—оц≥олог≥¤ >  ≥ст¤к≥вський Ѕогдан Ц видатний украњнський соц≥олог. —оц≥олог≥чн≥ концепц≥њ  ≥ст¤к≥вського

 ≥ст¤к≥вський Ѕогдан Ц видатний украњнський соц≥олог. —оц≥олог≥чн≥ концепц≥њ  ≥ст¤к≥вського

 ≤—“я ≤¬—№ »… Ѕогдан (‘ед≥р) ќлександрович (04/16.11.1868 Ч 16.04.1920) Ч ф≥лософ, соц≥олог, правник. Ќародивс¤ у  иЇв≥. —ин професора права ”н-ту —в. ¬олодимира ќ.  ≥ст¤к≥вського. ћав родинн≥ звТ¤зки з в≥домим ≥сториком ≥ громадським д≥¤чем ¬. јнтоновичем (мати  . Ч сестра дружини ≥сторика). ¬ивчав ≥стор≥ю на ≥сторико-ф≥лол. ф-тах ”н-ту —в. ¬олодимира та ’арк≥в. ун-ту (1889), право на юрид. ф-т≥ ƒерптського ун-ту (1890 Ч 92), але здобути вищу осв≥ту в –ос≥њ не зм≥г: завадили участь в укр. ≥ соц≥ал-демократичному (марксистському) рухах, арешти. ¬ивчав право ≥ ф≥лософ≥ю (п≥д кер≥вництвом √. «≥ммел¤) в Ѕерл≥нському (1895 Ч 97) ≥ —тразбурзькому (1897) ун-тах, слухав лекц≥њ ј. –≥л¤ ≥ –. Ўтаммера в √але, написав (п≥д кер≥вництвом ¬. ¬≥ндельбанда) ≥ захистив дисертац≥ю "—усп≥льство та ≥ндив≥д. ћетодолог≥чне досл≥дженн¤". ƒоктор ф≥лософ≥њ (15.03.1899). ћешкав у ¬ологд≥ (де дружина перебувала на засланн≥), у ’атках (п≥д ѕолтавою), в  иЇв≥, в≥д 1906 р. Ч у ћоскв≥. ўороку в≥дв≥дував Ќ≥меччину, де сп≥лкувавс¤ з √. ™лл≥неком, ¬. ¬≥ндельбандом, √, –≥ккертом, ћ. ¬ебером та ≥н. —при¤в ≥деолог≥чному та орган≥зац≥йному оформленню рос. конституц≥онал≥ст≥в (сп≥вроб≥тничав ≥з часописами ѕ. Ѕ. —труве, брав участь в установчих зборах, п≥зн≥ше Ч зТњздах "—оюзу визволенн¤"). ќдин з автор≥в в≥домих зб≥рок "ѕроблеми ≥деал≥зму" (1902) та "¬≥хи" (1909). —п≥вроб≥тник ж-лу "”кр. жизнь" (друкувавс¤ п≥д псевдон≥мом ’атченко), гол. редактор ж-лу " ритическое обозрение" (1908 Ч 10), в≥д 1911 р. Ч редактор ж-лу "ёридический вестник". ѕ≥дготував два виданн¤ пол≥т. твор≥в ћ. ƒрагоманова (ѕариж, 1906; ћ., 1908). ¬≥д 1906 Ч викладач ћоск.  омерц≥йного ≥н-ту, з березн¤ 1909 р. Ч приват-доцент ћоск. ун-ту, ¤кий залишаЇ 1911 р. на знак протесту проти порушенн¤ ун≥верситетськоњ автоном≥њ м≥н≥стром осв≥ти Ћ.  ассо. ” 1911 Ч 14 рр. викладав у ƒемид≥вському юрид. л≥цењ (ярославль). 1916 р. опубл≥кував гол. працю Ч дисертац≥ю "—оц≥альн≥ науки ≥ право" (захищена у ’арк≥в. ун-т≥), за ¤ку здобув ступ≥нь доктора держ. права (5.02.1917). « травн¤ 1917 р. Ч професор ”н-ту —в. ¬олодимира (в≥д 1919 Ч декан юрид. ф-ту). —енатор, член јдм≥н≥стративного генерального суду. јкадем≥к ”јЌ (25.01.1919). « наближенн¤м б≥льшовик≥в залишив  ињв, об≥йн¤вши посаду професора ѕол≥тех. ≥н-ту в  атеринодар≥. ƒочасно помер п≥сл¤ операц≥њ.

