“рудове право ”крањни > Ќормуванн¤ прац≥

Ќормуванн¤ прац≥

Ќормуванн¤ прац≥ Ї складовою частиною (функц≥Їю) управл≥нн¤ виробництвом ≥ включаЇ визначенн¤ необх≥дних витрат прац≥ (часу) на виконанн¤ роб≥т (виготовленн¤ продук≠ц≥њ) ¤к окремими прац≥вниками, так ≥ колективами прац≥вни≠к≥в (бригадами) та встановленн¤ на ц≥й основ≥ норм прац≥.

Ќормуванн¤ прац≥ виконуЇ р¤д функц≥й, у тому числ≥ виступаЇ основою науковоњ орган≥зац≥њ прац≥ й засобом забез≠печенн¤ оптимального сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж м≥рою прац≥ та њњ оплатою.

—в≥товий досв≥д засв≥дчуЇ, то ефективна робота п≥дпри≠Їмств в економ≥ц≥ ринкового типу можлива лише за умови високого р≥вн¤ орган≥зац≥њ нормуванн¤ прац≥. ѕров≥дн≥ крањни, так≥ ¤к —Ўј, ¬еликобритан≥¤, Ўвец≥¤, япон≥¤, ≤тал≥¤ та ≥н., не т≥льки не знижують вимоги до нормуванн¤ прац≥, але ≥ розширюють сферу його застосуванн¤. Ўироко застосовують≠с¤ методи м≥кроелементного анал≥зу ≥ нормуванн¤ трудових процес≥в.

¬ ”крањн≥ постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни є197 в≥д 20 березн¤ 1995 p. затверджен≥ заходи щодо пол≥пшенн¤ нормуванн¤ прац≥ (ѕрац¤ ≥ зарплата. - 1995. - є7). ѕоста≠новою ћ≥н≥стерства прац≥ ”крањни в≥д 19 травн¤ 1995 p. є2 затверджен≥ –екомендац≥њ щодо нормуванн¤ прац≥ в галуз¤х народного господарства.

«г≥дно ≥з  «пѕ (глава VI) ≥ зазначеними –екомендац≥¤≠ми норми прац≥ - норми вироб≥тку, обслуговуванн¤, часу, чисельн≥сть - встановлюютьс¤ дл¤ прац≥вник≥в в≥дпов≥дно до дос¤гнутого р≥вн¤ техн≥ки, технолог≥њ, орган≥зац≥њ вироб≠ництва ≥ прац≥. Ќорми прац≥ п≥дл¤гають обов'¤зков≥й зам≥н≥ новими в м≥ру проведенн¤ атестац≥њ ≥ рац≥онал≥зац≥њ робо≠чих м≥сць, впровадженн¤ новоњ техн≥ки, технолог≥й.

«апровадженн¤ ≥ зам≥на норм проводитьс¤ власником за погодженн¤м з профкомом. ѕро введенн¤ нових норм влас≠ник зобов'¤заний пов≥домити прац≥вник≥в не п≥зн≥ше н≥ж за один м≥с¤ць.

Ќорми прац≥ встановлюютьс¤ на невизначений терм≥н ≥ д≥ють до перегл¤ду њх у зв'¤зку з≥ зм≥ною умов, на ¤к≥ вони були розрахован≥.

ѕри в≥др¤дн≥й систем≥ оп-лати прац≥ визначаютьс¤ роз≠ц≥нки виход¤чи з встановлених розр¤д≥в роботи, тарифних ставок (оклад≥в) ≥ норм вироб≥тку.

” законодавств≥ передбачений механ≥зм захисту ≥нтерес≥в рац≥онал≥затор≥в ≥ винах≥дник≥в. «а прац≥вником, ¤кий ство≠рив винах≥д, корисну модель, промисловий зразок або вн≥с рац≥онал≥заторську пропозиц≥ю, що зумовили зам≥ну техн≥ч≠них норм ≥ розц≥нок, збер≥гаютьс¤ попередн≥ розц≥нки про≠т¤гом 6 м≥с¤ц≥в в≥д дати початку њх впровадженн¤. «а ≥нши≠ми прац≥вниками, ¤к≥ допомагали авторов≥ у впровадженн≥ винаходу, корисноњ модел≥, промислового зразка чи рац≥она≠л≥заторськоњ пропозиц≥њ, збер≥гаютьс¤ попередн≥ розц≥нки прот¤гом « м≥с¤ц≥в.

ѕри погодинн≥й систем≥ оплати прац≥вникам встанов≠люютьс¤ нормован≥ завданн¤.

