–≥зне > –ослинн≥сть у св≥тов≥й м≥фолог≥њ, св≥това космогон≥¤ ≥ рослинн≥сть, астролог≥¤ ≥ рослини

–ослинн≥сть у св≥тов≥й м≥фолог≥њ, св≥това космогон≥¤ ≥ рослинн≥сть, астролог≥¤ ≥ рослини

–ослинн≥сть займаЇ важливе м≥сце ¤к у св≥тов≥й м≥фолог≥њ, так ≥ у формуванн≥ св≥тосприйн¤тт¤ ц≥лих народ≥в. «окрема це в≥добразилос¤ у ≥де¤х св≥товоњ космогон≥њ та ≥нших напр¤мках. “ак, служител¤ми ¤зичницького культу слов'¤н були волхви-засновники вченн¤ про першотворц¤. ¬они волод≥ли секретами л≥куванн¤ травами, були творц¤ми своЇр≥дноњ астролог≥чноњ медицини. ¬олхви збер≥гали ≥ передавали з покол≥нн¤ в покол≥нн¤ географ≥чн≥, астроном≥чн≥, математичн≥ знанн¤. Ћюдське сливо, ¤к ≥ друњди, вони над≥л¤ли таЇмною маг≥чною силою. —лово могло ощасливити людину або згубити. ¬оно могло вил≥кувати людину в≥д р≥зних хвороб, перемогти зл≥ сили, творити чудеса. ѕоет≥в слов'¤ни називали в≥щими, вважаючи, що њм в≥дом≥ таЇмниц≥ людського бутт¤. ≤ донин≥ в украњнц≥в збереглас¤ повага до закон≥в предк≥в, заф≥ксованих у багатих житейською мудр≥стю приказках, присл≥в'¤х, п≥сн¤х.

ѕод≥бно до кельт≥в, слов'¤ни мали св¤щенн≥ гањ, що зам≥н¤ли њм храми. ≤ в слов'¤н, ≥ в кельт≥в навколишн¤ природа Ї живою: дерева ≥ трави говор¤ть м≥ж собою та з птахами ≥ з людьми. ѕредметами особливого шануванн¤ були у них л≥си. ƒуб вважавс¤ житлом божества. …ому приносили жертви. √ероњ багатьох народних казок часто по дереву потрапл¤ють у небесне царство. ўе част≥ше це приписуЇтьс¤ пок≥йникам. «а давн≥ми слов'¤нськими в≥руванн¤ми, померл≥ п≥дн≥маютьс¤ м≥ф≥чним дубом на небо до своњх предк≥в. ÷им, наприклад, ≥ по¤снюЇтьс¤ фразеолог≥зм Ђдати дубаї. ¬загал≥ в у¤в≥ ≥ кельт≥в, ≥ слов'¤н дерево в≥д≥гравало важливу роль при створенн≥ св≥ту, а образ дерева житт¤ займав важливе м≥сце в систем≥ шануванн¤ природи. ƒерево житт¤-це уособленн¤ космогон≥чних ≥ часових у¤влень: його кор≥нн¤ йшло в глибини земл≥, в царство померлих, стовбур символ≥зував покол≥нн¤ живих, а лист¤ ≥ крона - житло бог≥в та дух≥в.

 ульт дерева Ї одним з найдавн≥ших. ¬≥н пов'¤заний з образом дерева-захисника. ѕ≥д деревом молились, њли, в≥дпочивали, помирали. «а деревами ховалис¤ в≥д ворог≥в. ƒовгол≥тт¤ дерева п≥дносило його над житт¤м людей ≥ тварин. –ослини, що несли в соб≥ часточку пл≥дноњ сили природи, були мовби гарантом в≥ри в спри¤тлив≥ впливи природи на долю людини. ÷е, в свою чергу, приводить до поширенн¤ обр¤д≥в виробничоњ та л≥кувальноњ маг≥њ, гаданн¤ на рослинах ≥ виникненн¤ в≥домого гороскопу друњд≥в, у ¤кому простежуЇтьс¤ зв'¤зок людських характер≥в з деревами.

