—оц≥олог≥¤ > —оц≥олог≥чна модель сусп≥льства ћакса ¬ебера

—воЇр≥дно витлумачив суть держави н≥мецький вчений ћ.¬ебер, ¤кий розробив "пол≥тичну соц≥олог≥ю пануванн¤". ¬лада, за ¬ебером, означаЇ можлив≥сть зд≥йсненн¤ вол≥ всередин≥ певного соц≥ального в≥дношенн¤, нав≥ть
всупереч опоров≥ ≥нших його учасник≥в. ќсновною ознакою пануванн¤ в≥н вважав здатн≥сть апарату управл≥нн¤ гарантувати "пор¤док" надан≥й територ≥њ шл¤хом погроз або й застосуванн¤ псих≥чного й ф≥зичного насильства. "ѕануванн¤" розгл¤даЇтьс¤ в пол≥тичн≥й соц≥олог≥њ ¬ебера ¤к особлива форма влади, ¤к основний ≥нститут у систем≥ держави.

 онкретно-≥сторичний характер держави ви¤вл¤Їтьс¤ не т≥льки в њњ в≥дпов≥дн≥й формац≥йн≥й прописц≥ (йдетьс¤ про рабовласницьку, феодальну, буржуазну державу), а й в њњ ≥сторичност≥ ¤к такоњ, у час≥. ѕон¤тт¤ "держава" ≥ "влада" не тотожн≥, влада стар≥ша за державу, бо не може бути сусп≥льства безвладного (тобто анарх≥чного), ≥ прот¤гом вс≥Їњ перв≥сноњ ≥стор≥њ ц¤ влада функц≥онувала ¤к недержавне ≥ допол≥-тичне сусп≥льне самоуправл≥нн¤.

ƒержава ¤к пол≥тична орган≥зац≥¤ Ч це такий сусп≥льний механ≥зм, ¤кий покликаний захищати ≥нтереси людей певноњ територ≥њ ≥ регулювати за допомогою правових норм взаЇмов≥дносини м≥ж ними, використовуючи при необх≥дност≥ спец≥альн≥ органи примусу.

як особливий конституйований суб'Їкт держава виражаЇ сусп≥льний (публ≥чний) характер людськоњ д≥¤льност≥. ¬ м≥ру своЇњ еволюц≥њ вона ви¤вл¤Ї, таким чином, в≥дд≥ленн¤ сусп≥льноњ сутност≥ в≥д самого сусп≥льства. „им б≥льше розвинута держава, тим б≥льше вона в≥докремлена в≥д сусп≥льства, ¤ке в Ќовий час набуваЇ ¤костей "громад¤нського" на противагу "сусп≥льству пол≥тичному", тобто власне держав≥.

ƒержава опосередковуЇ рух основноњ суперечност≥ людськоњ д≥¤льност≥ м≥ж њњ сусп≥льним характером та ≥ндив≥дуальною формою зд≥йсненн¤. —утн≥сть держави розвиваЇтьс¤ в м≥ру того, ¤к розгортаЇтьс¤ опосередкована нею суперечн≥сть ≥ ви¤вл¤Ї себе зовн≥шньо ¤к висх≥дний рух в≥д державност≥ до держави.

—утн≥сть держави розкриваЇтьс¤ пов≥льно. –озвиваючись, держава, ¤к ≥ кожен ≥нший соц≥альний феномен, проходить стад≥ю становленн¤, а пот≥м посл≥довно виступаЇ ¤к ¤вище "в соб≥", "дл¤ себе", "дл¤ ≥нших".

якост≥ державност≥ можна знайти вже у ранн≥х ви¤вленн¤х соц≥альност≥. јле ¤к самост≥йний феномен держава конституюЇтьс¤ т≥льки тод≥, коли суперечн≥сть м≥ж ≥ндив≥дом ≥ сусп≥льством уже може бути з'¤сована ¤к основна соц≥альна суперечн≥сть (дл¤ цього потр≥бен досить високий ступ≥нь розвитку ¤к сусп≥льства, так ≥ ≥ндив≥да). —тановленн¤ державност≥ зак≥нчуЇтьс¤ в≥докремленн¤м держави в≥д сусп≥льства (в≥д ≥ндив≥да також) в рол≥ самост≥йного суб'Їкта.

