–иторика, ораторське мистецтво > ќбгрунтуванн¤ квал≥ф≥кац≥њ злочину. ’арактеристика особи п≥дсудного прокурором

ќбгрунтуванн¤ квал≥ф≥кац≥њ злочину. ’арактеристика особи п≥дсудного прокурором

«робивши анал≥з доказ≥в у справ≥, прокурор п≥дво≠дить базу дл¤ юридичноњ оц≥нки встановлених факт≥в. ѕравильна квал≥ф≥кац≥¤ злочину Ї одн≥Їю з гарант≥й зд≥йснен≠н¤ правосудд¤ в≥дпов≥дно до закону.  рим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ ≥ покаранню п≥дл¤гаЇ п≥дсудний, ¤кий винен у вчиненн≥ передба≠ченого законом сусп≥льне небезпечного д≥¤нн¤.

ќбірунтовуючи питанн¤ про квал≥ф≥кац≥ю злочину, прокурор повинен ч≥тко й неухильно дотримуватис¤ вимог крим≥нального законодавства. ќсобливо старанно сл≥д з'¤совувати суб'Їктивний б≥к вчиненого злочину, маючи на уваз≥, що шк≥длив≥ насл≥дки, неза≠лежно в≥д њх т¤жкост≥, можуть ставитис¤ п≥дсудному в провину лише в тому випадку, ¤кщо в≥н д≥¤в навмисно або допустив њх з необе≠режност≥. ќбс¤г ц≥Їњ частини судовоњ промови залежить в≥д склад≠ност≥ справи. јле в ус¤кому раз≥ св≥й висновок про юридичну оц≥н≠ку злочину прокурор повинен сформулювати напевне.

∆одна альтернатива в питанн≥ про квал≥ф≥кац≥ю злочину з боку прокурора Ч недопустима.  оли квал≥ф≥кац≥¤ набуваЇ суперечливо≠го характеру, прокурор ч≥тко висловлюЇ свою пропозиц≥ю ≥ грун≠товно њњ анал≥зуЇ й аргументуЇ.

Ќедол≥ком судових промов у ц≥й частин≥ Ї те, що прокурори часто погоджуютьс¤ з квал≥ф≥кац≥Їю, даною сл≥дчим на поперед≠ньому сл≥дств≥.

ќсь що нер≥дко звучить у зал≥ судового зас≥данн¤:

Ђѕред'¤влене ѕетренку обвинуваченн¤ повн≥стю доказане, його д≥њ квал≥ф≥ковано правильної.

ƒе¤к≥ прокурори нав≥ть не називають статт≥  рим≥нального ко≠дексу ”крањни. ¬они забувають, що в зал≥ судового зас≥данн¤ знахо≠д¤тьс¤ родич≥, знайом≥ п≥дсудного, потерп≥лого, св≥дки, публ≥ка. “ому дл¤ роз'¤сненн¤ ≥ пропаганди законодавства необх≥дно в прост≥й ≥ дох≥длив≥й форм≥ зробити анал≥з елемент≥в складу злочи≠ну Ч об'Їкта, об'Їктивноњ сторони, суб'Їкта ≥ суб'Їктивноњ сторони.

4.6. ’арактеристика особи п≥дсудного

”ст.39  рим≥нального кодексу ”крањни зазначаЇть≠с¤, що при призначенн≥ покаранн¤ суд враховуЇ характер ≥ ступ≥нь сусп≥льноњ небезпеки вчиненого злочину, особу винного ≥ обставини справи, що пом'¤кшують ≥ обт¤жують в≥дпов≥≠дальн≥сть. “ака вказ≥вка закону вимагаЇ в≥д прокурора ірунтовноњ характеристики особи п≥дсудного.

’арактеризуючи особу п≥дсудного, прокурор з'¤совуЇ не лише його риси, ¤кост≥ та особливост≥, що пов'¤зан≥ з вчиненн¤м злочи≠ну, а й ≥нш≥ дан≥. ѕрокурору сл≥д ви¤вл¤ти ставленн¤ п≥дсудного до прац≥, навчанн¤, повед≥нку на виробництв≥ та в побут≥, працез≠датн≥сть, стан здоров'¤, с≥мейний стан, дан≥ про минул≥ судимост≥. ¬с≥ ц≥ дан≥ мають бути оц≥нен≥ державним обвинувачем у сукупност≥, ≥ т≥ з них, ¤к≥ впливають на призначенн¤ покаранн¤, повинн≥ бути нав≥ть вид≥лен≥ окремо в обвинувальн≥й промов≥.

” вже цитован≥й обвинувальн≥й промов≥ у справ≥ ¬иноградова прокурор так характеризував особу п≥дсудного:

Ђ∆иттЇвий шл¤х ¬иноградова п≥дтверджуЇ правильн≥сть вислову:

Ђ¬ б≥ду падають, ¤к у провалл¤, зненацька, але до злочину ≥дуть схо≠динкамиї. ÷≥ фатальн≥ дл¤ ¬иноградова сходинки в≥дом≥: зловживанн¤ гор≥лкою, крад≥жки, хул≥ганство ≥, нарешт≥, згвалтуванн¤ й убивство.

