Ѕ≥олог≥¤ > ѕаг≥н, особливост≥ його будови та функц≥њ

ѕаг≥н, особливост≥ його будови та функц≥њ

ѕаг≥н Ц надземний, вегетативний орган, що виник ¤к пристосоване до житт¤ в пов≥тр¤ному середовищ≥ суш≥, - у кв≥ткових дос¤гаЇ високоњ досконалост≥.

ѕаг≥н складаЇтьс¤ з ос≥ (стебло, листк≥в, та бруньок (зачатки нових пагон≥в). ќсновну функц≥ю вегетативного пагона Ц фотосинтез Ц зд≥йснюють листки; стебла виконують механ≥чну, пров≥дну ≥нод≥ запасаючу функц≥ю. √оловна риса пагона, що в≥др≥зн¤Ї його в≥д корен¤ Ц на¤вн≥сть листк≥в, отже на¤вн≥сть вузл≥в. ¬узлом називають д≥л¤нку стебла, ¤ка несе листок. ” одних рослин (злаков≥) вузли р≥зко позначен≥ у вигл¤д≥ потовщенн¤ на стебл≥, у ≥нших межа вузла Ц умовна. ƒ≥л¤нки стебла м≥ж вузлами називають м≥жвузл¤ми. «вичайно на пагон≥ к≥лька, ≥нод≥ багато вузл≥в ≥ меживузл≥в, вони повторюютьс¤ вздовж ос≥ пагона. ћ≥жвузл¤ можуть бути довгими ≥ тод≥ паг≥н називаЇтьс¤ Ц видовженим (ростовим), вкорочений паг≥н маЇ коротке м≥жвузл¤. ѕлодов≥ дерева й кущ≥ утворюють обидва типи пагон≥в: вкорочен≥, на ¤ких формуютьс¤ кв≥тки й плоди, видовжен≥ Ц безпл≥дн≥.

”¤вний кут м≥ж стеблом ≥ листком називаЇтьс¤ листковою пазухою. Ќа верх≥вц≥ стебла ≥ в листкових пазухах знаход¤тьс¤ бруньки. Ѕруньки бувають верх≥вковими ≥ б≥чними (пазушними). «а рахунок верх≥вковоњ бруньки паг≥н росте у висоту, а за рахунок б≥чних Ц галузитьс¤. “аким чином брунька це зачаток пагона.

–озр≥зн¤ють бруньки за функц≥ональним призначенн¤м:

1.¬егетативн≥ (ростов≥) з зачатками листк≥в ≥ стебла.

2.√енеративн≥ (кв≥тков≥) з зачатками кв≥ток або суцв≥ть.

ѓх можна розр≥знити за формою: ростов≥ Ц видовжен≥ з загостреною верх≥вкою, а кв≥тков≥ округл≥ ≥ б≥льш≥.

ƒе¤к≥ пазушн≥ бруньки можуть залишатись у стан≥ спокою невизначено довго Ц це спл¤ч≥ бруньки. ¬они розвиваютьс¤ ≥ дають пагони при пошкоджен≥ (обмерзанн≥) верх≥вкових бруньок, зламуванн≥ стебла над ними.

¬елике значенн¤ маЇ формуванн¤ додаткових бруньок, ¤к≥ закладаютьс¤ на стеблах, листках, корен¤х ≥ забезпечують активне вегетативне в≥дновленн¤ та вегетативне розмноженн¤.

–озвиток пагона з бруньки.

Ќа повздовжньому розр≥з≥ бруньки можна побачити њњ внутр≥шню будову. ќсьовою частиною бруньки слугуЇ зачаткове стебло. ” його нижн≥й частин≥ можна побачити зачатков≥ листки. «ачатков≥ стебло, листки ≥ бруньки разом складають зачатковий паг≥н. …ого верх≥вку називають конусом наростанн¤.  л≥тини конуса наростанн¤ (тв≥рна тканина Ц меристема) под≥л¤ютьс¤, забезпечуючи р≥ст пагона у довжину, п≥сл¤ под≥лу кл≥тини ростуть, що веде до видовженн¤ м≥жвузл≥в ≥ всього стебла. ” м≥ру в≥ддаленн¤ в≥д конуса наростанн¤ здатн≥сть кл≥тин до под≥лу зменшуЇтьс¤ ≥ починаЇтьс¤ диференц≥ац≥¤ њх з утворенн¤м основних тканин.