«нанн¤ про довк≥лл¤ було притаманне людин≥ з найперших крок≥в антропогенезу. ¬ той час воно було необх≥дною умовою виживанн¤ наших предк≥в. ÷≥ знанн¤ використовувалис¤ п≥д час облаштуванн¤ житла, полюванн¤, рибальства тощо. « часом, коли постали м≥фолог≥¤ та рел≥г≥¤, знанн¤ про довк≥лл¤ орган≥чно ув≥йшли у найдавн≥ш≥ св≥тогл¤дн≥ системи.

” м≥фолог≥њ природа зображуЇтьс¤ за аналог≥Їю з людьми та законом≥рност¤ми њхнього житт¤. “обто, людина антропоморф≥зуЇ природу, не в≥дд≥л¤Ї себе в≥д нењ. ѕонад те, природа ототожнюЇтьс¤ з людиною, а сили њњ постають у вигл¤д≥ людей-бог≥в. ≤накше кажучи, м≥фолог≥¤ постаЇ системою знань, що ≥нтрепретован≥ св≥тогл¤дним чином. Ќа њх п≥дстав≥ давн¤ людина у¤вл¤ла соб≥ природу, сила ¤коњ про¤вл¤Їтьс¤ у вигл¤д≥ вчинк≥в героњв м≥ф≥в. ”насл≥док цього ≥ сама природа, ≥ њњ стих≥њ знайшли своЇ пон¤т≥йно-образне вт≥ленн¤. “ак, за ≥менами верховних бог≥в - «евса, ёп≥тера, ƒажбога тощо, постаЇ життЇдайна живильна сила сонц¤-вогню.

¬ античност≥ в≥дбуваютьс¤ ≥стотн≥ зрушенн¤ св≥тогл¤дного ≥ теоретико-п≥знавального характеру. ћова йде передовс≥м про перех≥д в≥д пр¤мого ототожненн¤ людини ≥ природи, людини ≥ сусп≥льства, матер≥ального й ≥деального, пон¤тт¤ й образу до њхнього розмежуванн¤, розр≥зненн¤ ≥, зрештою, протиставленн¤. ¬одночас формуЇтьс¤ нова галузь освоЇнн¤ людиною св≥ту - наука, результатами п≥знанн¤ ¤коњ Ї еколог≥чн≥ знанн¤. ѕри цьому, однак, збер≥гаЇтьс¤ традиц≥¤ розгл¤ду св≥ту в ц≥лому, ¤к Їдност≥. ÷им визначаютьс¤ ≥ сутн≥сн≥ ознаки космолог≥чно-ц≥л≥сного п≥дходу в п≥знанн≥ еколог≥чних систем.

 осмолог≥чно-ц≥л≥сний п≥дх≥д загалом в≥дпов≥даЇ ор≥Їнтованост≥ давньо- грецькоњ науки про природу. “ак, јр≥стотель, грунтуючись на засадах метаф≥зики ≥ виход¤чи в трактуванн≥ природи з у¤вленн¤ про активн≥сть форми ≥ пасивность матер≥њ, ентелех≥ю - душу природних предмет≥в, пропонуЇ таке баченн¤ довк≥лл¤, в ¤кому представлен≥ ус≥ на¤вн≥ формотворч≥ начала св≥ту, включаючи людину. ” ц≥й систем≥ поЇднан≥ ≥ конкретн≥ описи еколог≥чних обставин та живих орган≥зм≥в з≥ схемою гармон≥њ устрою орган≥чного св≥ту - у вигл¤д≥ "драбини ≥стот". —л≥д зауважити, що взаЇмн≥ стосунки в≥дпов≥дност≥ живих ≥стот довк≥ллю у так≥й концепц≥њ трактуютьс¤ ¤к визначально притаманн≥ речам та ≥стотам. ќтже, мова може йти не про генезу, виникненн¤ чогось нового, а лише про реал≥зац≥ю потенц≥й вже ≥снуючого.