Ќа початку зд≥йснюЇтьс¤ в≥дособленн¤ держави в≥д сусп≥льства, накреслюЇтьс¤ т≥льки њњ сутн≥сть. ƒержава ще залишаЇтьс¤ "р≥ччю в соб≥" ≥ в≥дноситьс¤ до сусп≥льства ¤к частина до ц≥лого.

ѕодальший розвиток державност≥ пов'¤заний з народженн¤м бюрократ≥њ. ” внутр≥шн≥й структур≥ держави поступово утворюЇтьс¤ особливий соц≥альний прошарок (група), ¤кий безпосередньо зд≥йснюЇ державн≥ функц≥њ, св≥тську пол≥тику. ÷ей прошарок перебуваЇ в особливих стосунках не т≥льки з сусп≥льством ¤к ц≥лим, а й з ус≥ма ≥ншими соц≥альними групами. “аким чином, держава конституюЇтьс¤ не т≥льки в певну частину сусп≥льства, а й
¤к пров≥дна група сусп≥льства. ¬ такому раз≥ держава вже не Ї "р≥ч в соб≥", а виступаЇ ¤к "р≥ч дл¤ себе". —утн≥сть держави у цьому випадку ви¤вл¤Їтьс¤ вже досить виразно, але ще не розкриваЇтьс¤ ¤к рух суперечност≥ м≥ж ≥ндив≥дом ≥ сусп≥льством.

ѕ≥зн≥ше розвиток державност≥ пов'¤заний ≥з встановленн¤м сусп≥льного контролю над бюрократ≥Їю. ¬ ход≥ боротьби з всевладд¤м бюрократ≥њ в≥дбуваЇтьс¤ формуванн¤ нац≥њ. ÷ей суперечливий процес зд≥йснюЇ подв≥йний вплив ¤к на становище ≥ндив≥да, так ≥ на становище сусп≥льства.

¬ебер≥вський анал≥з процесу Ђрац≥онал≥зац≥њї показав ≥ його негативн≥ сторони. Ќа його думку, процедурну норму ≥нструментального рац≥онал≥зму намагалис¤ в≥докремити в≥д ц≥лей, ¤ким вона п≥дпор¤дкувалась, ≥ зробити њњ дом≥нантною соц≥альною ц≥нн≥стю в соб≥, тод≥ ¤к застосуванн¤ орган≥зац≥йних форм мало на мет≥ розширити владу людини, що дос¤гала величезноњ влади в галуз≥ особистого права. —аме в цьому криЇтьс¤ ≥ррац≥ональн≥сть рац≥ональноњ орган≥зац≥њ. ¬ебер в≥рив, що соц≥альна ≥Їрарх≥¤ Ї неуникною ≥ що досл≥дженн¤ њњ грунтуЇтьс¤ на звТ¤зках, що њх сл≥д в≥днаходити м≥ж анал≥тично розр≥зн¤льними вим≥рами статусу, власност≥ ≥ пол≥тичноњ чи адм≥н≥стративноњ влади. –≥зн≥ сусп≥льства можуть розп≥знаватис¤ на основ≥ переважанн¤ одного вим≥ру над ≥ншими. якщо за доби раннього кап≥тал≥зму таким вим≥ром була власн≥сть, то за час≥в розвинутого кап≥тал≥зму це була орган≥зац≥йна влада. —аме ≥мперативи останньоњ, а не власн≥сть, визначали п≥длегл≥сть роб≥тника на його робочому м≥сц≥, а тому така п≥длегл≥сть триватиме ≥ при систем≥ сусп≥льноњ власност≥. ќсновною тезою вебер≥вськоњ критики соц≥ал≥зму було те, що спроба зам≥щенн¤ Ђанарх≥њї ринку ≥ забезпеченн¤ б≥льшоњ р≥вност≥ шл¤хом державного плануванн¤ призведе до страшного розростанн¤ бюрократичноњ влади, а отже, до несвободи та економ≥чноњ стагнац≥њ. —тимулювати ринок ≥ приватну власн≥сть, з його погл¤ду, було необх≥дно дл¤ того, щоб забезпечити змаганн¤ м≥ж множинн≥стю ≥нституц≥й державноњ влади ≥ таким чином гарантувати свободу ≥ндив≥да.

