јрх≥тектура > –аковецький замок XIV-XVII стол≥ть

–аковецький замок XIV-XVII стол≥ть

–уњни замку м≥ст¤тьс¤ на п≥вденн≥й околиц≥ села, у надзвичайно мальовнич≥й м≥сцевост≥. ÷е - мисопод≥бна тераса крутосхилу, що переходить у стр≥мкий правий берег ƒн≥стра. «в≥дси в≥дкриваЇтьс¤ велична панорама р≥чки, що широкою п≥дковою охоплюЇ село з околиц¤ми. ¬≥д колись щ≥льно забудованого, хоч ≥ невеликого замку, нин≥ збереглос¤ небагато: п≥вн≥чно-зах≥дна вежа та фрагмент п≥вденно-сх≥дноњ, що п≥зн≥ше правила за каплицю.

–аковець - одне з найдавн≥ших поселень √аличини, в≥доме за матер≥алами іродських ≥ земських книг з 1440 року. ќднак в ≥сторико-л≥тературних джерелах буд≥вництво замку датуЇтьс¤ 40-ми роками XVII стол≥тт¤ ≥ приписуЇтьс¤ галицькому п≥дчашому ƒом≥н≥ков≥-¬ойцехов≥ Ѕеньовському. “ак стверджуЇ ќ.„оловський у монограф≥њ, присв¤чен≥й замкам ≥ фортец¤м √алицькоњ –ус≥. ¬≥н пише, що в≥дразу ж по заснуванн≥, 1657 року, ще недобудований замок витримав облогу, п≥сл¤ ¤коњ 1660 року вже було завершено буд≥вництво споруди. ≤сторик аргументуЇ це латинським написом на мармуров≥й плит≥, вмурован≥й у надбрамну башту, а також ≥нструкц≥Їю галицького сеймику в≥д 21 лютого 1659 року, де згадано цю под≥ю.

1667 року, в “урецьку в≥йну, замок висто¤в п≥д час татарськоњ облоги, але 1672 року його до-сить легко здобули турки. ¬друге турки оволод≥ли замком 1676 ро-ку, дуже пошкодивши його. ѕро-те п≥сл¤ в≥дбудови замок в≥д≥грав значну ролю в забезпеченн≥ поход≥в польського корол¤ яна —обеського проти “уреччини в 1685-1691 роках. ƒжерела пов≥домл¤ють про один з еп≥зод≥в в≥йни, пов'¤заний з –аковецьким замком. Ѕеньовський з≥ шл¤хтою та сел¤нами мужньо в≥дбивав напади татар, аж доки в замку ск≥нчивс¤ пров≥ант. ѕот≥м оборонц≥ мусили розпочати переговори з татарами. 1 тод≥ юнак, ≥м'¤ ¤кого лишилос¤ нев≥домим, спустивс¤ вноч≥ по мотузц≥ з≥ стр≥мкоњ скел≥ над р≥чкою, дв≥ч≥ переплив ƒн≥стер ≥ д≥ставс¤ „ернелиц≥, де отаборилис¤ пол¤ки. ¬≥н розпов≥в њм про скруту оборонц≥в ≥ переконав, що –аковецький замок можна легко в≥дбити. ѕол¤ки вноч≥ блискавично оточили ворожий таб≥р. Ѕеньовський з оборонц¤ми також зробив вилазку з боку замку. “атар≥в розгромили.

Ќаприк≥нц≥ XVII стол≥тт¤ там, де м≥стивс¤ –аковецький замок, була переправа через ƒн≥стер, а в замку збер≥галис¤ запаси пров≥анту й амун≥ц≥њ. —аме тому цей важливий воЇнно-стратег≥чний об'Їкт ставав м≥сцем в≥йськових сутичок. ” часи Ѕарськоњ конфедерац≥њ (1768 р.) замок спалили. ” 40-х роках XIX стол≥тт¤ власником –аковц¤ був ƒверницький: в≥н збудував серед руњн поташню, ¤ка через к≥лька рок≥в згор≥ла. Ќаприк≥нц≥ того ж стол≥тт¤ власником руњн став Ўмуль Ѕаран. ¬≥д час≥в занепаду замку м≥сцев≥ жител≥ потроху розбирали споруду: огорож≥ њхн≥х садиб мурован≥ з червон¤стого замкового каменю.

≤з збережених руњн не можна визначити розпланувальну структуру та характер забудови замку, про особливост≥ споруди можна говорити лише на п≥дстав≥ сукупного розгл¤ду вс≥х даних - натурних, ≥конограф≥чних, писемних.

