Ѕ≥олог≥¤ > ќхорона рослин народами св≥ту
ќхорона рослин народами св≥ту
ожний народ в т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥ зобовТ¤заний турбуватис¤ охороною навколишнього середовища, адже це його сьогоденн¤ ≥ майбутнЇ. Ќе об≥йшла охорона ≥ рослин. ÷е, в першу чергу, повТ¤зано з тим, що людина б≥льше програЇ в≥д того, коли втрачаЇ певн≥ види рослин, н≥ж виграЇ. ” певн≥й м≥р≥ захист рослин повТ¤заний першу чергу з такими негативними процесами, ¤к зникненн¤ вид≥в рослин. Ќаша крањна ≥ наш народ не Ї вин¤тками. ¬ ”крањн≥ Ї велик≥ природн≥ ресурси ц≥нних вид≥в рослин, у тому числ≥ ≥ л≥карських. ќднак ресурсний потенц≥ал багатьох ц≥нних вид≥в обмежений, тому ви¤вленн¤ сировинних резерв≥в та оц≥нка ф≥торесурс≥в, розробка наукового обгрунтуванн¤ њх невиснажливого використанн¤ мають загальнонац≥ональне значенн¤. ¬иснаженн¤ природних ф≥торесурс≥в багатьох ц≥нних вид≥в рослин, що зростають в ”крањн≥, значною м≥рою спричинене в≥дсутн≥стю координац≥њ м≥ж основними м≥н≥стерствами та ≥ншими центральними органами виконавчоњ влади, у в≥данн≥ ¤ких знаход¤тьс¤ в≥дпов≥дн≥ ресурси, загот≥вельними орган≥зац≥¤ми та фармацевтичною промислов≥стю. « 1075 вид≥в судинних рослин, ¤к≥ мають визнану л≥кувальну д≥ю, 386 вид≥в орган≥чно повТ¤зан≥ з л≥совими ф≥тоценозами, хоча частка дерев тут незначна (56 вид≥в). Ѕлизько 40 вид≥в Ч чагарники та нап≥вчагарники, решта Ч травТ¤нист≥ рослини. 312 вид≥в Ї типовими представниками безл≥сих лучно-болотних, лучно-степових, лучних, прибережно-водних угруповань ≥ 377 вид≥в представл¤ють лаб≥льну групу синантропних вид≥в, ¤к≥ активно проникають на порушен≥ д≥л¤нки будь-¤ких ф≥тоценоз≥в, в тому числ≥ й л≥сових. «агот≥вл¤ дикорослих вид≥в л≥карських рослин зд≥йснюЇтьс¤ п≥дрозд≥лами ”коопсп≥лки, «ј“ ЂЋ≥ктравиї та державним консорц≥умом Ђ”крф≥тотерап≥¤ї. ¬≥дсутн≥сть скоординованих д≥й цих установ призводить до ускладнень в процес≥ розробки та впровадженн¤ заход≥в по забезпеченню нац≥онального виробництва медичних препарат≥в з рослинноњ сировини, невиснажливого використанн¤ природних ф≥торесурс≥в, тим б≥льше Ч њх в≥дтворенн¤. –езультати досл≥дженн¤ флори судинних рослин ”крањни показують, що з 5,1 тис. вид≥в рослин 535 вид≥в п≥дл¤гають охорон≥, 439 вид≥в занесен≥ до „ервоноњ книги ”крањни, з них 73 види Ч ц≥нн≥ л≥карськ≥ рослини. Ѕлизько 1,2 тис¤ч≥ судинних рослин ”крањни мають л≥кувальн≥ властивост≥. ‘арм≥ндустр≥¤ та практична медицина ”крањни до розпаду —–—– (1991 р.) використовувала 170 вид≥в дикорослих л≥карських рослин, нин≥ к≥льк≥сть оф≥ц≥йно зареЇстрованих в ”крањн≥ вид≥в л≥карських рослин природноњ флори суттЇво зменшилась (близько 40 вид≥в). ÷е по¤снюЇтьс¤ економ≥чною кризою, в≥дсутн≥стю державного замовленн¤ на