“ехн≥чн≥ науки > ≈нерг≥¤ в≥тру. ≈колог≥чн≥ характеристики джерел енерг≥њ. ѕроблеми енергозбереженн¤

≈нерг≥¤ в≥тру. ≈колог≥чн≥ характеристики джерел енерг≥њ. ѕроблеми енергозбереженн¤

ѕлан

≈нерг≥¤ в≥тру.

—он¤чне випром≥нюванн¤ Ц головний збудник життЇд≥¤льност≥ на «емл≥.

ѓм належить майбутнЇ.

ѕроблеми енергетики.

—в≥т шукаЇ енерг≥ю.

ƒо новоњ вакуумноњ картини св≥ту.

Ќова енергетична концепц≥¤.

ћ≥сце лазера голубоњ води у нов≥й енергетиц≥.

¬ертикально-осьова в≥трова енергетична установка - в≥трова енергетична установка, в ¤к≥й в≥сь ротора розташована вертикально.

¬≥трова електрична станц≥¤ (в≥троелектростанц≥¤, ¬≈—) - група в≥трових електричних установок (або окрема в≥трова електрична установка), устаткуванн¤ ≥ споруди, ¤к≥ розташован≥ на одн≥й територ≥њ, функц≥йно зв'¤зан≥ м≥ж собою ≥ становл¤ть Їдиний комплекс, призначений виробл¤ти електроенерг≥ю, перетворюючи к≥нетичну енерг≥ю в≥тру в електричну.

¬≥трова електрична установка (в≥троелектроустановка) - в≥трова енергетична установка, ¤ка перетворюЇ к≥нетичну енерг≥ю в≥тру в електричну.

–озр≥зн¤ють в≥троелектроустановки:

малоњ потужност≥ (до 100 к¬т);

середньоњ потужност≥ (в≥д 100 до 1000 к¬т);

великоњ потужност≥ (понад 1000 к¬т).

¬≥трова енергетична установка (в≥троенергоустановка) - установка, ¤ка перетворюЇ к≥нетичну енерг≥ю в≥тру в ≥нший вид енерг≥њ.

¬≥трова механ≥чна установка (в≥тромехан≥чна установка) - в≥трова енергетична установка з силовим передавачем на механ≥чну навантагу.

¬≥трова турб≥на - пристр≥й, в ¤кому енерг≥¤ в≥тру перетворюЇтьс¤ в механ≥чну енерг≥ю (частина в≥троенергетичноњ установки).

¬≥троенергетика - галузь енергетики пов'¤зана з використанн¤м енерг≥њ в≥тру дл¤ виробництва електроенерг≥њ.

ћи так звикли до сонц¤, що нав≥ть не замислюЇмос¤, що то за диво Ц св≥танок ≥ день, що настаЇ за ним ... Ћише в р≥дк≥сн≥ хвилини нас ос¤ваЇ думка про те, що все суще на «емл≥ зобовТ¤зане своњм ≥снуванн¤м великому св≥тилу. ÷е воно св≥тить ≥ гр≥Ї, годуЇ й напуваЇ, руйнуЇ й будуЇЕ ≥ Ї неск≥нченною згадкою дл¤ людини.

“алановитий досл≥дник сон¤чно-земних звТ¤зк≥в ќ.Ћ. „ижевський написав: УЅезперечно, що головним збудником життЇд≥¤льност≥ «емл≥ Ї випром≥нюванн¤ —онц¤Ф.

Ќа вс≥х етапах розвитку сусп≥льства вдосконаленн¤ техн≥ки та створенн¤ нових знар¤дь прац≥ супроводжувалис¤ стр≥мким зростанн¤м видобутку енерг≥њ та освоЇнн¤ њњ нових джерел. ƒовгий час це була вин¤тково енерг≥¤ мТ¤з≥в, пот≥м дрова, вода, в≥тер, тепер вуг≥лл¤, нафта, газ. ’арактерно, що кожне нове в≥дкритт¤ в галуз≥ перетворенн¤ енерг≥њ призводило до ≥нтенсивного ≥ р≥зноман≥тного њњ використанн¤. јпетит людства зростав, ¤к кажуть, Уп≥д час њдиФ.