«амок був у план≥ неправильним багатокутником, форма його п≥дпор¤дковувалас¤ абрису майданчика. ¬≥н мав загальн≥ розм≥ри 40х60 м, коли не рахувати веж, що виступали за периметр обо-ронних мур≥в, њх було три: п≥вденно-зах≥дна, надбрамна (з боку поселенн¤), п≥вн≥чно-зах≥дна (з боку крутосхилу), п≥вденно-сх≥дна (над стр≥мким берегом). Ќаприк≥нц≥ XIX стол≥тт¤, суд¤чи з давн≥х св≥тлин ≥ граф≥чних зображень, кр≥м збереженоњ на повну висоту (близько 20 м) п≥вн≥чно-зах≥дноњ шестикутноњ в план≥ веж≥, ≥снувала ще нап≥льна частина пр¤мокутноњ в план≥ три¤русноњ надбрамноњ башти, а також майже трикутна в план≥ п≥вденно-сх≥дна вежа на висоту одного ¤ру-су. ѓх сполучали збережен≥ майже по всьому периметру (кр≥м частини над стр≥мким берегом ƒн≥стра) оборонн≥ мури заввишки в≥д 2 до 8 м, у ¤ких подекуди збереглис¤ стр≥льниц≥. –озм≥щенн¤ њх св≥дчить про на¤вн≥сть у мурах двох бойових ¤рус≥в, один з ¤ких було опор¤джено консольною дерев'¤ною галерею. ” той час ≥снували ще руњни палацу в п≥вденно-сх≥дн≥й частин≥ замкового подв≥р'¤, неподал≥к п≥вденно-зах≥дноњ веж≥. …ого ширина становила 8 - 9 м, довжина - близько 20 м. —ередню частину обс¤гу споруди займали дв≥ велик≥ печ≥ 3 високими димар¤ми; обаб≥ч њх були видовжен≥ прим≥щенн¤.

ќ.„оловський в≥дзначаЇ на¤вн≥сть на надбрамн≥й башт≥ сл≥д≥в зв≥дного мосту, величезних пивниць б≥л¤ шестикутноњ веж≥, а також природного джерела на замковому подв≥р'њ. Ќе виключено, що саме джерело (воно й тепер Ї в п≥вн≥чному куточку замкового двору) стало вир≥шальним чинником у вибор≥ м≥сц¤ дл¤ замку, а вигоди, пов'¤зан≥ з постачанн¤м питноњ води, переважили вади, що њх мав майданчик. «ахищати д≥л¤нку, над ¤кою височ≥в крутосхил, було важко: з гор≥шньоњ тераси обстр≥лювавс¤ весь замковий дв≥р. ÷е значно послаблювало оборонн≥ ¤кост≥ споруди. ≤ хоч Ѕ.•еркен зауважуЇ, що теоретик артилер≥йськоњ справи ƒ≥Їго ”ффано обірунтовуЇ переваги, пов'¤зан≥ з розм≥щенн¤м гармат нижче в≥д об'Їкт≥в обстр≥лу, нам здаЇтьс¤, що ц¤ обставина щонайменше вплинула на виб≥р м≥сц¤ дл¤ замку.

«агальна конф≥гурац≥¤ плану замку маЇ нерегул¤рний характер, притаманний типово середньов≥чним укр≥пленн¤м. ќборонн≥ мури й ст≥ни башт, завтовшки 1,6-2,1 м св≥дчать, що њх споруджено за час≥в, коли артилер≥¤ ще не набула вир≥шального значенн¤ при штурм≥ замк≥в ≥ фортець. Ўестикутна в план≥, семи¤русна вежа типолог≥чне т¤ж≥Ї до архањчного типу веж-стовп≥в, що набули поширенн¤ на земл¤х ”крањни й ѕольщ≥, починаючи з другоњ половини XIII стол≥тт¤. «окрема, вона дуже под≥бна до восьмигранноњ цегл¤ноњ веж≥ в Ѕолеславц≥ (ѕольща), датованоњ першою половиною XIV стол≥тт¤, - такоњ самоњ висоти, маЇ гран≥ аналог≥чних розм≥р≥в. ј р≥зн¤тьс¤ вони матер≥алом, частково абрисом плану та в≥дсутн≥стю мурованих склеп≥нчастих перекритт≥в.

—воЇр≥дна й не менш архањчна типолог≥¤ стр≥льниць –аковецького замку. —тр≥льниц≥ шестикутноњ веж≥ розм≥щен≥ за дуже р≥дк≥сною системою, що давала змогу во¤ков≥, майже не зм≥нюючи м≥сц¤, вести обстр≥л у р≥зних напр¤мках. ¬ ≥нтер'Їр≥ веж≥ стр≥льниц≥ в межах одного бойового ¤русу розм≥щувалис¤ двома р≥внолеглими р¤дами, один над одним, але з невеликим зм≥щенн¤м квадратових отвор≥в (розм≥ром близько 0,35 х 0,35 м). ” товщ≥ мур≥в канали стр≥льниць в≥дхил¤лис¤ по горизонтал≥ й вертикал≥, д≥стаючи напр¤мки залежно в≥д своњх сектор≥в обстр≥лу. Ќазовн≥ стр≥льниц≥ виходили ¤к квадратовими (близько 0,2 х 0,2 м), так ≥ щ≥линопод≥бними (0,15 х 0,4 м) отворами. ћожна стверджувати, що таке вир≥шенн¤ - це давн≥й прототип багатоканальних стр≥льниць з≥ схрещеними каналами й сп≥льною камерою, ¤к≥ з'¤вилис¤ на початку XVI стол≥тт¤. ќсоблив≥стю стр≥льниць дол≥шнього ¤русу був р≥зкий ухил канал≥в догори - дл¤ обстр≥лу крутосхилу.

