–иторика, ораторське мистецтво > ¬иди усного сп≥лкуванн¤

¬иди усного сп≥лкуванн¤

«алежно в≥д зм≥сту, призначенн¤, форми чи способу виголошенн¤, а також обставин та профес≥йних спр¤мувань тих, хто виступаЇ публ≥чний виступ под≥л¤Їтьс¤ на так≥ жанри, ¤к допов≥дь, промова, бес≥да, лекц≥¤, репортаж.

ƒопов≥дь д≥лова м≥стить виклад певних питань ≥з висновками ≥ пропозиц≥¤ми. ≤нформац≥¤, що м≥ститьс¤ в допов≥д≥, розрахована на п≥дготовлену аудитор≥ю, готову до сприйн¤тт¤, обговоренн¤ та розвТ¤занн¤ проблем. ћаксимальний результат буде дос¤гнуто, ¤кщо учасники з≥бранн¤ будуть завчасно ознайомлен≥ з текстом допов≥д≥. “од≥ можна оч≥кувати активного обговоренн¤, аргументованоњ критики, посутн≥х доповнень ≥ пл≥дно вираженого р≥шенн¤.

ƒопов≥дь зв≥тна м≥стить обТЇктивно висв≥тлен≥ факти та реал≥њ за певний пер≥од житт¤ й д≥¤льност≥ кер≥вника, депутата, орган≥зац≥њ чи њњ п≥дрозд≥лу тощо. ” процес≥ п≥дготовки до зв≥тноњ допов≥д≥ допов≥дач мусить ч≥тко окреслити мету, характер ≥ завданн¤, до кожного положенн¤ д≥брати аргументован≥ факти, вив≥рен≥ цифри, переконлив≥ приклади, влучн≥ ≥ доречн≥ цитати. ¬арто також укласти загальний план й ус≥ положенн¤ та частини повТ¤зати в одну струнку систему викладу.

ѕ≥сл¤ обговоренн¤, доповнень ≥ коректив допов≥дь схвалюють з≥бранн¤м ≥ приймають остаточне р≥шенн¤, ¤к програму майбутн≥х д≥й на подальший пер≥од.

ѕромова - це усний виступ ≥з метою висв≥тленн¤ певноњ ≥нформац≥њ та впливу на розум, почутт¤ й волу слухач≥в, лог≥чною струнк≥стю тексту, емоц≥йною насичен≥стю та вольовими ≥мпульсами мовц¤.

ƒавньоримська ораторська схема: що, дл¤ чого, у ¤кий спос≥б може ≥ нин≥ бути визначальною дл¤ промовц¤. ќтже, ураховуючи вид промови, оратор повинен зм≥нювати й характер виступу, ≥ засоби, ¤кими оперуватиме п≥д час њњ виголошуванн¤.

≤з промовою виступають на м≥тингах, масових з≥бранн¤х на честь певноњ под≥њ, юв≥лею тощо.

ћ≥тингова промова зазвичай виголошуЇтьс¤ на злободенну тему й стосуЇтьс¤ сусп≥льно значущоњ проблеми, ¤ка хвилюЇ широкий загал. ÷ей короткий, емоц≥йний виступ розрахований на безпосереднЇ сприйманн¤ слухач≥в. «авданн¤ оператора - ви¤вити нов≥, нестандартн≥ аспекти теми, спонукавши присутн≥х по-новому сприйн¤ти уже в≥дом≥ факти ≥ реал≥њ.

”сп≥шн≥сть м≥тинговоњ промови залежить в≥д ≥ндив≥дуального стилю оратора, його вм≥нн¤ доречно використовувати весь арсенал вербальних ≥ невербальних засоб≥в сп≥лкуванн¤ та майстерност≥ ≥мпров≥зувати залежно в≥д реакц≥њ аудитор≥њ. ѕалка, заклична, актуальна, майстерно виголошена м≥тингова промова, ¤к св≥дчить ≥стор≥¤ д≥Ївий чинник впливу на св≥дом≥сть слухач≥в.

јг≥тац≥йн≥й промов≥ притаманн≥ практично вс≥ складов≥ промови м≥тинговоњ. “оркаючись актуальних сусп≥льно-пол≥тичних проблем, активно впливаючи на св≥дом≥сть, промовець спонукаЇ слухача до певноњ д≥¤льност≥, до нагальноњ необх≥дност≥ зайн¤ти певну громад¤нську позиц≥ю, зм≥нити погл¤ди чи сформувати нов≥. ¬ аг≥тац≥йн≥й промов≥, ¤к правило, розТ¤снюють чи зТ¤совують певн≥ питанн¤, пропагують певн≥ думки, переконанн¤, ≥дењ, теор≥њ тощо, активно аг≥туючи за њхню реал≥зац≥ю чи вт≥ленн¤ в житт¤.

ƒ≥лова промова характеризуЇтьс¤ лакон≥змом, критичн≥стю, спр¤муванн¤, полем≥чн≥стю та аргументован≥стю викладених в н≥й факт≥в. Ќа в≥дм≥ну в≥д м≥тинговоњ та аг≥тац≥йноњ д≥лова промова ор≥Їнтована на лог≥чно виражене, а не емоц≥йно схвильоване сприйн¤тт¤ слухача. „аст≥ше цей виступ не маЇ самост≥йного значенн¤, в≥н зрозум≥лий ≥ сприймаЇтьс¤ лише в контекст≥ проблеми, що обговорюЇтьс¤ на конкретному з≥бранн≥.

