—оц≥олог≥¤ > –озвиток соц≥олог≥чноњ думки в крањнах —тародавнього св≥ту (≤нд≥¤,  итай)

–озвиток соц≥олог≥чноњ думки в крањнах —тародавнього св≥ту (≤нд≥¤,  итай)

¬ступ

Ќе дивл¤чись на те, що соц≥олог≥¤ Ц наука в≥дносно молода, соц≥олог≥чн≥ погл¤ди розвивалис¤ ще далеко до виникненн¤ соц≥олог≥њ ¤к самост≥йноњ науки. ¬же в крањнах —тародавнього св≥ту в≥дома соц≥олог≥чна думка. ћожна сказати, що соц≥олог≥чн≥ погл¤ди почали формуванн¤ практично з виникненн¤ самого сусп≥льства.

—оц≥олог≥чна думка —тародавнього  итаю

–≥зн≥ у¤вленн¤ про соц≥ум ¤к систему сусп≥льного сп≥вжитт¤ людей формувались з найдавн≥ших час≥в розвитку ≥нтелектуальноњ культури людства. ќдними з перших вагоме слово в ц≥й галуз≥ сказали китайський ф≥лософ  онфуц≥й.

—оц≥ум у теоретично-ф≥лософськ≥й у¤в≥ стародавн≥х мислител≥в у буквальному розум≥нн≥ цього слова ототожнювавс¤ з державою. —усп≥льне житт¤ не мислилось ≥накше, ¤к державне. Ћюдина трактувалась ¤к пол≥тична (державна) ≥стота. «аконом≥рност≥ розвитку сусп≥льства ≥ держави ототожнювалис¤. ћожна сказати, що теоретики "донульового часу" (часу до народженн¤ ’риста) ви¤вили й описали майже вс≥ основн≥ елементи сусп≥льного сп≥вжитт¤ людей ¤к державного. ≤ хоч њхнЇ вченн¤ маЇ ≥сторично обумовлений характер, сл≥д п≥дкреслити те велике значенн¤, ¤ке воно мало дл¤ розвитку п≥зн≥ших теоретичних конструкц≥й.

«агальнов≥домим Ї те, що  онфуц≥й не звертав уваги на вивченн¤ та розробку загальнотеоретичних проблем, в≥н не створив соц≥ально-ф≥лософськоњ системи крайнього спр¤муванн¤. ¬сю свою увагу в≥н зосередив на питанн¤х етики, бо цього вимагали ≥сторичн≥ умови того часу, соц≥альний ≥нтерес. —вою етику в≥н побудував на ірунт≥ рел≥г≥йно-ф≥лософських у¤влень про навколишню д≥йсн≥сть. ≈тика  онфуц≥¤ Ч це рац≥онал≥зована старокитайська рел≥г≥йна мораль. ¬ основу ц≥Їњ морал≥ покладен≥ принципи: 1) люд¤н≥сть (жень); 2) справедлив≥сть ≥ обов'¤зок (≥); 3) ритуальн≥сть (л≥); 4) знанн¤ (чжи); 5) дов≥ра (с≥нь).

÷ентральним принципом морал≥  онфуц≥¤ Ї гуманн≥сть, ¤ка й становить основу доброчесност≥. Ѕути "гуманнним" Ч означаЇ любити не ст≥льки себе, ск≥льки ≥нших, на несправедлив≥сть в≥дпов≥дати справедлив≥стю, за добро платити добром. Ѕути гуманним Ч означаЇ вм≥ти вчасно пожертвувати своњми ≥нтересами.

“аким чином, ф≥лософ≥¤  онфуц≥¤ Ч це ¤скраве в≥дбитт¤ тенденц≥њ до стаб≥л≥зац≥њ в людських в≥дносинах. ÷¤ стаб≥л≥зац≥¤ дос¤гаЇтьс¤ за рахунок ≥Їрарх≥њ в пануванн≥ ≥ п≥дкоренн≥, що зд≥йснюЇтьс¤ ≥з в≥чного плину закон≥в неба.

¬≥дстоюючи м≥цну державну владу,  онфуц≥й завжди говорив, що правитель маЇ божественну сутн≥сть. ÷ар, монарх, ≥мператор, на його думку, Ч це "син неба". ј вол¤ неба поширюЇтьс¤ ≥ на сусп≥льне житт¤. —усп≥льство маЇ дотримуватись не закон≥в природност≥, ¤к говорив Ћао-цзи, а в≥чних закон≥в неба, нос≥Їм ¤ких ≥ Ї "син неба". ѕринцип п≥дкоренн¤, слухн¤ност≥, пок≥рливост≥ та примиренн¤ Ї одним ≥з головних у соц≥альн≥й ф≥лософ≥њ  онфуц≥¤ („жун-п≥).

