Ѕ≥олог≥¤ > –≥дна природа

–≥дна природа

–≥дна природо, нам дорога ти,

—онце у гаю, сп≥в соловТ¤

¬≥чно любити, обер≥гати

 расу, багатство, землю свою!

ѕ.—иченко

—к≥льки часу ≥снуЇ на «емл≥ вид Homo Sapiens. “очну в≥дпов≥дь на запитанн¤ ми, очевидно, н≥коли не отримаЇмо Ц Уп≥ски стол≥ть ховають в≥д нас ту далеку мить, коли слабка мавпопод≥бна тварина почала працювати ≥ усв≥домила себе мисл¤чою людиноюФ.

ѕор≥вн¤но короткий Ї в≥к Улюдини розумноњФ. јле ¤к багато вона встигла! ўо зробила з планетою, ¤ка њњ породила! Ћ≥си поступилис¤ м≥сцем пустел¤м, колись родюч≥ долини перетворилис¤ на зарост≥ бурТ¤н≥в, р≥ки в найблагодатн≥ших районах «емл≥ обм≥л≥ли. —трах перед людиною ≥нстинктивно в≥дчуваЇ все живе.

ќзброЇне техн≥кою людське сусп≥льство, аж занадто впевнене в своњх силах ≥ в своЇму розум≥, не зупин¤ло наступу на природу. ≤ нав≥ть, коли вже стало зрозум≥лим, що св≥т брат≥в наших менших повн≥стю перебуваЇ п≥д владою людини, земн≥ надра спустошен≥, а природа благаЇ про пор¤тунок, нав≥ть тод≥ людина не спинилас¤ ≥ не замислилас¤ над насл≥дками своЇњ д≥¤льност≥.

ћабуть, найб≥льшу насолоду ≥ рад≥сть, найпалк≥шу любов до р≥дного краю, до житт¤ викликаЇ природа. « дит¤чих рок≥в ми звикаЇмо до навколишнього матер≥ального св≥ту. Ћюбимо бувати в л≥с≥, пол≥. ƒивимось на кв≥ти, дерева. –ад≥Їмо сп≥лкуванню з природою, милуЇмось њњ красою. Ўеп≥т голубоњ води, зелених д≥бров, сп≥в дзв≥нкоголосих пташок, запах ≥ р≥зноман≥тт¤ кв≥т≥в Ц усе це дорога серцю н≥ з чим не зр≥вн¤на природа планети «емл¤.

’то не чув про —анта-Ѕарбару? «авд¤ки телеф≥льму невеличке американське м≥стечко в≥доме майже кожному. јле вс≥ знають, що в 1969 р. у —анта-Ѕарбар≥ в≥дбулис¤ страшн≥ под≥њ, ¤к≥ спонукали людей активн≥ше боротис¤ за чистоту нашоњ природи.

„ого т≥льки не видумали люди, аби полегшити та пол≥пшити своЇ житт¤: ≥ добрива, щоб збирати велик≥ врожањ, ≥ смертоносн≥ отрути, щоб знищувати комах-шк≥дник≥в, ≥ автомоб≥л≥, що заполонили наш≥ дороги. Ћюди навчились у величезних к≥лькост¤х добувати ≥з земних надр корисн≥ копалини Ц нафту, щоб одержати тепло ≥ енерг≥ю. ≤з нафти навчилис¤ робити гарн≥ ≥ м≥цн≥ пластмаси. –≥ки перегородили гребл¤ми ≥ там, де були луки, зТ¤вилис¤ водосховища. Ќа м≥сц≥ безкрањх л≥с≥в звели м≥ста, заводи, шл¤хи... (ƒив. ƒодаток є 1).

¬.≤.¬ернадський писав, що лише в ’≤’ ст. людство добуло з надр планети 22711 тис. тонн свинцю, 11373 тис. тонн цинку, 10679 тис тонн. м≥д≥, 11,5 тис. тонн золота ≥ т.д. ўоб забезпечити одну сучасну людину предметами розкош≥, ≥з земл≥ добувають приблизно 13 тонн сировини.