¬ умовах переходу до ринкових в≥дносин проблема нор≠муванн¤ прац≥ заслуговуЇ на трохи ≥нший п≥дх≥д. “радиц≥й≠но до нормуванн¤ входила д≥¤льн≥сть ≥з встановленн¤ норм витрат прац≥, ≥ншими словами, нормуванн¤ зазнаЇ процес прац≥. Ќа початку XX стол≥тт¤ так≥ досл≥дженн¤ мали чима≠лий усп≥х. ƒосл≥дженн¤ ”. “ейлора з нормуванн¤ прац≥ отри≠мали загальне визнанн¤. як бачимо, ≥ сьогодн≥ такому нор≠муванню прид≥л¤Їтьс¤ основна увага. ” той же час хот≥лос¤ б зробити акцент на нормах результат≥в прац≥. ¬идаЇтьс¤, що саме цього бракуЇ в нормуванн≥ прац≥. јдже в реальному виробництв≥, головним чином, нас ц≥кавл¤ть результати прац≥:

збут виробленоњ продукц≥њ, к≥льк≥сть ≥ ¤к≥сть наданих послуг;

попит на науков≥ розробки, њх реальне впровадженн¤ ≥ т. ≥н. ÷≥ норми в≥дсутн≥ в закон≥. ≤ це можна зрозум≥ти.  «пѕ був зор≥Їнтований на планову адм≥н≥стративно-командну систе≠му. ћехан≥зм сусп≥льного виробництва працював безпереб≥йно, договори укладалис¤ на основ≥ планових завдань; при закри≠тих кордонах ≥ в≥дсутност≥ ≥мпортноњ продукц≥њ споживалас¤ в≥тчизн¤на техн≥ка, взутт¤, од¤г. ” таких умовах д≥йсно на перше м≥сце висувалас¤ вимога нормуванн¤ процесу прац≥. ѕрац≥вник повинен був прийти вчасно на роботу ≥ працюва≠ти, зд≥йснювати трудовий процес.

¬ умовах ринку акценти зм≥щуютьс¤, особливе значенн¤ мають саме результати роботи. ¬ узагальненому вигл¤д≥ мова йде про реал≥зац≥ю к≥нцевоњ мети роботи конкретного п≥дпри≠Їмства, трудового колективу, конкретного прац≥вника.

–езультативн≥сть роботи по сут≥ покладена в основу опла≠ти прац≥, вс≥Їњ кадровоњ пол≥тики в умовах ринку. ≤ н≥¤кими законами не можна примусити власника тримати на ф≥рм≥ прац≥вника, ¤кий хоч ≥ слухн¤ний, ретельний, але абсолютно некорисний.

ѕрактика давно маЇ потребу в тому, щоб саме результа≠ти прац≥ були покладен≥ в основу правового регулюванн¤ в≥дносин м≥ж власником ≥ найманим прац≥вником. „и не ц≥Їю важливою потребою по¤снюЇтьс¤ такий жад≥бний ≥нтерес до контрактноњ форми трудового договору ≥ не контрольован≥сть њњ широкого застосуванн¤? ” контракт≥ встановлюютьс¤ кон≠кретн≥ результати роботи, ¤к≥ повинен забезпечити прац≥в≠ник. ќднак потр≥бно визнати, що хоч власник ≥ може зв≥льнити прац≥вника за невиконанн¤ умов контракту, але при цьому в≥н все ж зобов'¤заний виплатити прац≥внику зарплату, адже прац≥вник в≥дпрацював робочий час. ƒ≥юча система нараху≠ванн¤ основноњ оплати прац≥ н≥¤ким чином не пов'¤зана з конкретними результатами роботи. јдже при в≥др¤дн≥й сис≠тем≥ оплати прац≥ п≥дставою дл¤ виплати зарплати служить нар¤д про к≥льк≥сть виготовленоњ продукц≥њ, при по часов≥й дл¤ службовц≥в Ч всього лише табель виходу на роботу. ƒ≥йсна реал≥зац≥¤ продукц≥њ на ринку, високо¤к≥сна робота фах≥вц¤ може бути врахована лише в додатков≥й частин≥ зарплати, в прем≥альн≥й систем≥. ƒобре, ¤кщо така передбаче≠на системою оплати прац≥, а ¤кщо н≥? Ќа державному п≥д≠приЇмств≥ квал≥ф≥кованому фах≥вцю, ¤кий даЇ високо ефек≠тивн≥ результати прац≥, все ж не можна встановити под≠в≥йний оклад.

“реба сказати, що вже були спроби п≥дкорректувати систему. ” часи захопленн¤ комплексною системою управл≥нн¤ ¤к≥стю продукц≥њ ( —”яѕ) на п≥дприЇмствах активно роз≠робл¤лис¤ стандарти з ¤кост≥ прац≥. ÷е були своЇр≥дн≥ локальн≥ положенн¤ про функц≥ональн≥ обов'¤зки в≥дд≥л≥в, про прем≥юванн¤, њм була притаманна ч≥тк≥сть, визначен≥сть умов прем≥юванн¤. ” них-бо ≥ встановлювалис¤ ч≥тко сфор≠мульован≥ показники результат≥в прац≥. Ѕула розроблена ≥ д≥¤ла спец≥альна система розпод≥лу прем≥альних кошт≥в за допомогою коеф≥ц≥Їнта трудовоњ участ≥ ( “”).  “” ≥ зараз передбачений у  «пѕ, але не застосовуЇтьс¤ на практиц≥. Ѕо, ¤к в≥домо, система  —”яѕ наказала довго жити. ≈фективн≥сть њњ ви¤вилас¤ низькою, ≥ не дивно. —к≥льки ма¤тт¤, гори па≠пер≥в Ч ≥ все через розпод≥л незначноњ прем≥њ, в той час ¤к основна зарплата залишалас¤ непорушною ≥ виплачувалас¤ незалежно в≥д результат≥в прац≥.

