–озм≥щенн¤ продуктивних сил > –инок прац≥. ѕроблеми ринку прац≥ в ”крањн≥

–инок прац≥. ѕроблеми ринку прац≥ в ”крањн≥

–ух товар≥в та послуг у здоров≥й економ≥ц≥, ор≥Їнтован≥й на критер≥њ ефективност≥ ≥ здатн≥й до саморегулюванн¤, в≥дбуваЇтьс¤ на основ≥ ринкових в≥дносин. ” ринков≥й економ≥ц≥ товар робоча сила купуЇтьс¤ ≥ продаЇтьс¤ на ринку прац≥. –инок прац≥ - сусп≥льно-економ≥чна форма руху трудових ресурс≥в. як економ≥чна категор≥¤ ринок прац≥ представл¤Ї собою систему виробничих в≥дносин м≥ж роб≥тниками, п≥дприЇмц¤ми ≥ державою, по-перше, з приводу обм≥ну ≥ндив≥дуальноњ зд≥бност≥ до прац≥ на фонд засоб≥в, необх≥дних дл¤ в≥дтворенн¤ рабочоњ сили, та, по-друге, з приводу розм≥щенн¤ роб≥тник≥в в систем≥ сусп≥льного розпод≥лу прац≥ у в≥дпов≥дност≥ до закон≥в товарного виробництва та обороту.

—учасн≥ ≥ндустр≥альн≥ та пост≥ндустр≥альн≥ крањни спираютьс¤ в основному на найману працю (найман≥ роб≥тники - >90%). “аким чином, на ринку прац≥ роб≥тники пропонують свою робочу силу в розрахунку на оплату, формуючи пропозиц≥ю, а роботодавц≥ пред'¤вл¤ють попит ≥ плат¤ть за нењ.

Ќа практиц≥ ринок прац≥ сприймаЇтьс¤ ¤к механ≥зм ви¤вленн¤ ≥ погодженн¤ попиту ≥ пропонуванн¤ на робочу силу, тобто цей ринок маЇ сп≥льн≥ риси з ≥ншими складовими загального ринку. ÷е попит, пропозиц≥¤, ц≥на. ¬одночас ринок прац≥ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ≥нших ринк≥в. —уть в≥дм≥нност≥ в тому, що дл¤ роб≥тника продаж робочоњ сили, њњ ц≥на, служать, ¤к правило, основним джерелом життЇд≥¤льност≥. “ому продаж робочоњ сили не можна в≥дкласти на тривалий час, чекаючи б≥льш спри¤тливого сп≥вв≥дношенн¤ попит-пропозиц≥¤. –≥вень зароб≥тньоњ плати може гарантуватис¤ т≥льки державою, шл¤хом встановленн¤ граничних правових норм (тарифн≥ ставки, ставки оплати прац≥, тривал≥сть робочого часу, оподаткуванн¤ та ≥н.).

–≥зк≥ коливанн¤ на ринку прац≥, що виникають у результат≥ цикл≥чних перерв у виробництв≥, в≥дставанн¤ попиту на робочу силу в≥д њњ пропонуванн¤ призвод¤ть не лише до значних порушень у в≥дтворенн≥ робочоњ сили, а й до значних вибух≥в.

«а останн≥ роки чотири процеси докор≥нно зм≥нили у розвинутих крањнах стан ринку прац≥:

«ростанн¤ профсп≥лок (зр≥вн¤нн¤ влади м≥ж прац≥вником та роботодавцем)

ѕослабленн¤ соц≥альних недол≥к≥в (закон про соц≥альне страхуванн¤, житлове буд≥вництво, медицина, осв≥таЕ)

ƒержава вз¤ла на себе в≥дпов≥дальн≥сть за р≥вень виробництва (зниженн¤ податк≥в або зб≥льшенн¤ видатк≥в з бюджету, або ≥ те ≥ ≥нше. “аким чином держава зб≥льшуЇ попит ≥ нарощуЇ виробництво)

” пров≥дних державах зник старомодний п≥дприЇмець, на зм≥ну ¤кому прийшов менеджер, корпоративний бюрократ.

