Розміщення продуктивних сил > Електроенергетика України

Пропозиції до розв’язання проблеми.

Як ми бачимо, основні проблеми дуже звичні для нашого часу і стану нашої економіки вцілому: нестача фінансування, зношування виробничих потужностей і т.д. Отож щодо конкретних пропозицій до вирішення проблем я можу запропонувати наступні кроки:

Оновити матеріально-технічну базу для виробництва та транспорту електроенергії за кошти отримані внаслідок повних розрахунків за вже спожиту електроенергію приватизації Обленерго

Забезпечити необхідну правову базу для розвитку електроенергетичної галузі України з боку Верховної ради України та Міністерства ПЕКу;

Забезпечити належний рівень менеджменту та маркетингу на підприємствах задіяних в генерації електроенергії шляхом впровадження програм з підготовки нових висококваліфікованих кадрів та програм по підвищенню кваліфікаціїіснуючих працівників;

Змінити в разі необхідності форму власності (корпоратизація і приватизація). Перші кроки уже зроблено (6 “ОблЕнерго”);

Забезпечити сприятливий інвестиційний клімат для стратегічних інвесторів;

Підтримувати міжнародне співробітництво в енергетичній сфері із сусідніми державами.

Обґрунтування пропозицій та вибір альтернатив.

На мою думку, всі ці заходи є необхідними та очевидними для належного розвитку енергетики України. Отож короткі обгрунтування наведених пропозицій:

Оновлення матеріально-технічної бази є запорукою підвищення технологічної ефективності на будь якому підприємстві. Адже застаріле обладнання не дозволяє нарощувати необхідні темпи виробництва та має менший ККД порівнянно з новим обладнанням.

Створення необхідної правової бази є дуже важливою ланкою на шляху до розвитку.

Забезпечення менеджменту і маркетингу підприємства на високому рівні є однією з головних вимог для нормального його функціонування. Багато наших підприємств страждають від того, що їх керівництво абсолютно не розуміється на сучасній ринковій економіці. Часто трапляється, що уповноваженою особою від держави на підприємство призначається людина, абсолютно незнайома з ринковою економікою (сучасним менеджментом та маркетингом). Тому вирішення цієї проблеми є життєво необхідним для підвищення ефективності діяльності підприємств.

Форма власності також відіграє немалу роль в діяльності підприємства. І те, що ефективність діяльності приватного підприємства є на порядок вищою за ефективність державного підприємства, визнано як загальний факт. І хоча держава ніколи не відмовиться від контролю над такою стратегічно важливою галуззю як енергетична, все ж на мою думку навіть часткова приватизація принесе багато користі. До речі кроки по приватизації Обленерго вже зроблено.

Здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями

Для досягнення бажаних результатів необхідно поєднання зусиль на всіх рівнях. Так на сьогоднішній день в Україні діють такі структури: Оптовий Ринок Електроенергії (ОРЕ), Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ), ОблЕнерго, незалежні транспортувальники електроенергії, підгалузеві об’єднання. Сьогодні реформування відносин власності – одна з головних умов активізації виробництва та транспортування електроенергії на етапі ринкових перетворень. Тому першочерговими заходами державної політики повинно бути завершення приватизації державних підприємств, концентрація та зосередження акцій у ефективних власників і стратегічних інвесторів. Вказані перетворення слід робити лише за умови економічної доцільності, підвищення конкурентноздатності і ефективності виробництва.

Аналізуючи діяльність урядових та інших владних структур в напрямі перебудови паливно-енергетичного комплексу з метою розв`язання проблеми енергозабезпечення України з урахуванням викладеної стратегії, тобто завдань сталого еколого-економічного розвитку необхідно констатувати, що ця діяльність в цілому є незадовільною як в окремих напрямах, так і в цілому. На перший погляд, велика кількість державних рішень мала б сприяти позитивному розв`язанню проблеми. Насправді ж можемо засвідчити переважно неефективну діяльність у потрібному напрямі. Значною мірою на традиційних підходах складено Національну енергетичну програму, методом "стартування" підготовлено Комплексну державну програму енергозбереження та значною мірою Програму державної програми нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії. Більшість з цих програми фінансово не забезпечені і реально не виконуються.