ѕроход¤чи- службу в арм≥њ, ¬иноградов, грубо нехтуючи в≥йсько≠вою дисципл≥ною, пи¤чив, зд≥йснював крад≥жки з Їдиною метою: мати грош≥ дл¤ куп≥вл≥ гор≥лки. ¬≥йськовий трибунал засудив ¬иноградова до одного року позбавленн¤ вол≥, зам≥нивши покаранн¤ направленн¤м до дисципл≥нарного батальйону.

ƒемоб≥л≥зувавшись ≥з арм≥њ ≥ повернувшись в  овров, ¬иноградов невдовз≥ скоњв хул≥ганство. ѕроти нього було порушено крим≥нальну справу, але сл≥дчий орган≥в внутр≥шн≥х справ прийн¤в р≥шенн¤ про при≠пиненн¤ справи ≥з застосуванн¤м до ¬иноградова заход≥в громадсько≠го впливу. јдм≥н≥страц≥¤ цеху, в ¤кому працював ¬иноградов, отри≠мала постанову дл¤ обговоренн¤ факту хул≥ганства в товариському суд≥. « приводу неправильного припиненн¤ справи про хул≥ганство ¬и≠ноградова сл≥дчий прокуратури, ¤кий проводив розсл≥дуванн¤ нин≥ш≠ньоњ справи, вн≥с у в≥дпов≥дн≥ ≥нстанц≥њ поданн¤.

як в≥дпов≥в ¬иноградов на про¤влену до нього поблажлив≥сть у зв'¤зку з≥ справою про хул≥ганство?

¬и чули, товариш≥ судд≥, показанн¤ св≥дка  ир'¤ново≥, ¤ка дала р≥зко негативну характеристику ¬иноградову. ¬она розпов≥ла, що ¬иноградов Ч прогульник ≥ пи¤к. Ѕув випадок, коли в≥н не виходив на роботу прот¤гом трьох дн≥в, нер≥дко з'¤вл¤вс¤ на робот≥ в нетверезо≠му стан≥, сп≥вав нецензурн≥ п≥сн≥, а коли роб≥тники стали соромити його, нагрубив њм, а  уп'¤нов≥й за¤вив пр¤мо: Ђ“и своЇю смертю не помреш, не сунь свого носа не в свою справуї. ¬иноградов не запере≠чуЇ цих факт≥в, але стверджуЇ, що в розмов≥ з роб≥тниками, ≥ зокре≠ма з  ир '¤новою, в≥н Ђпожартувавї.

—удова практика показуЇ: ¤кщо прокурор у своњй промов≥ доб≠ре проанал≥зуЇ дан≥ про особу п≥дсудного, це допоможе йому повн≥ше й об'Їктивн≥ше оц≥нити злочин, правильно визначити ступ≥нь сусп≥льноњ небезпеки, роль ≥ ступ≥нь вини кожного п≥дсуд≠ного.

ƒаючи характеристику п≥дсудному, прокурору сл≥д пам'¤тати про так≥ вимоги:

Х не повинно бути м≥сц¤ голосл≥вним твердженн¤м, суб'Їк≠тивн≥й думц≥ про п≥дсудного;

Х п≥дсудний Ч це ще не злочинець;

Х характеристика повинна базуватис¤ т≥льки на даних, ¤к≥ Ї в справ≥;

Х недопустим≥ необ'Їктивн≥сть, ≥гноруванн¤ позитивних ¤ко≠стей п≥дсудного.

ўе ÷ицерон в≥дзначав:

Ђ’то виступаЇ з обвинуваченн¤м проти когось, то немаЇ н≥чого несправедлив≥шого ¤к зупин¤тись на довгому перел≥ку факт≥в, що говор¤ть проти обвинуваченого, ≥ замовчувати про факти на його користьї'.

—л≥д охарактеризувати ¤кост≥ п≥дсудного, ¤к≥ про¤вилис¤ у зло≠чин≥, або зумовили його ≥ мають значенн¤ дл¤ вир≥шенн¤ справи. ƒуже важливо звернути увагу на т≥ риси характеру, ¤к≥ висв≥тлюють внутр≥шн≥й св≥т, вказати на вади ≥ хиби характеру, ¤к≥ призвели до злочину. Ќе варто Ђкопатис¤ї в б≥ограф≥њ п≥дсудного, тим б≥льше не збирати факт≥в, ¤к≥ компрометують його чи не мають в≥дношенн¤ до справи, що розгл¤даЇтьс¤ у суд≥. ¬≥д прокурора вимагаЇтьс¤ стри≠ман≥сть у виразах. Ђ—ила обвинуваченн¤ Ч в доводах, а не в еп≥те≠тах, Ч писав ј.  он≥. Ч «овс≥м недопустим≥ вирази груб≥, принижу≠юч≥. ¬они не п≥дсилюють, а лише послаблюють обвинуваченн¤ї.

«винувачуючи п≥дсудного у злочин≥, прокурор повинен висту≠пати, ¤к писав ј.  он≥, Ђз≥ спок≥йним достоњнством сумного обов'¤з≠куї, його промова, особливо в частин≥ характеристики п≥дсудного, повинна бути пройн¤та Ђпечаллю тверезоњ думки зр≥лоњї.

1

Ќазва: ќбгрунтуванн¤ квал≥ф≥кац≥њ злочину. ’арактеристика особи п≥дсудного прокурором
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (752 прочитано)