керуючи творчим процесом на зан¤тт≥. ѕроте викладач повинен прислухатис¤ до думок учн≥в, розум≥ти њхн≥ творч≥ задуми, ≥ стимулювати творчу фантаз≥ю.

«вичайно, набагато прост≥ше п≥дказати д≥т¤м той чи ≥нший характер трактуванн¤, детал≥ або в≥дт≥нки виконанн¤. ј спонукати юних виконавц≥в до власноњ творчост≥ знано складн≥ше. як же це зробити?

1	2

Ќазва: ‘ормуванн¤ оц≥нного ставленн¤ студент≥в до музики ¤к важливий компонент п≥дготовки майбутнього вчител¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (764 прочитано)