–ел≥г≥¤ > ≤уда ≤скар≥отський

≤уда ≤скар≥отський

¬ступ

¬≥домий б≥блейський персонаж - ≤уда ≤скар≥отський, ¤кого ми знаЇмо ¤к зрадника ≤суса ’реста, став в останн≥ часи об`Їетом зац≥кавленост≥ ¤к в≥тчизн¤них так ≥ заруб≥жних досл≥дник≥в Ѕ≥бл≥≥ та питаннь христ≥анськоњ рел≥г≥≥. ¬с≥ вони намагаютьс¤ знайти ≥ по¤снити причини вчинку ≤уди, що вимусило його, людину з духовними та гуман≥тарними ¤кост¤ми за 30 ср≥бник≥в продати свого ¬чител¤.

—ам по соб≥ образ ≤уди загадковий, ≥ не зважаючи на його в≥дому роль в драматичних под≥¤х —трастноњ нед≥л≥, ми по сут≥ про нього мало чого знаЇмо. ™вангел≥сти пов≥домл¤ють про ≤уду дуже скупо, т≥льки ћатфей розпов≥даЇ про пока¤нн¤ та самогубство ≤уди. ўо стосуЇтьс¤ мотив≥в зради ≤уди, то про них розпов≥даЇ т≥льки »оанн.

јле все ж таки, чому ≤уда зрадив ≤суса ’риста? Ќа це питанн¤ пок≥ що не ≥снуЇ твердоњ в≥дпов≥д≥. ” зв`¤зку з цим вчен≥-б≥бле≥сти в своњх досл≥дженн¤х почали висувати численн≥ верс≥њ, побачивши в особ≥ ≤уди не т≥льки ≥ндив≥дуальну проблему, але й символ де¤ких темних стор≥н людського характеру. ¬с≥ ц≥ верс≥њ дуже р≥зноман≥тн≥ ≥ протиречив≥. ¬ них ≤уда ≤скар≥от зробив св≥й вчинок ≥ ¤к людина матер≥альноњ корисност≥, ≥ ¤к патр≥от ≤удењ, а то ≥ ¤к людина, ¤ка опинилас¤ в безв≥х≥дному стан≥, втративши над≥њ в майбутнЇ царства ЅожьЇгого. ÷ьому питанню присв¤тили своњ прац≥ так≥ досл≥дники, ¤к  ост≥в  ., «.  ос≥довський, ‘еррар, ≈. –енар, ‘. ’оул, ¤к≥ все ж так≥ на науков≥й основ≥, використовуючи певний р¤д джерел, змогли б≥льш об`Їктивно ставитись до питанн¤ ≤удиной зради.

≤уда ≤скар≥от - син —имона (≤вана 6: 71; 13; 2; 26) уроженець ≤уде≥. Ќазва У≤скар≥отФ походить в≥д арамейського У≥ш  ер≥отФ, тобто Улюдина з  ар≥отуФ. ÷е пр≥звище було спец≥ально додано ≤уд≥, щоб таким чином в≥др≥знити його в≥д ≥ншого ≤уди пом≥ж апостолами. ¬≥н був Їдиним ≥уди¤нином серед ≥нших учн≥в ’риста - галил¤н. ¬ житт≥ ≤уди ср≥блолюбство й рац≥онал≥зм брали верх над духовними та гуман≥тарними ¤кост¤ми, ≥накше кажучи, в≥н керувавс¤ головним чином вимогами розуму, лог≥ки й матер≥альноњ корисност≥. ≤сус ’ристос покликав його, ¤к ≥ вс≥х ≥нших на свого учн¤, в≥н ходив з ¬чителем, прислуховувавс¤ до його науки ≥ бачив його велик≥ справи. ћав зд≥бност≥ управител¤ ≥ був скарбником учн≥вськоњ каси. ’ристос добре знав серце ≥ характер ≤уди ≥ вже тод≥ бачив в ньому свого зрадника. ј пот≥м за 30 ср≥бник≥в в≥д первосв¤щенник≥в зрадив свого вчител¤. ƒивл¤чись на насл≥дки вчинка, визнав св≥й гр≥х, кинув у храм≥ грош≥ ≥ покинчив самогубством[1].

