—оц≥олог≥¤ > ѕрофес≥йна ≥деолог≥¤ соц≥ального прац≥вника

—оц≥альний прац≥вник в≥д≥граЇ активну роль в плануванн≥, узгод≠женн≥ д≥й р≥зних систем соц≥альноњ допомоги населенню. ¬≥н справл¤Ї безпосередн≥й вплив на особу чи групу людей. ÷е не ст≥льки виховний, словесний, ¤к д≥¤льний процес, створенн¤ умов дл¤ розвитку особи чи системи, просуванн¤ до нам≥ченоњ мети з допомогою в≥дпов≥дних за≠соб≥в ≥ метод≥в. ÷ей процес - взаЇмод≥¤ (≥нтеракц≥¤), тобто вплив на св≥дом≥сть кл≥Їнта соц≥ального прац≥вника та ≥нших фактор≥в, його прихильне ≥ правильне сприйманн¤ ≥ в≥дпов≥дне реагуванн¤, ставленн¤ до суб'Їкт≥в впливу, тобто зворотна д≥¤, координуванн¤, коригуванн¤ взаЇмних зусиль.

ƒжерелами впевненост≥ соц≥ального прац≥вника у прав≥ справл¤ти такий вплив Ї його знанн¤ та досв≥д, по≥нформован≥сть, узаконен≥ по≠вноваженн¤, статус ≥ репутац≥¤, харизматичн≥ дан≥, особиста приваб≠лив≥сть, благородство та ≥нш≥ риси. ¬они набуваютьс¤ у процес≥ навчан≠н¤, самовихованн¤, життЇвоњ практики. ‘ундаментальне значенн¤ мають знанн¤ ≥ досв≥д, на них грунтуЇтьс¤ вм≥нн¤ впливати на ≥нших людей. Ѕагато важать, зокрема, зд≥бност≥, навички ≥нтерв'юванн¤, тактовного наданн¤ п≥дтримки, встановленн¤ зворотного зв'¤зку, посл≥довн≥сть ≥ наполеглив≥сть, терпелив≥сть ≥ витримка, самоконтроль, щира зац≥кавлен≥сть, спр¤мован≥ на дос¤гненн¤ перем≥н у повед≥нц≥ та стосунках м≥ж соц≥альним прац≥вником ≥ кл≥Їнтом.

√оловне дл¤ майбутн≥х спец≥ал≥ст≥в з соц≥альноњ роботи - мислити системно, д≥алектичне, не втрачати ц≥лого за частковим, бачити завжди кл≥Їнта з ус≥х бок≥в, а не симптоми чи окрем≥ ознаки його занедужанн¤ ≥ втрати опори в с≥м'њ, на робот≥, в побут≥, у сусп≥льств≥.. “еоретичн≥ дисципл≥ни допоможуть поЇднати частини в ц≥ле, дотримуючись принципу д≥алектичноњ Їдност≥ в п≥дход≥ до людини ≥ сусп≥льства. —оц≥альний ≥ науковий прогрес коригуватиме зм≥ст ≥ методику навчанн¤ в ун≥верситет≥, формуватиме спец≥ал≥ста цього проф≥лю, критер≥њ оц≥нки знань ≥ навичок, найб≥льш рац≥ональн≥ шл¤хи ≥ методи њх засвоЇнн¤.

Ќавчальний процес, ¤к вже неодноразово п≥дкреслювали, - процес двосторонн≥й. ÷е не т≥льки ≥ не ст≥льки д≥¤льн≥сть викладача, ск≥льки наполеглива, ц≥леспр¤мована прац¤ студента.  ≥нцева мета, потр≥бн≥ результати навчанн¤ можуть бути дос¤гнут≥ лише внасл≥док засвоЇнн¤ усього учбового матер≥алу. ¬раховуючи ж глибоку наси≠чен≥сть кожного зан¤тт¤ новою ≥нформац≥Їю, принципи ≥нтеграц≥њ ≥ комплексност≥, а також необх≥дн≥сть т≥сного зв'¤зку навчанн¤ з прак≠тикою, ц≥лком очевидно, що студент повинен не лише в≥дв≥дувати лекц≥њ, але й активно працювати на вс≥х зан¤тт¤х. “≥льки так можна не. лише ознайомитис¤ з навчальним матер≥алом, переказати його, але й надовго засвоњти його, зум≥ти практично застосувати набут≥ знанн¤, тобто сформувати в соб≥ необх≥дн≥ навички, переконанн¤, вм≥нн¤. ќсь тод≥ й буде дос¤гнуто мету навчанн¤, що максимально наближуЇ сту≠дента до умов майбутньоњ профес≥йноњ д≥¤льност≥.

