—оц≥олог≥¤ > ‘ранцузький утоп≥чний соц≥ал≥зм, критика буржуазного ладу —ен-—≥мона

‘ранцузький утоп≥чний соц≥ал≥зм, критика буржуазного ладу —ен-—≥мона

¬ажливе м≥сце в Ївропейськ≥й сусп≥льно-пол≥тичн≥й думц≥ займати соц≥олог≥чн≥ ≥дењ консерватизму, л≥берал≥зму й утоп≥чного соц≥ал≥зму —оц≥альн≥ мислител≥ першоњ половини XIX ст. прагнуть у т≥й чи ≤нш≥й форм≥ осмислити результати революц≥йноњ ломки старого сусп≥льного ладу й оц≥нити той сусп≥льний лад ¤кий прийшов на зм≥ну феодальному ѕроблеми Древолюц≥йноњ демок≠рат≥њФ, Д≥ндустр≥ал≥змуФ ≥ Дкап≥тал≥змуФ виступають ключовими дл¤ вс≥х без вин¤тку визначних мислител≥в даного пер≥оду 3 де¤кими спрощенн¤ми найц≥кав≥ш≥ думки з цього приводу можна згрупувати за трьома напр¤мами.

ѕерший напр¤м об'ЇднуЇ т≥ концепт≥, ¤к≥ в т≥й чи ≤нш≥й форм≥ висловлюють неприйн¤тт¤ нових пор¤дк≥в ≤ прагнуть критикувати њх з позиц≥й минулого.  онсерватори критикують абстрактно-рац≥онал≥стичн≥ засади соц≥альноњ ф≥лософи ѕросв≥тництва, принципи буржуазного права, вт≥лен≥ у "ƒекларац≥њ прав людини ≤ громад¤нина" ≥ наступних кодексах.

ƒо другого напр¤му належить соц≥альна ф≥лософ≥¤ л≥берал≥зму, патр≥архом ¤кого вважають класика економ≥чноњ науки ј. —м≥та, чи¤ д≥¤льн≥сть належить до дореволюц≥йн≥й доб≥. ¬≥дстоюючи ц≥нност≥ буржуазного актив≥зму та рац≥онал≥зму, л≥берали захищають в≥д консервативноњ критики ≥деолог≥ю ѕросв≥тництва.

—интез л≥берал≥зму ≥ консерватизму знаходимо у соц≥ально-ф≥лософськ≥й концепц≥њ французького мислител¤, соц≥олога јлекс≥са де “окв≥л¤ (1805-1859 рр.), автора в≥домих праць "ѕро демократ≥ю в јмериц≥" (1835 р ) та "—тарий пор¤≠док ≤ революц≥¤" (1856 р). “вори “окв≥л¤ - це свого роду соц≥ограф≥¤ ранньо-буржуазного сусп≥льства.

“рет¤ пол≥ц≥¤ пов'¤зана також з критичним ставленн¤м до буржуазного ладу, ¤кий утвердивс¤ внасл≥док революц≥йних попи однак при цьому ≤ ста≠рий пор¤докФ стаЇ об'Їктом засулженн¤ ‘еодальному минулому ≤ буржуазно≠му сьогоденню тут протиставл¤ють майбутн≥й справедливий лад, ¤кий маг бути побудований самими людьми ÷е - позиц≥¤ представник≥в утоп≥чного соц≥ал≥зм), серед ¤ких пом≥тне м≥сце займаЇ французький, мислитель  лод јнр≥ де –увруа —ен-—≥мон (1760-1825 рр.), вчитель ≥ попередник ќ.  онта, ¤кого ≥нод≥ називають Д’рещеним батьком соц≥олог≥њФ. —ен-с≥мон≥вська концепц≥¤ Д≥ндустр≥ального сусп≥льстваФ побудована на принцип≥ протиставленн¤ труд¤щих клас≥в ≥ клас≥в "непрацюючих". « розвитком ≥ндустр≥њ, ¤к пе≠редбачав —ен-—≥мон, маЇ зростати значенн¤ орган≥зац≥йно-управл≥нського фактору в сусп≥льному житт≥. ≤деалом сусп≥льного устрою в≥н вважав стан, коли влада над людьми поступитьс¤ м≥сцем влад≥ над речами.

¬»—Ќќ¬ќ 

¬ажливо зазначити, що консервативн≥, л≥беральн≥ та соц≥ал≥стичн≥ напр¤ми в соц≥альн≥й думц≥ к≥нц¤ XVIII - початку XIX ст. ще не можна в≥днести до соц≥ологи в повному значенн≥ цього слова, насамперед внасл≥док њх в≥двер≠то "неакадем≥чного характеру ≤ ч≥тко вираженоњ пол≥тичноњ тенденц≥йност≥ ќд≠нак њх представники порушують чимало проблем, ¤к≥ п≥зн≥ше потрапл¤ють у коло ≥нтерес≥в соц≥олог≥њ. ÷е, насамперед, питанн¤ про соц≥альну природу ≥ функц≥њ демократичних ≥нститут≥в, специф≥ку ринкових в≥дносин, форми ре≠орган≥зац≥њ сусп≥льних в≥дносин, питанн¤ науковоњ орган≥зац≥њ та управл≥нн¤ соц≥альною сферою.

1

Ќазва: ‘ранцузький утоп≥чний соц≥ал≥зм, критика буржуазного ладу —ен-—≥мона
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (564 прочитано)