Ѕ≥льш≥сть розвинутих крањн посилено займаЇтьс¤ технолог≥Їю нетрадиц≥йних, або в≥дновлюваних джерел енерг≥њ (¬ƒ≈) Ц —онц¤, в≥тру, приплив≥в, тепла земл≥ тощо. ¬они не можуть стати справжн≥ми зам≥нниками нафти, газу, вуг≥лл¤ чи ¤дерноњ енерг≥њ, ¤ка повинна використовуватис¤ в поЇднанн≥ з традиц≥йними. ѕри цьому вони можуть в≥д≥гравати важливу роль дл¤ рег≥он≥в ≥з спри¤тливими кл≥матичними та ≥ншими умовами.

ќц≥нки спец≥ал≥ст≥в св≥дчать що б≥льш чи менш широкого практичного застосуванн¤ нетрадиц≥йних джерел енерг≥њ можна чекати на початку наступного тис¤чол≥тт¤.

√оловною причиною, що стримуЇ розвиток в≥дновлюваних джерел енерг≥њ, ви¤вл¤Їтьс¤ необх≥дн≥сть високих кап≥тальних затрат. јле жоден вид енерг≥њ не обходитьс¤ так дорого, ¤к њњ недостача, що актуально сьогодн≥.

ўодо прогноз≥в використанн¤ сон¤чноњ енерг≥њ, то де¤к≥ вчен≥ тверд¤ть: через низьку густину сон¤чноњ енерг≥њ при њњ застосуванн≥ потр≥бн≥ велик≥ територ≥њ, але це не зовс≥м в≥рно.

“ак, на широтах јшхабада ≥ “ашкента на квадратний к≥лометр падаЇ оп≥вдн≥ пот≥к сон¤чноњ енерг≥њ, р≥вний потужност≥ ƒн≥прогесу. «вичайно, на ”крањн≥ сумарна густина сон¤чноњ рад≥ац≥њ в середньому становить 700 ¬т/м2. Ќайб≥льша пр¤ма сон¤чна рад≥ац≥¤ в п≥вденних област¤х (ќдеськ≥й, ћиколањвськ≥й, ’ерсонськ≥й) на р≥вн≥ мор¤ дос¤гаЇ 1к¬т/м2 Ц 0,1 ¬т/см2.

Ќайвизначн≥шим заходом зд≥йсненим на ”крањн≥ в галуз≥ використанн¤ сон¤чноњ енерг≥њ, Ї створенн¤ сон¤чноњ електростанц≥њ в с. Ћен≥но  римськоњ обл. ѕотужн≥стю 55ћ¬т (—≈—-5).

ѕитанн¤м розвитку енергетики надаЇтьс¤ першочергового значенн¤, бо це не т≥льки головна проблема, але ≥ важливий соц≥ально-пол≥тичний аспект сучасного св≥ту. Ќайб≥льш гостра проблема джерел. ўороку зб≥льшенн¤ витрат енерг≥њ перевищуЇ зростанн¤ населенн¤ «емл≥, ≥ це Ї законом≥рним. ѕроцес ≥ндустр≥ал≥зац≥њ призводить до додаткових витрат матер≥ал≥в, що в свою чергу викликаЇ зб≥льшенн¤ витрат енерг≥њ. ™ й ≥нш≥ причини. «окрема, пост≥йне зниженн¤ родючост≥ ірунт≥в потребуЇ все б≥льшоњ к≥лькост≥ добрив, на виробництво ¤ких теж витрачаЇтьс¤ енерг≥¤. ћожна було б навести ще чимало приклад≥в, але висновок буде один: людству необх≥дно все б≥льше та б≥льше енерг≥њ, отримати ¤ку за рахунок традиц≥йних джерел в недалекому майбутньому буде важко чи взагал≥ неможливо. ќтже, необх≥дно шукати ≥нш≥ вар≥анти енергетичного забезпеченн¤ цив≥л≥зац≥њ.

