–иторика, ораторське мистецтво > «аключна частина промови прокурора

«аключна частина промови прокурора

«аключна частина обвинувальноњ промови прокуро≠ра Ч факультативний елемент судовоњ промови дер≠жавного обвинувача. ¬ справах, ¤к≥ не ¤вл¤ють собою великоњ сусп≥ль≠ноњ небезпеки, судова промова зак≥нчуЇтьс¤ м≥ркуванн¤м прокуро≠ра про м≥ру покаранн¤. ” справах, ¤к≥ мають особливе сусп≥льно-пол≥тичне значенн¤, викликають значний ≥нтерес громадськост≥, у вињзних зас≥данн¤х, ц¤ частина промови дуже бажана.

ƒержавний обвинувач може коротко зупинитис¤ на п≥дсумках судового процесу; висловити впевнен≥сть, що справедливий вирок буде спри¤ти зм≥цненню законност≥; висловити все те, що запало в душу прокурора, учасник≥в процесу; вказати на уроки судового роз≠гл¤ду справи; закликати присутн≥х до р≥шучоњ боротьби ≥з злочинн≥стю.

≤з промови –. –уденка:

Ђ¬ њм '¤ ≥стинноњ любов≥ до людства, ¤кою сповнен≥ народи, ¤к≥ принесли величезн≥ жертви дл¤ пор¤тунку миру, свободи ≥ культури, в ≥м '¤ м≥льйон≥в невинних людей, загублених бандою злочинц≥в, ¤к≥ стали перед —удом передового людства, в ≥м '¤ щаст¤ ≥ мирноњ прац≥ май≠бутн≥х покол≥нь Ч ¤ закликаю —уд винести вс≥м п≥дсудним вин¤ткову м≥ру покаранн¤ Ч смертну кару.

“акий вирок буде схвально зустр≥нутий вс≥м передовим люд≠ствомї.

«аключна частина промови не повинна бути штучною, необ≠х≥дно пов'¤зати њњ з матер≥алами справи. ≤з промови прокурора ј.  он≥:

Ђ«ак≥нчуючи обвинуваченн¤, ¤ не можу не повторити, що дана справа дл¤ свого вир≥шенн¤ вимагаЇ багато зусиль, розуму ≥ сов≥ст≥. јле ¤ впевнений, ви не в≥дступите перед складн≥стю завдань, ¤к не в≥дступила перед нею обвинувальна влада, хоча, може статис¤, вир≥≠шите “≥ ≥накше.

я знаходжу, що п≥дсудний ≈мель¤нов зд≥йснив жахливий злочин, знаходжу, що, постановивши жорстокий ≥ несправедливий вирок над своЇю б≥дною ≥ н≥ в чому не винною дружиною, в≥н з ус≥Їю сувор≥стю прив≥в його до виконанн¤.

якщо ви, панове прис¤жн≥, винесете ≥з справи таке ж переко≠нанн¤, ¤к ≥ ¤, ¤кщо моњ доводи п≥дтверд¤ть у вас це переконанн¤, то ¤ думаю, що не дал≥, ¤к через к≥лька годин, п≥дсудний почуЇ ≥з ваших уст вирок, звичайно, менш суворий, але, без сумн≥ву, б≥льш справедли≠вий, н≥ж той, ¤кий в≥н сам виголосив над своЇю дружиноюї .

ћожна ≥ так зак≥нчити обвинувальну промову:

Ђя в≥дчуваю, що суд незадоволений моЇю промовою ≥ робить мен≥ р≥зного роду жестикул¤ц≥њ. я прошу в≥дпочинку ≥ води. я стомивс¤ї .

–епл≥ка прокурора

«акон надаЇ прокуроров≥ право п≥сл¤ проголошен≠н¤ промов ус≥ма учасниками судових дебат≥в вис≠тупити ≥з репл≥кою (ст. 318  ѕ  ”крањни).

–епл≥ка Ч не обов'¤зкова частина судових дебат≥в. ¬ир≥шити, чи сл≥д њњ брати, прокурор може лише п≥сл¤ виступу вс≥х учасник≥в судових дебат≥в. ƒержавний обвинувач, ¤к правило, виступаЇ з реп≠л≥кою, коли учасниками судових дебат≥в:

Х висловлен≥ помилков≥ твердженн¤;

Х неправильно тлумачатьс¤ норми права;

Х перекручен≥ фактичн≥ обставини справи, ¤к≥ мають суттЇве значенн¤;

Х допущено грубу повед≥нку щодо учасник≥в судового розгл¤ду;

Х допущено домисли та принципово неправильн≥ судженн¤;

Х ¤вно перекручено позиц≥ю прокурора, громадського обви≠нувача, цив≥льного позивача;

Х дано юридичне неправильну оц≥нка скоЇного тощо.