ёв≥лейна промова ѕрисв¤чуЇтьс¤ певн≥й дат≥, повТ¤зан≥й з ушануванн¤м окремоњ людини, групи ос≥б, урочистост¤м на честь под≥й з житт¤ та д≥¤льност≥ орган≥зац≥њ, установи, закладу тощо. якщо це п≥дсумок д≥¤льност≥ до юв≥лейноњ промов≥ можна включати в хронолог≥чному пор¤дку найважлив≥ш≥ етапи д≥¤льност≥ та дос¤гненн¤ юв≥л¤ра, побажанн¤ подальшого пл≥дного розвою та вс≥л¤ких гаразд≥в.

ƒоречна пафосн≥сть не повинна переходити в заштамповану, нудну одноман≥тн≥сть. —лушними в юв≥лейн≥й промов≥ будуть експромти й ≥мпров≥зац≥њ, тактовн≥ жарти та дотепне акцентуванн¤ уваги слухач≥в на своЇр≥дних рисах юв≥л¤ра, спогади про ц≥кав≥ й малов≥дом≥ факти з його житт¤ та д≥¤льност≥. ‘орма та зм≥ст юв≥лейноњ промови, попри невимушен≥сть ≥ дотепн≥сть њњ викладу, повинн≥ морально та етично виважен≥ промовцем, щоб не образити н≥ юв≥л¤ра, н≥ його близьких, н≥ слухач≥в.

Ћекц≥¤ Ї одн≥Їю з форм пропаганди, передач≥, розТ¤сненн¤ суто наукових, науково-навчальних, науково-попул¤рних та ≥н. знань шл¤хом усного викладу навчального матер≥алу, науковоњ теми, що маЇ систематичний характер.

Ќавчально-програмов≥ лекц≥њ становл¤ть систематичний виклад певноњ науковоњ дисципл≥ни. ќбовТ¤зковою складовою частиною цих лекц≥й маЇ бути огл¤д ≥ коментар науковоњ л≥тератури, акцентуванн¤ уваги на ще не розвТ¤заних питанн¤х ≥ проблемах.

Ќастановча - вступна лекц≥¤ маЇ на мет≥ ввести слухача в коло питань певноњ дисципл≥ни, познайомити з њњ предметом, зац≥кавити слухач≥в подальшим вивченн¤м запропонованого матер≥алу.

ќгл¤дов≥ лекц≥њ, ¤к правило, читають п≥сл¤ вивченн¤ всього курсу. ¬они мають на мет≥ систематизувати знанн¤ слухач≥в ≥з певного предмета, наштовхнути на подальше самост≥йне опрацюванн¤ ¤коњсь проблеми, актив≥зувати думку.

Ћекц≥њ з≥ спец≥ального курсу зазвичай призначен≥ певн≥й вузьк≥й галуз≥ науки, досл≥дженн¤. ¬они дають широк≥ можливост≥ ввести слухач≥в у науку, збудити њх думку. “ак≥ лекц≥њ значно легше побудувати ¤к проблемн≥ в пор≥вн¤нн≥ з навчально-програмовими.

÷¤ форма публ≥чного виступу вимагаЇ б≥льшоњ оф≥ц≥йност≥ й академ≥чност≥ викладу. як правило, лекц≥¤ маЇ традиц≥йно ч≥тку структуру вступ, основна частина, висновки.

¬ступ Ц своЇр≥дний засп≥в, зачин до теми обраноњ лекц≥њ, њњ актуальност≥ в час≥, м≥сц≥ й аудитор≥њ проведенн¤, мусить бути лакон≥чним, певною м≥рою ≥нтригуючим. «гуртувавши й зац≥кавивши слухач≥в, лекторов≥ сл≥д докласти зусиль, щоб утримати њхню увагу.

¬ основн≥й частин≥ повинно буми викладено, посл≥довно ≥ лог≥чно розкрито стрижневе питанн¤ лекц≥њ з увиразненн¤м ус≥х причинно-насл≥дкових звТ¤зк≥в кожноњ смислово-самост≥йноњ частини.

¬исновки мус¤ть лог≥чно випливати з усього зм≥сту лекц≥њ: узагальнювати основне й займати близько 5% часу й обс¤гу всього виступу. ƒоречним буде у висновку й п≥дсумковий та настановчий елемент щодо виконанн¤ певних д≥й.

Ћектор повинен бути готовий до запитань слухач≥в за темою виступу. ¬≥дпов≥д≥ його мус¤ть бути коректними, виваженими й лакон≥чними.

¬иступ, ¤к правило, не готуЇтьс¤ завчасно, а Ї спонтанною реакц≥Їю на щойно почуте в≥д промовц¤, допов≥дача. ” лакон≥чному виступов≥ промовець може порушити одне-два питанн¤, чи дати на них конкретну в≥дпов≥дь, не в≥дход¤чи в≥д тематики пор¤дку денного.

¬иступ на зборах, нарад≥, сем≥нар≥ передбачаЇ:

- виклад сут≥ певного питанн¤;

- акцентуванн¤ на основному;

- висловленн¤ свого ставленн¤ й оц≥нки;

- п≥дкресленн¤ значущост≥, важливост≥ й актуальност≥ ( чи навпаки );

- п≥дкр≥пленн¤ своњх доказ≥в прикладами (посиланн¤ми на джерела).

јдресувати своЇ зверненн¤ промовець повинен не лише допов≥дачев≥ чи презид≥њ, а й до вс≥х присутн≥х, побудувавши його таким чином, щоб одержана ними ≥нформац≥¤ була зрозум≥лою й л¤гла в основу њх власних роздум≥в ≥ висновк≥в.

1

Ќазва: ¬иди усного сп≥лкуванн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (1695 прочитано)