ќсновн≥ положенн¤ дл¤ ц≥Їњ д≥¤льност≥, ¤к вказувалос¤, - систе≠матичн≥сть, посл≥довн≥сть, активн≥сть, ц≥леспр¤мован≥сть. ¬они в≥дом≥ давно, важлив≥ скр≥зь ≥ завжди, та в наш бурхливий, переломний час ≥ стосовно вашоњ майбутньоњ д≥¤льност≥ мають особливе значенн¤. « вра≠хуванн¤м цього треба ≥ розпочинати оволод≥нн¤ обраною спец≥альн≥стю.

- мати профес≥йний такт, бути в≥дкритим ≥ сп≥вучасливим до чужих труднощ≥в, викликати симпат≥њ ≥ дов≥ру в оточуючих, дотримуватис¤ профес≥йноњ таЇмниц≥, дел≥катност≥ в ус≥х питанн¤х, що зач≥пають ≥нтимн≥ сторони житт¤ людини;

- виховувати в соб≥ емоц≥йну устален≥сть, бути готовим до псих≥чних перевантажень, уникати одноб≥чност≥, невротичних в≥дхилень у власних оц≥нках та вчинках, незважаючи на можлив≥ не вдач≥ (недов≥ру, образу, в≥дмови тощо), сумл≥нно виконувати св≥й

обов'¤зок, збер≥гати витримку, залишатис¤ доброзичливим ≥ чуйним до кл≥Їнта;

- вм≥ти приймати р≥шенн¤ в неспод≥ваних, нав≥ть екстремальних, ситуац≥¤х, ч≥тко формулювати своњ думки, грамотно ≥ дох≥дливе њх викладати, критично оц≥нювати свою д≥¤льн≥сть, уникати зверхност≥, зарозум≥лост≥;

- д≥литис¤ своњми знанн¤ми, досв≥дом з колегами, молодими соц≥альними прац≥вниками, попул¤ризувати свою профес≥ю, п≥дтримувати висок≥ стандарти своЇњ повед≥нки,

÷ей перел≥к вимог, звичайно, далеко не повний. ¬они конкретн≥ше викладен≥ в профес≥ограм≥, посадових ≥нструкц≥¤х та ≥нших документах, що регулюють виконанн¤ службових обов'¤зк≥в. ѕ≥дкреслимо, нарешт≥, так≥ далеко не банальн≥ ≥стини, ¤к в≥ддан≥сть своњй справ≥, чесн≥сть, правдив≥сть, загострене сприйманн¤ людського гор¤, жертовн≥сть, благородство. —оц≥альний прац≥вник повинен ч≥тко в≥др≥зн¤ти за¤ви ≥ д≥њ, зроблен≥ ним ¤к приватною особою, так ≥ представником соц≥альноњ роботи ¤к профес≥њ.