ќтже, одним ≥з важливих практичних питань концепц≥њ влади дл¤ ¬ебера було те, ¤ким чином можна обмежити розростанн¤ бюрократ≥њ. ўе одним Ц ¤к поставити бюрократичну адм≥н≥страц≥ю п≥д пол≥тичний контроль. ÷е питанн¤ стало основним в його теор≥њ демократ≥њ змагального л≥дерства. ” пол≥толог≥чн≥й соц≥олог≥њ ¬ебера пор¤д ≥з Ђтрадиц≥йнимї ≥ Ђрац≥ональнимї принципами владних повноважень було виведено ≥ трет≥й принцип Ц Ђхаризматичнийї. ¬≥н указував на владу, ¤ка коренилас¤ в особистост≥ самого л≥дера ≥ в непереборн≥й сил≥ його звернень, а не в традиц≥њ чи в правилах управл≥нн¤ окремою сферою. ÷е була суто новаторська сила сусп≥льного житт¤, що йшла врозр≥з з усталеним пор¤дком. ј тому вир≥шальним чинником дл¤ встановленн¤ контролю над бюрократичною адм≥н≥страц≥Їю ≥ запровадженн¤ нововведень усупереч њњ консервативним традиц≥¤м було гарантуванн¤ участ≥ в пол≥тичному процес≥ на основ≥ харизматичного принципу свободи. ¬ебер в≥рив, що це можна забезпечити шл¤хом запровадженн¤ масового виборчого права. ¬≥н на власн≥ оч≥ побачив, що вибори на основ≥ загального права голосу стали формою плеб≥сциту Ђзаї чи Ђпротиї парт≥йних л≥дер≥в ≥ розширювали дл¤ людей свободу д≥њ у визначенн≥ пол≥тики через тиск на своњх ≥ндив≥дуальних парламентських представник≥в ≥ парт≥йних приб≥чник≥в. ¬ебер в≥рив у те, що масова демократ≥¤ може бути виправдана не принципом верховенства народу, ¤кий в≥н вважав вигадкою, а саме принципом винагороди за ¤кост≥ пол≥тичних л≥дер≥в та в≥дпов≥дн≥ њх ≥н≥ц≥ативи.