Також одним з найважливіших аспектів функціонування ринку є забезпечення збалансованого державного регулювання. В Україні функції державного регулювання в електроенергетиці здійснює НКРЕ (національна комісія регулювання електроенергетики), утворена Указом Президента України в 1994 році. Основними завданнями НКРЕ є ліцензування господарської діяльності з виробництва, передачі та постачання електроенергії, формування цінової та тарифної політики в електроенергетиці, участь у формуванні і забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування оптового ринку. Але ще досі не прийнято закон “Про основні засади функціонування оптового ринку електроенергії України”, хоча сам оптовий ринок започатковано у 1996 році з метою:

оптимізації формування на основі конкуренції виробників електроенергії її оптової ціни, яка б забезпечувала відшкодування витрат виробників та стимулювала роботу галузі;

погодинної оптимізації балансу виробництва електроенергії та її споживання;

створення економічної системи, що забезпечило б фінансову стабільність галузі та заінтересованість у ній потенційних інвесторів.

Правовою базою функціонування оптового ринку став Закон України "Про електроенергетику". Цим Законом встановлено, що купівля та продаж всієї виробленої на електростанціях електроенергії здійснюється через оптовий ринок; фукціонування інших оптових ринків в Україні забороняється; обов’язковою умовою для учасників оптового ринку є купівля та продаж всієї виробленої енергії лише на оптовому ринку і відповідна заборона її прямої купівлі постачальниками електроенергії від енергогенеруючих компаній теплових, атомних станцій та гідроелектростанцій.

Створення оптового ринку дозволяє вирішити ряд принципово важливих завдань підготовки вітчизняної електроенергетики до роботи в умовах ринкової економіки. Внаслідок цього колишня адміністративна система управління галуззю, що базувалася на восьми регіональних монопольних структурах, замінена ринковою конкурентною системою виробництва, передачі і поставки електроенергії.

Зважаючи на особливі умови функціонування об’єднаної енергетичної системи, договором, на підставі якого створено оптовий ринок, запроваджено спеціальний порядок розрахунків з використанням єдиного розподільчого рахунку оптового постачальника електроенергії. Цей порядок мав гарантувати задоволення фінансових інтересів усіх учасників оптового ринку, оскільки кожен з них отримував належну йому частку коштів, яка покриває їх витрати з провадження діяльності на оптовому ринку. Але криза неплатежів, існування бартерних, давальницьких та інших схем розрахунків не дозволили повною мірою запровадити запропоновану договором модель організації оптового ринку.

Функції оптового постачальника електроенергії здійснює ДП “Енергоринок”. Відповідно до договору, на підставі якого створено оптовий ринок, ДП “Енергоринок” виконує також функції розпорядника коштів та розпорядника системи розрахунків оптового ринку.

Внесення зазначених змін до Закону України “Про електроенергетику” повинно значною мірою сприяти зміцненню платіжної дисципліни на оптовому ринку та вдосконаленню відносин між його учасниками.

Як можна помітити запропоновані мною пропозиції торкаються саме участі держави в розвитку даної галузі. Нічого дивного в цьому немає, адже зараз саме держава є власником більшості енергогенеруючих підприємств. Тому й за наслідки всіх змін, негативних та позитивних, відповідальність несе держава.

Для реалізації намічених цілей має бути забезпечена чітка координація дій органів законодавчої та виконавчої влади за безпосередньої участі суб’єктів господарювання.

На жаль лише деякі підприємства України можуть і хочуть робити кроки вперед. Так в даний момент реалізуються два проекти із залученням іноземних інвестицій: проекти реабілітації Зміївської ТЕС та Старобешівської ТЕС. Також н асьогоднішній день реалізуються декілька проектів реабілітації діючих та будівництва нових електростанцій: проект реабілітації ГЕС та управління в системі, який підтримується позикою Світового банку в обсязі 114 млн. і передбачає реабілітацію 8 ГЕС Дніпрповського каскаду. Провадиться будівництво нових ядерних енергоблоків – №2 Хмельницької АЕС та №4 Рівненської АЕС. Готовність цих енергоблоків 90%. І незважаючи на це вартість проекту завершення будівництва становить близько $1,5млрд.

Залучення інвесторів сприяло б і підвищенню ефективності виробництв, оскільки ті напевно б принесли досвід роботи в ринкових умовах, якого не мають наші керівники. Ну і звичайно це дало б значну фінансову підтримку.

Вже, як відомо, приватизовано 6 з 27 Обленерго і це приносить свої плоди. Вже те, що за рахунок цього було поповнено бюджет, мало значну віддачу. Хоча тут думки розділяються чи пішла приватизація Обленерго на користь державі чи ні.

Необхідні ресурси та умови

Необхідними ресурсами та умовами для впровадження запропонованих пропозицій і розвитку галузі електроенергетики в цілому можна вважати:

Створення сприятливого інвестиційного клімату для залучення коштів, які підуть на розвиток галузі;

1	2	3

Назва: Електроенергетика України
Дата публікації: 2005-03-23 (4353 прочитано)