¬се необх≥дн≥шою стаЇ зам≥на ≥снуючих технолог≥й на еколог≥чно чист≥, що гарантують виживанн¤ людства та збереженн¤ б≥осфери, так ¤к енергетика загрожуЇ еколог≥чною катастрофою. ≈нергетика, що ірунтуЇтьс¤ на спалюванн≥ природних запас≥в вуг≥лл¤, нафти, газу, урану стаЇ пагубною дл¤ людства. ќкр≥м того, запаси природних копалин та дешевого урану вичерпуютьс¤. ѕередбачаЇтьс¤ що до нин≥шнього року потреба щодо природних ресурс≥в с¤гне 25млрд.тонн, ≥ прогнозуЇтьс¤, що запас≥в х≥м≥чного палива людству вистачить на 150 рок≥в. јтомна енергетика, кр≥м небезпеки експлуатац≥йного характеру, маЇ невир≥шену проблему захороненн¤ й утил≥зац≥њ ¤дерних в≥дход≥в.

ўе зовс≥м недавно де¤к≥ над≥њ покладалис¤ на водневу енергетику. ѕриродн≥ запаси чистого водню зовс≥м незначн≥, водночас у сполуках водень широко розповсюджений. –озроблено р≥зноман≥тн≥ способи одержанн¤ водню ¤к х≥м≥чним шл¤хом, так ≥ на основ≥ електрол≥зу води. ≈колог≥чна чистота водневоњ енергетики призводить до не еколог≥чност≥ одержанн¤ електроенерг≥њ при добуванн≥ водню.

–озроблюютьс¤ проекти використанн¤ сон¤чноњ енерг≥њ. ≈нерг≥¤ сонц¤, при попаданн≥ на «емлю перетворюЇтьс¤ на тепло . —тавитьс¤ завданн¤ максимального використанн¤ њњ до того, ¤к вона перетворитьс¤ на теплову енерг≥ю. ў≥льн≥сть потоку сон¤чноњ рад≥ац≥њ в космос≥ становить 1400¬т на м2. ѕ≥драховано, що при в≥драхуванн≥ витрат на випаровуванн¤ та фотосинтез к≥льк≥сть сон¤чноњ рад≥ац≥њ що дос¤гаЇ поверхн≥ «емл≥, майже у 7 тис¤ч раз≥в перевищуЇ к≥льк≥сть вс≥Їњ необх≥дноњ нин≥ енерг≥њ.

—он¤чну енерг≥ю плануЇтьс¤ перетворити в електричну шл¤хом створенн¤ косм≥чних станц≥й. Ќа думку  .ѕ.‘еонт≥стова дл¤ одержанн¤ потужност≥ 10млн.  ¬т необх≥дн≥ сон¤чн≥ батарењ приблизно 100 км2. ” м≥крохвильовому д≥апазон≥ енерг≥ю можна буде трансформувати на «емлю.

якщо проанал≥зувати найб≥льш поширен≥ способи одержанн¤ енерг≥њ, що використовуютьс¤ нин≥, то ви¤вл¤Їтьс¤ важлива законом≥рн≥сть. —уть њњ пол¤гаЇ в наступному.  ≥нцевим продуктом усього ланцюга енергетичних перетворень у сучасних спробах одержанн¤ енерг≥њ Ї речовина. ѕричому ц¤ к≥нцева речовина стаЇ, ¤к правило, б≥льш небезпечною дл¤ б≥осфери, н≥ж вих≥дний енергонос≥й.

—в≥т вже звик до думки, що дл¤ одержанн¤ енерг≥њ необх≥дно под≥¤ти на речовину ≥ в к≥нцев≥й стад≥њ також одержувати речовину, ≥ такий шл¤х вважаЇтьс¤ Їдиним. ÷е глибока помилка. «авданн¤ пол¤гаЇ в тому, аби знайти зовс≥м нов≥ способи одержанн¤ енерг≥њ, в≥льн≥ в≥д традиц≥йноњ схеми: Уречовина на початку Ц речовина на к≥нц≥Ф.

