–иторика, ораторське мистецтво > «асади ≥ функц≥њ судовоњ промови

«асади ≥ функц≥њ судовоњ промови

¬иход¤чи з теор≥њ ≥ практики судовоњ риторики, мож≠на вид≥лити три основн≥ засади судовоњ промови:

психолог≥чну, етичну ≥ лог≥чну.  ожна з них впливаЇ не т≥льки на зм≥ст судовоњ промови, а й на спос≥б побудови.

ѕроцесуальна д≥¤льн≥сть учасник≥в судочинства передус≥м акт психолог≥чний. ¬она в≥дбуваЇтьс¤ у в≥дпов≥дност≥ з≥ своњми законо≠м≥рност¤ми ≥ психолог≥чною орган≥зац≥Їю суб'Їкт≥в, ¤к≥ зд≥йснюють цю д≥¤льн≥сть. «а своЇю психолог≥чною природою судов≥ дебати Ч форма мовленнЇвого сп≥лкуванн¤ учасник≥в судового процесу, спос≥б передач≥ ≥нформац≥њ. ÷е зас≥б переконанн¤ суду, учасник≥в процесу у правильност≥ висунутих суб'Їктами дебат≥в тез ≥ обгрунтованост≥ висунутих ними р≥шень.

«м≥стом судовоњ промови завжди Ї певн≥ думки, ≥дењ, доводи, м≥ркуванн¤, пропозиц≥њ. ¬они неминуче пов'¤зуютьс¤ з особистим ставленн¤м людей до результат≥в досл≥дженн¤, емоц≥йним сприй≠н¤тт¤м ≥нформац≥њ, психолог≥чним станом переконаност≥ чи непереконаност≥ в правильност≥ зроблених висновк≥в.

” психолог≥чн≥й структур≥ судових дебат≥в вид≥л¤ютьс¤ так≥ ком≠поненти, ¤к психолог≥чн≥ властивост≥ та ¤кост≥ виступаючого, пси≠холог≥¤ сприйн¤тт¤ промови ≥ впливу останньоњ на формуванн¤ су≠дового переконанн¤.

”важно вислуховуючи судов≥ промови, судд≥ подумки просте≠жують пройдений шл¤х шуканн¤ ≥стини, усв≥домлюють ≥ з≥ставл¤ють доводи й аргументи звинувача ≥ захисника, пор≥внюють њх. ÷е дозвол¤Ї њм побачити сильн≥ ≥ слабк≥ сторони в аргументац≥њ учас≠ник≥в судових дебат≥в, внести своњ корективи в њх оц≥нку, зробити правильн≥ висновки, прийн¤ти законне ≥ обгрунтоване р≥шенн¤.

¬ажливе м≥сце в структур≥ судовоњ промови пос≥дають етичн≥ засади. Ѕудь-¤ка профес≥йна д≥¤льн≥сть повинна зд≥йснюватис¤ на основ≥ тих етичних принцип≥в, ¤к≥ сформувалис¤ в сусп≥льств≥. Ѕ≥льше того, кожен вид д≥¤льност≥ виробл¤Ї своњ норми профес≥йноњ етики.

—удова етика м≥стить комплекс моральних заборон ≥ дозвол≥в, обумовлених специф≥кою розгл¤ду ≥ вир≥шенн¤ в судових зас≥дан≠н¤х крим≥нальних, цив≥льних, адм≥н≥стративних справ. ƒотриманн¤ етичних норм спри¤Ї повн≥шому, результативн≥шому виконанню учасниками судових дебат≥в своњх обов'¤зк≥в, п≥двищенню ефектив≠ност≥ њх д≥¤льност≥. ≈тичн≥ засади вимагають в≥д судового ритора ≥ндив≥дуального п≥дходу до кожноњ справи, ¤ка розгл¤даЇтьс¤, ура≠хуванн¤ особливостей учасник≥в, ¤к≥ беруть участь у справ≥. Ќедо≠пустим≥ приниженн¤ людськоњ г≥дност≥, упереджен≥сть, однобок≥сть у висв≥тленн≥ обставин справи.