ѕроцес становленн¤ ринку прац≥ в ”крањн≥ супроводжуЇтьс¤ посиленн¤м його сегментац≥њ. ¬ соц≥ально-економ≥чн≥й структур≥ працездатного населенн¤ в≥дбуваютьс¤ суттЇв≥ зрушенн¤, ¤к≥ трансформують практично однор≥дну всезагальну зайн¤т≥сть дореформенного пер≥оду в сегментований ринок прац≥.  ожний сегмент ¤к зайн¤того, так ≥ не зайн¤того населенн¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ специф≥кою свого соц≥ального статусу, економ≥чною повед≥нкою, гарант≥¤ми зайн¤тост≥, р≥внем та стаб≥льн≥стю доход≥в, конкурентоспроможн≥стю та захищен≥стю ринку прац≥. ¬ посиленн≥ сегментац≥њ ринку прац≥ на сучасному етап≥ беруть участь р≥зн≥ фактори, зокрема структурн≥ зм≥ни в економ≥ц≥, по¤ва альтернативних форм господарюванн¤ ≥ власност≥, спад виробництва ≥ зниженн¤ життЇвих стандарт≥в украњнц≥в. Ќасл≥дком д≥й цих фактор≥в стало значне розшаруванн¤ населенн¤, загостренн¤ проблеми безроб≥тт¤, зубож≥нн¤ певних соц≥альних верств.

Ќа в≥дм≥ну в≥д дуал≥стичноњ модел≥ зах≥дних ринк≥в, украњнському ринку прац≥ властива трисекторна модель, ¤ка охоплюЇ: зайн¤тих в оф≥ц≥йн≥й економ≥ц≥; зайн¤тих в неоф≥ц≥йн≥й економ≥ц≥ та зайн¤тих одночасно в оф≥ц≥йн≥й та неоф≥ц≥йн≥й економ≥ках. ќсобливу тривогу викликають соц≥ально вразлив≥ сегменти ринку прац≥, представлен≥ конкурентоспроможними прац≥вниками з нест≥йкою зайн¤т≥стью, спадним попитом на послуги прац≥, низкими та нестаб≥льними доходами. ÷е великий масив приховано безроб≥тних, ¤ких нал≥чуЇтьс¤ до половини зайн¤того населенн¤ крањни, оф≥ц≥йно безроб≥тн≥, число ¤ких почало ≥нтенсивно зростати з другоњ половини 1996 року, контингенти незайн¤того в оф≥ц≥йн≥й економ≥ц≥ населенн¤, доходи ¤ких не забезпечують достатнього життЇвого р≥вн¤. —ектор неформальноњ зайн¤тост≥ ¤вл¤Ї собою вкрай неоднор≥дний за економ≥чними та соц≥альними показниками сегмент.

¬ украњнськ≥й економ≥ц≥ його характеризують так≥ риси:

ЌезареЇстрован≥сть зайн¤тост≥, д≥¤льн≥сть тальки на св≥й власний страх ≥ ризик з повною в≥дпов≥дальн≥стю за результати;

—уперечн≥сть з розвитком оф≥ц≥йноњ економики, ≥зольован≥сть, некоординован≥сть цих вид≥в д≥¤льност≥;

«алежн≥сть доход≥в в≥д ступен¤ ризику, випадкових обставин, в≥дсутн≥сть будь-¤кого соц≥ального захисту.

