–ел≥г≥¤ > ’ристи¤нська церква та њњ вплив на державу ≥ право в пер≥од середньов≥чч¤

’ристи¤нська церква та њњ вплив на державу ≥ право в пер≥од середньов≥чч¤

¬продовж тис¤ч≥ рок≥в п≥сл¤ пад≥нн¤ –иму (500-1500 рр.) христи¤нська ÷ерква була Їдиним духовним та рел≥г≥йним монопол≥стом в межах ™вропейського континенту. ѕоступово здобуваючи св≥й авторитет, ÷ерква, вже ¤к сусп≥льна та пол≥тична орган≥зац≥¤, ≥деолог≥чно зм≥нила пр≥оритети в ус≥х сферах сусп≥льноњ д≥¤льност≥, впроваджуючи власну концепц≥ю морально-етичних норм. як насл≥док, ц≥лий пер≥од середньов≥чноњ Ївропейськоњ ≥стор≥њ ми будемо розгл¤дати кр≥зь церковну догму. ≤ саме цей пер≥од ми назвемо "ƒобою папськоњ могутност≥".

«рештою п≥днесенню ÷еркви ¤к орган≥зац≥њ та наддержавноњ ≥нституц≥њ спри¤ли фактори не т≥льки рел≥г≥йн≥ чи сусп≥льн≥, але й насамперед ≥сторичн≥. ќднак не сл≥д забувати, що ÷ерква була Їдиною орган≥зац≥Їю, ¤ка сто¤ла над розмањтт¤м мов, пол≥тичних структур та соц≥альних груп в рег≥он≥, що був под≥лений на безл≥ч маленьких кн¤з≥вств, що безперервно воювали м≥ж собою. “аким чином, мусимо визнати той факт, що Їдиною силою, що була здатною в пер≥од своЇњ могутност≥ об'Їднати п≥д своЇю пол≥тичною владою вс≥ Ївропейськ≥ крањни, була христи¤нська ÷ерква.

ѕричинами та умовами пануванн¤ ÷еркви в сусп≥льно-пол≥тичному середньов≥чному житт≥ стали:

„≥тка церковна ≥Їрарх≥¤, що, на в≥дм≥ну в≥д ≥нших ≥Їрарх≥й, залишалась незм≥нною майже весь пер≥од ≥снуванн¤ ÷еркви.

«апропонована сусп≥льству христи¤нська мораль ¤вл¤ла собою досконалу ≥дейну основу, що не потребувала корекц≥й, а отже, була доступна вс≥м ≥ в будь-¤кий час.

÷ерква не залишалась лише рел≥г≥йною орган≥зац≥Їю, але й, прагнучи певноњ стаб≥льност≥ управл≥нн¤, пост≥йно втручалась у внутр≥державн≥ та м≥ждержавн≥ в≥дносини, виступаючи в них арб≥тром з правом остаточного вир≥шенн¤ того чи ≥ншого питанн¤.

¬икористовуючи вс≥ надан≥ њй з час≥в –имськоњ ≥мпер≥њ прив≥лењ, ÷ерква в пер≥од —ередньов≥чч¤ стала найб≥льшим в ™вроп≥ землевласником ≥ найбагатшим сеньйором.

ѕод≥њ, що в≥дбувалис¤ на тл≥ епохи —ередньов≥чч¤, спонукали ÷еркву очолити ц≥лу низку взаЇмопов'¤заних реформаторських рух≥в, що охопили територ≥ю вс≥Їњ ™вропи. ≤ коли ц≥ реформи усп≥шно впроваджувалис¤ в житт¤, ÷ерква здобувала безл≥ч прихильник≥в, готових п≥дтримати њхн≥ найрадикальн≥ш≥ починанн¤.

«авд¤ки сусп≥льн≥й думц≥, ¤ка усв≥домлювала себе ¤к частина христи¤нського св≥ту, ÷ерква зум≥ла створити на основ≥ своњх давн≥х претенз≥й систему надзвичайно ефективного вр¤дуванн¤. ≤, ¤к насл≥док, це спричинило дивовижне зм≥цненн¤ церковноњ влади.

™вропа, розд≥лена на др≥бн≥ шматки мовними, соц≥альними, пол≥тичними факторами, в пер≥од —ередньов≥чч¤ потребувала сильного об'Їднального руху, ¤кий би сто¤в над ус≥ма проблемами всередин≥ самих держав. ÷ерква ви¤вилась Їдиною орган≥зац≥Їю, здатною реал≥зувати ≥дею Їдиного Ївропейського сусп≥льства в межах христи¤нського св≥ту.

ƒ≥¤льн≥сть окремих груп св¤щеннослужител≥в, а також компетентн≥сть ÷еркви у пол≥тичних питанн¤х спри¤ли росту авторитету ц≥Їњ ≥нституц≥њ, а також частим зверненн¤м до вищого кер≥вництва ÷еркви за допомогою у вир≥шенн≥ тих чи ≥нших пол≥тичних питань.

Ќа¤вн≥сть у ÷еркви власноњ судовоњ системи, а також глобальний вплив на правову систему вс≥х крањн христи¤нського союзу спри¤в формуванню власного п≥дходу до права та правоохоронноњ д≥¤льност≥, захищаючи у такий спос≥б права власних служител≥в та п≥дпор¤дкованого населенн¤.