≤нше джерело зародженн¤ еколог≥чноњ думки - антична медицина та географ≥¤. ” прац¤х √еродота, ‘ук≥д≥да, ѕол≥б≥¤, —трабона,  лавд≥¤ ѕтолеме¤ та ≥нших мислител≥в представлен≥ влучн≥ описи природи, флори та фауни р≥зних частин св≥ту, залежност≥ людност≥ певних рег≥он≥в в≥д умов, що там Ї. ќсобливо виразно под≥бн≥ спостереженн¤ в≥добразились у прац¤х батька медицини √≥ппократа. ¬же у фундаментальному з≥бранн≥ книг (понад 70), ¤ке приписують цьому вченому, " орпус≥ √≥ппократа" - глибоко ≥ посл≥довно обгрунтована думка про те, що до пац≥Їнт≥в сл≥д застосовувати ≥ндив≥дуальний п≥дх≥д - враховувати особливост≥ ¤к самого хворого, так ≥ т≥Їњ природноњ м≥сцевост≥, у ¤к≥й в≥н народивс¤ та перебуваЇ. ¬≥дтак одним ≥з проф≥лактичних ≥ л≥кувальних засоб≥в за √≥ппократом виступаЇ р≥дна природа пац≥Їнта - кл≥мат, волог≥сть, пов≥тр¤, земл¤ тощо. ўоб вил≥кувати людину, часто достатньо повернути њњ на Ѕатьк≥вщину.

”чень јр≥стотел¤ “еофраст у своЇму трактат≥ "ƒосл≥дженн¤ про рослини" обгрунтував методолог≥чн≥ та методичн≥ вимоги до вивченн¤ будови та житт¤ рослин. ”чений вважав, що в≥дм≥нност≥ м≥ж рослинами ≥ њхню природу взагал≥ сл≥д розгл¤дати, досл≥джуючи њхн≥ частини, властивост≥, виникненн¤ та житт¤. „астини - об'Їкт досл≥дженн¤ морфолог≥њ рослин, властивост≥ та виникненн¤ - ф≥з≥олог≥њ, а житт¤ - еколог≥њ. як же потр≥бно зд≥йснювати науковий , пошук? Ќеобх≥дно з'¤сувати, наголошував “еофраст, ¤к≥ частини е у вс≥х рослин, а ¤к≥ - у де¤ких, ¤кщо Ї можлив≥сть, то сл≥д провести аналог≥њ, причому пор≥внюванн¤ треба зд≥йснювати стосовно найб≥льш под≥бного та найдосконал≥шого. ” цьому - зародок метод≥в аналог≥њ та ≥деал≥зац≥њ, а також пор≥вн¤льно-морфолог≥чний метод, котр≥ у њхн≥й еколог≥чн≥й ≥нтерпретац≥њ широко використовуютьс¤ сучасною ф≥тоценонолог≥Їю.

«агальний п≥дх≥д та метод, запропонован≥ “еофрастом, досить прикметн≥. «а вс≥ма ознаками це Ї анал≥тичний п≥дх≥д. ј саме: розгл¤д частин, властивостей, будови - даЇ змогу побачити своЇр≥дн≥сть кожного об'Їкта, кожноњ рослини, њњ ун≥кальн≥ ¤кост≥; гомолог≥чний (пор≥вн¤нн¤ на основ≥ аналог≥њ) даЇ можлив≥сть ви¤вити м≥сце досл≥джуваного в систем≥ типолог≥чне однор≥дних об'Їкт≥в. ѕричому, пор≥вн¤нн¤ з под≥бним та досконалим окреслюЇ меж≥ типолог≥чноњ сукупност≥. ј зверненн¤ до вивченн¤ "житт¤" засадничо стимулюЇ пошук корел¤тивних зв'¤зк≥в м≥ж орган≥змами та довк≥лл¤м, розкритт¤ формотворчоњ рол≥ останньоњ. Ќе випадково п≥дх≥д “еофраста знайшов вт≥ленн¤ у таких еколог≥чних дисципл≥нах, ¤к хоролог≥¤, анатом≥¤ рослин, систематика та ≥н. ќтже, “еофраст заклав основи анал≥тичного п≥дходу в еколог≥њ.

