—трахуванн¤ > ‘ормуванн¤ страхового ≥нтересу у субТЇкт≥в п≥дприЇмництва за умов ринковоњ економ≥ки

‘ормуванн¤ страхового ≥нтересу у субТЇкт≥в п≥дприЇмництва за умов ринковоњ економ≥ки

ѕринципов≥сть ≥ необх≥дн≥сть ≥снуванн¤ страховоњ пол≥тики Ї пр¤мо пропорц≥йною до значень страховоњ д≥¤льност≥ в систем≥ народного господарства. ¬ажливе м≥сце в ц≥й страхов≥й пол≥тиц≥ займаЇ формуванн¤ страхового ≥нтересу у субТЇкт≥в п≥дприЇмництва. ќсобливо це актуальним стаЇ за умов ринковоњ економ≥ки, ¤ка несе з собою чимало ризикованих момент≥в. —трахуванн¤ Ц це послуга, своЇр≥дний товар, ¤кий потр≥бно пропагувати ≥ утверджувати, доводити його ¤к≥сн≥сть ≥ потр≥бн≥сть субТЇктам п≥дприЇмництва.

 оли мова ≥де про страхову пол≥тику, зокрема про формуванн¤ ≥нтересу в страхуванн≥, передус≥м треба мати на уваз≥ њњ мету, пот≥м вид≥л¤ти ≥ визначати субТЇкти ц≥Їњ пол≥тики, пот≥м область њњ обТЇкт≥в ≥ сфери д≥й, а наприк≥нц≥ визначити засоби ≥ методи њњ реал≥зац≥њ разом з оц≥нками результативност≥. “реба п≥дкреслити, що питанн¤ результативност≥ засоб≥в ≥ метод≥в реал≥зац≥њ страховоњ пол≥тики Ї невим≥рно трудним (а нав≥ть ≥ неможливим) дл¤ врахуванн¤ в деф≥н≥й≥йному формулюванн≥ Устрахова пол≥тикаФ. ѕроте на практиц≥ воно маЇ надзвичайно важливе значенн¤. ќц≥нка р≥вн¤ реал≥зац≥њ визначених ц≥лей повинна зд≥йснюватис¤ в поточному пор¤дку, пост≥йно, а його р≥вень повинен враховуватись при обранн≥ засоб≥в ≥ метод≥в страховоњ пол≥тики. “ому основним Ї визначенн¤ ц≥лей, результативност≥ та ефективност≥ њх дос¤гненн¤, а йому повинен п≥дпор¤дковуватис¤ спос≥б д≥й, бо тут в≥н в≥д≥граЇ ≥нструментальний характер.

—трахову пол≥тику в широкому розум≥нн≥ можна визначити ¤к комплекс теоретичних ≥ практичних д≥й людей, спр¤мованих на створенн¤ страхових потреб, зм≥ну ≥ наданн¤ страхових послуг. «начне узагальненн¤ ≥ в≥дкрит≥сть цього визначенн¤ п≥дкреслюЇ, що в≥дпов≥дна реал≥зац≥¤ страховоњ пол≥тики вимагаЇ ¤к знанн¤ фактичного стану справ при наданн≥ страховоњ послуги, так ≥ вм≥нн¤ у¤вити картину, котроњ ми хочемо дос¤гнути, тобто реальн≥сть заплановану, ≥ засоби, необх≥дн≥ дл¤ њњ реал≥зац≥њ.

 оли йдетьс¤ про мету (ц≥ль) страховоњ пол≥тики, то треба мати на уваз≥ неоднозначн≥сть цього пон¤тт¤. —лушним Ї погл¤д, зг≥дно з котрим управл≥нн¤ процесами розвитку не може спиратис¤ на прийн¤тт¤ однор≥дноњ мети, ¤ку треба максимал≥зувати, п≥дпор¤дковуючи њй ус≥ ≥нш≥. ¬она повинна опиратис¤ на багатьох ц≥л¤х, тому що таким Ї характер людських потреб ≥ ц≥лей. “ому ¤кщо ствердити, що метою страховоњ пол≥тики Ї створенн¤ умов дл¤ найповн≥шого задоволенн¤ страхових потреб, то це не означаЇ, що ц¤ мета Ї к≥нцевою. ÷е мета, котра вит≥каЇ з економ≥чного смислу страховоњ д≥¤льност≥. ѕроте з багатьох погл¤д≥в це т≥льки нап≥вц≥ль, дос¤гненн¤ котроњ даЇ можлив≥сть реал≥зац≥њ наступних ц≥лей, ≥нод≥ набагато важлив≥ших дл¤ соц≥ально-економ≥чного розвитку держави, що Ц ¤к до сьогодн≥шнього дн¤ Ц найчаст≥ше випадало з пол¤ зору наших страховик≥в, а перед ус≥м орган≥в нагл¤ду. ѕравильн≥ концепц≥њ розум≥нн¤ ц≥лей страховоњ д≥¤льност≥ ≥ напр¤м≥в њњ розвитку не можуть бути менш важливими, ан≥ж концепц≥њ, котр≥ стосуютьс¤ шл¤х≥в дос¤гненн¤ цих ц≥лей.