—укупн≥сть особист≥сних ¤костей вт≥люЇтьс¤ у стил≥ повед≥нки соц≥ального прац≥вника ≥ систем≥ стосунк≥в, ¤к≥ в≥н формуЇ. ƒе¤к≥ з них в≥льно почуваютьс¤ в конфл≥ктних ситуац≥¤х, ≥нш≥ в≥ддають перевагу сп≥вроб≥тництву ≥ взаЇмодопомоз≥ колег. ќдн≥ вм≥ють сп≥лкуватис¤ з балакучими кл≥Їнтами, друг≥ швидше "знаход¤ть мову" ≥з небагатосл≥вними й мовчазними. ќдн≥ б≥льш чутлив≥ до д≥тей, ≥нш≥-до людей похилого в≥ку. ƒе¤к≥ витримують ≥ агресивне ставленн¤, а дехто сприймаЇ бол¤че найменшу недов≥ру до себе. ѕод≥бн≥ приклади можна довго продовжувати. “а вони лише п≥дтверд¤ть одне: велику роль ≥ндив≥дуальних ¤костей соц≥ального прац≥вника у його профес≥йн≥й д≥¤льност≥. —еред них вид≥лимо насамперед так≥: гуман≥стична спр¤мован≥сть, особиста ≥ соц≥альна в≥дпов≥дальн≥сть, загострене в≥дчутт¤ до бра ≥ справедливост≥, власна г≥дн≥сть ≥ повага г≥дност≥ ≥ншоњ людини, терпелив≥сть, вв≥члив≥сть, пор¤дн≥сть, емпатичн≥сть, готовн≥сть зрозум≥ти кл≥Їнта ≥ прийти йому на допомогу, стриман≥сть, адекватн≥сть самооц≥нки, щир≥сть, щедр≥сть, соц≥альна адаптован≥сть.

÷≥ та ≥нш≥ риси можна под≥лити на три групи:

а) психолог≥чн≥ характеристики, що Ї складовою частиною придат≠ност≥ де соц≥альноњ роботи;

б) психолого-педагог≥чн≥ ¤кост≥, ор≥Їнтован≥ на вдосконаленн¤

соц≥ального прац≥вника ¤к особистост≥;

з) методичн≥ навички ≥ зусилл¤, спр¤мован≥ на створенн¤ особистого ≥м≥джу (привабливост≥).

ƒо першоњ групи ¤костей включаютьс¤ вимоги, що висуваютьс¤ у профес≥йн≥й д≥¤льност≥ ≥ псих≥чних процесах. ÷е сприйманн¤ пам'¤т≥, у¤ва, мисленн¤, псих≥чн≥ стани (втомлюван≥сть, апат≥¤, стреси, три≠вожн≥сть, депрес≥њ), увага ¤к стан св≥домост≥, емоц≥йн≥ характеристики (стриман≥сть, ≥ндиферентн≥сть) ≥ вольов≥ (наполеглив≥сть, посл≥довн≥сть, ≥мпульсивн≥сть). ƒе¤к≥ з цих вимог Ї безумовними. ¬они вход¤ть до структури задатк≥в. ≤нш≥ на перший погл¤д в≥д≥грають другор¤дну роль. «а њхньоњ нерозвиненост≥ або в≥дсутност≥ негативн≥ насл≥дки про ¤вл¤тьс¤ не одразу в профес≥йн≥й д≥¤льност≥, але за неспри¤тливих умов вони практично неминуч≥ (в складних ситуац≥¤х, коли потр≥бна моб≥л≥зац≥¤ вс≥х внутр≥шн≥х ресурс≥в, при розв'¤занн≥ складних, не стандартних завдань ≥ т.д.).

” практичн≥й робот≥ з людьми психолог≥чн≥ вимоги грунтуютьс¤ на з≥браност≥, уважност≥, розум≥нн≥ ≥ншого, терп≥нн≥, самоволод≥нн≥ та ≥н. ѕри вибор≥ профес≥њ, оц≥нц≥ кадр≥в доц≥льно ор≥Їнтуватис¤ не на окрем≥ властивост≥ псих≥ки, а на характеристику особистост≥ ¤к ц≥л≥сного утворенн¤, на њњ системну ¤к≥сть, соц≥альну спр¤мован≥сть. ” формуванн≥ такого стану суттЇву роль в≥д≥грають ¤к природн≥ дан≥, так ≥ бажанн¤ вчитис¤, установки, ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ, вольов≥ зусилл¤ людини, ¤ка обрала профес≥њ соц≥ального прац≥вника.