” шестикутн≥й веж≥ застосовано ще один давн≥й прийом - у р≥вн≥ гор≥шнього ¤русу зроблено зовн≥шню периметральну консольну бойову галерею; в≥д нењ лишилис¤ гн≥зда з рештками дерев'¤них балок. ≤снуванн¤ галерењ пов'¤зане з XIV- початком XV стол≥тт¤.

ќборонн≥ мури, що прил¤гали до веж≥, були завтовшки 1,7 - 1,8 м ≥ заввишки близько 9 м. Ќа них розм≥щувалис¤ два бойов≥ ¤руси. Ѕойовий х≥д гор≥шнього був на обр≥з≥ муру на висот≥ близько 6,5 м над землею. « нап≥лл¤ в≥н обмежувавс¤ бруствером заввишки 2,6 м, в ¤кому та-кож, ¤к ≥ у веж≥, були два р≥вн≥ стр≥льниць. ¬они з боку замкового двору мали бойов≥ отвори близько 0,45 х 0,45 м, з нап≥льного - отвори двох тип≥в: квадратов≥ й щ≥линопод≥бн≥, тотожн≥ отворам веж≥, - також розташован≥ з висотним зм≥щенн¤м. ÷ей ц≥кавий прийом дуже р≥дк≥сний, його не використано на мурах, що утворювали головне чоло замку з боку в'њзду й прил¤гали до надбрамноњ башти, де були два ¤руси стр≥льниць традиц≥йного розм≥щенн¤ з арковими перемичками. «а ц≥Їю ознакою в'њзну частину замку можна вважати п≥зн≥шою щодо п≥вн≥чноњ, сформованоњ шестикутною вежею та системою мур≥в дов≥льноњ в план≥ конф≥гурац≥њ.

Ќе менш ц≥кав≥, на наш погл¤д, залишки п≥вденно-сх≥дноњ веж≥, в план≥ дуже близькоњ до трикутника. ” дол≥шн≥х р¤дах њњ муруванн¤, за п≥дмурок ¤ких править скел¤, один р¤д викладений з б≥лого каменю, що, ¤скраво вир≥зн¤Їтьс¤ на тл≥ червон¤сто-с≥рого. ћабуть, в≥н виконував декоративну функц≥ю. ¬ ц≥й частин≥ веж≥, майже над скельним п≥дмурком, збереглас¤ архањчноњ форми стр≥льниц¤ з невеличким простокутним бойовим отвором.

«азначен≥ особливост≥ й оборонн≥ пристроњ, що демонструють типово середньов≥чн≥ в≥йськово-буд≥вельн≥ прийоми, св≥дчать про набагато давн≥ше, н≥ж перша половина XVII стол≥тт¤, походженн¤ замку. ÷е п≥дтверджують й ≥нш≥ факти. “ак, у вищезгадан≥й ≥нструкц≥њ галицького сеймику 1659 року (текст њњ наводить ќ.„оловський) говоритьс¤, що власник –аковц¤ Ѕеньовський збудував замок Д...власним коштом, на нов≥й основ≥, у м≥сц≥ оборонному, на скел≥ брусков≥й, на розташуванн≥ мур≥в, та не дотримуючись н≥ висоти, н≥ ширини цих мур≥в дл¤ оборони потр≥бних..." (переклад польсько-латинського тексту Ќ.ѕашковоњ). ќтже, замок будовано не на голому м≥сц≥, а на рештках ¤коњсь споруди з мурами певноњ висоти. ј оск≥льки Ѕеньовський був зац≥кавлений у приб≥льшенн≥ своњх заслуг перед польською короною, документ складено так, щоб наголосити на масштабах зд≥йсненого ним. ≤ хоч у текст≥ йдетьс¤ про буд≥вництво Дна нов≥й основ≥", у нас Ї вс≥ п≥дстави вважати, що залишки попередньоњ споруди аж н≥¤к не можна було вважати руњнами ≥ що саме њх значною м≥рою використано п≥д час буд≥вництва. “ому, на нашу думку, роботи Ѕеньовського, датован≥ 50-ми роками XVII стол≥тт¤, сл≥д пов'¤зувати не ≥з заснуванн¤м замку, а з його розбудовою в п≥вн≥чно-сх≥дному напр¤мку. ¬они пол¤гали у зведенн≥ надбрамноњ башти та прилеглого до нењ оборонного муру, а також у спорудженн≥ замкового палацу.

1	2

Ќазва: –аковецький замок XIV-XVII стол≥ть
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (1184 прочитано)