ѕротилежну конфуц≥анству позиц≥ю займала школа "‘а-цз¤". ѕредставники школи "‘а-цз¤" заперечували ≥снуванн¤ надприродного св≥ту ≥ св¤щенн≥сть неба. ¬они твердили, що в природ≥ все в≥дбуваЇтьс¤ без втручанн¤ потойб≥чних сил. “еоретик ц≥Їњ школи —юнь-цзи до-водив, що дол¤ людей залежить не в≥д неба, а в≥д них самих, в≥д п≥-знанн¤ природи ≥ використанн¤ њњ закон≥в. ” галуз≥ теор≥њ п≥знанн¤ —юнь-цзи в≥дстоював ≥ пропагував принцип сенсуал≥зму, в≥двод¤чи при цьому велику роль у п≥знанн¤ ≥стини мисленню, лог≥ц≥.

—юнь-цзи виступав проти незаслужених прив≥лењв ≥ вимагав, щоб м≥рилом сусп≥льноњ значимост≥ людини був не р≥д ≥ не багатство, а особиста г≥дн≥сть, почутт¤ обов'¤зку, осв≥чен≥сть.

«начно менший вплив, пор≥вн¤но з попередн≥ми, мала школа "ћ≥н-цз¤", ¤ка своЇр≥дно переробл¤ла лаоське вченн¤, абсолютизуючи момент в≥дносност≥ в процес≥ п≥знанн¤.

‘≥лософ≥¤ —тародавнього  итаю знайшла св≥й подальший розвиток ≥ дос¤гла свого завершенн¤ у вченн≥ видатного ф≥лософа ≥ просв≥тител¤ ¬ан „уна (27-97 р. н.е.).

ќсновний тв≥р ¬ан „уна Ч " ритичн≥ м≥ркуванн¤" Ч присв¤чений критиц≥ тод≥шнього сусп≥льного ладу, ≥снуючоњ соц≥альноњ системи.

¬ан „ун передус≥м в≥дкидаЇ вченн¤ конфуц≥анства про св¤щенн≥сть неба, розгл¤даючи небо ¤к природну частину безмежного ¬сесв≥ту, довод¤чи, що небо ≥ земл¤ мають Їдину природу, Їдине начало ≥ Їдине походженн¤. Ќачалом ¤к неба, так ≥ земл≥ Ї субстанц≥¤ "ц≥".

—воЇр≥дно вир≥шуЇ ¬ан „ун проблему руху природи, вказуючи, що т≥лесн≥сть ≥ рух т≥сно пов'¤зан≥ м≥ж собою, що джерело руху знаходитьс¤ в систем≥ об'Їктивноњ реальност≥.

–озкриваючи природу людини, ¬ан „ун вказуЇ, що житт¤ ≥ людина з'¤вилис¤ на основ≥ природноњ законом≥рност≥ з Їдиноњ субстанц≥њ Ч "ц≥". Ћюдина, вважав в≥н, ¤к ≥ вс≥ жив≥ орган≥зми, маЇ життЇву енерг≥ю, що породжуЇтьс¤ кровооб≥гом. ѕоза т≥лом н≥¤коњ душ≥, н≥¤коњ життЇвоњ сили немаЇ.

—оц≥олог≥чна думка —тародавньоњ ≤нд≥њ

≤нд≥йська культура пос≥даЇ одне з ч≥льних м≥сць в ≥стор≥њ св≥товоњ культури. ¬она характеризуЇтьс¤ гранд≥озними до≠с¤гненн¤ми прот¤гом б≥льш н≥ж тритис¤чол≥тнього пер≥оду розвитку, њй притаманн≥ не т≥льки довгов≥чн≥сть, а й твор≠че сприйн¤тт¤ дос¤гнень чужоземних культур та здатн≥сть не втрачати власн≥ основоположн≥ ц≥нност≥. —падкоЇмн≥сть ≥нд≥йськоњ культури значною м≥рою ірунтуЇтьс¤ на соц≥аль≠них ≥нститутах (варни, касти, с≥м'¤) ≥ великому поширенн≥ загальновживаного перел≥ку рел≥г≥йних ц≥нностей серед стан≥в та общин.

ѕерш≥ в≥дом≥ нам центри ≥нд≥йськоњ культури ≥снували вже в ѕ≤ тис. до н. е. на берегах ≤нду, однак справжнього розкв≥ту вона дос¤гла в II тис. до н. е., в епоху "–≥гвед". Ќа основ≥ великого з≥бранн¤ г≥мн≥в "–≥гвед" було витво≠рено своЇр≥дну духовно-св≥тогл¤дну систему ≥ндуњзму Ч серцевину ≥нд≥йськоњ культури. ¬ цю ж епоху склавс¤ под≥л сусп≥льства на касти Ч ¤вище, без з'¤суванн¤ ¤кого не≠можливо зрозум≥ти характер та своЇр≥дн≥сть ≥нд≥йськоњ культури. —аме в "–≥гведах" були обгрунтован≥ морально-правов≥ мотиви под≥лу сусп≥льства на чотири стани (вар≠ни) Ч брахман≥в (жерц≥в), кшатр≥њв (воњн≥в), вайшв≥в (зем≠лероб≥в, рем≥сник≥в) ≥ шудр≥в (слуг).