л≥карську рослинну сировину, а також складною та дорогою процедурою оф≥ц≥йноњ реЇстрац≥њ л≥карськоњ рослинноњ сировини. «агальний ресурсний анал≥з 1075 вид≥в судинних рослин ”крањни, описаних у Ђ‘лор≥ л≥карських рослин ”крањниї, св≥дчить, що дл¤ 631 виду сировинн≥ запаси недостатн≥ дл¤ веденн¤ промисловоњ загот≥вл≥, дл¤ 354 вид≥в Ч достатн≥ дл¤ промисловоњ загот≥вл≥, дл¤ 90 вид≥в сировинн≥ запаси в≥дсутн≥, ≥ ц≥ види п≥дл¤гають охорон≥. ≤нвентаризац≥¤ б≥олог≥чних ресурс≥в природноњ флори ”крањни, ¤ка маЇ л≥кувальну д≥ю, св≥дчить, що т≥льки дл¤ 103 вид≥в ≥з 170 Ї достатн≥й ресурсний потенц≥ал, ¤кий дозвол¤Ї виготовити л≥карськ≥ препарати чи безпосередньо л≥кувати хвороби, задовольн¤ючи попит населенн¤. ÷е, в першу чергу, л≥карська сировина деревних рослин (бруньки сосни та берези, кора дуба, плоди горобини, глоду та ≥н.). «начну частку цих вид≥в становл¤ть рослини синантропноњ флори (трава грицик≥в, споришу, хвоща; кв≥тки волошки, ромашки тощо). ќбмеженими Ї ф≥торесурси л≥карських рослин, використанн¤ ¤ких п≥дл¤гаЇ суворому контролю Ч дл¤ 21 вид≥в. ÷е стосуЇтьс¤ л≥карських рослин, ресурсний потенц≥ал ¤ких досить значний в ”крањн≥, однак великий попит на њх сировину може спричинити виснаженн¤ нац≥ональноњ сировинноњ бази цих рослин (зв≥робою звичайного, цмину п≥скового, материнки звичайноњ, конвал≥њ звичайноњ, крушини ламкоњ тощо). —юди в≥днесен≥ також види, ресурси ¤ких значно зменшились внасл≥док рад≥оактивного забрудненн¤ сировинних ареал≥в: багна звичайного, журавлини, мучниц≥, перстачу (калгану) та ≥н. ‘≥торесурси 23 вид≥в л≥карських рослин природноњ флори ”крањни, сировина ¤ких до недавнього часу використовувалась практичною медициною, зараз на меж≥ виснаженн¤. ризову ситуац≥¤ природноњ сировинноњ бази цих вид≥в викликано зм≥ною еколог≥чних умов зростанн¤ та надм≥рним використанн¤м сировини. ÷е, в першу чергу, стосуЇтьс¤ ањру (лепехи звичайноњ), боб≥внику трилистого, глечик≥в жовтих, лататт¤ б≥лого, сухоцв≥ту болот¤ного, золототис¤чника звичайного. “ак анал≥з динам≥ки загот≥вл≥ кореневищ ањру за останн≥ 20 рок≥в св≥дчить, що валовий обс¤г њх загот≥вл≥ в ”крањн≥ зменшивс¤ б≥льше, н≥ж у 90 раз≥в. ¬ ц≥лому в 1998 р. заготовлено 3 т сировини ањру, тод≥ ¤к середньор≥чна загот≥вл¤ 1977Ч79 рр. становила 282 т, а в 1968 р. було заготовлено 806 т неочищених кореневищ ањру. –есурси цих вид≥в п≥дл¤гають мон≥торинговим досл≥дженн¤м дл¤ орган≥зац≥њ д≥йових заход≥в по попередженню виснаженн¤ њх запас≥в. як св≥дчить анал≥з, сировинн≥ експлуатац≥йн≥ запаси 23 вид≥в л≥карських рослинних ресурс≥в в≥дсутн≥. Ќеобх≥дн≥ розробка та впровадженн¤ заход≥в по њх в≥дтворенню. р≥м вид≥в, занесених до „ервоноњ книги (астрагалу шерстистокв≥ткового, арн≥ки г≥рськоњ, род≥оли