ѕитанн¤ про субТЇкти Ї важливою проблемою в галуз≥ страховоњ пол≥тики. Ќе вдаючись в детал≥, варто визнати, що держава Ї абсолютно найвищим субТЇктом страховоњ пол≥тики. –оль держави на ц≥й д≥л¤нц≥ визнаЇтьс¤ кожною сусп≥льно-економ≥чною формац≥Їю. –≥зниц¤ пол¤гаЇ у визначенн≥ мети, областей ≥ формах њњ втручанн¤, котр≥ розум≥ютьс¤ ¤к використанн¤ владноњ позиц≥њ держави.

ѕитанн¤ про субТЇкти страховоњ пол≥тики треба також розгл¤нути з м≥кроеконом≥чноњ точки зору. «устр≥чаЇтьс¤ думка, що окремими субТЇктами страховоњ пол≥тики з≥ значно меншою роллю Ї страхувальники, а також страхов≥ посередники, тому що вони мають своњ власн≥ страхов≥ ≥нтереси, реал≥зац≥¤ котрих вимагаЇ в≥дпов≥дних засоб≥в ≥ метод≥в д≥й. «ац≥кавлен≥сть посередник≥в, ¤к в≥домо, зводитьс¤ до отриманн¤ ¤кнайб≥льшоњ винагороди (страховоњ пров≥з≥њ), величина котроњ в к≥нц≥ к≥нц≥в залежить в≥д к≥лькост≥ ≥ структури укладених договор≥в страхуванн¤. Ќа практиц≥ вони застосовують дуже р≥зноман≥тн≥ засоби ≥ методи впливу на потенц≥йних кл≥Їнт≥в, проте не мають принципового ≥ безпосереднього впливу на структуру пропозиц≥њ ≥ так звану ¤к≥сть страхових послуг. ≤ншими словами, вони повн≥стю виступають ¤к знар¤дд¤, зас≥б реал≥зац≥њ ц≥лей, визначених страховиками.

ƒещо ≥ншою в цьому питанн≥ Ї позиц≥¤ страхувальник≥в. —тосуЇтьс¤ це також населенн¤. ¬ ц≥й м≥н≥пол≥тиц≥ Ї також м≥сце дл¤ страхових послуг, а тому ≥снуючий на них попит Ї пох≥дним в≥д р≥шень присутн≥х на ринку потенц≥йних страхових кл≥Їнт≥в. ÷е також важливий елемент, котрий враховуЇтьс¤ при зд≥йсненн≥ страховоњ пол≥тики держави. ≤снуЇ проте ≥нша сторона цього питанн¤, бо держава досить результативно впливаЇ на розм≥ри, силу ≥ структуру попиту на страхуванн¤. “ому загалом можна ствердити, що страхова пол≥тика держави не т≥льки формуЇ в≥дношенн¤ страхувальник≥в, але ≥ в р≥зн≥й м≥р≥ може достосуватис¤ до њх вимог. ¬икладен≥ вище зауваженн¤ схил¤ють до тези, що ¤к страхов≥ посередники, так ≥ страхувальники Ї обТЇктами, а не субТЇктами страховоњ пол≥тики.

« макроеконом≥чноњ точки зору предметом страховоњ пол≥тики Ї кожен страхувальник в той момент, коли в≥н визначаЇ дл¤ себе мету д≥й ≥ обираЇ засоби, спр¤мован≥ на њњ реал≥зац≥ю. ѕро соц≥ально-економ≥чну роль, обс¤г ≥ силу зд≥йснюваноњ ним пол≥тики св≥дчить його позиц≥¤ на страховому ринку, котра, в свою чергу, залежить в≥д величини портфел¤, виду зд≥йснюваних страхувань, а перед ус≥м в≥д його ф≥нансового стану.