Ѕуло вироблено ц≥лу систему житт¤ ≥ повед≥нки люди≠ни залежно в≥д стану. Ќаприклад, законним вважавс¤ лише шлюб у межах одн≥Їњ варни (ендогам≥¤), це ж стосувалос¤ вибору профес≥њ, зан¤тт¤ певним ремеслом.

≤нд≥йська каста Ч результат тривалого процесу станов≠ленн¤ виробничих, правових та культурних в≥дносин м≥ж людьми, ¤к≥ под≥лен≥ м≥ж собою за походженн¤м, про≠фес≥Їю, звича¤ми та законами. ќстаточний под≥л сусп≥ль≠ства на касти закр≥пивс¤ у пер≥од раннього середньов≥чч¤ ≥ становить надзвичайно складне ¤вище: так, у 1947 р. на час проголошенн¤ ≤нд≥њ незалежною державою к≥льк≥сть каст дос¤гла майже 3,5 тис.

√оловн≥ погл¤ди на житт¤ сусп≥льства були в≥дображен≥ в —утрах (св¤щенне коротке кер≥вництво до звичайного права, законодавства, ритуалу пожертвуванн¤, домашнього житт¤ ≥ громадських обов'¤зк≥в), у ¤ких викладено суть њхн≥х вчень. ≤ донин≥ —утри Ї предметом коментар≥в, доповнень ≥ оновленн¤ в≥дпов≥дно до потреб ≥сторичних умов.

—еред тогочасних наукових шк≥л —тародавньоњ ≤нд≥њ вин¤ткове м≥сце пос≥даЇ чарвакалока¤та, ¤ка не визнаЇ авторитету ¬ед, не в≥рить у житт¤ п≥сл¤ смерт≥, заперечуЇ ≥снуванн¤ Ѕога, ориг≥нальне визначаЇ начала бутт¤ ≥ сутн≥сть процесу п≥знанн¤.

¬ир≥шуючи в≥чну проблему Ч смисл людського житт¤ Ч чарвакалока¤та вбачаЇ сенс людського ≥снуванн¤ в щаст≥. ј щаст¤ розум≥Ї ¤к насолоду, що маЇ добуватись через д≥¤льн≥сть людини, людина сама маЇ це щаст¤ створити.

≤ншим важливим фактором, ¤кий зумовив специф≥ку ≥нд≥йськоњ культури, була система громадсько-пол≥тично≠го житт¤ заснована Ѕуддою у друг≥й половин≥ ≤ тис¤чол≥т≠т¤ до н. е. ќсобливого розвитку державно-пол≥тичне жит≠т¤ на принципах буддизму набуло за час≥в царюванн¤ јшоки (середина III ст. до н. е.). «береглис¤ численн≥ едик≠ти Ч вибит≥ на камен≥ за наказом цар¤ написи, розшифру≠ванн¤ ¤ких даЇ змогу реконструювати форму державного житт¤, мораль та культуру стародавн≥х ≥нд≥йц≥в. «'¤совано, що јшока пропагував ≥ утверджував у своЇму царств≥ до≠сить ц≥кав≥ морально-пол≥тичн≥ принципи., ¤к≥ базувалис¤ на буддизм≥. ” культур≥ центральне м≥сце в≥дводилос¤ рел≥г≥њ, що мала духовно Їднати роз≥рване на варни сус≠п≥льство. јшока висунув ≥дею завоюванн¤ св≥ту не шл¤хом збройних напад≥в на сус≥д≥в, а через проголошенн¤ вченн¤ Ѕудди, на ¤кому базувалос¤ справедливе правл≥нн¤ крањ≠ною, тобто через добрий приклад праведного житт¤ взагал≥. «в≥дси т≥ дивн≥, ¤к на той час, принципи люд¤ност≥ в уп≠равл≥нн≥ державою, ¤к≥ пропагував јшока. ѕ≥дданих в≥н оголосив своњми д≥тьми, дл¤ управл≥нн¤ ¤кими застосову≠вав ученн¤ про ах≥мсе Ч незашкодженн¤ люд¤м ≥ твари≠нам. ’оча п≥зн≥ш≥ наступники з≥гнорували ц≥ принципи ≥ проводили типову загарбницьку пол≥тику зовн≥ ≥ тотал≥тар≠но-диктаторську всередин≥ крањни, все ж в ≥нд≥йськ≥й куль≠тур≥ залишилис¤ досить глибок≥ сл≥ди ашокизму. “ак, за≠гальнов≥домий вплив на весь св≥т пол≥тики ненасильства, ¤ку провадив ћахатма √анд≥ ≥ завд¤ки ¤к≥й ≤нд≥¤ здобула незалежн≥сть, Ч пол≥тики, ¤ка знаходить все б≥льше при≠хильник≥в ≥ сьогодн≥.

1

Ќазва: –озвиток соц≥олог≥чноњ думки в крањнах —тародавнього св≥ту (≤нд≥¤,  итай)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (2145 прочитано)