ѕоступова ≥нтеграц≥¤ ÷еркви у сусп≥льне та пол≥тичне житт¤ ч≥тко обгрунтовувалас¤ юридично та рел≥г≥йно з метою переконанн¤ сусп≥льства у церковн≥й засаднич≥й лег≥тимност≥ нав≥ть тод≥, коли конкретн≥ д≥њ ÷еркви викликали певний негативний резонанс.

Ѕезумовно, це лише фрагментарн≥ нариси тих причин та умов, що в пер≥од —ередньов≥чч¤ вивели ÷еркву та церковне житт¤ на передов≥ позиц≥њ у сусп≥льному та пол≥тичному житт≥. Ќа п≥дмурку духовноњ та рел≥г≥йноњ д≥¤льност≥ вища церковна ≥Їрарх≥¤ вз¤ла в своњ руки по сут≥ вс≥ в≥жки церковноњ влади, вибудувавши гранд≥озну структуру закон≥в, судових та ф≥нансових установ. ¬ св≥тл≥ свого п≥днесенн¤ ÷ерква майже прот¤гом двох стол≥ть безмежно панувала над ус≥Їю христи¤нською ™вропою, впроваджуючи своњ погл¤ди та ≥дењ у середньов≥чну св≥дом≥сть. ќсь лише де¤к≥ з насл≥дк≥в цього пануванн¤:

¬ пер≥од церковного пануванн¤ в≥дбулась рецепц≥¤ римського права у форм≥ ёстин≥анового "Corpus iuris civilis",що ознаменувало дванадц¤те та тринадц¤те стол≥тт¤ добою закон≥в та права. ¬≥дродженн¤ канон≥чного права, що включало в себе ≥ питанн¤ тепер вже св≥тського права (с≥мейне, спадкове), спри¤ло приведенню до в≥дпов≥дного стану ≥ ≥нших норм ¤к церковного, так ≥ св≥тського пор¤дку. ÷ерква вз¤ла на себе роль механ≥зму, ¤кий мав упор¤дковувати законодавство дл¤ христи¤нського св≥ту, пристосовуючи його до нових потреб часу ≥ не в≥дход¤чи далеко в≥д давн≥х звичањв та практики. ѕапськ≥ декретал≥њ (листи-посланн¤) в добу церковноњ могутност≥ перетворилис¤ на звичайний спос≥б виданн¤ дл¤ христи¤нського св≥ту нових закон≥в. ≤, ¤к насл≥док, ≥ сьогодн≥ ми можемо просл≥дкувати вплив христи¤нського гуман≥зму та морал≥ на право переважноњ б≥льшост≥ крањн.

ѕ≥д впливом христи¤нськоњ морал≥ в≥дбулис¤ кардинальн≥ зм≥ни не т≥льки у матер≥ально-правових та процесуальних нормах, але ≥ в науковому п≥дгрунт≥ правових наук. ’ристи¤нська крим≥нолог≥¤, зокрема, запропонувала св≥й п≥дх≥д до основних пон¤ть злочинност≥ та злочину. «м≥нилось також ≥ ставленн¤ до самоњ особи злочинц¤ та до вибору м≥ри покаранн¤ дл¤ нього.

«абезпечуючи Їдину пол≥тику щодо вс≥х христи¤нських держав, ÷ерква пропонувала вс≥м державам вступити до можливого союзу, залишаючи за собою м≥сце сеньйора по в≥дношенню до вс≥х монарх≥в. Ќе будучи м≥л≥таризованою ≥нституц≥Їю, ÷ерква, однак, волод≥ла та неодноразово використовувала вс≥ в≥йськов≥ потужност≥ держав - васал≥в, що безумовно визнавали за ÷ерквою це право.

ѕол≥тична сила та авторитет кожного монарха чи нав≥ть чиновника в першу чергу залежали в≥д њх ло¤льност≥ до ÷еркви. –¤д важливих св≥тських документ≥в, включаючи ≥ ¬елику ’арт≥ю ¬ольностей 1215 року, були прийн¤т≥ при пр¤м≥й участ≥ ÷еркви, що св≥дчить про зв'¤зок м≥ж св≥тською владою та ÷ерквою з ¤вною дом≥нантою саме церковноњ ≥Їрарх≥њ.

≤стор≥¤ христи¤нськоњ ÷еркви нерозривно пов'¤зана з ≥стор≥Їю ™вропи, з њњ соц≥альними, культурними, пол≥тичними рухами та реформами минулих стол≥ть. —падщина ÷еркви, що д≥йшла до нас кр≥зь в≥ки назавжди закарбована в пам'¤тках людськоњ культури. ћетою мого досл≥дженн¤ Ї висв≥тленн¤ малов≥домих стор≥нок д≥¤льност≥ ÷еркви в пер≥од —ередньов≥чч¤, а також формуванн¤ об'Їктивноњ оц≥нки до такого ≥сторичного феномену ¤к середньов≥чна ÷ерква.

1

Ќазва: ’ристи¤нська церква та њњ вплив на державу ≥ право в пер≥од середньов≥чч¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (507 прочитано)