–епл≥ка, ¤к правило, гостро полем≥чний виступ. ¬она повинна бути короткою, ч≥ткою ≥ зрозум≥лою. јле њњ не сл≥д перетворювати у гру сл≥в, використовуючи обмовки ≥нших учасник≥в. Ќедопустим≥ не≠рвозн≥сть, груб≥сть, нетактовн≥сть. ѕрокурор готуЇтьс¤ до репл≥ки п≥д час виступ≥в ≥нших учасник≥в судових дебат≥в. јле ¤кщо проку≠рору необх≥дний додатковий час, в≥н може просити суд зробити пе≠рерву дл¤ п≥дготовки до репл≥ки.

Ќе сл≥д користуватис¤ репл≥кою дл¤ того, аби зм≥нити щось у виступ≥, доповнити судов≥ дебати. ќсь приклад недоречноњ репл≥ки. ¬ одн≥й ≥з справ про розкраданн¤ державного майна в особливо ве≠ликих розм≥рах, прокурор попросив 7 рок≥в позбавленн¤ вол≥ п≥дсуд≠ному. ќднак п≥сл¤ виступу захисника в≥н н≥би схаменувс¤, попро≠сив слово дл¤ репл≥ки ≥ почав говорити, що з урахуванн¤м сусп≥ль≠ноњ небезпеки скоЇного, просить 14 рок≥в позбавленн¤ вол≥.

ƒобре сприймаЇтьс¤ репл≥ка ¤к судд¤ми, так й ≥ншими учас≠никами судового зас≥данн¤, коли прокурор використовуЇ крилат≥ вирази, афоризми, народну мудр≥сть.

якось автор цих р¤дк≥в зустр≥вс¤ з колишн≥м випускником ун≥≠верситету, активним учасником художньоњ самод≥¤льност≥. Ќа запи≠танн¤: Ђяк живете, чи сп≥ваЇте зараз? той в≥дпов≥в: Ђѕрокурору не до сп≥ву. ѕравда, одного разу в судовому зас≥данн≥ згадав ≥ про п≥сню ≥ знаЇте, допомоглої.

Х —лухалас¤ справа про згвалтуванн¤. ¬иступив з обвинуваль≠ною промовою невдало, н≥коли було готуватис¤. ¬ основному коротко виклав обвинувальний висновок.

ѕ≥сл¤ мене виступаЇ попул¤рний кињвський адвокат, ¤кого за≠просили багат≥ батьки п≥дсудного. √оворить про в≥чне коханн¤, про взаЇмний пот¤г, наводить приклади ≥з французьких роман≥в. Ѕачу, судд≥ посм≥хаютьс¤, поблажливо погл¤дають на п≥дсудного, Ђоживаютьї родич≥ п≥дсудного.

ƒобре знаю, що с≥м'¤ недобра, знаю, що б≥дна д≥вчина буде не≠щасливою в ц≥й с≥м "≥, знаю про вс≥ брехлив≥ об≥ц¤нки родич≥в п≥дсудно≠го. ¬≥дчуваю, щось треба робити, але пр¤мих доказ≥в у мене немаЇ та вже й п≥зно щось доказувати.

ќск≥льки захисник ¤вно перекрутив фактичн≥ обставини справи, беру слово дл¤ репл≥ки: Ђјдвокат, ¤к соловей зал≥тний, гарно сп≥вав нам про французьке коханн¤. ћожливо, у ‘ранц≥њ так ≥ чин¤ть, ¤ проти цього не заперечую. јле у нас в ”крањн≥ сп≥вають по-≥ншому:

Ђј козак д≥вчину та й в≥рненько любить, а займать не посм≥Її.

—уд вин≥с вирок: п '¤ть рок≥в позбавленн¤ вол≥.

ѕромова прокурора при в≥дмов≥ в≥д обвинуваченн¤

 оли в результат≥ судового розгл¤ду прокурор прийде до переконанн¤, що дан≥ судового сл≥дства не п≥дтверджують пред'¤вленого п≥дсудному обвинуваченн¤, в≥н повинен в≥дмовити≠с¤ в≥д обвинуваченн¤ ≥ викласти суду мотиви в≥дмови (ч. « ст. 264  ѕ  ”крањни).

–озкриваючи пон¤тт¤ в≥дмови прокурора в≥д обвинуваченн¤, ≤ван ¬ернидубов зазначаЇ, що за зм≥стом вона виражаЇ негативне р≥шенн¤ прокурора дл¤ себе щодо питанн¤ про винн≥сть п≥дсудного незалежно в≥д того, ¤ке р≥шенн¤ у такому випадку прийме суд. ѕ≥дкреслюЇтьс¤, що в≥дмова в≥д обвинуваченн¤ в≥дображаЇ певний аспект процесуальноњ самост≥йност≥ прокурора в суд≥, реал≥зуЇ ви≠могу наказу √енерального прокурора ”крањни є 5 в≥д 4 кв≥тн¤ 1992 року Ђѕро недопустим≥сть нав'¤зуванн¤ прокурорам-учасникам судового розгл¤ду позиц≥њ, з ¤кою вони не згодн≥ї.