рожевоњ, вид≥в родини орх≥дних), це так≥ рослини, ¤к горицв≥т весн¤ний, первоцв≥т весн¤ний, синюха голуба. —ировина 25 вид≥в л≥карських рослин вирощуЇтьс¤ в господарствах. Ќа сьогодн≥шн≥й день особливо гостро постаЇ питанн¤ оптим≥зац≥њ використанн¤ на¤вних ресурс≥в та пошуку резерв≥в сировинних запас≥в ц≥нних л≥карських рослин в еколог≥чно чистих рег≥онах ”крањни, розвиток цього напр¤му маЇ нин≥ державну вагу. ¬ лаборатор≥њ ботан≥чного ресурсознавства ≤нституту ботан≥ки ≥м.ћ.√. ’олодного ЌјЌ ”крањни ресурсн≥ досл≥дженн¤ зосереджуютьс¤ на л≥карських рослинах ≥муностимулювальноњ, протизапальноњ та рад≥опротекторноњ д≥њ: Acorus calamus L. (лепеха звичайна), Sambucus nigra L. (бузина чорна), Polygonum bistorta L. (г≥рчак зм≥њний), Origanum vulgare L. (материнка звичайна), Centaurium erythraea Rafn (золототис¤чник звичайний), Sanguisorba officinalis L. (родовик л≥карський), Filipendula ulmaria /L./Maxim. (гадючник вТ¤золистий), Convallaria majalis L. (конвал≥¤ звичайна), Potentilla alba L. (перстач б≥лий), Potentilla erecta /L./Raeush. (калган), Daucus carota L. (морква дика), Symphytum officinale L. (живок≥ст л≥карський), Sedum acre L. (очиток њдкий), Primula veris L. (первоцв≥т весн¤ний), Hepatica nobilis Mill. (печ≥ночниц¤ звичайна), Tanacetum vulgare L. (пижмо звичайне), Galium verum L. (п≥дмаренник справжн≥й), Agrimonia eupatoria L. (парило звичайне), Glycyrrhiza glabra L. (солодка гола), Thymus serpyllum L. (чебрець повзучий), Ephedra distachya L. (ефедра двоколоскова), Helichrysum arenarium /L./Moench (цмин п≥сковий), Cynoglossum officinale L. (чорнокор≥нь л≥карський), Chelidonium majus L. (чистот≥л великий) та ≥н. ƒосл≥джуЇтьс¤ њх рег≥ональне розм≥щенн¤, ресурсн≥ потенц≥њ, можлив≥сть збагаченн¤ сировинних ресурс≥в в природних умовах зростанн¤ та ≥н. ѕровод¤тьс¤ роботи по ви¤вленню запас≥в близькоспор≥днених вид≥в ц≥нних л≥карських рослин, що можуть спри¤ти вир≥шенню нац≥ональноњ проблеми деф≥циту сировини ц≥нних л≥карських рослин: зв≥роб≥й (Hypericum L. Ч 12 вид≥в), цмин (Helichrysum Mill., 5 вид≥в), чебрець (Thymus L., 15 вид≥в), дерев≥й (Achillea L., 12 вид≥в) та ≥н. ¬ ≤нститут≥ ботан≥ки ЌјЌ ”крањни Ї вже значн≥ напрацюванн¤ в цьому напр¤м≥: ви¤вл¤Їтьс¤ локал≥зац≥¤ сировинних масив≥в досл≥джуваних вид≥в л≥карських рослин, складаютьс¤ картосхеми њх розм≥щенн¤; оц≥нюЇтьс¤ стан сировинних запас≥в, розробл¤ютьс¤ науков≥ основи оптим≥зац≥њ використанн¤ ви¤влених ресурс≥в; даЇтьс¤ оц≥нка динам≥ки ресурс≥в дикорослих л≥карських рослин п≥д впливом сукупност≥ еколог≥чних фактор≥в. –озроблен≥ ≤нститутом науков≥ основи оптим≥зац≥њ використанн¤ та охорони дикорослих л≥карських рослин ”крањни були застосован≥ при п≥дготовц≥ нормативних акт≥в