—удовий ритор не маЇ права застосовувати незаконн≥ засоби ≥ методи дл¤ в≥дстоюванн¤ своЇњ позиц≥њ, напол¤гати на тверджен≠н¤х, ¤к≥ не п≥дкр≥плен≥ матер≥алами справи. ¬≥н не маЇ також пра≠ва навмисно зат¤гувати судовий розгл¤д справи, св≥домо вводити суд ≥ ос≥б, ¤к≥ присутн≥ в зал≥ судового зас≥данн¤, в оману. “≥льки моральн≥ засади здатн≥ забезпечити дос¤гненн¤ поставленоњ мети.

Ћог≥чн≥ засади Ї т≥Їю базою, ¤ка визначаЇ обгрунтован≥сть, пе≠реконлив≥сть ≥ доказов≥сть судовоњ промови. «нанн¤ закон≥в лог≥ки, њх дотриманн¤ вважаЇтьс¤ необх≥дною умовою дл¤ правильного мис≠ленн¤, висловлюванн¤ своњх думок. ¬ умовах судочинства, де на ос≠нов≥ доказ≥в формуютьс¤ певн≥ висновки ≥ приймаютьс¤ у справ≥ в≥дпов≥дн≥ р≥шенн¤, знанн¤ закон≥в лог≥ки набуваЇ особливого зна≠ченн¤.

«акони лог≥ки вимагають, передус≥м, точного визначенн¤ тез, ¤к≥ доказуютьс¤. ¬с¤ка невизначен≥сть, розпливчаст≥сть предмета об≠говоренн¤ неминуче вплине на невизначен≥сть висновк≥в судового ритора. ¬имоги лог≥ки спри¤ють формуванню у ритор≥в ч≥тких суд≠жень ≥ обгрунтуванню њх доказовими даними.

” структур≥ судових дебат≥в вид≥л¤ютьс¤ так≥ функц≥њ судовоњ промови, ¤к комун≥кативна та ≥нформативна.

—удов≥ дебати виступають здеб≥льшого ¤к зас≥б сп≥лкуванн¤, ко≠мун≥кац≥њ, ¤к спос≥б обм≥ну думками ≥ судженн¤ми. ÷е форма в≥дсто≠юванн¤ судовими риторами своњх процесуальних позиц≥й, процес взаЇмод≥њ м≥ж ними. ¬ цьому розум≥нн≥ судов≥ промови Ч зас≥б ко≠мун≥кативного зв'¤зку, спос≥б реал≥зац≥њ комун≥кативноњ функц≥њ.

—удов≥ промови виконують також ≥нформативну функц≥ю. ѕро≠мова кожного учасника судових дебат≥в повинна м≥стити не лише в≥домост≥ про досл≥джуван≥ под≥њ, але й дан≥, ¤к≥ п≥дтверджують пра≠вильн≥сть тлумаченн¤ цих под≥й. ќбгрунтован≥сть висновк≥в ≥ про≠позиц≥й, ≥накше, промова повинна бути аргументованою, доказо≠вою, переконливою.

 ожен судовий ритор, у в≥дпов≥дност≥ з≥ своЇю процесуальною позиц≥Їю, анал≥зуЇ й даЇ оц≥нку з≥браним доказам, формулюЇ своњ висновки ≥ обірунтовуЇ њх тими даними, ¤к≥ були здобут≥ в процес≥ розсл≥дуванн¤ ≥ судового розгл¤ду справи. —таранно ≥ ретельно не≠обх≥дно проанал≥зувати не лише т≥ докази, ¤к≥ п≥дтверджують пози≠ц≥ю виступаючого, але й дан≥, ¤к≥ не узгоджуютьс¤ з нею. ÷им са≠мим забезпечуЇтьс¤ всеб≥чн≥сть, повнота ≥ об'Їктивн≥сть досл≥джен≠н¤. ¬исновки, зроблен≥ судовими риторами, стають переконливими й обгрунтованими, а ¤краз цього ≥ чекають в≥д них судд≥ та ≥нш≥ учасники судового процесу.

1

Ќазва: «асади ≥ функц≥њ судовоњ промови
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (1064 прочитано)