Ући не зум≥ли зрозум≥ти, що не «емл¤ належить нам, а ми належимо «емл≥Ф, - д≥йсно правду говор¤ть слова –.≈дберга. Ћюди так захопились пол≥пшенн¤м свого житт¤, що не пом≥тили, ¤к в р≥ках стало менше риби, а в л≥сах птах≥в ≥ зв≥р≥в. –иба загинула, отруЇна добривами, що ст≥кали з пол≥в, брудними стоками м≥ст ≥ завод≥в. ќтруйн≥ речовини вбивали комах на пол¤х та, разом з тим, губили птах≥в ≥ зв≥р≥в. Ћ≥си вирубувались, тому тваринам ≥ птахам важче стало знайти њжу та пристанок. ¬они гинули просто в≥д того, що њм не було де жити.

ѕов≥тр¤ в м≥стах стало брудним через викидн≥ гази автомоб≥л≥в ≥ дим завод≥в ≥ котелень, де спалювались вуг≥лл¤ ≥ нафта. Ќе т≥льки на вулиц¤х, а й вздовж шл¤х≥в, нав≥ть у л≥сах, на берегах р≥к, озер й мор≥в зТ¤вились купи см≥тт¤. јдже багато хто з людей, у тому числ≥ й д≥ти, викидають пр¤мо соб≥ п≥д ноги обгортки, пл¤шки та ≥нш≥ непотр≥бн≥ реч≥. ¬они не задумуютьс¤ над тим, що скло та пластмаса залишаютьс¤ см≥тт¤м на тривалий час: природа сама не взмоз≥ в≥д них позбавитись. Ѕ≥льшу частину см≥тт¤, що забруднюЇ «емлю складаЇ пластмаса. ѕл¤шки з пластмаси, викинут≥ в л≥с≥, пролежать без зм≥н 100 та б≥льше рок≥в, а викинутий пап≥р УзТњд¤тьФ невидим≥ м≥кроби за 1-2 роки. —в≥товими рекордсменами по к≥лькост≥ в≥дход≥в Ї мешканц≥ Ќью-…орка, а у ‘ранц≥њ найб≥льш активною та розвиненою вважаЇтьс¤ переробка см≥тт¤. Ѕритан≥¤ Ї У¤щиком см≥тт¤ ™вропиФ, де автотранспорт займаЇ перше м≥сце по загальному обТЇму викид≥в шк≥дливих речовин.

≤ ¤кось непом≥тно житт¤ на «емл≥ багато в чому стало не кращим, а г≥ршим. Ѕагато хто розум≥в це, та не знав що робити. ј 1969 роц≥ сталос¤ найжахлив≥ше, ≥з свердловини поблизу м≥ста —анта-Ѕарбара розлилас¤ нафта Ц багато нафти Ц м≥льйон тонн. Ќа величезних просторах пл¤ж≥ та прибережн≥ океанськ≥ води вкрилис¤ брудним смердючим шаром жирного слизу. ѕел≥кани, чапл≥, качки, морськ≥ леви та ≥нш≥ тварини потрапили в бруд ≥ гинули. ÷¤ под≥¤ пробудила св≥дом≥сть багатьох людей. ≤ вони вир≥шили один день на р≥к присв¤тити захисту нашоњ б≥долашноњ планети. ÷ей день назвали ƒнем «емл≥.

22 кв≥тн¤ 1970 року понад 20 млн. јмериканц≥в в≥дзначали ƒень «емл≥. ƒ≥ти й доросл≥, вчител≥ та продавц≥, пол≥тики й роб≥тники збиралис¤ на вулиц¤х. ¬они влаштовували демонстрац≥њ та м≥тинги, йшли до завод≥в, що забруднювали пов≥тр¤ й воду. ¬они вимагали, щоб були прийн¤т≥ закони, ¤к≥ захищали б землю та њњ надра, рослини й тварин. ўоб закони не дозвол¤ли власникам ферм забруднювати пов≥тр¤, воду, грунт. ўоб влада суворо стежила за дотриманн¤м цих закон≥в.