Ќа п≥дкресленн≥ вебер≥вськоњ концепц≥њ демократ≥њ ¤к механ≥зму продукуванн¤ пол≥тичного л≥дерства грунтуЇтьс¤ ≥ його основоположне ф≥лософське припущенн¤ стосовно того, що пол≥тичн≥ принципи чи ц≥нност≥ не можуть бути вкор≥нен≥ в розум≥ або в ≥сторичному процес≥, але Ї справою субТЇктивного сприйн¤тт¤ й утвердженн¤. ÷¤ постн≥цшеанська перспектива мала важлив≥ насл≥дки дл¤ р≥зних сфер його думки. ¬она спричинилас¤ до створенн¤ теор≥њ л≥берал≥зму, ч≥льне м≥сце в ¤к≥й пос≥ла не доктрина природних прав, а ≥нституц≥њ ≥ механ≥зми, здатн≥ надавати можлив≥сть вираженн¤ множин≥ конкуруючих соц≥альних ц≥нностей ≥ п≥дтримувати њх узгоджен≥сть. Ќа методолог≥чному р≥вн≥ ц¤ перспектива зумовлювала докор≥нне розходженн¤ м≥ж чисто субТЇктивною цариною ц≥нн≥сних суджень ≥ обТЇктивними процедурами та висновками емп≥ричноњ науки. ƒл¤ ¬ебера ≥деалом у науц≥ про сусп≥льство була така ц≥нн≥сть, ¤к свобода. ќднак в≥н визнавав ≥ те, що напр¤м досл≥дженн¤ або концептуальноњ розв≥дки в соц≥альних науках залежить в≥д його в≥дпов≥дност≥ сусп≥льним ц≥нност¤м ≥ що останн≥ п≥дл¤гають ≥сторичним зм≥нам. —п≥рним Ї питанн¤ про те, наск≥льки цей критер≥й ц≥нност≥ ¤к в≥дпов≥дност≥ руйнуЇ мету ц≥нност≥ ¤к свободи або наск≥льки всеохопним Ї те розмежуванн¤, що його ¬ебер намагавс¤ провести м≥ж соц≥альною наукою ≥ пол≥тичною практикою.

¬ ус≥х досл≥дженн¤х, присв¤чених висв≥тленню погл¤д≥в ¬ебера, вони протиставл¤ютьс¤ принципам марксизму. …ого прац≥ часто визначають ¤к Ђбуржуазну в≥дпов≥дьї ћарксу. ƒ≥йсно, принаг≥дно, коли ¬ебер ≥ справд≥ спростовував марксизм, в≥н зазвичай критикував б≥льш недосконал≥ верс≥њ, поширюван≥ за його час≥в, тож можна знайти ≥ значн≥ сфери зб≥жност≥ в прац¤х цих двох мислител≥в. ¬ебер був не просто Ђметодолог≥чним ≥ндив≥дуал≥стомї, але, ¤к ≥ ћаркс, намагавс¤ поЇднати в ≥сторичн≥й перспектив≥ структуру, культуру ≥ сусп≥льн≥ ≥нтереси; його ≥деал≥стичний метод далеко не в усьому в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ћарксового методу абстрагуванн¤ ≥ м≥стить те ж само напол¤ганн¤ на ≥сторичн≥й специф≥чност≥; ¤к ≥ ћаркс, у центр≥ свого баченн¤ сусп≥льства в≥н поставив сусп≥льну владу ≥ класов≥ в≥дносини. ѕроте визначальною стала основоположна розб≥жн≥сть в окресленн≥ характерних рис кап≥тал≥зму та в оц≥нках њх центральност≥ в соц≥альн≥й теор≥њ, що демонструЇ р≥зницю м≥ж соц≥ал≥стичною ≥ л≥беральною перспективами. ” цьому в≥дбилис¤ ≥ в≥дм≥нност≥ певного часу та м≥сц¤. якщо ћарксова модель кап≥тал≥зму походила з јнгл≥њ доби розкв≥ту л≥берального кап≥тал≥зму, то вебер≥вська модель бюрократ≥њ походила з Ќ≥меччини того пер≥оду, коли кап≥тал≥зм набував усе б≥льш виразних орган≥зац≥йних ≥ монопол≥стичних форм. Ќа приклад≥ власноњ науковоњ траЇктор≥њ ¬ебера Ц переходу в≥д вивченн¤ самого кап≥тал≥зму до досл≥дженн¤ основ рац≥онал≥зац≥њ та бюрократичноњ орган≥зац≥њ ≥ в≥д пол≥тичноњ економ≥њ до соц≥олог≥њ Ц можна побачити в≥дображенн¤ б≥льш загальних зм≥н у зац≥кавленн¤х соц≥олог≥њ у в≥дпов≥дь на принципов≥ ≥сторичн≥ зрушенн¤ того пер≥оду.

1	2	3

Ќазва: —оц≥олог≥чна модель сусп≥льства ћакса ¬ебера
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (3005 прочитано)