ƒо другоњ групи ¤костей в≥днос¤тьс¤ самоконтроль, самокритичн≥сть, самооц≥нка своњх вчинк≥в, ф≥зична тренован≥сть, само нав≥юван≥сть, вм≥нн¤ керувати своњми емоц≥¤ми. ¬они також доступн≥ завд¤ки самовихованню.

” третю групу ¤костей включають комун≥кативн≥сть, емпатичн≥сть (вловлюванн¤ настроњв людей, з'¤суванн¤ њх установок, оч≥кувань, сп≥впереживанн¤ њхн≥м нуждам), в≥зуальн≥сть (зовн≥шн¤ приваблив≥сть особи), красномовн≥сть та ≥н. њх також можна розвинути власними зусилл¤ми - з допомогою фахових в≥щань, методичноњ л≥тератури, тренувань та ≥ншими способами.

ѕринципове значенн¤ при цьому маЇ профес≥йне самовизначенн¤. ” заруб≥жн≥й ≥ в≥тчизн¤н≥й психолог≥њ Ї багато "конструкц≥й", поклика≠них допомогти людин≥ правильно обрати профес≥ю (теор≥њ “. ѕарсонса, ƒ. —юпера, та ≥н.).

—интезуючи њх, можна сказати, що процес профес≥йного самовизнанн¤ не короткочасний, а тривалий, в≥н в≥дбуваЇтьс¤ п≥д впливом багатьох фактор≥в (об'Їктивних ≥ суб'Їктивних), ≥ндив≥дуально своЇр≥дний ≥ не повторний. ѕров≥дну роль у цьому процес≥ в≥д≥грають ≥нтереси ≥ зусилл¤ особи. ¬≥н проходить дек≥лька етап≥в (пошуку, зростанн¤, зм≥цненн¤, стаб≥л≥зац≥њ, спаду), маЇ ¤к≥сн≥ характеристики (зм≥ст, широта, глибина, устален≥сть). ¬ реал≥зац≥њ профес≥йних план≥в чимало залежить в≥д зд≥бностей. ¬они мають ≥ндив≥дуальну м≥ру ви¤ву (усп≥шн≥сть, ¤к≥сна своЇр≥дн≥сть виконанн¤ д≥¤льност≥, ступ≥нь реал≥зац≥њ нам≥ченого). ѕри самовизначенн≥ особи до вибору профес≥њ одне з головних завдань - оц≥нка загальних зд≥бностей ≥ прогнозуванн¤ њх розвитку, визначенн¤ сформованост≥ ≥нтересу, бажанн¤ ≥ готовност≥ реал≥зувати життЇв≥ плани.

ќтже, соц≥альна робота вимагаЇ усв≥домленого вибору, ірунтовноњ п≥дготовки ≥ пост≥йного вдосконаленн¤ спец≥ал≥ст≥в у ц≥й галуз≥.

ѕередбачаЇтьс¤ створити трьохр≥вневу систему соц≥ального страхуванн¤. ≥ надал≥ д≥¤тиме державне страхуванн¤ дл¤ де¤ких категор≥й прац≥вник≥в та ѓх с≥мей (в≥йськовослужбовц≥, прац≥вники правоохоронних орган≥в державноњ влади та ≥н.). «а окремими законами нам≥чаЇтьс¤ страхуванн¤ громад¤н в асоц≥йованих, приватних та ≥нших страхових орган≥зац≥¤х за персональними угодами. “аким чином, громад¤ни ма≠тимуть можлив≥сть одержати додатков≥ види послуг чи матер≥ального забезпеченн¤ при настанн≥ страхового випадку, з ≥нших причин, пере≠дбачених угодою. ƒобров≥льне страхуванн¤ в≥дбуватиметьс¤ в основ≠ному щодо прац≥вник≥в в≥льних профес≥й. …ого умови дл¤ цих громад¤н будуть передбачен≥ окремими законами з соц≥ального страхуванн¤.

1	2	3

Ќазва: ѕрофес≥йна ≥деолог≥¤ соц≥ального прац≥вника
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (2987 прочитано)