—оц≥олог≥¤ > —≥м'¤ ¤к складний соц≥альний феномен

—≥м'¤ ¤к складний соц≥альний феномен

—≥м'¤ Ц це соц≥альне утворенн¤, члени ¤кого звТ¤зан≥ сп≥льн≥стю побуту, взаЇмною моральноњ в≥дпов≥дальн≥стю ≥ взаЇмодопомогою. —≥м'¤ Ц це своЇр≥дний соц≥альний феномен, сусп≥льство в сусп≥льств≥, де ≥снують своњ правила ≥ обовТ¤зки. ƒержава, ¤ка складаЇтьс¤ з повноц≥нних, розвинутих ≥ культурноосв≥чених с≥мей, багата держава, у нењ Ї майбутнЇ.

—≥м'¤ несе окр≥м найр≥зноман≥тн≥ших функц≥й Ц соц≥альн≥ функц≥њ. ƒо найголовн≥ших можна в≥днести так≥ ¤к:

репродуктивну (продовженн¤ роду);

виховну функц≥ю;

орган≥зац≥¤ ≥ використанн¤ в≥льного часу;

взаЇмне п≥клуванн¤ ≥ взаЇмодопомога член≥в с≥м'њ.

—≥м'¤ Ї сферою формуванн¤ ≥ ареною практичного про¤ву пол≥тичних ≥деал≥в, погл¤д≥в, ≥нтерес≥в людини. ¬ с≥м'њ ≥ через с≥мТю формуютьс¤ первинн≥ ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ ≥ соц≥альн≥ установки дитини, п≥дл≥тка. Ќе потр≥бно забувати ≥ про те, що с≥м'¤ закладаЇ основи в≥дносин м≥ж близькими людьми, формуЇ ор≥Їнтац≥њ на трудове, сусп≥льно-пол≥тичне житт¤ людини.

Ѕагато проблем вихованн¤ морально, естетично зр≥лоњ людини вир≥шуютьс¤ з великими труднощами, тому що батьки нер≥дко не волод≥ють ефективними засобами ≥ методами розвитку св≥домост≥ ≥ повед≥нки особистост≥, ¤ка формуЇтьс¤. ” цьому розр≥з≥ стаЇ зрозум≥лим ус¤ складн≥сть ≥ траг≥чн≥сть на¤вност≥ в сусп≥льств≥ неповних с≥мей, ¤к≥ так чи ≥накше впливають на сусп≥льно-пол≥тичне житт¤ держави.

ўо сл≥д розум≥ти п≥д широковживаними пон¤тт¤ми УродинаФ, Ус≥м'¤Ф? ≤стор≥њ сусп≥льства, за словами учених, уже нараховуЇтьс¤ не менше чотирьох тис¤ч рок≥в. Ќа всьому њњ прот¤з≥ серце людини не втомлювалос¤ збагачувати людськ≥ в≥дносини й удосконалювати њх.

ќдн≥Їњ з найб≥льших ц≥нностей людини Ї любов. —аме в н≥й в≥дкриваЇтьс¤ неск≥нченна ц≥нн≥сть людськоњ особистост≥, рад≥сть применшенн¤ себе заради того, кого любиш, рад≥сть продовженн¤ себе. ”се це виразилос¤ в такому соц≥альному ≥нститут≥ ¤к родина, с≥мТ¤.

” р≥зн≥ часи в р≥зних народ≥в ≥снували р≥зн≥ погл¤ди на родину, своЇ м≥сце в н≥й, м≥сце родини в сусп≥льств≥, з'¤вл¤лос¤ щось нове, але разом з цим залишалос¤, по сут≥, ун≥кальним збагаченн¤м людськоњ душ≥ Ц живоњ, шукаючоњ, що розвиваЇтьс¤. ≤деальна родина немислима без любов≥. Ћюбов Ц це тепло, н≥жн≥сть, рад≥сть. ÷е головна руш≥йна сила розвитку людства, то заради чого ≥снуЇмо вс≥ ми, те що посуваЇ людини до нерозважливо- героњчних учинк≥в.