≤ люди домоглис¤ свого, були прийн¤т≥ сувор≥ закони, що захищали мор¤ й л≥си, пасовиська й р≥ки. Ѕули створен≥ лаборатор≥њ, що стежили за чистотою вод, грунт≥в, пов≥тр¤. “а й люди почали менше см≥тити на вулиц¤х. ѕов≥тр¤ посв≥ж≥шало, а з поверхн≥ р≥к та озер почали зникати райдужн≥ пл¤ми нафтовоњ пл≥вки. ¬ неб≥ част≥ше почали пом≥чати птах≥в, а в л≥сах зв≥р≥в...

ћетою ƒн¤ «емл≥ Ї привернути увагу людей до необх≥дност≥ вир≥шенн¤ еколог≥чних проблем ≥ зробити св≥й внесок Ц нехай скромний, але реальний Ц у пол≥пшенн¤ еколог≥чного оточенн¤. ≤нформац≥¤ про вс≥ проекти вир≥шенн¤ еколог≥чних проблем широко розповсюджуЇтьс¤, вливаючись у загальний пот≥к пов≥домлень про результати природоохоронноњ робот≥ у всьому св≥т≥ Ц дл¤ того ≥ створено цей м≥жнародний рух.

≤снуЇ рух Уƒень «емл≥Ф ≥ в наш≥й школ≥. ўороку, 22 кв≥тн¤ учн≥ нашоњ школи прибирають посадков≥ смуги транспортних дор≥г та територ≥њ, ¤к≥ закр≥плен≥ за школою. ќчищують в≥д металобрухту береги та прибережн≥ зони р≥чки ѕрут. «а з≥браний металобрухт в 2002 роц≥ заробили 695 гривень. —м≥тт¤ та р≥зн≥ в≥дходи закопують глибоко в землю. „астину вилучених кошт≥в за металобрухт використовуЇмо дл¤ озелененн¤ прим≥щень школи. ћинулого року учн≥ нашого класу посадили алею фруктових дерев. ÷е буде згадкою про випускник≥в та садом дл¤ майбутн≥х покол≥нь. ÷ього року ми готуЇмо виховний зах≥д у вигл¤д≥ л¤льковоњ вистави в ≥нтерпретац≥њ казки У олобокФ на еколог≥чну тему, ¤кий в≥дбудетьс¤ 22 кв≥тн¤.

≈колог≥¤ Ц особливий св≥тогл¤д людини, ¤кий визначаЇтьс¤ насамперед њњ духовн≥стю. Ћюдина, ¤ка керуЇтьс¤ любовТю, високою мораллю не завдасть шкоди жодн≥й ≥стот≥ ≥ не вчинить над нею насилл¤. –уйнуючи навколишнЇ середовище, людство руйнуЇ своЇ майбутнЇ. Уякщо природа зм≥нитьс¤ на ст≥льки, що стане заперечувати суть виду людина розумна, н≥що не вбереже њњ в≥д дол≥ динозавраФ, - сказав ћ.‘. –еймерс, п≥дтверджуючи людськ≥ вчинки. ¬ести мову сьогодн≥ про еколог≥ю Ц це означаЇ розмовл¤ти не т≥льки про зм≥ну природи, а й про вр¤туванн¤ житт¤. “ривожний сигнал кличе до розуму.

≈колог≥чн≥ проблеми останн≥м часом загострилис¤ наст≥льки, що стан навколишнього середовища не залишаЇ байдужим н≥кого. ¬есь св≥т усв≥домив необх≥дн≥сть збереженн¤ ≥ в≥дновленн¤ природних ресурс≥в дл¤ майбутн≥х покол≥нь. Ћюдство бере, а точн≥ше в≥дбираЇ у природи щор≥чно дес¤тки м≥ль¤рд≥в тонн речовин ≥ матер≥ал≥в на своњ потреби, повертаючи њй не менше 20 млрд, тонн твердих ≥ газопод≥бних забруднень атмосфери ≥ ст≥льки ж орган≥чних в≥дход≥в.