¬ основ≥ зрушень на ринку прац≥ ”крањни лежить дек≥лька процес≥в. ¬ ”крањн≥ на рубеж≥ 90-х рок≥в почалис¤ процеси формуванн¤ багатоукладноњ економ≥ки, створенн¤ нових орган≥зац≥йних форм, зад≥¤нн¤ нових механ≥зм≥в управл≥нн¤. “руд≥вники одержали б≥льше можливостей у вибор≥ виду,сфери та форми д≥¤льност≥, джерел та вид≥в доход≥в. ≈коном≥ка в ц≥лому стала б≥льш в≥дкритою. ѕочинаЇтьс¤ приватизац≥¤, тобто зм≥на форми власност≥. јле й донин≥ за к≥льк≥стю зайн¤тих дом≥нуЇ державний сектор. ѕроте саме тут в≥дбуваЇтьс¤ найб≥льше скороченн¤ зайн¤тих - на 6083 тис. ос≥б прот¤гом 1992-1996 рр. ¬ альтернативних секторах економ≥ки чисельн≥сть зайн¤тих зростаЇ, але не тою м≥рою, ¤кою вона скорочуЇтьс¤ в державному. «а цей же пер≥од чисельн≥сть зайн¤тих на колективних та приватних п≥дприЇмствах зб≥льшилась на 2203 тис. ос≥б. ™дине по¤сненн¤ цьому - зростанн¤ неоф≥ц≥йноњ зайн¤тост≥.

Ќайб≥льшого поширенн¤ приватна власн≥сть набуваЇ у сфер≥ торг≥вл≥, де зосереджено 54% працюючих, охоплених данною формою. ¬есь комплекс галузей промисловост≥ охоплюЇ лише 12% працюючих у приватному сектор≥. ќсновна частка працюючих в умовах приватноњ власност≥ займаЇтьс¤ посередницькою д≥¤льн≥стю. ÷е справл¤Ї своЇр≥дний вплив на ринок прац≥. Ќайб≥льш захищеними на ньому Ї особи, пов'¤зан≥ з комерц≥йною, посередницькою д≥¤льн≥стю, тод≥ ¤к традиц≥йн≥ робоч≥ м≥сц¤ в державн≥й економ≥ц≥ стають менш привабливими.

” приватних орган≥зац≥¤х регламентац≥¤ трудових режим≥в доповнюЇтьс¤ б≥льшою самост≥йн≥стю ≥ ширшим простором ви¤вленн¤ ≥н≥ц≥ативи. “ак≥ орган≥зац≥њ мають б≥льш≥ можливост≥ дл¤ диференц≥ац≥њ та п≥двищенн¤ зароб≥тньоњ плати. ќднак процес украњнськоњ приватизац≥њ веде й до негативних насл≥дк≥в. Ќасамперед - це поширенн¤ нелегальноњ д≥¤льност≥. “≥ньовий сектор в ”крањн≥ становить до 50% ¬¬ѕ. ѕор¤д ≥з збагаченн¤м одних прошарк≥в населенн¤, ≥нш≥ ще б≥льше в≥длучаютьс¤ в≥д матер≥альних ц≥нностей. « приватизац≥Їю пов'¤зано ≥ зб≥льшенн¤ безроб≥тт¤. ѕожвавленн¤ приватизац≥йного процесу в 1996 роц≥ супроводжувалос¤ значним зростанн¤м безроб≥тт¤: з 0,4% за станом на 1 грудн¤ 1995 до 1,3% на 1 с≥чн¤ 1997 року.

≤нший важливий фактор - це спад виробництва та гальмуванн¤ структурноњ перебудови економ≥ки. ѕро¤вом його Ї:

¬исок≥ темпи спаду виробництва ≥ продуктивност≥ прац≥. «а 1990-1995 рр. ѕродуктивн≥сть прац≥ скоротилас¤ на 40%. ÷е призвело до зб≥дненн¤ товарних ринк≥в, вимиванн¤ товар≥в за доступними ц≥нами, зниженн¤ р≥вн¤ споживанн¤ та соц≥ального статусу населенн¤;

“емпи спаду виробництва дес¤тикратно перевищують темпи скороченн¤ зайн¤тих. «береженн¤ зайн¤тост≥ за таких умов св≥дчить про њњ непродуктивний характер, втрату прац≥вниками своњх знань, квал≥ф≥кац≥њ, досв≥ду.