Ќе варто виробл¤ти загальних канон≥в с≥мейного благополучч¤: Ї р≥зн≥ типи людей, р≥зн≥ традиц≥њ ≥ вдач≥, ≥ те, що п≥дходить одним, зовс≥м не п≥дходить ≥ншим. јле кожна людина чекаЇ в≥д свого шлюбу ¤кихось позитивн≥ зм≥ни у своЇму житт≥. ≤ ¤кщо людин≥ чомусь почутт¤ "любов" ви¤вилос¤ недоступним, те це зовс≥м не виходить, що вона буде не щасливою ≥ духовно обмеженою у своЇму житт≥. ћожливо, що люди, що поженилис¤ по розуму чи з розрахунку, б≥льш уживутьс¤ разом, ≥ менш будуть душевно вимоглив≥ один до одного. ƒол¤ шлюбу Ц ≥ це вин¤тково важливо Ц куди б≥льше залежить не в≥д почутт≥в, з ¤кими люди жен¤тьс¤, а в≥д њхнього характеру Ц чи доброти (недоброти), чи егоњзму (неегоњзму), чи прив≥тност≥ (байдужост≥). —аме в≥д цього залежить дол¤ њхн≥х почутт≥в, њхньоњ родини, њхн¤ власна дол¤. ™дине, що, напевно, Ї св≥домо нещасливим шлюбом Ц шлюб насильницький. ” де¤ких крањнах ≥снуЇ традиц≥¤, де родина складаЇтьс¤ за розпор¤дженн¤м батьк≥в. “ак, ≥ в нас у визначених соц≥альних шарах населенн¤ така ж ситуац≥¤ маЇ м≥сце.

ўо таке родина? ѕо-перше, родина - це соц≥ально-правовий ≥нститут, що знаходитьс¤ п≥д захистом держави. Ўтамп у паспорт≥, сп≥льна особиста власн≥сть, право на спадкуванн¤, розд¤гнув майна при розвод≥, ≥ все таке ≥нше.

ясно, що багато стор≥н цього ≥нституту зникнуть разом ≥з ус≥ма державно-правовими ≥нститутами, коли в≥д≥мре держава, ≥ утрат¤ть ус¤кий зм≥ст пон¤тт¤ "власн≥сть", "спадкуванн¤", "майно" ≥ ≥н. ѕо-друге, родина Ц це соц≥ально-культурний ≥нститут. –одина створена дл¤ дуже важливоњ потреби людини в самоствердженн≥, тобто в поваз≥ з боку навколишн≥х. ѕо-третЇ, родина Ц це особлива мала соц≥альна група, основний соц≥альний осередок сусп≥льства. ќсоблива форма сп≥вдружност≥ чолов≥ка ≥ ж≥нки дл¤ повноц≥нного в≥дтворенн¤ наступного покол≥нн¤.

Ќе раз ф≥лософи ≥ соц≥ологи порушували питанн¤ про кризу ≥нституту родини, пророкували нав≥ть њњ зникненн¤ в майбутньому. «м≥нилас¤ структура родини ¤к малоњ соц≥альноњ групи: родини зменшилис¤, з'¤вилос¤ чимало родин, що сформувалис¤ п≥сл¤ повторного шлюбу, матер≥в-одинак≥в. јле шлюб ¤к ≥ ран≥ше маЇ високий престиж, люди не хочуть жити на самот≥. ¬ажливоњ залишаЇтьс¤ виховна функц≥¤ родини, однак велика роль прид≥л¤Їтьс¤ держав≥ ≥ сусп≥льству: д≥ти виховуютьс¤ в ¤слах, дит¤чих садах, школ≥, чималий вплив робл¤ть ≥ засобу масовоњ ≥нформац≥њ. ¬ажливоњ Ї ≥ рекреац≥йна функц≥¤ родини, тобто взаЇмодопомога, п≥дтримка здоров'¤, орган≥зац≥¤ в≥дпочинку ≥ дозв≥лл¤. ” сучасному св≥т≥ з його високим соц≥альним темпом родина перетворюЇтьс¤ у в≥ддушину, де людин в≥дновлюЇ своњ псих≥чн≥ ≥ ф≥зичн≥ сили. Ќе м≥н¤Їтьс¤ одна з основних функц≥й родини репродуктивна, тобто функц≥¤ продовженн¤ роду. “аким чином, н≥що ≥ н≥хто не може зам≥нити функц≥й родини.

–одина - продукт сусп≥льноњ системи, вона м≥н¤Їтьс¤ з≥ зм≥ною ц≥Їњ системи.

¬ажлив≥ не т≥льки к≥льк≥сн≥ показники, але ≥ ¤к≥сть родини. ¬ даний час зб≥льшуЇтьс¤ число д≥тей, що народжуютьс¤ з псих≥чними дефектами.

√острою сусп≥льною проблемою Ї розлученн¤.

–озлученн¤ - це найсильн≥ше емоц≥йне ≥ псих≥чне потр¤с≥нн¤, що не проходить дл¤ чолов≥к≥в безв≥сти.

“им часом сьогодн≥ ≥снуЇ чимало подружн≥х пар, що приб≥гають до розводу при першому ж з≥ткненн≥ з≥ звичайними життЇвими труднощ¤ми. ќднак Ї ≥ так≥ пари, де одна з≥ стор≥н робить ус≥ дл¤ того, щоб вр¤тувати шлюб, а ≥нша сторона при цьому лише зм≥цнюЇтьс¤ в думку про власну вин¤тков≥сть. ™, нарешт≥, пари, ¤кою протипоказана сп≥льне житт¤.

як масове ¤вище розлученн¤ грають переважно негативну роль ≥ в зм≥н≥ народжуваност≥, ≥ у вихованн≥ д≥тей. ѕо-перше, унасл≥док розлучень зменшуЇтьс¤ продуктивний пер≥од у житт≥ ж≥нки. ѕо-друге, у випадку невдалого першого шлюбу може набагато в≥дсунутис¤ час першого д≥тород≥нн¤ (що небажано ≥ з медичноњ точки зору). ѕо-третЇ, неспри¤тлив≥ в≥дносини в родин≥, що передують розлученню, можуть уплинути на репродуктивн≥ установки ж≥нки, хоча в ≥нших випадках цей вплив може бути нейтрал≥зовано бажанн¤м ж≥нки створити ≥ зм≥цнити нову родину. –озлученн¤ оц≥нюЇтьс¤, ¤к благо лише в тому випадку, ¤кщо в≥н зм≥нюЇ до кращого умови формуванн¤ особистост≥ дитини, кладе к≥нець негативному впливу на псих≥ку дитини подружн≥х конфл≥кт≥в. –одина може жити, ¤кщо вона погано чи виконуЇ взагал≥ не виконуЇ кожну з≥ своњх функц≥й, кр≥м батьк≥вськоњ. –одина вмираЇ, ¤кщо вона перестаЇ робити те, в ≥м'¤ чого вона створюЇтьс¤ - вихованн¤ д≥тей.