÷¤ трактовка УгрошовогоФ мотиву вчинка ≤уди п≥дтримуЇтьс¤ розпов≥ддю »оанна. «г≥дно його верс≥њ, ≤уда, перебуваючи на посад≥ казначе¤, зловживав добр≥стю ’риста ≥ нав≥ть крав грош≥ з загальноњ казни. «а »оанном виходить що ≤уда був просто хопучою ≥ саме жад≥бн≥сть до грошей ≥ штовхнула його до зрадництва.

ќднак, ц¤ верс≥¤ малоперекондива. Ќавр¤д чи ≤уда був таким, ¤кщо в≥н добров≥льно супроводжував ’риста в його мандр≥вках ≥ ¤кщо ≤сус з≥ свого боку не т≥льки включив його в коло 12-ти своњх самих близьких учн≥в, але й дов≥рив йому ф≥нансов≥ справи[2].

÷≥каво, що досл≥дник≥ звернули увагу на етн≥чну належн≥сть ≤уди. як вже в≥домо, призв≥ще У≤скар≥отФ - значить Улюдина з  ар≥отуФ. —кладн≥сть в тому, що ≥снувало два м≥ста  ар≥ота.

ќдин з них був розташован в ≤удењ. якщо припустити, що батьк≥вщина ≤уди, то в≥н був Їдиним ≥уде¤нином з оточенн¤ ≤суса, так ¤к сам ’ристос ≥ його учн≥ були з √алилењ. ј на т≥ часи ≥снувало врожуванн¤ м≥ж населенн¤м двох Їврейських областей ≥ можливо сп≥втоварищ≥ в≥дносилис¤ до ≤уди з недов≥рою. ÷е ображало його ≥ в≥н поступово втрачав в≥ру в ≤суса. ѕ≥д час так званоњ Угалилейськоњ кризиФ, коли вченн¤ ≤суса про живий хл≥б, ¤кий з≥йшов з неба, обурило нав≥ть його наближених, ≥ можливо тут ≥ в≥дбувс¤ кардинальний перелом в душ≥ ≤уди.

¬тративши в≥ру в ≤суса, ≤уда, можливо дививс¤ на нього ≥ншими очами.  оли при в`њзд≥ до ≤Їрусалиму ≤суса проголосили царем ≤зраел¤, в ≤уд≥ заговорив ≥удейський (жид≥вський) патр≥от. ≤суса в≥н бачив одним з тих галилейських безглуздих, що накликали лихо на крањну[3].

ƒруге м≥сто  ар≥от знаходивс¤ в ћоаве, на сх≥дному узбережж≥ ћертвого мор¤. якщо ≤уда зв≥дти, то можливо в≥н був ¤зичником або ≥удеЇм, але вихованом в ¤зичному оточен≥. ÷¤ обставина могла суттЇво впливати на його в≥дношенн¤ з ≤сусом. ≤уда, можливо, мр≥¤в про власну кар`Їру в мес≥анському царств≥ Ѕожому, ¤ке в його у¤вленн≥ ¤вл¤Ї конкретне земне царство - царство ≤зра≥л¤. ƒе¤к≥ апостоли саме так тулмачили пророцтво ≤суса, а ≤уда м≥ркував також, ¤к один з них. «розум≥в, що ’ристос маЇ науваз≥ зовс≥м ≥нше ≥ не маЇ нам≥ру в≥дновити ≤удейську державу, де ≤уда, за даними, планував стати м≥н≥стром скарбу, в≥н також зрозум≥в, що його над≥њ зруйнован≥ й тод≥ у порив≥ в≥дчайдушш¤ ≥ гн≥ву видав ≤суса св¤щеникам[4].

