Ѕ≥олог≥¤ > ѕон¤тт¤ про б≥олог≥ю

ѕон¤тт¤ про б≥олог≥ю

1. Ѕ≥олог≥¤ Ц наука про живу природу. «вТ¤зки б≥олог≥њ з ≥ншими науками. –≥вн≥ орган≥зац≥њ живоњ матер≥њ.

2. ќсновн≥ методи б≥олог≥чних досл≥джень. ѕроблеми взаЇмов≥дносин людини ≥ оточуючого природного середовища. ќсновн≥ ознаки живого.

3. –≥зноман≥тн≥сть рослинного св≥ту та його поширенн¤ по земн≥й кул≥. ѕон¤тт¤ про флору та рослинн≥сть. ѕон¤тт¤ про життЇв≥ форми рослин.

Ѕ≥олог≥¤ Ц наука про жив≥ орган≥зми, виникненн¤ ≥ розвиток живоњ природи, про загальн≥ закони цього розвитку. ∆ива природа р≥зноман≥тна: понад 3000 прокар≥от, близько 500000 вид≥в рослин ≥ б≥льше 1,2 млн вид≥в тварин. Ѕ≥олог≥¤ Ц фундамент сучасноњ медицини, основа с≥льського господарства.

«авданн¤ б≥олог≥њ:

1.–озкритт¤ основних про¤в≥в житт¤, принцип≥в стаб≥л≥зац≥њ ≥ гнучкого керуванн¤ життЇвими процесами.

2.¬несенн¤ необх≥дноњ програми в д≥¤льн≥сть живоњ кл≥тини за умов в≥дхиленн¤ в≥д норми.

3.¬≥дтворенн¤ поза живим орган≥змом синтетичних процес≥в, принцип≥в що використовуютьс¤ в жив≥й систем≥ та запровадженн¤ њх в х≥м≥чне виробництво.

4.ќхорона навколишнього середовища, збереженн¤ генофонду живих ≥стот.

Ѕ≥олог≥¤ синтетична наука, ¤ка вивчаЇ загальн≥ законом≥рност≥ розвитку, виникненн¤ орган≥зац≥њ ≥ особливостей живих орган≥зм≥в.

«апровадженн¤ х≥м≥чних закон≥в ≥ х≥м≥чних особливостей будови орган≥зм≥в спри¤ло звТ¤зку б≥олог≥њ з х≥м≥Їю, що дало початок б≥ох≥м≥њ.

¬ивченн¤ ф≥зичних про¤в≥в руху скороченн¤ мТ¤з≥в, механ≥ки суглоб≥в обумовило звТ¤зок б≥олог≥њ з ф≥зикою з формуванн¤м б≥оф≥зики.

ƒосл≥дженн¤ спадкового матер≥алу призвело до розвитку генетики.

” галуз≥ вивченн¤ кл≥тини сформувалис¤ так≥ напр¤мки ¤к морфолог≥чн≥, ф≥з≥олог≥чн≥, б≥ох≥м≥чн≥, ¤к≥ обТЇднан≥ у розд≥л цитогенетика.

—интетична теор≥¤ еволюц≥њ дозвол¤Ї вир≥шувати генетичн≥ й еволюц≥йн≥ проблеми. “акож б≥олог≥¤ взаЇмозвТ¤зана з медициною.

ќрган≥чний св≥т на «емл≥ ¤вл¤Ї собою складну б≥оценолог≥чну систему життЇвих форм, ¤ка складаЇтьс¤ з окремих комплексних утворень, б≥отичних угрупувань р≥зного р≥вн¤.

–≥вень Ц ступ≥нь диференц≥ац≥њ б≥олог≥чного обТЇкта.

¬ид≥ленн¤ р≥вн≥в орган≥зац≥њ б≥олог≥чних систем маЇ за мету розкритт¤ сутност≥ живоњ природи в њњ рус≥, у п≥знанн≥ закон≥в розвитку.

¬ид≥л¤ють нижч≥ ≥ вищ≥ р≥вн≥.

Ќижч≥ р≥вн≥ орган≥зац≥њ житт¤:

-  л≥тинний - (жива матер≥¤ ≥снуЇ т≥льки на р≥вн≥ кл≥тини).

- ћолекул¤рний (предмет молекул¤рноњ б≥олог≥њ, будова б≥лк≥в, нуклењнових кислот, жир≥в ≥ ≥нших речовин, њх роль у життЇд≥¤льност≥).

- “канинний Ц (жива матер≥¤ ≥снуЇ т≥льки на р≥вн≥ орган≥в)

- —истемний.

¬ищ≥ р≥вн≥ орган≥зац≥њ житт¤.

- ќрган≥змовий (вивченн¤ орган≥зму ¤к Їдиного ц≥лого).

- ѕопул¤ц≥йний (вивченн¤ попул¤ц≥њ)

- ¬идовий.

- Ѕ≥огеоценотичний (вивченн¤ проблем взаЇмов≥дносин орган≥зм≥в у б≥огеоценозах)

- Ѕ≥осферний Ц вир≥шуютьс¤ глобальн≥ проблеми, звТ¤зан≥ з функц≥¤ми живоњ речовини на планет≥, вивченн¤ зм≥н в б≥осфер≥, звТ¤зан≥ з д≥¤льн≥стю людини.