’мари, що несуть кислотн≥ дощ≥, пилов≥ бур≥, дими виробництв, Умертв≥Ф води р≥к, насл≥дки чорнобильськоњ катастрофи не знають державних кордон≥в (ƒив. ƒодаток є 3).

ќдного разу на уроц≥ б≥олог≥њ ми написали невеличкий тв≥р Ц роздум на тему Ући Ц ровесники „орнобил¤Ф. ќсь зараз ¤ передам коротенький зм≥ст одного ≥з твор≥в: Ућинуло т≥льки 4,5 м≥с¤ц≥, коли моњ батько ≥ мати зачали мене в любов≥ ≥ спокоњ. —воњми ледь в≥дчутними рухами ручок ≥ н≥жок ¤ в≥талас¤ з≥ своњми р≥дненькими. ¬они ще не знають, що ¤ д≥вчинка ≥ назвуть мене “ет¤нкою. “а от та страшна кв≥тнева н≥ч 1986 року, н≥би пристрелила мою матусю-леб≥дку, ¤ка в розпач≥ все-ж-таки спод≥валас¤ на моЇ здорове народженн¤. “ак ≥ сталос¤...Ф. ј ск≥льки моњх ровесник≥в не народилос¤ здоровими, а з р≥зними ф≥зичними ≥ псих≥чними вадами. ≤ ще до цього часу не одна хвороба ≥ не одна смерть Ї насл≥дком т≥Їњ страшноњ без кольору ≥ запаху рад≥ац≥њ.

¬≥дбираючи впродовж сотень м≥льйон≥в рок≥в, немов чар≥вник-селекц≥онер усе життЇдайне, досконале ≥ доц≥льне, природа стала колискою людства.

Ћюдина Ц це частина природи. ≤ саме природ≥ ми зобовТ¤зан≥ своњм ≥снуванн¤м, своЇю досконал≥стю, своЇю могутн≥стю. ¬ дол≥ природи Ц наша дол¤. ÷е не фраза, не лозунг. ÷е ≥стина. ≤ вс≥ ми повинн≥ ос¤гнути цю ≥стину серцем ≥ св≥дом≥стю, розумом ≥ в≥дчутт¤м донести до тепер≥шн≥х ≥ майбутн≥х покол≥нь. ¬икиди в атмосферу становл¤ть на р≥к понад 200 м≥льйон≥в тонн окису вуглецю, близько 46 млн. тонн двоокису с≥рки та 53 млн. тонн окису азоту. ÷е дуже небезпечн≥ отруйн≥ речовини. «а п≥драхунками вчених за 3,5 стол≥тт¤ з ѕланети безповоротно щезли 46 вид≥в ссавц≥в ≥ 94 Ц птах≥в.

” процес≥ виробництва щороку в р≥ки, озера, мор¤ в середньому скидаЇтьс¤ до 6,5 кубок≥лометр≥в забрудненоњ маси, а це дес¤тки м≥льйон≥в тонн шк≥дливих речовин. ћи почали руйнувати природу, нам ≥ в≥дновлювати њњ. јле ¤к в≥дновити мальовнич≥ береги нашоњ р≥чки ѕрут, зруйнован≥ бездушними людьми. ј чи бачив хтось ѕрут п≥сл¤ повен≥? ѕол≥етиленов≥ пакети, пластиков≥ пл¤шки, нап≥врозкладен≥ трупи домашн≥х тварин Ц це результат варварського ставленн¤ людей до своЇњ р≥чки. Ќам потр≥бно зм≥нитис¤ вс≥м - ≥ то негайно. јдже ми, люди. Ќаш≥ р≥чки потр≥бно любити, лел≥¤ти њх, вичищувати. Ѕо незабаром побачимо лише р≥знобарвн≥ мастильн≥ та бензинов≥ пл¤ми.

1	2

Ќазва: –≥дна природа
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (1347 прочитано)