—в≥тогл¤д  . зазнав еволюц≥њ в≥д марксизму до "наукового ≥деал≥зму" ≥ поЇднанн¤ соц≥ал≥зму з л≥берал≥змом. ѕриб≥чник неокант≥анства ≥ ориг≥нальний мислитель. Ќе маючи схильност≥ до системотворчост≥, прагнув суто наукового розвТ¤занн¤ ф≥лос. проблем ≥ розробл¤в "наукову ф≥лософ≥ю" Ч вченн¤ про рац≥ональне походженн¤ й обТЇктивн≥сть нормотворенн¤ ¤к основи п≥знавальноњ, етичноњ, естетичноњ, правовоњ та ≥н. д≥¤льност≥. —убТЇкт нормотворенн¤ знаходив не в рел≥г≥йн≥й, а в "культурн≥й сп≥льнот≥", визнавав культуру цариною належного, а не необх≥дного. Ѕув теоретиком плюрал≥стичноњ (доповн¤льн≥сноњ) методолог≥њ соц≥ального п≥знанн¤.

 ≥ст¤к≥вський Ч один з ч≥льних теоретик≥в правовоњ держави. ѕрихильник компром≥сноњ Їдност≥ групових ≥нтерес≥в субТЇкт≥в державо- та правотворенн¤. ќбстоював принцип народного суверен≥тету, але застер≥гав в≥д необмеженого народовладд¤. Ћ≥берал, одначе сто¤в дещо осторонь гол. маг≥страл≥ рос. л≥берал≥зму (ј. ¬ал≥цький). —оратник рос. конституц≥онал≥ст≥в ≥, водночас, гострий критик њхнього шов≥н≥зму. «ахищаючи укр. конституц≥онал≥зм, був визначним спадкоЇмцем ћ. ƒрагоманова.