ќ—Ќќ¬Ќ≤ ћ≈“ќƒ» Ѕ≤ќЋќ√≤„Ќ»’ ƒќ—Ћ≤ƒ∆≈Ќ№. ѕроблеми взаЇмов≥дносин людини ≥ оточуючого природного середовища. ќсновн≥ ознаки живого.

ѕри виконанн≥ б≥олог≥чних досл≥джень користуютьс¤ ¤к загальнов≥домими, так ≥ специф≥чними методами:

- ћетод спостереженн¤.

- ћетод б≥олог≥чного експерименту.

- ≤сторичний метод.

- ќписовий метод.

- ћ≥кроскоп≥чний метод.

3.ѕ≥сл¤ м≥тозу перетинка м≥ж доч≥рн≥ми кл≥тинами виникаЇ шл¤хом розростанн¤ њњ в≥д центру кл≥тини.

4.“ип живленн¤ Ц автотрофне.

5.—пос≥б живленн¤ Ц осмотичним шл¤хом; орган≥в травленн¤ немаЇ.

6.ќбм≥н речовин ≥де за рахунок розщепленн¤ орган≥чних речовин, що утворюютьс¤ з неорган≥чних у процес≥ фотосинтезу.

7.–оль у ланцюгу живленн¤ Ц продуценти.

8.“канини Ц тв≥рна, еп≥тел≥альна, основна, пров≥дна. ћехан≥чна.

9.–≥ст орган≥зму - за рахунок тв≥рноњ тканини, необмежений, прот¤гом всього житт¤.

10ѕодразлив≥сть Ц у вигл¤д≥ троп≥зм≥в.

11.«датн≥сть до активних рух≥в в≥дсутн¤, б≥льш≥сть рослин веде прикр≥плений до субстрату спос≥б житт¤, Ї ростов≥ ≥ тургорн≥ рухи.

12.—истеми орган≥в Ц вегетативн≥: кор≥нь, стебло, лист¤; репродуктивн≥: кв≥тка, нас≥нн¤, пл≥д.

13.÷икл розвитку: зигота Ц зародок Ц проросток Ц молода рослина Ц кв≥туча рослина Ц родюча рослина Ц в≥дмерла рослина.

–≤«ЌќћјЌ≤“Ќ≤—“№ –ќ—Ћ»ЌЌќ√ќ —¬≤“” “ј …ќ√ќ ѕќЎ»–≈ЌЌя ѕќ «≈ћЌ≤…  ”Ћ≤. ѕон¤тт¤ про флору та рослинн≥сть. ѕон¤тт¤ про життЇв≥ форми рослин.

Ќа земн≥й кул≥ майже скр≥зь зустр≥чаютьс¤ представники рослинного св≥ту. Ѕлизько шостоњ частини суш≥ вкривають л≥си. Ѕ≥льшу площу займають степи, савани, луки, пол¤ культурних рослин. ∆ивуть рослини в мор¤х ≥ океанах, пр≥сних водоймах. ¬они Ї нав≥ть в пустел¤х, јрктиц≥, јнтарктиц≥ та на сн≥гових г≥рських вершинах. ¬ природ≥ ≥снуЇ велика р≥зноман≥тн≥сть вид≥в рослин, що перш за все повТ¤зано з умовами њх життЇд≥¤льност≥. ¬важають, що на земн≥й кул≥ близько 500 тис¤ч вид≥в рослин.

÷арство –ослин представлене р≥зноман≥тними формами живих орган≥зм≥в Ц в≥д однокл≥тинних м≥кроскоп≥чних (водорост≥) до г≥гантських дерев, ¤к≥ мають стовбур завтовшки 10-12 м (баобаб, секвой¤) та дос¤гають висоти 100-150 м (евкал≥пт, секвой¤). ќднокл≥тинн≥, колон≥альн≥, багатокл≥тинн≥ рослини.

÷арство –ослин под≥л¤Їтьс¤ на нижч≥ та вищ≥ рослини.

ќзнаки нижчих рослин: в≥дносно проста будова, т≥ло не почленоване на органи, немаЇ сформованих тканин (механ≥чноњ та пров≥дноњ)

ƒо нижчих належать 10 в≥дд≥л≥в водоростей.

ќзнаки вищих рослин: т≥ло почленоване на т≥ло та паг≥н, основними частинами ¤кого Ї стебло ≥ листки.  ор≥нь стебло ≥ листки складаютьс¤ з тканин.

ƒо них належать споров≥ рослини: мохопод≥бн≥. ѕапоротепод≥бн≥, плаунопод≥бн≥, хвощепод≥бн≥; та нас≥нн≥: голонас≥нн≥ та покритонас≥нн≥.

Ѕлизько 250 тис вид≥в на «емн≥й кул≥ Ц це покритонас≥нн≥. ¬они займають пан≥вне становище в рослинному св≥т≥.

ѕон¤тт¤ про флору та рослинн≥сть.