сп≥льно з ћ≥некобезпеки ”крањни. –езультати мон≥торингових досл≥джень Ї науковою основою прогнозуванн¤ стану ресурс≥в конкретних вид≥в л≥карських рослин. “ак досл≥дженн¤ динам≥ки ресурс≥в ањру ≥ цмину п≥скового в л≥вобережному л≥состепу та степу св≥дчать, що природн≥ сировинн≥ запаси цмину п≥скового тут достатн≥ дл¤ регульованого використанн¤, тенденц≥њ до њх зменшенн¤ не ви¤влено. «апаси ж ањру Ч обмежен≥, в≥дзначаЇтьс¤ стала тенденц≥¤ до зменшенн¤ його ресурс≥в, загот≥вл¤ його сировини п≥дл¤гаЇ суворому контролю. ¬и¤влен≥ значн≥ ресурси виду, близькоспор≥дненого до цмину п≥скового, Ч цмину щитконосного. ¬становлена ст≥йка тенденц≥¤ до скороченн¤ природноњ сировинноњ бази ц≥нних вид≥в л≥карських рослин серцево-судинноњ д≥њ Ч арн≥ки г≥рськоњ та астрагалу шерстистокв≥ткового. ѕриродн≥ ресурси њх виснажен≥ наст≥льки, що ц≥ види занесен≥ до „ервоноњ ниги ”крањни, хоча ще 20 рок≥в тому в украњнських арпатах були ви¤влен≥ значн≥ запаси арн≥ки. ƒосл≥дженн¤ 1953Ч54 рр. св≥дчать, що зарост≥ арн≥ки на в≥дрогах масив≥в „орних г≥р, —видовц¤ та √орган становили к≥лька тис¤ч гектар≥в, що давало можлив≥сть щор≥чно заготовл¤ти 5Ц10 т сухих суцв≥ть. Ѕ≈Ћ≈¬јЋ≤я —ј–ћј“—№ ј | ” пишному р≥знобарв'њ степу майже непом≥тн≥ непоказн≥ кв≥тки белевал≥њ сарматськоњ. Ћише верх≥вки њњ б≥лих суцв≥ть видн≥ютьс¤ серед трави. –ослина 30-40 см заввишки, мав цибулину, ¤ка м≥ститьс¤ на глибин≥ 5-8 см. —тебло безлисте. Ћистки прикоренев≥, широколанцетн≥. в≥тки з≥бран≥ в багатокв≥ткову р≥дку китицю. ƒо цв≥т≥нн¤ кв≥ткон≥жки, завдовжки до 12 см, напр¤млен≥ вгору. ѕелюстки бутон≥в б≥л≥ та м'¤сист≥. ”се суцв≥тт¤ на цей час щ≥льне, п≥рам≥дальноњ форми. ѕоступово, починаючи з нижньоњ частини суцв≥тт¤, бутони розкриваютьс¤, оцв≥тина бур≥Ї, стаЇ сухою ≥ тонкою. Ћисточки в≥дгину розход¤тьс¤, в≥дкриваючи ¤скраво-ф≥олетов≥ пил¤ки. “ичинки, розм≥щен≥ проти пелюсток, нитками (аж до пил¤к≥в) зростаютьс¤ з трубочкою в≥ночка. ” м≥ру зацв≥танн¤ кв≥ток њхн≥ кв≥ткон≥жки вигинаютьс¤ спочатку горизонтально, а пот≥м донизу. ѕочинаЇтьс¤ цв≥т≥нн¤ в к≥нц≥ кв≥тн¤ або в травн≥ ≥ триваЇ 10-15 дн≥в. ” червн≥ вегетац≥¤ зак≥нчуЇтьс¤. –осте на степах ≥ на схилах переважно в —тепу, р≥дше Ц в п≥вденн≥й частин≥ Ћ≥состепу, степов≥й ≥ п≥вденн≥й частинах риму. | Ѕ–јЌƒ”Ў ј –≤«Ќќ ќЋ≤–Ќј | | “≥льки що з≥йшов сн≥г, оголивши бурий степ. Ќа його фон≥ ч≥тко вимальовуЇтьс¤ купка великих л≥лово-рожевих кв≥ток брандушки р≥знокол≥рноњ. ожна кв≥тка, оточена б≥л¤ основи 3-4 ланцетно-л≥н≥йними жолобчастими листками, розвиваЇтьс¤ з ¤йцевидноњ цибулини, вкритоњ чорно-бурими перетинчастими оболонками. –≥дше кв≥ток 2-3. ќцв≥тина в≥льнолиста з довгими, складеними в трубочку н≥гтиками. —товпчик ≥, вгор≥ трирозд≥льний, перевищуЇ тичинки. ѕл≥д Ц довгаста загострена коробочка. ÷в≥те в березн≥ Ц кв≥тн≥. –осте на трав'¤нистих м≥сц¤х, степах, по чагарниках, схилах у л≥состепов≥й ≥ степов≥й зонах (за виключенн¤м риму). «устр≥чаЇтьс¤ р≥дко ≥ лише м≥сц¤ми, переважно в степових запов≥дниках. Ќа жаль, ц¤ чудова весн¤на рослина належить до зникаючих вид≥в. ѓњ стаЇ дедал≥ менше внасл≥док розорюванн¤ степ≥в ≥ масового збиранн¤ кв≥ток на букети. ¬живаютьс¤ заходи щодо збереженн¤ брандушки р≥знокол≥рноњ. | √≤ј÷»Ќ“» ЅЋ≤ƒ»… | | оли починаЇ цв≥сти г≥ацинтик бл≥дий, вигл¤д степу зм≥нюЇтьс¤. ¬≥д його голубих кв≥ток здаЇтьс¤, н≥би озерц¤ розкидан≥ по степу. ћаленьк≥ (3-5.5 см), н≥би з воску, м'¤сист≥ дзв≥ночки н≥жно-блакитного кольору з≥бран≥ по 6-25 у довгасту негусту китицю на верх≥вц≥ стрункого кв≥тконоса, б≥л¤ основи ¤кого розвинен≥ лише 2-3 вузько-л≥н≥йних, жолобчастих листки. ¬≥ночок шестичленний, до третини надр≥заний на в≥д≥гнут≥ лопат≥. Ќитки тичинок прикр≥плен≥ б≥л¤ середини трубочки в 2 р¤ди, пил¤ки њх чорн≥. Ѕагатор≥чна рослина, 7-25 см заввишки, маЇ цибулину. –осте б≥льш-менш великими купками на степах, кам'¤нистих схилах, по чагарниках. ѕочинаЇ цв≥сти в друг≥й половин≥ кв≥тн¤, масове цв≥т≥нн¤ припадаЇ на початок травн¤, а в друг≥й половин≥ травн¤ вже розвиваютьс¤ плодиЦкул¤ст≥ коробочки. ѕ≥сл¤ дозр≥ванн¤ плод≥в надземна частина рослин засихаЇ, а в грунт≥ залишаЇтьс¤ лише цибулина. √≥ацинтик Ц ефемероњд. ѕоширений у степових ≥ п≥вденних л≥состепових районах. ѕоступово, на жаль, зникаЇ. –ослину занесено в список р≥дк≥сних рослин ”крањни. ѓњ не можна зривати. | «≤–ќ„ » ÷»Ѕ”Ћ»Ќ ќЌќ—Ќ≤ | | «емл¤ нещодавно зв≥льнилас¤ в≥д сн≥гового покриву, а вже м≥ж першими зеленими росточками видн≥ютьс¤ маленьк≥ зеленувато-жовт≥ кв≥тки, ¤к з≥рочки. Ќ≥жн≥ рослинки 5-15 см заввишки Ц з≥рочки цибулинконосн≥ Ц дуже швидко проход¤ть увесь цикл свого розвитку, вони належать до ефемероњд≥в. «ацв≥тають ≥ зав'¤зують плоди, поки не виросли ≥ не закрили њх лист¤м ≥нш≥ трави. –ослина маЇ цибулину ≥ надземне стебло з вузенькими, майже нитковидними листочками, на верх≥вц≥ ¤кого 1 або 2-3 пониклих кв≥тки. ќцв≥тина в≥льнолиста, листочки њњ з внутр≥шнього боку жовт≥, блискуч≥, з медовою ¤мкою б≥л¤ основи, а ≥з зовн≥шнього Ц ≥з широкою зеленою смужкою. ” пазухах стеблових листк≥в м≥ст¤тьс¤ виводков≥ цибулинки, за допомогою ¤ких рослина може розмножуватис¤ вегетативно. –озмножуЇтьс¤ вона ≥ нас≥нн¤м. ѕл≥д Ц 3 гн≥зда коробочка. ÷в≥те в березн≥ Ц кв≥тн≥. –осте на степах, трав'¤нистих ≥ кам'¤нистих схилах, на в≥дслоненн¤х г≥рських пор≥д у —тепу, риму, ≥ в п≥вденн≥й частин≥ Ћ≥состепу. | –я—“ ј ‘≤Ў≈–ќ¬ј | | Ќ≥жними б≥лими кв≥тками р¤стка ф≥шерова проводжаЇ весну ≥ зустр≥чаЇ л≥то Ц рослина цв≥те в друг≥й половин≥ кв≥тн¤ Ц у травн≥. —изувато-зелен≥ л≥н≥йн≥ прикоренев≥ листки .