—падщина академ≥ка Ѕогдан  ≥ст¤к≥вський ц≥кава з того погл¤ду, що його ≥дењ Ї прикладом Ївропейського п≥дходу у визначенн≥ соц≥альноњ ≥ правовоњ спр¤мованост≥ держави. ¬≥н народивс¤ у 1868 р. у с≥м"њ в≥домого украњнського громадського д≥¤ча та правознавц¤, професора  ињвського ун≥верситету ќлександра ‘едоровича  ≥ст¤к≥вського. « 1888 р., тобто з час≥в навчанн¤ в  ињвському ун≥верситет≥, Ѕогдан  ≥ст¤к≥вськ≥й захопивс¤ ≥де¤ми ћихайла ƒрагоманова, ¤кого ми знаЇмо саме ¤к фундатора ≥деолог≥њ в≥тчизн¤ного конституц≥онал≥зму. —падщина  ≥ст¤к≥вського та ƒрагоманова дуже в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д настанов, ¤к≥ притаманн≥ приб≥чникам украњнського радикального нац≥онал≥зму, оск≥льки ц≥ два мислител¤ апелювали насамперед до загальноЇвропейських ≥ ун≥версальних ц≥нностей. «ближенн¤ з ≥деолог≥Їю ƒрагоманова, ¤кий був приб≥чником соц≥альних реформ, спонукало  ≥ст¤к≥вського та його соратник≥в у  ињвському ун≥верситет≥ до встановленн¤ контакт≥в з галицьким рухом "радикал≥в" (¤кий очолювавс¤ двома ≥ншими учн¤ми ƒрагоманова - ћихайлом ѕавликом ≥ ≤ваном ‘ранком - ≥ фактично мав соц≥ал-демократичне спр¤муванн¤-. Ѕогдан  ≥ст¤к≥вський намагавс¤ зм≥цнити д≥алог м≥ж сх≥дноукрањснькими та зах≥дноукрањнськими драгоман≥вц¤ми. Ќа його думку, саме завд¤ки нелегального поширенню у сх≥дн≥й ”крањни журналу "Ќарод", ¤кий видававс¤ "радикалами", розвиток соц≥ал-демократичноњ ≥деолог≥њ на цих земл¤х набрав великих оберт≥в.  ≥ст¤к≥вський на той час (1891-1892 рр.- дедал≥ б≥льше зближувавс¤ з соц≥ал-демократичним рухом, в≥д≥гравши ч≥льну роль у д≥¤льност≥ перших соц≥ал-демократичних груп у  иЇв≥, зокрема у  ињвському ун≥верситет≥. ѕ≥д час перебуванн¤ в Ќ≥меччин≥, на навчанн≥ у Ѕерл≥нському та —трасбурзькому ун≥верситетах його погл¤ди еволюц≥онували у б≥к ≥дейноњ теч≥њ у соц≥ал-демократ≥њ, в≥домоњ п≥д назвою "рев≥з≥он≥зму". Ќайв≥дом≥шим речником "рев≥з≥он≥зму" був ≈дуард Ѕернштейн. "–ев≥з≥он≥сти" д≥йшли висновку, що р¤д основних прогноз≥в ћаркса не справдивс¤, у ™вроп≥ не в≥дбувалос¤ прогнозованого ћарксом скороченн¤ к≥лькост≥ середн≥х ≥ малих п≥дприЇмств, зникненн¤ середнього класу, зубож≥нн¤ роб≥тничих верств. ” кол≥ "рев≥з≥он≥ст≥в" намагалис¤ в≥дкоригувати теор≥ю ћаркса, поЇднавши њњ з етичним п≥дходом у русл≥ ≥дей  анта. якщо марксисти розгл¤дали рух за соц≥ал≥зм ¤к про¤в ≥сторичноњ необх≥дност≥, то рев≥з≥он≥сти порушили питанн¤ про соц≥альну справедлив≥сть ¤к моральну належн≥сть. ѕричому шл¤х до б≥льш справедливого сусп≥льства, ¤к вони вважали, на в≥дм≥ну в≥д ортодоксальних марксист≥в, маЇ торуватис¤ не через революц≥ю, а шл¤хом соц≥альних реформ. ¬ межах –ос≥њ та ”крањни поширенн¤ ≥дей, близьких до рев≥з≥он≥зму, пов'¤зане з угрупованн¤м ≥нтелектуал≥в, представник≥в ¤кого охрестили "легальними марксистами". ƒо них належали ћикола Ѕерд¤Їв, —ерг≥й Ѕулгаков, ћихайло “уган-Ѕарановський, ѕетро —труве та Ѕогдан  ≥ст¤к≥вський. Ќа засадах ≥дей, що оберталис¤ у кол≥ рев≥з≥он≥ст≥в" та "легальних марксист≥в", Ѕогданом  ≥ст¤к≥вським дал≥ була розроблена теор≥¤ правовоњ ≥ соц≥альноњ (у його терм≥нолог≥њ "соц≥ально-справедливоњ" або "соц≥ал≥стичноњ") держави, ¤ка актуальна й нин≥.