«в≥сно, в ц≥й проблем≥ не все так просто, ¤к може здатис¤ на перший погл¤д. ¬плив р≥зних прац≥вник≥в, служб на к≥нцев≥ результати прац≥ р≥зноман≥тний. –езультати прац≥ залежать в≥д багатьох чинник≥в, а в≥докремити результати прац≥ кон≠кретного прац≥вника в≥д результату ц≥лого колективу не просто. ѕроте ц≥ проблеми Ч проблеми державних п≥дпри≠Їмств. ѕриватний власник сам оц≥нить результати прац≥ кон≠кретних прац≥вник≥в ≥ в≥дпов≥дно реально в≥добразить њх в оплат≥ прац≥, хоч формально правовий статус найманих пра≠ц≥вник≥в однаковий на п≥дприЇмствах ус≥х форм власност≥.

ѕроблема результат≥в прац≥ в нормуванн≥ заслуговуЇ уваги, тим б≥льше, що вз¤то курс на впровадженн¤ погодинноњ опла≠ти прац≥. –озум≥ють це й економ≥сти. «окрема, ј.  олот, досл≥≠джуючи проблеми нормуванн¤ прац≥, застер≥гаЇ в≥д недооц≥н≠ки њњ рол≥ при погодинн≥й оплат≥ прац≥ та рекомендуЇ вста≠новлювати показники конкретних обс¤г≥в роб≥т дл¤ робо-чих-погодинник≥в ≥ регламенти роботи дл¤ спец≥ал≥ст≥в (див.  олот ј. Ќормуванн¤ прац≥: значенн¤ в ринков≥й економ≥ц≥ ≥ шл¤хи вдосконаленн¤ // ѕрац¤ ≥ зарплата. Ч 1998. Ч є17. Ч —. 20Ч21). јле на додаток до цього необх≥дно внес≠ти зм≥ни до законодавства ≥ розширити права кер≥вника щодо оплати прац≥. ќчевидно, одним з можливих шл¤х≥в вир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми може бути рекомендац≥¤ про роз≠ширенн¤ застосуванн¤ письмовоњ форми трудового догово≠ру, в ¤кому встановлювалис¤ б конкретн≥ показники резуль≠тат≥в прац≥ дл¤ конкретного прац≥вника. ¬≥дпов≥дно в колек≠тивному договор≥ п≥дприЇмства цим питанн¤м сл≥д було б прид≥л¤ти належну увагу.

ћ≥н≥стерство прац≥ та соц≥альноњ пол≥тики ”крањни на≠казом в≥д 31 березн¤ 1999 p. є44 затвердило –екомендац≥њ щодо визначенн¤ зароб≥тноњ плати працюючих в залежност≥ в≥д особистого внеску прац≥вника в к≥нцев≥ результати роботи п≥дприЇмства (ѕрац¤ ≥ зарплата. Ч 1999. Ч є11. Ч —. 18-31). –екомендац≥њ п≥дготовлено Ќауково-досл≥дним ≥нститу≠том соц≥ально-трудових в≥дносин з метою наданн¤ методич≠ноњ допомоги роботодавц¤м в орган≥зац≥њ оплати та стиму≠люванн¤ прац≥ р≥зних категор≥й працюючих. –екомендац≥њ враховують вимоги ринковоњ економ≥ки до оц≥нки резуль≠тат≥в прац≥ та визначенн¤ зароб≥тноњ плати, ¤к≥, за словами автор≥в, пол¤гають, зокрема, у тому, що зн≥маЇтьс¤ будь-¤ке обмеженн¤ на розм≥ри ≥ндив≥дуальноњ зароб≥тноњ плати з боку держави. ¬казан≥ –екомендац≥њ широко пропонують застосовувати р≥зн≥ види стимулюванн¤, заохоченн¤, надбавки, ƒоплати, разом з тим все ж сл≥д враховувати, що норми  «пѕ та «акону "ѕро оплату прац≥" не зм≥нен≥ й основна зароб≥тна плата прац≥вника не може бути зменшена нижче встанов≠леного окладу (тарифноњ ставки) прац≥вника.  р≥м того, в умовах кризового стану економ≥ки, коли багато з п≥дприЇмств Ї неплатоспроможними, скорочують виробництво або простою≠ють, вести мову про додатков≥ виплати Ч теоретична утоп≥¤.

1

Ќазва: Ќормуванн¤ прац≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-24 (2080 прочитано)