Ѕрунька на зиму завжди вкриваЇтьс¤ лусочками, ¤к≥ взимку обер≥гають њњ в≥д пошкодженн¤ морозами. «ахисну д≥ю брунькових лусок зб≥льшують волосистий покрив або смолист≥ клейк≥ вид≥ленн¤ що щ≥льно склеюють лусочки. ѕри розпусканн≥ бруньок зовн≥шн≥ лусочки опадають, залишаючи невеликий рубчик.

ћожливий ≥ ≥нший шл¤х росту стебла: вставний або ≥нтеркал¤рний. ” таких випадках тв≥рна тканина розд≥лена д≥л¤нками кл≥тин, що не мають здатност≥ до под≥лу. –озташовуЇтьс¤, звичайно, д≥л¤нка под≥лу у основ≥ м≥жвузл¤. “акий р≥ст характерний дл¤ злакових.

√алуженн¤ пагона та його типи. ‘ормуванн¤ крони.

” процес≥ росту стебло здеб≥льшого галузитьс¤. ќсобливо це стосуЇтьс¤ дводольних рослин.  ожна г≥лка на центральному стебл≥ утворюЇтьс¤ з бокових бруньок. Ѕокова г≥лка так само маЇ верх≥вкову ≥ боков≥ бруньки, з ¤ких виростають нов≥ г≥лки. ¬се це призводить до утворенн¤ багатогалузевоњ крони дерева, куща. √оловне стебло крони називаЇтьс¤ в≥ссю (г≥лкою) першого пор¤дку. —тебла розвинен≥ з його бруньок Ц ос¤ми (г≥лками) другого пор¤дку ¬ середньому на дерев≥ може бути 10 таких осей.

 л≥тини серцевинних промен≥в забезпечують горизонтальне перем≥щенн¤ р≥зних сполук м≥ж шарами стебла, а також запасають поживн≥ речовини. ” багатьох дерев серцевина може в≥дмирати, утворюючи в стовбур≥ порожнину Ц дупло.

ѕотовщенн¤ стебла, утворенн¤ р≥чних к≥лець.

ѕотовщенн¤ стебла в≥дбуваЇтьс¤ за рахунок пер≥одичноњ д≥¤льност≥ камб≥ю.  л≥тини камб≥ю пост≥йно д≥ють у пер≥од вегетац≥њ рослини ≥ можуть функц≥онувати на прот¤з≥ дек≥лькох рок≥в.  амб≥й в≥дкладаЇ всередину кл≥тини деревини, а назовн≥ кл≥тини кори. як правило Ц кл≥тин деревини утворюЇтьс¤ значно б≥льше н≥ж кл≥тин кори. “ому деревина завжди займаЇ значн≥шу частину на поперечному розр≥з≥ стебла.