в нењ коротш≥ за кв≥тконосне стебло, ¤ке буваЇ до 35 см заввишки; зак≥нчуЇтьс¤ воно китицею з 15-25 кв≥ток. Ѕ≥л≥ листочки оцв≥тини мають посередин≥ вузеньку зелену смужку. Ў≥сть тичинок на плоских нитках, стовпчик також нитковидний. ѕл≥д Ц коробочка. –ослина належить до ефемероњд≥в, маЇ ¤йцевидну цибулину. —еред степового травостою росте розс≥¤но. Ќа в≥дслоненн¤х, де рослинн≥сть, розр≥джена, займаЇ ц≥л≥ д≥л¤нки. –осте т≥льки в п≥вденн≥й частин≥ степовоњ зони. «вичайною рослиною —тепу Ї р¤стка √уссона, зустр≥чаЇтьс¤ вона на в≥дкритих м≥сц¤х у Ћ≥состепу, зр≥дка по чагарниках у ѕол≥сс≥. Ћистки в нењ однаковоњ довжини з кв≥тконосним стеблом, ¤ке заввишки до 20 см. –ослина декоративна, маЇ велик≥ б≥л≥ кв≥тки, з≥бран≥ в щиткопод≥бне суцв≥тт¤. | “ёЋ№ѕјЌ Ў–≈Ќ ј | | —правжн¤ прикраса травневого степу Ц рослина з великими червоними або жовтими (зр≥дка рожевими чи б≥лими) кв≥тками Ц тюльпан Ўренка. —трунке стебло до 40 см заввишки, що п≥дносить красуню-кв≥тку, маЇ 3-5 довгастих ≥нод≥ по краю хвил¤стих листк≥в. Ў≥сть листочк≥в оцв≥тини розм≥щен≥ у два р¤ди, б≥л¤ основи вони часто з чорною або жовтою пл¤мою. “рикутна маточка з трьома жовтими приймочками, 6 тичинок з темними пил¤ками. ѕл≥д Ц довгаста коробочка. ÷в≥те в перш≥й половин≥ травн¤. “иповий ефемероњд, до настанн¤ спеки даЇ плоди, у грунт≥ збер≥гаЇтьс¤ до наступноњ весни у вигл¤д≥ цибулини, ¤ка дос¤гаЇ 3 см у д≥аметр≥. «устр≥чаЇтьс¤ на степових д≥л¤нках, кам'¤нистих в≥дслоненн¤х, солонц¤х у ƒонецькому Ћ≥состепу, —тепу ≥ риму. ¬идову назву дано на честь ботан≥ка Ўренка. «анесений до „ервоноњ книги ”крањни. | ’ќЋќƒќ Ѕј√ј“ќЋ»—“»… | | ѕоодинц≥ або купами росте в степу ц¤ ажурна трав'¤ниста рослина, ¤ка в к≥нц≥ л≥та прикрашаЇтьс¤ червоними ¤годами. ƒосить високе, 50-70 см завдовжки стебло пр¤мосто¤че, дуже розгалужене, гладеньке й голе, ¤к ус¤ рослина. Ћисточки мають вигл¤д пл≥вчастих лусочок, а голчаст≥ утворенн¤ Ц це видозм≥нен≥ стебла, так зван≥ кладод≥њ. оротк≥ ≥ товстуват≥, вони виход¤ть пучечками по 3-5 з пазух др≥бних лускуватих листочк≥в. ћ'¤систе ≥ товсте кореневище даЇ молод≥ пагони, ¤к≥ дуже швидко в≥дростають. –ослини дводомн≥. ∆овтуват≥ кв≥тки найчаст≥ше парн≥, мають довг≥ кв≥ткон≥жки, м≥ст¤тьс¤ на г≥лках ≥ по головн≥й ос≥ суцв≥тт¤. ∆≥ноч≥ кв≥тки мають дзвоникувату оцв≥тину, чолов≥ч≥ Ц трубчасто-дзвоникувату. ÷в≥те в травн≥ Ц липн≥. ѕл≥д Ц червона ¤года. –ослина, кр≥м —тепу ≥ Ћ≥состепу, зустр≥чаЇтьс¤ на п≥вдн≥ ѕол≥сс¤. –осте на степових м≥сц¤х, сухих луках, в≥дслоненн¤х, переважно на схилах, б≥л¤ кущ≥в, по западинках. |
| 1 |
Ќазва: ќхорона рослин народами св≥ту ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (1033 прочитано) |