ѕрац¤  ≥с¤тк≥вського "ƒержава правова ≥ соц≥ал≥стична" була опубл≥кована у 1906 роц≥. ¬ рамках ортодоксальноњ марксистськоњ теор≥њ держава розгл¤далась ¤к знар¤дд¤ забезпеченн¤ ≥нтерес≥в пан≥вного класу. ћарксизм наголошував на тому, що держава маЇ зникнути в результат≥ л≥кв≥дац≥њ сусп≥льства експлуатац≥њ, розгл¤даючи водночас ≥снуючу державу суто ¤к зас≥б класового пригнобленн¤. Ќавпаки, дл¤  ≥ст¤к≥вськиого характерним було розум≥нн¤ держави ¤к ≥нституц≥њ, покликаноњ в ≥деал≥ слугувати реал≥зац≥њ загального блага та обстоювати сол≥дарн≥ ≥нтереси громад¤н. ‘актично в≥н висловлювавс¤ за те, щоб держава була суто правовою установою ≥ водночас визнавав можлив≥сть соц≥ального компром≥су м≥ж р≥зними соц≥альними верствами в умовах поглибленн¤ соц≥альних реформ.  ≥ст¤к≥вський наголошував на тому, що реформуванн¤ державних ≥нституц≥й за рецептами соц≥альноњ демократ≥њ маЇ означати зм≥цненн¤ правових засад, а не њх запереченн¤. ¬≥н вважав, що держава маЇ бути такою структурою, в рамках ¤коњ, по-перше, гарантован≥ недоторкан≥ права людини, по-друге, зд≥йснюЇтьс¤ народне представництво, по-третЇ, забезпечено верховенство закону, по-четверте, визнан≥ не т≥льки громад¤нськ≥ та пол≥тичн≥ права, але також ≥ соц≥альн≥ права (¤к≥ в≥н розгл¤дав ¤к права, що забезпечують "г≥дне людське ≥снуванн¤"-. ÷е на той час було новац≥Їю, соц≥альн≥ права не розгл¤далис¤ ¤к так≥, що можуть бути запроваджен≥ до текст≥в конституц≥йних документ≥в.

ƒл¤ ”крањни сьогодн≥ все це важить дуже багато через те, що, з одного погл¤ду, нам конче потр≥бно посилити роль правових важел≥в, зокрема створити потужний та авторитетний суд Ївропейського зразка. ѕроведена приватизац≥¤, ¤к би ми до нењ не ставилис¤, вимагаЇ юридичного уточненн¤ ≥ законного лег≥тимного закр≥пленн¤ прав власност≥. ÷е необх≥дно дл¤ того, щоб наша крањна не перетворилас¤ на крањну перманентного перерозпод≥лу власност≥ внасл≥док черговоњ зм≥ни влади. « ≥ншого боку, в процес≥ ринкових трансформац≥й нам доконче треба забезпечити соц≥альний компром≥с м≥ж р≥зноман≥тними соц≥альними верствами, не допустити закр≥пленн¤ величезного соц≥ального розшаруванн¤, створити умови дл¤ дотриманн¤ балансу м≥ж ≥нтересами працедавц≥в, найманих прац≥вник≥в ≥ держави, зм≥цнити роль профсп≥лок. —ьогодн≥ склалас¤ така ситуац≥¤, коли серед значноњ частини ≥нтелектуальних верств у наш≥й крањн≥ поширились ультрал≥беральн≥ настанови. ” цих колах часто спостер≥гаЇтьс¤ намаганн¤ обірунтувати щось на кшталт "буржуазноњ революц≥њ" (в ≥нш≥й терм≥нолог≥њ "нац≥ональноњ революц≥њ)-. “ак≥ ≥дењ вкрай небезпечн≥ через те, що вони покликан≥ зам≥нити одну диктатуру на ≥ншу та зн¤ти в≥дпов≥дальн≥сть людини за загальне благо та життЇв≥ шанси ≥нших людей. ÷е не може бути прийн¤тним дл¤ соц≥ал-демократ≥њ.

—писок використаноњ л≥тератури

1	2

Ќазва:  ≥ст¤к≥вський Ѕогдан Ц видатний украњнський соц≥олог. —оц≥олог≥чн≥ концепц≥њ  ≥ст¤к≥вського
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (1592 прочитано)