Ќа поперечному зр≥з≥ деревини видно, що вона складаЇтьс¤ з почергових св≥тлих ≥ темних к≥лець.  ожна пара (св≥тле та темне к≥льце) утворюЇтьс¤ впродовж року за рахунок д≥¤льност≥ камб≥ю ≥ маЇ назву р≥чне к≥льце. –≥чне к≥льце Ц р≥чний прир≥ст деревини. ћежа м≥ж р≥чними к≥льц¤ми добре пом≥тна, оск≥льки весн¤на деревина, ¤ка утворилас¤ п≥сл¤ пробудженн¤ д≥¤льност≥ камб≥ю, складаЇтьс¤ з великих тонкост≥нних кл≥тин (вона багатша на судини, тому здаЇтьс¤ пухк≥шою ≥ забарвленою в ¤сн≥ший кол≥р); ос≥нн¤ Ц з б≥льш товстост≥нних, але вужчих кл≥тин ≥ зам≥сть елемент≥в, ¤к≥ провод¤ть воду, м≥стить б≥льше механ≥чноњ тканини, тому здаЇтьс¤ темн≥шою. ѕерех≥д в≥д весн¤ноњ до ос≥нньоњ деревини поступовий, а в≥д ос≥нньоњ до весн¤ноњ Ц завжди р≥зко позначений (межа м≥ж р≥чними к≥льц¤ми). «а р≥чними к≥льц¤ми деревини можна визначити в≥к рослини. ” троп≥чних рослин, ¤к≥ ростуть безперервно впродовж року, р≥чн≥ к≥льц¤ непом≥тн≥.

ѕересуванн¤ по стеблу неорган≥чних та орган≥чних (речовин) сполук.

ќдна ≥з важлив≥ших функц≥й стебла Ц пересуванн¤ речовин з одних орган≥в до ≥нших. ¬ стебл≥ Ї дв≥ протилежн≥ теч≥њ р≥дин Ц висх≥дна ≥ низх≥дна.

¬ода ≥ м≥неральн≥ сол≥, що всисаютьс¤ корен¤ми, пересуваютьс¤ по стеблу до листк≥в, кв≥ток, плод≥в. ÷е Ц висх≥дний пот≥к, в≥н зд≥йснюЇтьс¤ по деревин≥, основними пров≥дними елементами ¤коњ Ї судини. ќрган≥чн≥ речовини, ¤к≥ утворилис¤ в листках, в≥дт≥кають у вс≥ органи рослини. ÷е низх≥дний пот≥к, в≥н зд≥йснюЇтьс¤ по лубу, головними пров≥дними елементами ¤кого Ї ситопод≥бн≥ трубки.

” деревних рослин пересуванн¤ поживних речовин в рад≥альному напр¤мку в≥дбуваЇтьс¤ за допомогою серцевинних промен≥в.

¬»ƒќ«ћ≤Ќ» ѕј√ќЌј.

–озр≥зн¤ють п≥дземн≥ й надземн≥ видозм≥ни пагон≥в. —еред п≥дземних видозм≥н найб≥льш поширен≥ кореневища, бульби, цибулини.

 ореневище Ц видозм≥нений п≥дземний паг≥н. —воњм зовн≥шн≥м вигл¤дом дещо нагадуЇ кор≥нь, в≥д ¤кого в≥др≥зн¤Їтьс¤ на¤вн≥стю вузл≥в, м≥жвузл≥в, пазушних та верх≥вкових бруньок.

¬≥дсутн≥сть кореневого чохлика. «ам≥сть листк≥в на ньому Ї луски, у пазухах ¤ких бруньки можуть дати початок пагонам. ѕ≥д бруньками утворюютьс¤ додатков≥ корен≥.

”творенн¤ кореневищ властиве багатор≥чним травТ¤нистим рослинам р≥зних родин однодольних ≥ дводольних. « однодольних кореневища найчаст≥ше зустр≥чаютьс¤ у багатор≥чних злак≥в (пир≥й, тонкон≥г).

 ореневище бере участь у ірунтовому живленн≥, запасанн≥ поживних речовин, вегетативному розмноженн≥, утворюЇ наземн≥ пагони. ¬ вигл¤д≥ кореневища рослина, п≥сл¤ в≥дмиранн¤ наземних частин, перезимовуЇ.

¬икористанн¤: в њжу Ц хр≥н; виготовленн¤ л≥к≥в Ц валер≥ана; виготовленн¤ техн≥чноњ сировини Ц барвник≥в Ц герань грузинська; еф≥рних ол≥й, дубильних речовин.

ƒе¤к≥ рослини з довгими кореневищами використовують дл¤ закр≥пленн¤ п≥ск≥в.