‘лора (в≥д лат. флора Ц богин¤ краси, весна, флор≥с Ц кв≥тка) Ц сукупн≥сть вид≥в рослин, що насел¤ють певну територ≥ю.

- ‘лора Ц сукупн≥сть систематичних одиниць (вид≥в, род≥в, родин) на певн≥й територ≥њ.

- –озр≥зн¤ють флору земноњ кул≥, флору окремих материк≥в, флору обмеженоњ д≥л¤нки земноњ поверхн≥ Ц остров≥в, водойм та ≥н.

- ‘лора крањни чи певноњ адм≥н≥стративноњ област≥.

- ‘лора окремих в≥дд≥л≥в рослинного св≥ту Ц мох≥в, лишайник≥в, гриб≥в, вищих рослин.

- ‘лора сучасна ≥ минулих час≥в.

‘лора Ї джерелом продукт≥в харчуванн¤ людини й живленн¤ тварин, сировина дл¤ промисловост≥, медицини, с≥льського господарства.

–ослинн≥сть Ц сукупн≥сть ф≥тоценоз≥в на супутних њм угрупувань рослин, що насел¤ють «емлю та окрем≥ њњ рег≥они. ќсновною одиницею класиф≥кац≥њ рослинност≥ Ї асоц≥ац≥¤ рослинна.  ласиф≥кац≥¤ рослинност≥ грунтуЇтьс¤ на еколог≥чних, флористичних, генетичних, ф≥тоценолог≥чних принципах.

ќзнаки рослинност≥:

- ¬идовий склад.

-  ≥льк≥сть особин на певн≥й площ≥.

- –ослинн≥сть.

- “ипи рослинност≥:

ƒеревний, травТ¤нистий, пустельний, планктонний.

- –ослинн≥сть г≥лењ, мангри, високог≥рна рослинн≥сть троп≥к≥в, л≥си, савани, сух≥ р≥дкодерева,

чагарники, злаковники (степи й луки), нап≥впустел≥, пустел≥, тундри, високог≥рна рослинн≥сть

пом≥рних ≥ високих широт, вересовища, низинн≥ болота, верх≥вков≥ болота, рослинн≥сть мор≥в.

- –озр≥зн¤ють рослинн≥сть «емл≥, рослинн≥сть ™вропи, рослинн≥сть ”крањни, рослинн≥сть степ≥в.

- Ќа територ≥њ ”крањни розр≥зн¤ють 8 тип≥в рослинност≥: л≥си, чагарники, пустиища, степи,

нап≥вчагарники, луки, болота ≥ солончаки.

- «ональна рослинн≥сть у поширен≥ тип≥в рослин (залежить в≥д розпод≥лу тепла).

- «алежн≥сть зональност≥ рослинност≥ в≥д людини (агроценози).

ѕон¤тт¤ про життЇв≥ форми рослин.

¬с≥ рослини, а њх понад 500000 вид≥в под≥л¤ютьс¤ за будовою ≥ життЇд≥¤льн≥стю на дв≥ велик≥ зб≥рн≥ групи:

- нижч≥ рослини, або сланюват≥ (близько 150000 вид≥в)

- вищ≥, або листостеблов≥ рослини.

Ќижч≥ рослини:

- т≥ло не розчленоване на вегетативн≥ органи ≥ маЇ вигл¤д слан≥ (талому). ѓм властива р≥зна

форма, будова ≥ життЇв≥ функц≥њ.

–озр≥зн¤ють наступн≥ життЇв≥ форми нижчих рослин:

- ќднокл≥тинн≥, колон≥альн≥, некл≥тинн≥ (сифонов≥), нитчаст≥, р≥знонитчаст≥, м≥кроскоп≥чн≥ ≥ макроскоп≥чн≥.

- Ѕез оформленого ¤дра (бактер≥њ, синьо-зелен≥ водорост≥); з добре диференц≥йованим ¤дром

(однокл≥тинн≥ зелен≥ водорост≥); з типовим ¤дром й ≥ншими органоњдами кл≥тин (пластиди та

≥н.), одно¤дерн≥ й багато¤дерн≥, з хроматофорами ≥ без них.

–ослинам властив≥ р≥зн≥ форми розмноженн¤: вегетативне, нестатеве ≥ статеве.

- «а способом живленн¤ розр≥зн¤ють: автотрофи, гетеротрофи, м≥ксотрофи.

- –≥зн≥ пристосуванн¤ до наземного способу житт¤ зумовлен≥ перебудовою внутр≥шньоњ

структури ≥ зовн≥шн≥х форм рослин.

- ” вищих рослин зТ¤вилас¤ ц≥ла система внутр≥шн≥х тканин р≥зного призначенн¤, з зовн≥шньоњ

диференц≥ац≥Їю т≥ла рослин на окрем≥ органи.

- –ентгеноструктурний анал≥з.

- —туп≥нчасте центрифугуванн¤.

- ≈лектронном≥кроскоп≥чноњ г≥стох≥м≥њ.

1	2

Ќазва: ѕон¤тт¤ про б≥олог≥ю
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (2115 прочитано)