Релігія > Християнізація духовного життя українського народу

Ця псевдорелігія грунтувалась на ненависті, що приховувалась під поняттям класової боротьби. Завданнями класової боротьби виправдовувалось не тільки бра­товбивство (згадаймо роман Юрія Яновського «Вершники»), а й батьковбивство.

Подібно до будь-якої релігії псевдорелігія комуністичного колективізму не могла не мати своїх «священних писань», своєї «трійці» (Маркс – Енгельс - Ленін) та «пророків», що називались «вірними ленінцями». Більшовицька релігія мала певні переваги перед іншими релігіями, бо її «пророки» майже щодня з'являлись перед народом на екранах теле­візорів. Правда, інколи за рішенням партійних з'їздів чи пленумів вони визнавались «єретиками» і піддавались своєрідній компартійній анафемі. Через деякий час їх могли виправдати й визнати мучениками за «чистоту» більшовицької теорії, що фактично була псевдорелігією.

Псевдорелігія комуністичного колективізму мала свою «священну» гробницю (мавзолей), свої ритуали (обрання; почесної президії урочистих зборів, покладання вінків до, пам'ятників тощо), свою інквізицію, систему покарання «єретиків» і покаяння «грішників». Ця віра панувала впродовж десятиліть, і вона не могла зникнути без сліду після падіння тоталітарного більшовицького режиму. Разом з тим процес національного та духовного відродження в Україні значно ускладнювався тим, що українцям-християнам були нав'язані міжконфесійні суперечності. Вороги молодої держави насамперед протиставили греко-католиків православним християнам, спекулюючи на деяких епізодах історії української церкви.

Наші предки прийняли християнство з Візантії ще до поділу християнської церкви на православну і католиць­ку. Після втрати Україною незалежності серед вищих соціальних верств посилилась тенденція переходу на ла­тинський обряд у зв'язку з нерівноправним становищем православних християн і католиків у Речі Посполитій. Аби врятувати від занепаду рідну церкву, частина українського духовенства вирішила піти на унію з католицькою церквою при збереженні традиційної обрядовості. Брестська унія (1596 р.) запобігла латинізації українського народу і сприяла збереженню його самобутності, що підтвердив майже півтисячолітній період.

У той же час Московська держава докладала зусиль для того, щоби підкорити собі український народ. Цар відмовив­ся від зобов'язань поважати самостійність України як держави за Переяславською угодою 1654 р. У 1686 р. Українська православна церква була підпорядкована мос­ковському патріархові, що посилило духовне гноблення нашого народу, бо московська церква проводила політику русифікації України.

Після більшовицького перевороту і загарбання України радянською Росією була ліквідована Українська автоке­фальна православна церква, а відтак і Українська греко-католицька церква на західноукраїнських землях. Московський патріарх, який вдруге підпорядкував собі українсь­ку церкву, здійснював політику, що була вигідна атеїстичній державній владі.

Не лише католики були протиставлені православним, але й власне православні України розмежовувались на три конфесії. Така роз'єднаність негативно позначилася на національно-духовному відродженні українського народу.

1	2

Назва: Християнізація духовного життя українського народу
Дата публікації: 2005-03-22 (1214 прочитано)