≤нша р≥ч, що самост≥йн≥сть прокурора не може бути дов≥ль≠ною, н≥чим не зумовленою. ¬она маЇ базуватис¤ на сукупност≥ та≠ких обставин, ¤к≥ виступають ¤к основа в≥дмови в≥д обвинувачен≠н¤, що визначаЇ суб'Їктивно-правовий характер такоњ д≥њ. ÷е озна≠чаЇ, що запереченн¤ обвинуваченн¤ дл¤ прокурора Ї правовою не≠обх≥дн≥стю, реал≥зац≥¤ ¤коњ вимагаЇ вт≥ленн¤ у конкретн≥й прак≠тичн≥й д≥њ Ч за¤в≥ про в≥дмову в≥д державного обвинуваченн¤. «в≥дси висновок Ч в≥дмова в≥д обвинуваченн¤ не т≥льки право, але й обо≠в'¤зок прокурора.

¬≥дмовитис¤ в≥д обвинуваченн¤ прокурор може лише п≥сл¤ того, ¤к досл≥джено докази, коли зак≥нчено судове сл≥дство. «акон не вказуЇ мотив≥в ≥ причин в≥дмови прокурора в≥д обвинуваченн¤. ѕрак≠тика показуЇ, що ними найчаст≥ше бувають:

Х ви¤вленн¤ в ход≥ судового розгл¤ду нових обставин, ¤к≥ спро≠стовують обвинуваченн¤;

Х ≥нша оц≥нка прокурором з≥браних у справ≥ доказ≥в.

¬ основ≥ промови прокурора при в≥дмов≥ в≥д обвинуваченн¤ маЇ бути глибокий всеб≥чний анал≥з з≥браних ≥ перев≥рених у суд≥ до≠каз≥в. ѕрокурор не може безп≥дставно, без аргументац≥њ за¤вити суду, що не п≥дтримуЇ обвинуваченн¤ ≥ в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д нього.

¬≥дмова прокурора в≥д обвинуваченн¤ не зв≥льн¤Ї суд в≥д обо≠в'¤зку розгл¤дати справу дал≥ й на загальних п≥дставах вир≥шувати питанн¤ про винн≥сть п≥дсудного (п. 4 ст. 264  ѕ ). “ому, щоб пе≠реконати суд в обгрунтованост≥ ≥ правильност≥ своЇњ в≥дмови, про≠курор маЇ довести, чому п≥дсудний повинен бути виправданий.

ѕобудова промови, головним чином, повинна бути спр¤мова≠на на обгрунтуванн¤ мотив≥в в≥дмови в≥д обвинуваченн¤. ”¤вл¤Їть≠с¤, пише ≤. ¬ернидубов, що навр¤д чи доц≥льним буде тут вступ про сусп≥льно-пол≥тичну оц≥нку ≥нкрим≥нованого злочину, оск≥ль≠ки прокурор перед промовою вже втратив переконанн¤ в законност≥ та обгрунтованост≥ обвинуваченн¤. ƒумаЇтьс¤, що при в≥дмов≥ в≥д обвинуваченн¤ прокурору доц≥льно розпочати свою промову з роз'¤с≠ненн¤ сут≥ ≥ значенн¤ вимог ч. 2 ст. 36 «акону ”крањни Ђѕро проку≠ратуруї, розкрити роль прокурора в судовому розгл¤д≥, його зав≠данн¤.

ƒал≥, виход¤чи з предмета судовоњ промови, пропонуЇтьс¤ њњ структура:

Х викладенн¤ фактичних обставин справи, ¤к вони були вста≠новлен≥ попередн≥м сл≥дством;

Х за¤ва про неп≥дтвердженн¤ обвинуваченн¤ в суд≥ Ч про в≥дмову в≥д обвинуваченн¤;

Х анал≥з та оц≥нка доказ≥в, з≥браних ≥ досл≥джених п≥д час по≠переднього ≥ судового сл≥дства;

Х фактичн≥ обставини й юридичн≥ п≥дстави в≥д державного об≠винуваченн¤;

Х причини необгрунтованого прит¤гненн¤ особи ¤к обвину≠ваченого до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, пропозиц≥њ щодо њх усу≠ненн¤;

Х пропозиц≥њ з поновленн¤ порушених прав п≥дсудного;

Х пропозиц≥њ про подальшу долю справи.

ѕсихолог≥чно прокурору важко в≥дмовитис¤ в≥д обвинуваченн¤, особливо тод≥, коли в≥н сам затверджував обвинувальний вис≠новок, чим ≥ по¤снюЇтьс¤ та обставина, що на практиц≥ в≥дмов в≥д обвинуваченн¤ мало. „аст≥ше прокурори йдуть на компром≥с, про≠с¤ть суд направити справу на додаткове розсл≥дуванн¤, в ход≥ ¤кого закривають справу.

1	2

Ќазва: «аключна частина промови прокурора
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (1338 прочитано)