¬иходить, що ≤уда, етн≥чно належавший до Їврейського походженн¤, зрадив свого ¬чител¤ заради майбутнього свого народу, зд≥йснивши своЇр≥дний Упатр≥отичнийФ подвиг. јле, ¤к бачимо, мр≥ючи про царство ≤зра≥л¤, в≥н бачив там своЇ м≥сце м≥н≥стром скарб≥в, а це ще раз п≥дкреслюЇ т¤гот≥нн¤ ≤уди до грошей.

ѕо одн≥Їњ з гипотез ≤уда був об≥браний. ¬≥н прийшов до ≥удейських св¤щеник≥в та Усторгувавс¤Ф (бо таку маленьку ц≥ну вони поставили йому за ≤суса) погодивс¤ на зраду вчител¤, щоб ¤кось виправити своЇ матер≥альне становище[5].

Ќапрошуетьс¤ питанн¤, чи любив ≤уда ≤суса, ¤к один з його учн≥в, що п≥шов по цьому шл¤ху? ћожливо, ≤уда не зраджував би ’риста, ¤к би не любив його, ¤к би не в≥дчував, що менш любили, н≥ж ≥нших[6]. ≤снуЇ ще багато ≥нших г≥потез про мотиви зради ≤уди, вс≥х њх перерахувати просто не можливо. ƒл¤ прикладу, можна назвати лише декилька самих ц≥кавих:

≤уда п≥шов на зраду ≤суса, спод≥ваючись таким чином прискорити по¤ву царства Ѕожого на земл≥;

≤уда хот≥в переконатис¤, чи зможе ≤сус вр¤туватис¤ ≥ доказати тим самим, що в≥н д≥йсно тот, за кого видаЇ себе, тобто мес≥¤, передв≥щений пророками ≥ цар ≤зра≥льський;

≤уда хот≥в вр¤тувати ≤суса в≥д розмотованноњ юрби, що зробила замах на його житт¤ ≥ тому подбав щоб його заарештували.[7]

јле тут треба звернути увагу на мотив, пов`¤заний з бажанн¤м ≤уди вр¤тувати ’риста ц≥ною його арешту.  оли ≤сус в≥йшов до ≤Їрусалиму ¤к ћес≥¤ - ÷ар ≤зра≥лю, це розлютувало фарисењв та храмову аристократию ≥ на нарад≥ у ≤ос≥фа  ас≥афа було вир≥шено заарештувати ≤суса . “им часом, агенти ≥удейських первосв¤щенник≥в запит≥вали учн≥в ’риста, спд≥ваючись отримати в≥д них необх≥дн≥ в≥домост≥. ≤ вони знайшли те, що шукали, в особ≥ ≤уди ≤скар≥ота. ÷ей б≥долага, по зовс≥м нез`¤сованим мотивам, зрадив ≤≥суса, надав вс≥ необх≥дн≥ вказанн¤ ≥ нав≥ть напросивс¤ бути пров≥дником загону, ¤кому зазначалос¤ зд≥йснити арешт (хоч под≥бна крайн¤ ступень такоњ мерзотност≥ ледве ймов≥рна)[8].

Ќе в≥дкида¤ факту, що ≤уда сп≥вд≥¤в арешту свого ¬чител¤, ми можемо зробити припущенн¤, що з його боку у ц≥й справ≥ було б≥льше посп≥шност≥, чим коварства, ≥ можливо, прокл¤тт¤, ¤к≥ посипалис¤ на ≤уду до де¤коњ ступен≥ не зовс≥м справедлив≥, ћоже д≥йсно ≤уда п≥шов по такому шл¤ху - зрадити ’риста, щоб вр¤тувати його, але за слабк≥стю, простоти, посп≥шност≥ д≥й загубити його[9].