√альмуванн¤ структурноњ перебудови економ≥ки стримуЇ по¤ву на ринку прац≥ конкурентоспроможних груп прац≥вник≥в. ¬оно консервуЇ неефективн≥ виробництва, б≥льш≥сть з ¤ких знаходитьс¤ на гран≥ банкрутства, даЇ можлив≥сть утримувати на п≥дприЇмствах величезний масив прихованого безроб≥тт¤. ќхоплюючи майже третину зайн¤тих, приховане безроб≥тт¤ стало ст≥йкою тенденц≥Їю, а його представники - особливим сегментом на ринку прац≥, дл¤ ¤кого зароб≥тна плата перетворилас¤ на допомогу по безроб≥ттю.

¬ажливим Ї також загостренн¤ суперечностей м≥ж ц≥ноутворенн¤м на товарних ринках та ринках прац≥, м≥ж товарним та грошовим потоками кругооб≥гу. Ќа товарних ринках ц≥ноутворенн¤ п≥дл¤гало л≥берал≥зац≥њ, а на ринку прац≥ зароб≥тна плата регулювалась адм≥н≥стративними важел¤ми. ∆ахливими стали затримки у виплит≥ зароб≥тноњ плати, пов'¤зан≥, м≥ж ≥ншим, з прорахунками грошовоњ та ≥нвестиц≥йноњ пол≥тики. ÷≥ни на ““ѕ за темпами зростанн¤ набагато перевищували темпи зростанн¤ зароб≥тноњ плати. ” 1996 роц≥ понад 32 млн. ос≥б, або 63% всього населенн¤, мали середньодушовий дох≥д, нижчий за межу малозабезпеченост≥. «воротною реакц≥Їю з боку населенн¤ став пошук форм пристосуванн¤ до нових умов. ÷е розширенн¤ пропозиц≥њ своЇњ робочоњ сили за рахунок вторинноњ зайн¤тост≥, участ≥ в неформальн≥й економ≥ц≥, с≥льськогосподарськ≥й прац≥ на земельних д≥л¤нках тощо.

«авданн¤м сучасного етапу в сфер≥ регулюванн¤ зайн¤тост≥ Ї перех≥д до активноњ пол≥тики на ринку прац≥, ¤ка, на жаль, не зд≥йснюЇтьс¤ зараз. ¬ основу маЇ бути покладена модель управл≥нн¤, центральними елементами ¤коњ Ї основн≥ регул¤тори ринковоњ орган≥зац≥њ прац≥: зароб≥тна плата ¤к ц≥на послуг прац≥, конкуренц≥¤ на ринку прац≥, трудова моб≥льн≥сть, р≥вень безроб≥тт¤. —аме за цими параметрами зд≥йснюЇтьс¤, з одного боку, саморегулюванн¤ на ринку прац≥, а з ≥ншого - в≥дбуваЇтьс¤ втручанн¤ держави, ¤ка реал≥зуЇ координуючу, стимулюючу чи обмежуючу роль, у процес управл≥нн¤.

ѕр≥оритетними напр¤мками реформуванн¤ украњнського ринку прац≥ Ї вдосконаленн¤ системи оплати прац≥, розширенн¤ можливостей отриманн¤ населенн¤м оф≥ц≥йних основних ≥ додаткових доход≥в, соц≥альна п≥дтримка окремих груп; п≥двищенн¤ ¤кост≥ та конкурентоспроможномт≥ робочоњ сили; спри¤нн¤ ефективним ≥ доц≥льним перем≥щенн¤м працездатного населенн¤; запоб≥ганн¤ зростанню безроб≥тт¤ через створенн¤ робочих м≥сць за рахунок р≥зних джерел ф≥нансуванн¤, впровадженн¤ механ≥зм≥в зв≥льненн¤ ≥ перерозпод≥лу зайн¤тих, реструктуризац≥њ економ≥ки ≥ п≥днесенн¤ в≥тчизн¤ного виробництва.

1	2

Ќазва: –инок прац≥. ѕроблеми ринку прац≥ в ”крањн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (4526 прочитано)