ќсобливе занепокоЇнн¤ викликають молод≥ родини. Ѕагато говоритис¤ про ≥нфантильн≥сть молод≥, ослабленн¤ почутт¤ в≥дпов≥дальност≥, про залежн≥сть в≥д батьк≥в, що послабл¤Ї родину. ƒл¤ молодих родин актуальна проблема дозв≥лл¤. ћолодий чолов≥к п≥сл¤ народженн¤ мал¤ти не вправ≥ усуватис¤ в≥д догл¤ду за ним, повинен допомагати дружин≥ в њњ неск≥нченних турботах про дитину, ≥накше сам позбавить себе багатьох радостей. ѕокладаючи весь в≥дх≥д за маленьким на одну лише дружину, чолов≥к сам не даЇ њй можливост≥ дл¤ зан¤ть чим-небудь ≥ншим, у тому числ≥ ≥ будинком ≥ ним самим. ѕри такому положенн≥, при таких обставинах у родин≥ неминуче виникаЇ дискомфорт. „олов≥к починаЇ почувати себе зайвим, непотр≥бним, нелюбимим, не п≥дозрюючи, що сам у цьому ц≥лком винний. ≤ ¤к насл≥док перерахованого, у чолов≥ка вс≥ част≥ше починаЇ мигот≥ти думка, що в≥н може ус≥ зм≥нити по своЇму бажанню. як? “ак розлучитис¤! ≤ тод≥ - знову вол¤, н≥¤ких турбот, н≥¤кого лементу, знову в≥н - улюблений, Їдиний, догл¤нутий...

« приходом дитини до ж≥нки приходить усепоглинаюче почутт¤, що часто нав≥ть самий коханий чолов≥к на ¤кийсь час в≥дходить у нењ на другий план. ј ¤кщо ще ц¤ дитина не з тих, котр≥ т≥льки њд¤ть, спл¤ть ≥ н≥¤ких особливих занепокоЇнь батькам не доставл¤ють, а такий що вимагаЇ безсонних ночей, ≥ безустанного догл¤ду, ≥ нерв≥в, то кр≥м емоц≥й йому належить ≥ увесь час матер≥, ус≥ години доби.

«розум≥ло, що чолов≥к, що виражаЇ невдоволенн¤ з приводу не пришитого гудзика чи не вигладженоњ сорочки, у той час ¤к дитина надриваЇтьс¤ в≥д лементу, в мами не ладитьс¤ з год≥влею, викликаютьс¤, м'¤ко говор¤чи, не сам≥ добр≥ почутт¤. ≤ молода мама, не виспалась, що втомилас¤, ц≥лком можливо, в≥дреагуЇ на претенз≥њ чолов≥ка зовс≥м не так, ¤к йому самому цього хот≥лос¤ б. «вичайно, дружина могла знайти й ≥нш≥ слова й ≥нший тон ... але зрозум≥йте ≥ њњ.

 ультура подружнього сп≥лкуванн¤ Ц неодм≥нна умова безконфл≥ктного с≥мейного житт¤ «нанн¤ правил культури сп≥лкуванн¤ дозвол¤Ї уникати багатьох конфл≥кт≥в ≥ збер≥гати добр≥ в≥дносини, нав≥ть ¤кщо виникають серйозн≥ розб≥жност≥.  р≥м того, при ¤вно вираженому конфл≥ктному поводженн≥ одного з чи чолов≥к≥в член≥в родини застосуванн¤ правил ≥ншими значно знижуЇ напруга, робить внутр≥с≥мейну обстановку набагато б≥льш спок≥йноњ ≥ створюЇ спри¤тливу ситуац≥ю дл¤ нормал≥зац≥њ в≥дносин.

”м≥нн¤ знайти компром≥с Ц дуже важливе ум≥нн¤. ¬≥двертий егоњзм, непоступлив≥сть, дит¤чу уперт≥сть привод¤ть лише до б≥льшого загостренн¤ розб≥жностей.

—≥м'¤ виступаЇ складним соц≥альним феноменом. ƒержава повинна створювати умови дл¤ повноц≥нного розвитку с≥мей. ¬ сучасних умовах охорона благополучч¤ с≥м'њ повинна вводитис¤ в ранг державноњ пол≥тики ≥, насамперед Ц через гарантоване право на працю кожноњ людини, кожноњ с≥м'њ, впровадженн¤ в житт¤ програм, повТ¤заних з п≥дтримкою молодих с≥мей тощо.

1	2

Ќазва: —≥м'¤ ¤к складний соц≥альний феномен
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (2096 прочитано)