¬с≥ ц≥ верс≥њ ледве не привели на багатт¤ ≥нв≥зиц≥њ ¬≥кент≥¤ ‘ерер≥¤, друга та капелана јв≥ньонського папи Ѕенед≥кта ’≤≤≤ (1394-1423). як св≥дчать документи, що збер≥гаютьс¤ в ¬ат≥кан≥, ‘едер≥й прочитав пропов≥дь про ≤уду. «г≥дно його верс≥њ, ≤уда хот≥в молити ≤суса щоб той простив його, але не зм≥г пробитис¤ через юрбу, ¤ка оточувала ’риста на шл¤ху до √олгофи ≥ добитис¤ вибаченн¤ за св≥й вчинок. “од≥ в≥н вир≥шив пок≥нчити самогубством - пов≥ситись, щоб душа змогла злет≥ти на √олгофу ≥ добитис¤ вибаченн¤ за св≥й вчинок. “ак воно ≥ трапилось. “ому коли ≤сус потрапив на небо, душа ≤уди опинилас¤ праворуч в≥д нього серед ≥нших душ блажених. —аме так описують цей факт ћ.јмвроз≥н≥ та ћ.”≥лл≥с, автори книги У—екретн≥ арх≥ви ¬т≥кануФ[10].

≤уда опинивс¤ серед блажених! ÷е неймов≥рно. ўоб ≤уда п≥сл¤ цього що в≥н наробив став пор¤д с Ѕогом!

ѕ≥сл¤ цього на ¬≥кент≥¤ ‘ерер≥¤ звалилос¤ гр≥зне сл≥дство ≥нквизиц≥≥. …ого вр¤тував папа Ѕенедикт ’≤≤≤ ¤кий наказав спалити матер≥али сл≥дства, в саме сл≥дство припинити[11].

“а ось, нарешт≥, одна з найц≥кав≥ших верс≥й: вс≥ сказанн¤ про ≤уду, це видумка. ≤ самого ≤уди ≤скар≥ота взагал≥ не ≥снувало ≥ н≥ ¤коњ зради ’риста не було. ¬ п≥дкр≥пленн¤ ц≥Їњ верс≥≥ можна послатис¤ на св≥доцтва апостола ѕавла. ” своЇму посланн≥ до кор≥ф¤н, в≥н говорить про те, ¤к проходила останн¤ вечер¤, ≥ ¤к ≤сус воскречнув, одразуж ¤вивс¤ дванадц¤ти апостолам.

¬ описанн≥ апостолом ѕавлом ќстанньоњ вечер≥ взагал≥ нема мови про ≤уду та його зраду, що дуже дивно, ¤кщо врахувати, ¤к ¤скраво в≥д≥бражають цей ≥нцидент Ївангел≥сти[12].

ƒругий факт - по¤вленн¤ ≤суса апостолам без наймал≥шого нагадуванн¤ про в≥дсутн≥сть ≤уди[13].

≤ вир≥шальний факт - псланн¤ до кариф¤н - джерело б≥льш раннього пер≥оду, н≥ж ™вангел≥¤ та Уƒ≥¤нн¤ апостол≥вФ. ЌапрошуЇтьс¤ один висновок: при ѕавл≥ сказанн¤ про ≤уду взагал≥ не ≥снувало. ÷¤ легенда виникла дес¤тир≥ччами п≥зн≥ше. ѕ≥сл¤ руйнуванн¤ ≤Їрусалиму до елл≥нських м≥ст хлинув пот≥к Їврейських б≥ж≥нц≥в. ѕочали спалахувати конфл≥кти м≥ж ними та приверженц¤ми ≤суса ’риста. « Ќового зав≥ту ми знаЇмо, що ц≥ конфл≥кти набували жорстокого характеру ≥ саме в ц≥й атмосфер≥ народивс¤ легендарний образ ≤уди, ¤кий в≥ддзеркалював у своЇму обличч≥ Їврењв та њх в≥дпов≥дальн≥сть за загибель спасител¤[14].

1	2

Ќазва: ≤уда ≤скар≥отський
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (559 прочитано)