√либок≥ думки еколог≥чного спр¤муванн¤ залишив енциклопедист середньов≥чч¤ јльберт ¬еликий. ѕро це св≥дчить його прац¤ "ѕро рослини". ѕередовс≥м його ц≥кавили питанн¤ переходу ("мутац≥њ" - у терм≥нолог≥њ вченого) рослин з дикого стану у культурний: ¤ким чином зм≥нюЇ воно спос≥б житт¤ в≥д стану до стану, коли з дикого воно перетворюЇтьс¤ у культурне або городнЇ, а з городнього стаЇ диким. Ќа його думку, головними Ї чотири чинники таких зм≥н - њжа, оранка, пос≥в та щепленн¤. «г≥дно з цим јльберт ¬еликий розгл¤даЇ питанн¤ про те, ¤ким чином ≥ ¤к≥ добрива зм≥нюють "природний звичай рослин", ¤ким Ї вплив води, оранки, ¤к сл≥д обробл¤ти пол¤ на р≥внин≥ й у горах, ¤к треба "л≥кувати" њх, тобто готувати до вирощуванн¤ певних рослин.

«а цими роздумами та порадами стоњть припущенн¤ про можлив≥сть зм≥ни форми рослини та способу њњ житт¤, теза про залежн≥сть таких зм≥н в≥д чинник≥в довколишньоњ природи, визнанн¤ р≥зно¤к≥сност≥ природи рослин ≥, ¤к насл≥док, висновок про можлив≥сть управл≥нн¤ образом житт¤ та формоутворенн¤м живих ≥стот. Ќе кажучи вже про вагом≥ св≥тогл¤дн≥ висновки под≥бних погл¤д≥в, вони були новаторськими ≥ з суто природознавчого боку, бо закладали п≥двалини еколог≥њ та географ≥њ рослин, розум≥нн¤ феномена екоб≥оморф - ц≥л≥сних систем вза-Їмообумовлених еколого-морфолог≥чних адаптац≥й, що визначають загальну конституц≥ю т≥ла орган≥зму в≥дпов≥дно до конкретних напр¤м≥в еволюц≥њ виду в умовах конкретного б≥отопу.

—труктуроутворюючу роль в еколог≥њ ¤к науц≥ в≥д≥грали ≥дењ ≥ методолог≥чн≥ ор≥Їнтац≥њ  . Ћ≥нне¤. ¬≥н принципово реформував систематику (таксоном≥ю), був автором конкретних еколог≥чних досл≥джень, зокрема опис≥в вертикальноњ по¤сност≥ рослинност≥ г≥р, тип≥в тундр та бол≥т, а також ориг≥нальноњ типолог≥њ м≥сцезнаходженн¤ рослин.

ќсновна прац¤  . Ћ≥нне¤ - "‘≥лософ≥¤ ботан≥ки" (1751) суттЇво вплинула на еколог≥чне мисленн¤, затвердивши засади систематичного п≥дходу в еколог≥њ. —истематика Ћ≥нне¤ грунтуЇтьс¤ на таких фундаментальних засадах, ¤к визнанн¤ ≥Їрарх≥њ об'Їкт≥в живого (передовс≥м таксон≥в); визнанн¤ нер≥вноц≥нност≥ ознак орган≥зму, щонайменше дл¤ зручностей визначенн¤ виду; ун≥ф≥кована мова опису б≥осистем (б≥нарна номенклатура). ¬се це давало змогу сформувати картину орган≥чного св≥ту ¤к типолог≥чно розчленованоњ, складно орган≥зованоњ ц≥л≥сност≥, частини ¤коњ взаЇмопов"¤зан≥.

1	2

Ќазва: –ослинн≥сть у св≥тов≥й м≥фолог≥њ, св≥това космогон≥¤ ≥ рослинн≥сть, астролог≥¤ ≥ рослини
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (773 прочитано)