¬≥дносини м≥ж державою ≥ страховими орган≥зац≥¤ми Ї не т≥льки т≥сними, але водночас складними. ¬они п≥дл¤гають д≥ючим правилам, зм≥нюютьс¤ п≥д впливом р≥зних передумов, але на загал повинн≥ бути пост≥йними ≥ вдосконалюватис¤ в поточному режим≥. Ќаочно спостер≥гаЇтьс¤, хоч не завжди п≥дтримуЇтьс¤, особливо практиками, хоч ≥ в теор≥њ теж, тенденц≥¤ до посиленн¤ субТЇктност≥ господарських орган≥зац≥й (“обто до посиленн¤ залежност≥ обТЇкт≥в в≥д субТЇкт≥в. Ц ѕрим. перекладача.). —ьогодн≥ ще можна захищати тезу, що вищим, макроеконом≥чним субТЇктом страховоњ пол≥тики Ї держава в процес≥ формуванн¤ загальносусп≥льних завдань, котра застосовуЇ ус≥ можлив≥ ≥ допустим≥ засоби ≥ методи. ѕроте посиленн¤ глобал≥зац≥й них процес≥в неухильно веде, на жаль, до втрати ц≥Їю тезою актуальност≥.

якнайсильн≥ше треба п≥дкреслити, що жодними аргументами, нав≥ть пол≥тично-системними, не може бути обірунтоване використанн¤ страхуванн¤ нев≥дпов≥дно до його природи, призначенн¤ ≥ економ≥чного зм≥сту. “ак≥ д≥њ не т≥льки кал≥чать ≥нститут страхувань, але перед ус≥м п≥дривають необх≥дне до нього дов≥рТ¤, що принципово н≥вечить соц≥ально-економ≥чну користь, ¤ку сусп≥льство може отримати завд¤ки правильному функц≥онуванню системи страхуванн¤.

ƒержавна страхова пол≥тика повинна бути активною. Ќайвищ≥ про¤ви активноњ страховоњ пол≥тики видн≥ютьс¤ тод≥, коли держава самост≥йно розпочинаЇ або в р≥зн≥й м≥р≥ бере участь в безпосередньому зд≥йсненн≥ страховоњ д≥¤льност≥. ќстанн¤ ситуац≥¤ не так вже й р≥дко спостер≥гаЇтьс¤ на д≥ючих страхових ринках, при чому страхова пол≥тика держави маЇ своњ р≥зн≥ ≥ чисельн≥ передумови, в т.ч. також ≥сторичн≥, ¤к≥, наприклад ‘ранц≥¤ ≥ ѕольща.

¬ свою чергу, пасивна пол≥тика держави в галуз≥ страхуванн¤ може т≥льки в≥дкрити двер≥ до його стих≥йного розвитку ≥ стане випадковим насл≥дком д≥њ р≥зних ≥ нескоординованих м≥ж собою сил, котр≥ ≥нод≥ стикаютьс¤ м≥ж собою.

≈фективн≥сть державноњ страховоњ пол≥тики в значн≥й м≥р≥ визначаЇ всестороннЇ ≥ повне вивченн¤ господарських звТ¤зк≥в в галуз≥ страхуванн¤ ¤к вих≥дноњ реальност≥ ≥ утворенн¤ дл¤ себе, опираючись на в≥дпов≥дне запереченн¤, придатноњ дл¤ реал≥зац≥њ картини постулованоњ реальност≥. ¬ страхов≥й сфер≥ не можна правильно сформувати картину оч≥куваноњ реальност≥ без виробленн¤ в≥дпов≥дних ≥ результативних засоб≥в ≥ метод≥в страховоњ пол≥тики. ∆одна система страхуванн¤ не зам≥нить хорошоњ страховоњ пол≥тики. ¬одночас немаЇ жодних п≥дстав дл¤ того, щоб страхова пол≥тика, намагаючись реал≥зувати своњ ц≥л≥, в≥дмовл¤лась в≥д такого важливого ≥нструменту д≥¤льност≥, ¤ким Ї в≥дпов≥дн≥ системн≥ вир≥шенн¤, бо в цьому раз≥ не могла б правильно ≥ результативно дос¤гнути своЇњ мети.