Ѕульба. Ѕульби бувають п≥дземн≥ (картопл¤) ≥ надземн≥ (кольраб≥). Ѕульба Ц це потовщен≥ п≥дземн≥ частини стебла. ÷≥ потовщенн¤ утворюютьс¤ на видозм≥нених п≥дземних стеблах Ц столонах.

” бульби Ї основа ≥ верх≥вка. ќсновою бульба прикр≥плюЇтьс¤ до столона. ’лороф≥лу бульби не м≥ст¤ть, але на сонц≥ зелен≥ють. Ѕульби картопл≥ мають сильно вкорочен≥ меживузл¤. Ћист¤ на п≥дземних бульбах редукують до дуже др≥бних, малопом≥тних лусочок, у пазухах ¤ких м≥ст¤тьс¤ бруньки Ц в≥чка. Ѕульби служать дл¤ розмноженн¤ рослин та нагромадженн¤ поживних речовин ≥ перебутт¤ неспри¤тливих п≥р року.

ѕри спри¤тливих умовах бульби легко проростають ≥ завд¤ки запасним речовинам дають початок самост≥йним рослинам.

Ѕульби картопл≥ та ≥нших рослин широко використовуютьс¤ у харчов≥й ≥ х≥м≥чн≥й промисловост≥.

÷ибулина. ÷ибулина Ц п≥дземний, р≥дше надземний паг≥н з дуже коротким плоским стеблом (денцем) ≥ мТ¤систими, соковитими листками (лусочками), ¤к≥ запасають воду ≥ поживн≥ речовини. « верх≥вковоњ та пазушних бруньок цибулини виростають надземн≥ пагони, а на денц≥ утворюютьс¤ додатков≥ корен≥. «овн≥шн≥ лучки цибулини здеб≥льшого сух≥, пл≥вчаст≥ ≥ в≥д≥грають лише захисну роль. ” пазус≥ де¤ких лусок цибулини Ї бруньки, з ¤ких можуть розвиватис¤ доч≥рн≥ цибулини Ц так зван≥ д≥тки.

÷ибулини формуютьс¤ у багатьох л≥л≥йних рослин: цибул≥, л≥л≥њ, тюльпана. ” де¤ких л≥л≥йних можуть бути надземн≥ цибулини. «вичайно вони утворюютьс¤ у суцв≥тт¤х (у дикоњ цибул≥, часнику).

÷ибулини допомагають рослин≥ вижити за неспри¤тливих умов ≥ Ї органом вегетативного розмноженн¤. —еред цибулевих багато декоративних рослин. „асник ≥ цибул¤ використовуютьс¤ в медицин≥ ≥ харчов≥й промисловост≥.

¬идозм≥неними надземними пагонами Ї колючки (дика груша, терен, гл≥д, обл≥пиха). ¬они розташован≥ у пазухах листк≥в ≥ захищають рослину в≥д поњданн¤ тваринами. ѕагони можуть видозм≥нюватис¤ на вусики (виноград, ог≥рок, гарбуз). ÷е витк≥ пагони, що обкручуючись навколо р≥зних опор п≥дтримують стебло в певному положенн≥.

¬уса (суниц¤) Ц дуже тонк≥, з видовженими м≥жвузл¤ми, повзуч≥ стебла. ¬они вкор≥нюютьс¤ у вузлах ≥ дають початок новим рослинам..

√≥лки першого, другого та кожного наступного пор¤дк≥в разом з лист¤м, кв≥тками й плодами складають загальну крону рослини.  рони бувають: кул¤ст≥, п≥рам≥дальн≥, ¤йцевидн≥, колоновидн≥. ”с≥ г≥лки в крон≥ дерева р≥знов≥ков≥. Ќаймолодш≥ з них Ц г≥лки останнього пор¤дку.

1	2

Ќазва: ѕаг≥н, особливост≥ його будови та функц≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (922 прочитано)