јльтернативою ≥снуючим способам одержанн¤ енерг≥њ можуть бути лише так≥ способи, в ¤ких на к≥нцев≥й стад≥њ енергоперетворень не буде зТ¤вл¤тис¤ шк≥длива речовина, або зовс≥м не буде речовини ¤к такоњ. ¬ цьому й пол¤гаЇ вс¤ парадоксальн≥сть вир≥шенн¤ проблеми.

¬акуум в≥дкриваЇ таЇмницю енерг≥њ. Ѕ≥льш того, сучасний р≥вень розвитку техн≥ки достатн≥й дл¤ практичноњ реал≥зац≥њ нових способ≥в одержанн¤ великих р≥вн≥в енерг≥њ, к≥нцевою стад≥Їю ¤ких буде ¬акуум, а не залишкова речовина.

≤стор≥¤ розвитку людства Ц це ≥стор≥¤ зм≥ни св≥тогл¤д≥в. ћехан≥чна картина св≥ту зам≥нилась електромагн≥тною. Ќа зм≥ну њй квантова картина св≥ту. јле вона також уже пройшла св≥й пер≥од розвитку ≥ стоњть на пороз≥ зм≥ни на нову.  артина св≥ту починаЇ перекроюватис¤ ≥ вже визначаютьс¤ напр¤мки, по ¤ких п≥де њњ переосмисленн¤. Ќа думку академ≥ка √.≤. Ќаана, нова картина св≥ту маЇ бути вакуумною.

¬≥н вважаЇ, що Їдн≥сть природи ірунтуЇтьс¤ на всюдисущност≥ вакууму, властивост≥ ¤кого ≥ визначають характер основних закон≥в, що д≥ють у нашому св≥т≥.

¬сесв≥т великий. ¬≥дстан≥ в≥д «емл≥ до —онц¤ складаЇ 150млн.  м. ¬≥дстань в≥д сон¤чноњ системи до центру галактики в два м≥ль¤рди раз≥в б≥льша н≥ж в≥дстань в≥д «емл≥ до —онц¤. ¬ свою чергу, розм≥ри спостережного ¬сесв≥ту в м≥льйон раз≥в б≥льша за в≥дстань в≥д сон¤чноњ системи до центру галактики. ≤ весь цей прост≥р заповнений неймов≥рно великою к≥льк≥стю речовини.

ћаса «емл≥ становить близько 6x1021 тонн. ћаса —онц¤ у 300000 раз≥в б≥льша. Ћише у спостережн≥й област≥ ¬сесв≥ту сумарна його маса становить 1022 мас —онц¤.

« ≥ншого боку, розгл¤немо атом, що входить до складу твердого т≥ла. јтом у багато раз≥в менший за будь-¤кий в≥домий нам предмет, але в багато раз≥в б≥льший за ¤дро, що знаходитьс¤ в центр≥ атома ≥ в ¤кому м≥ститьс¤ вс¤ речовина атома. якщо зб≥льшити атом так, щоб ¤дро набуло розм≥ру маковоњ зернини, то розм≥ри атома матимуть к≥лька дес¤тк≥в метр≥в у д≥аметр≥. Ќа в≥дстан≥ дес¤тк≥в метр≥в в≥д ¤дра будуть знаходитис¤ багатократно зб≥льшен≥ електрони, ¤к≥ все ж таки буде важко побачити неозброЇним оком, оск≥льки вони надто мал≥. ј м≥ж електронами ≥ ¤дром буде величезний прост≥р, не заповнений речовиною. ÷е ≥ Ї субстанц≥йний ¬акуум. “аким чином ми приходимо до висновку що речовина Ї р≥дк≥сним вин¤тком у величезному простор≥, що заповнений субстанц≥Їю ¬акууму.

1	2

Ќазва: ≈нерг≥¤ в≥тру. ≈колог≥чн≥ характеристики джерел енерг≥њ. ѕроблеми енергозбереженн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (3906 прочитано)