јргументи стосовно монопол≥зац≥њ страхуванн¤, котр≥ зустр≥чаютьс¤ в л≥тератур≥, т≥льки умовно можна под≥лити на дв≥ групи. ќдну з них можна назвати ≥дейною аргументац≥Їю, котра виражаЇтьс¤ погл¤дом, що за природою страхуванн¤ маЇ характер сусп≥льного механ≥зму.

ƒруга ж група аргумент≥в т≥сно повТ¤зана з≥ специф≥чними рисами страховоњ д≥¤льност≥ ≥ носить техн≥чний характер. «розум≥ло, що треба реально оц≥нити той факт, що у випадку страхуванн¤ монопол≥¤ ≥ обовТ¤зков≥сть мають велике значенн¤ з техн≥чноњ точки зору. ÷е створюЇ майже ≥деальн≥ умови дл¤ повного покритт¤ ≥ вир≥внюванн¤ вз¤тих на страхуванн¤ ризик≥в, що, в свою чергу, позитивно впливаЇ на ц≥ну ≥ реальн≥сть страхового захисту. ѕроте це аж н≥¤к не можна вважати аргументами Увищого р≥вн¤Ф, тому що повного захисту ≥ вир≥внюванн¤ страхового портфел¤ може дос¤гнути завд¤ки р≥зним техн≥чно-орган≥зац≥йним методам без застосуванн¤ ≥дењ повноњ монопол≥зац≥њ. якщо розгл¤нути аспект конкуренц≥њ ≥ ¤кост≥ страхових послуг, то в значн≥й м≥р≥ дискус≥йним Ї також аргумент стосовно розм≥ру страхового платежу.

¬ д≥йсност≥ в сучасн≥й теор≥њ функц≥онуванн¤ ринкових господарських систем проблема монопол≥зац≥њ страховоњ д≥¤льност≥ Ї академ≥чною в найб≥льш≥й м≥р≥. ѕо просту вона знаходитьс¤ поза сферою розвТ¤зк≥в ¤к суперечка з принципами ринкового механ≥зму.

Ќатом≥сть б≥льш складним, а тому ≥ б≥льш дискус≥йним, Ї питанн¤ про обовТ¤зков≥сть страхуванн¤. ћожна ствердити, що ц¤ проблема Ї пост≥йно актуальною. ѕовн≥стю обірунтованим Ї принципове обмеженн¤ юридичноњ (державноњ) обовТ¤зковост≥ ¤к методу реал≥зац≥њ страховоњ пол≥тики. Ќатом≥сть в ц≥й сфер≥ необх≥дним Ї на¤вн≥сть широкоњ сусп≥льноњ п≥дтримки. ќдночасно необх≥дним Ї р≥шуче розширенн¤ сфери д≥њ економ≥чноњ обовТ¤зковост≥. «розум≥ло, що треба намагатись до того, щоб економ≥чна обовТ¤зков≥сть знаходила ¤кнайповн≥ше розум≥нн¤ ≥ схваленн¤ субТЇкт≥в господарюванн¤. Ќе дивл¤чись на поширену думку цього не так важко дос¤гти, проте воно вимагаЇ в≥дпов≥дного п≥дходу до страховоњ проблематики. ѕеред ус≥м треба в вир≥шальн≥й м≥р≥ п≥дн¤ти р≥вень страхуванн¤ в ≥Їрарх≥њ окремих вид≥в д≥¤льност≥. ÷е в свою чергу вимагаЇ створенн¤ в≥дпов≥дного страхового ринку з правильним набором р≥зноман≥тних страхових послуг, вм≥ло пропонованих страховиками. Ќезалежно в≥д цього економ≥чна обовТ¤зков≥сть, котра в значн≥й м≥р≥ визначаЇ розм≥ри ≥ структуру попиту на страхов≥ послуги, повинна бути в≥дпов≥дно узагальнена в розрахунках м≥ж субТЇктами господарюванн¤ ≥ державним бюджетом. ≤ншими словами, вимоги ≥ де¤к≥ ц≥л≥ страховоњ пол≥тики повинн≥ серйозно узгоджуватис¤ переважно в податков≥й пол≥тиц≥ держави.

1	2

Ќазва: ‘ормуванн¤ страхового ≥нтересу у субТЇкт≥в п≥дприЇмництва за умов ринковоњ економ≥ки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-23 (717 прочитано)